Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Обчислення формул




Коли встановлено автоматичний режим обчислень (цей режим встановлюється за замовчуванням), зміна вмісту клітинок веде до перерахунку формул, які використовують ці клітинки. Для встановлення ручного режиму обчислень слід у вкладці Вичисления діалогового вікна Параметри у блоці Пронзводить перерасчет встановити режим Вручную.

Білет №10

1. Електронна пошта. Принципи функціонування. Основні способи використання програм для роботи з електронною поштою, правила створення електронної пошти.

Потреба людини в швидкому та надійному отриманні повідомлень сприяла розвитку різноманітних засобів для забезпечення цього процесу. За останні роки із цією метою почали використовувати канали супутникового зв'язку та комп'ютерні мережі, телефонний зв'язок став мобільним, традиційне листування витісняється електронним.

Як ви вже знаєте, електронна пошта, або e-mail (англ. electronic mail ‑ електронна пошта) – це служба Інтернету, призначена для пересилання комп'ютерними мережами повідомлень (електронних листів) від деякого користувача одному чи групі адресатів. Разом з текстовим повідомленням можуть бути передані прикріплені до електронного листа файли будь-яких форматів.

Електронна пошта працює за клієнт-серверною технологією.

До функцій поштового сервера входить виділення певного обсягу дискового простору на комп'ютері-сервері для збереження повідомлень користувача, забезпечення їх отримання та відправлення. При виділенні користувачу відповідних апаратних і програмних ресурсів говорять про створення його електронної поштової скриньки.

Поштова скринька може бути створена на сервері провайдера. Крім того, на багатьох веб-сайтах пропонується створення безкоштовної електронної поштової скриньки. Такі сайти називають сайтами веб-пошти.

Кожна електронна поштова скринька має унікальну адресу.

Адреса електронної поштової скриньки складається з імені користувача, під яким він зареєстрований на сервері електронної пошти, та доменного імені сервера, розділених символом @ (англ. комерційне at – на).

Наприклад, поштова адреса [email protected] означає, що для користувача pupil створена поштова скринька на сервері з доменним іменем school.region.ua. Ім'я користувача, під яким він зареєстрований на сервері електронної пошти, називають логіном (англ. log in – вхід до системи).

На комп'ютерах користувачів для отримання послуг електронної пошти встановлюють спеціальні програми – поштові клієнти. Поштові клієнти призначені для підготовки, відправлення, отримання та опрацювання електронних листів, що передаються службою електронної пошти.

Поштові клієнти належать до прикладних програм загального призначення. Популярними є програми Outlook Express, The Bat!, Mozilla Thunderbird, Opera Mail, Netscape Messenger та ін. Поштові клієнти відрізняються один від одного інтерфейсом та окремими функціями, але використання більшості з них надає користувачам такі можливості:

• підготовка тексту листа;

• відправлення листа одному чи групі адресатів;

• прикріплення до листа файлів різних форматів;

• перевірка орфографії в текстовому повідомленні;

• автоматичне додавання електронного підпису;

• отримання та зберігання електронних листів;

• створення папок для впорядкованого зберігання листів;

• інформування користувача про надходження нових листів;

• сортування та фільтрація вхідних листів за встановленими правилами;

• пересилання отриманих листів іншим адресатам;

• цитування тексту отриманого листа у відповіді на нього;

• видалення електронних листів;

• формування та використання адресної книги – засобу для впорядкованого зберігання поштових адрес та їхнього швидкого введення;

• шифрування/дешифрування електронних листів;

• включення до листів запиту на підтвердження факту отримання листа адресатом та ін.

При створенні поштової скриньки на веб-сайті для користування нею можна використовувати браузер. При цьому говорять про роботу з електронною поштою через веб-інтерфейс.

З використанням веб-інтерфейсу можна звернутися до поштових скриньок, створених на сайтах веб-пошти та порталах, наприклад, FREEMAIL http://freemail.ukr.net), Мета (http://webmail.meta.ua), Mail.Ru (http://mail.ru), Gmail (http://gmail.com), Яндекс (http://mail.yandex.ru) та ін.

Пересилання електронних листів між сервером електронної пошти та комп'ютером клієнта називають доставкою пошти. Для пересилання повідомлень використовують протоколи електронної пошти (рис.1):

РОРЗ (англ. Post Office Protocol version 3 – протокол поштового відділення версії 3) - визначає правила пересилання поштових повідомлень від поштового сервера до комп'ютера користувача;

SMTP (англ. Simple Mail Transfer Protocol – простий протокол пересилання пошти) – визначає правила пересилання поштових повідомлень від комп'ютера користувача до поштового сервера або між поштовими серверами.

Доставка електронних листів відбувається за лічені хвилини, затримка може виникнути через збої в роботі поштових серверів і мережного обладнання.

За неможливості доставки листа за вказаною поштовою адресою відправнику надсилається повідомлення про помилку під час пересилання. Якщо проблема пов'язана з неправильною адресою поштової скриньки, можна відправити листа повторно, виправивши помилку. Якщо лист недоставлено через технічні проблеми, спроба відправити його повторно буде виконуватись автоматично поштовою службою через певні інтервали часу.

 

1. Структура та властивості електронного листа.

Під час користування традиційною поштою поштовий лист складається з двох частин: конверта з адресами відправника й одержувача та аркушів з текстом листа. У конверт також можуть бути вкладені фотографії, вітальні листівки та інші додатки.

Електронний лист має схожу структуру: аналогом конверта є заголовок листа, тіло листа містить текст повідомлення, прикріплені файли нагадують вкладені в конверт додатки.

Заголовок листа містить службові дані, які потрібні для забезпечення доставки листа адресату, та складається з кількох полів:

Від – поле для введення адреси відправника;

Кому – поле для введення адреси електронної поштової скриньки одержувача; можна ввести кілька адрес одного або різних одержувачів;

Копія – поле для введення адрес інших одержувачів листа, дані яких будуть відомі іншим адресатам;

Прихована (Прихована копія) – поле для введення адрес одержувачів, дані яких не будуть повідомлені іншим адресатам;

Тема – поле для введення короткого опису змісту повідомлення;

Приєднати – поле з повідомленням про файли, прикріплені до листа, та ін.

Тіло листа містить безпосередньо текст повідомлення адресату. У ході оформлення листа можна змінювати значення властивостей символів та абзаців тексту, застосовувати кольоровий фон, вставляти горизонтальну розділову лінію, гіперпосилання та зображення (рис. 2). Користувач може розробити текст власного підпису, який буде автоматично додаватися до листа.

Електронні листи можуть мати такі властивості:

Кодування – визначає таблицю кодів, яка використовується під час написання листа;

Важливість – характеризує зміст листа. Значення встановлює відправник. Важливість листа може бути висока, звичайна, низька;

Прочитаний – визначає, чи був лист відкритий одержувачем; значення властивості – прочитаний, не прочитаний;

Наявність вкладення – визначає, чи має лист прикріплені файли; значення властивості – має вкладення, не має вкладення

Залежно від значень властивостей і на основі заданих користувачем правил листи розподіляються в різні папки.

 

2. Етикет електронного спілкування.

Електронна пошта – засіб спілкування людей, тому вона передбачає дотримання певних правил ввічливості. Деякі з них не відрізняються від загальноприйнятих норм людського спілкування:

• починайте текст листа з привітання, завершуйте підписом;

• якщо звертаєтеся до людини, з якою ви особисто не знайомі, назвати себе;

• не забудьте вжити слова «будь ласка», якщо звертаєтеся до кого-небудь з проханням;

• подякуйте, якщо хтось допомагає вам;

• слідкуйте за тоном вашого листа, намагайтеся уникати фраз, що можуть стати причиною конфлікту на релігійній, расовій, політичній та іншій основі;

• не надсилайте в листах неперевірені дані без посилання на їхнє джерело;

• намагайтеся не допускати граматичних помилок, використовуйте засоби перевірки орфографії, надані поштовою службою.

Окремі правила спілкування в мережі пов'язані з особливостями сприйняття друкованого тексту, специфікою читання повідомлень на екрані, обмеженнями на обсяги даних, що пересилаються мережею:

• зазначайте тему свого листа. Часто користувач орієнтується саме на тему, коли переглядає пошту та обирає листи для отримання із сервера;

• не пишіть увесь текст листа великими літерами – його важко читати;

• не зловживайте позначкою високої важливості листа;

• не надсилайте в листах оголошень і реклами, якщо вони не є предметом обговорення;

• включайте до повідомлення цитати з листа, на який відповідаєте, якщо ви посилаєтеся на деякі слова співрозмовника;

• не додавайте без потреби прикріплення до листа, це суттєво впливав на його розмір. За можливості стискайте файли, що прикріплюються, використовуючи програми-архіватори. Повідомляйте адресата, якіфайли додаєте до листа, оскільки часто через прикріплені файли розповсюджуються комп'ютерні віруси.

Електронна пошта позбавлена можливості передавати міміку та жести, які виражають ваше ставлення до предмета обговорення. Для передавання емоцій в Інтернеті використовують смайлики (англ. smile – усмішка) – послідовності символів, що нагадують обличчя. Правильне використання смайликів додає листу настрій, робить його більш емоційним.

Найчастіше використовують такі смайлики:

Послідовність символів Значення Послідовність символів Значення
:-) :) Усмішка; відображення радості, задоволення :-( :( Нещасливе обличчя; відображення співчуття чи розчарування
;-) ;) Обличчя, що підморгує; виражає іронію, жарт :-< Сум, незадоволення, злість
:-D Сміх :-0 Здивування

3. Правила безпеки під час користування електронною поштою.

Спілкуючись в Інтернеті, варто пам'ятати про можливі небезпеки та ризики, пов'язані з особливостями роботи в мережі. Якщо відправник листа вам невідомий, правдивість його слів і справжні наміри перевірити неможливо. Часто листи надсилають з метою реклами – так званий спам (англ. spam – консерви, реклама яких була занадто нав'язливою), з намаганням привернути вашу увагу до певної продукції або послуг. Іноді використовують шкідливі програми для автоматичного розсилання листів рекламного характеру або навіть безглуздого змісту. А тому варто критично ставитися до листів, які можуть надійти від сторонніх осіб.

Під час листування електронною поштою рекомендується дотримуватися таких правил:

• ніколи не відкривайте прикріплені файли, отримані в листах від невідомих осіб. У них можуть бути шкідливі програми. Такі листи рекомендується видаляти;

• ставтеся критично до вмісту отриманих електронних листів, не все, що в них наведено, є правдою;

• не відповідайте на листи, що приходять від невідомих осіб. Відповідаючи на ці листи, ви підтверджуєте існування адреси, що дає змогу надсилати і надалі листи зі спамом;

• не наводьте в листах приватні дані про себе та свою родину, якщо особисто не знайомі з адресатом;

• не погоджуйтеся на особисту зустріч з особами, знайомими вам тільки за електронним листуванням, - вони можуть виявитися не тими, за кого себе видавали;

• не повідомляйте пароль від поштової скриньки стороннім особам, щоб ваша кореспонденція не потрапила до чужих рук та щоб ніхто не міг відправити листа вашим кореспондентам від вашого імені

2. Робота з графічними об’єктами в Word

При роботі у текстовому процесорі Microsoft Word, однією з особливих можливостей по оформленню документів є включення в текст графічних ілюстрацій. Графічний матеріал покращує сприйняття тексту і надає документу професійно оформлений вид.

Ілюстрація може бути створена за допомогою уведення графічних об’єктів, що зберігаються на комп'ютері, або безпосередньо уведена в комп'ютер. Існують наступні шляхи отримання ілюстрацій:

- уведення ілюстрації за допомогою сканера;

- створення ілюстрацій в графічних редакторах;

- створення ілюстрацій в прикладних програмах;

- створення ілюстрацій убудованими засобами Microsoft.

Вставлені графічні об'єкти можна масштабувати, обрамляти рамками, обрізати та позиціонувати довільним чином. Можливості внесення змін у вставлений графічний об'єкт визначаються форматом вихідного файла, що зберігає вставлений об'єкт.

 

^ 5.2. Впровадження в документ ілюстрацій, створених засобами інших програм

За допомогою засобів зв'язування і впровадження, доступних вMicrosoft Word, в документи можна включити інформацію або об'єкти, створені в інших додатках. Основна різниця між зв'язуванням і впровадженням полягає в способі збереження даних:

- впроваджені об’єкти стають частиною документа Microsoft Word;

- зв'язана інформація зберігається у файлі джерелі; документ Microsoft Word зберігає тільки відомості про місце розташування інформації у файлі – джерелі і показує графічне представлення зв'язаної інформації.

 

^ 5.2.1. Впровадження об'єкта

Впровадження означає вставку інформації в документ, яка створена засобами інших програм. При цьому об'єкт стає частиною документа. Подвійним клацанням лівою кнопкою миші на впровадженому об’єкті, можна відкрити додаток, в якому цей об’єкт був створений, причому об’єкт вже буде завантажений в робочу область і готовий до редагування. При поверненні в документ Microsoft Word, в документі відобразяться усі зміни, що були внесені в об’єкт. Можна або впровадити вже існуючий об’єкт, файл або виділений блок, або створити і впровадити новий об’єкт. Для впровадження, необхідно використати команду„ Вставка „Ø” Об’єкт ”. Доступні типи об’єктів знаходяться у списку„ Тип об’єкта ”,з якого необхідно вибрати потрібний. Прапорець „ У вигляді значка ”дозволяє зберігати в тексті не сам об’єкт, а тільки його піктограму. Цю можливість можна використовувати, якщо об’єкт занадто великих розмірів і його значок займає набагато менше місця.

П ісля натискання у вікні „ ^ Об’єкт ” кнопки „ ОК ” відбувається активізація програми, що працює з об’єктами обраного типу. Здійснивши дії по редагуванню об’єкта, додаток, в якому об’єкт був створений, потрібно закрити і повернутися у Microsoft Word. Перед цим, потрібно обновити об’єкт, який зберігається в документі Microsoft Word. Якщо цього не зробити, то при закритті додатка, з'явиться запит: „ Чи потрібно обновляти об’єкт в документі Word ”?. Для того щоб відновлення відбулося, потрібно відповісти стверджувально. Зазвичай, для цього служить кнопка „ OK ”.У випадку створення об’єкта, необхідно визначити у полі „ Тип об’єкта ” вкладки „ Створення ” діалогового вікна „ Вставка об'єкта ” додаток для створення впроваджуваного об’єкта (рис. 5.1).
Рис. 5.1. Створення упровадженого об’єкта


У випадку впровадження об’єкта з файлу, необхідно вказати файл у розділі„ Створення з файлу ” діалогового вікна „ Вставка об’єкта ”.Прапорець „ Зв'язок з файлом ” дозволяє встановити залежність між об’єктом на диску і об’єктом в документі. Зміни у вихідному файлі будуть автоматично відображатися на об’єкті в документі Word (рис. 5.2).

 

Рис. 5.2. Включення в документ об’єкта з файлу

 


^ 5.2.2 Зв'язування інформації

Коли документ Microsoft Word зв'язується з іншим файлом, зв'язок зберігається в ньому у формі кодів поля, ідентифікуючих джерело зв’язаної інформації. При цьому, не відбувається дублювання інформації з джерела в документі Microsoft Word. Можна створювати зв'язки як між двома документами Microsoft Word, так і між документом і файлом, створеним в іншому додатку. Один раз встановивши зв’язок, можна швидко перевірити і обновити інформацію; можна також встановити такий режим, при якому зв’'язана інформація буде обновлюватись кожного разу, коли обновлюється файл джерела. Зв'язування об’єкта здійснюється командою „ Об’єкт ” меню „ Вставка ”. Зв'язок з файлом встановляється при включеному перемикачі „ Зв'язати з файлом ” розділу „ Створити з файлу ” діалогового вікна „ Об’єкт ” (рис. 5. 2).

 

^ 5.3. Можливості при роботі с об’єктами

Незалежно від вмісту графічного об’єкта, передбачені наступні можливості для роботи з об’єктами:

- „ Виділення ”. Для роботи з графічним об’єктом, його необхідно виділити. Для цього треба помістити покажчик миші на об’єкт і клацнути лівою кнопкою миші. Виділений об’єкт поміщається в рамку. Якщо при виділенні об’єкта утримувати клавішу < Shift>, то раніше виділені об’єкти залишаться виділеними. Таким чином, утворюється декілька виділених об’єктів.

- „ Переміщення ”. Виділений об’єкт можна переміщувати у будь-яке місце документа, перетягнувши його за допомогою миші.

- „ Масштабування ”. На кутах і серединах сторін рамки, яка обмежує виділений об’єкт, є вузли. Помістивши покажчик миші на такий вузол, можна перетягнути, сторону або кут об’єкта, змінивши тим самим розмір об’єкта. При перетягуванні вузла в інше положення, буде відображуватися розмір об’єкта у відсотках по відношенню до первісного розміру.

- „ Редагування ”. Подвійне клацання лівою кнопкою миші по об’єкту, активізує програму редагування об’єкта.

- „ Видалення ”. Виділений об’єкт видаляється натисканням клавіші < Delete>.
^ 5.4. Формат об’єктів

У діалоговому вікні „ Формат рисунка ”(рис. 5.3), яке відкривається однойменною командою контекстного меню, на вкладці „ Рисунок ”можна задати параметри форматування рисунка.

У групі полів „ ^ Обрізка ” задаються розміри смуг, що обрізаються для кожної з чотирьох сторін рисунка.При цьому від'ємне значення, призводить до доповнення рисунка порожнім полем, позитивне значення – до обрізки частини рисунка. В групі полів „ Зображення ” можна змінити колір рисунка та задати яскравість і контрастність.


Рис. 5.3.Діалогове вікно„Формат рисунка”
Вкладка „ Кольори та лінії ” дозволяє вибрати колір об’єкта по бажанню користувача. За допомогою вкладки „ ^ Розмір ” визначається розмір графічного об’єкта.Задані користувачем масштабні коефіцієнти, перераховуються автоматично при переході від поля до поля. При цьому використання прапорця „ Зберігати пропорції ” забезпечує при зміні одного з розмірів пропорційну зміну іншого. Прапорець „ Відносно вихідного розміру ” використовується тільки для рисунків і забезпечує автоматичне обчислення масштабу по відношенню до вихідного розміру. Змінити розмір об’єкта, його пропорції і положення можна також і за допомогою миші. Для цього необхідно після виділення об’єкта, перетягти один із маркерів в потрібному напрямку.

На вкладці „ Положення ” діалогового вікна „ Формат рисунка ” задаються параметри позиціонування об’єкта і спосіб взаємного розташування рисунка і навколишнього тексту.
^ 5.5. Засоби для створення ілюстрацій

В документ Microsoft Word можна вставити графічні об’єкти (рисунки, діаграми, схеми, слайди, ілюстрації), які були створені за допомогою сервісних програм, що входять в склад ОС Windows. Ілюстрації, що постачаються в стандартному комплекті поставки Microsoft Word, включаються в документ аналогічно вищеописаним способам вставки і впровадження.

 

^ 5.5.1. Бібліотека ілюстрацій Clipart

Для вставки в документи ілюстрацій можна використовувати готові бібліотеки (колекції) малюнків (кліпартів). Щоб вставить об’єкт кліпартів необхідно вибрати місце для вставки кліпу, потім використати команду „ Вставка„РисунокØ„КартинкиØ ” (рис. 5.4).

Рис. 5.4. Об’єкти ClipArt

 

Графічні кліпарти зосереджені на вкладці „ Рисунки ”. Вони класифіковані по категоріям. Розшукавши потрібний кліпарт, достатньо виділити його і вставити в документ клацанням на кнопці „ Вставити кліп ”.

Кліпарти потрібно розглядати як заготовки для створення засобів оформлення. Кліпарти - це композиційні об’єкти. Їх можна „розбирати” на складові, окремо редагувати їх елементи, створювати композиції з об’єктів, узятих із різних кліпартів. Можна змінювати розміри вставленого рисунка, переміщати рисунок на інше місце, вилучати непотрібні частини, змінювати взаємне розташування рисунка і тексту.

Все це виконується шляхом редагування кліпартів, вставлених в документ.

Нормальний порядок редагування кліпартів наступний:

кліпарт виділяють клацанням лівою кнопкою миші;ü

відкривають його контекстне меню, клацанням правою кнопки миші;ü

в контекстному меню вибирають команду „ü Змінити рисунок ” – яка відкриває кліпарт в окремому вікні редагування;

в цьому вікні працюють з окремими об’єктами, що складають композицію рисунка.ü
^ 5.5.2. Редактор заголовків

Для створення заголовків, написів, підписів і макетів друку, в Microsoft Word є спеціальна програма WordArt. Ця програма реалізує різні перетворення текстових рядків, які не підтримуються стандартним режимом створення документа:

● написання тексту по колу;

● заповнення текстом областей різної форми;

● написання тексту „хвилею”;

● поворот текстового рядка:

● зміну нахилу символів;

● створення тіні, що відкидається текстом;

● зміну міжсимвольного інтервалу і т. ін.

Д ля того щоб створити і включити в текст документа заголовок, необхідно встановити курсор в потрібну позицію (елемент вставляється в позицію курсору) і виконати команду „ ВставкаØРисунокØОб'єкт WordArt ”,абоскористатися кнопкою панелі інструментів„ Малювання ”.
Потім, у вікні„ Колекція WordArt” (рис. 5.5)вибрати варіант написання заголовка і в спеціальному діалоговому вікні „ Зміна тексту WordArt ”увести текст.

Рис. 5.5. Вікно „КолекціяWordArt”
Крім уведення тексту, у вікні можна виконати і найпростіше форматування: задати тип і розмір шрифту, а також напівжирне або курсивне накреслення.

Після закриття вікна, зміни тексту надпису, переноситься на екран, і стають доступними усі засоби ^ WordArt.

Фігурний текст, створений за допомогою WordArt, є графічним об’єктом, а не текстом. Він не відображується на екрані в режимі структури і тому неможливо виконати перевірку його орфографії.

Виведення панелі WordArt на екран та її видалення з екрана, здійснюються за допомогою пункту меню „ ВидØWordArt.ØПанелі інструментів”

У відповідності з кнопками панелі інструментів WordArt, здійснюються перетворення над текстом (рис. 5.6).

Р ис. 5.6. Панель інструментів „WordArt”

 

При зміні об’єкта „ WordArt ”, важливу роль виконує вікно форматування, яке викликається при натисканні кнопки „ Формат об'єкта WordArt ” (рис. 5.7).

У вікні „ Формат об’єкта WordArt ” параметрами на вкладці „ Обтікання ”визначається відношення об’єкта до іншого тексту. Текст може або обтікати рисунок різним чином, або проходити крізь нього.

 

Рис. 5.7. Діалогове вікно „Формат объекта „WordArt”
^ 5.5.3. Редактор формул

Білет №11

1. Програма проводник. Робота з об’єктами.

Програма Проводник призначена для роботи з файлами та папками. Запуск програми здійснюється вже відомим способом: Пуск Программы Проводник, або у контекстному меню кнопки Пуск вибрати опцію Проводник.

Після запуску програми Проводник відкривається вікно цієї програ­ми (рис. 19).

Основну частину вікна займає робоче поле, що складається з двох частин: дерева папок (ліва сторона) та панелі зі змістом відкритої папки (права сторона). Співвідношення розмірів лівої та правої частин вікна можна змінити. Для цього наведіть вказівку миші на межу, що розділяє ці обидві частини вікна, вказівка набуде форми двоспрямованої стрілки і тоді мишею можна перетягнути межу.

Наявність дерева папок дає можливість переглянути будь-яку папку. Щоб визначити вміст будь-якої папки, потрібно знайти її, а потім розкрити у лівій (чи правій) частині вікна (2 рази клацнути по ній мишею). Рівні ієрархії папок визначаються пунктирними лініями. Зліва від піктограми папки у дереві можуть стояти значки <+> чи <–>. Якщо папка має значок <+>, то в цій папці знаходяться папки нижчого рівня, що не показані в лівій частині вікна. Клацання по значку <+> відкриває на дереві список папок наступного рівня, при цьому значок <+> перетвориться на <–>. Значок <–> означає, що на дереві зображені папки наступного рівня. Клацання по <–> згортає список папок і замість нього появляється значок <+>. Відсутність значків <+> та <–> біля папки означає, що в даній папці немає вкладених папок, тобто вона може містити лише файли або бути порожньою.

Рис. 19. Вікно програми Проводник

Переміщення на один рівень вгору по дереву папок здійс­нюється клацанням по кнопці на панелі інструментів або натисканням клавіші Backspace на клавіатурі.

 

Створення папок, документів, ярликів

Послідовно розкриваючи папки у лівій частині вікна Проводник дійдіть до тієї папки, в якій будете створювати нову папку, документ чи ярлик та відкрийте її. Далі з меню Файл викличте команду Создать Папка. З’явиться піктограма нової папки з підсвіченим прямокутником. З клавіатури введіть ім’я нової папки та клацніть мишею поза пря­мокутником. Нова папка створена. Аналогічно створюється порожній документ. Для створення ярлика на деякий файл чи папку викличте контекстне меню цього об’єкта та оберіть команду Создать ярлык. Тепер можна задати ім’я ярлика.

Копіювання та переміщення файлів і папок

Найчастіше для цієї операції використовують буфер обміну.

 

Буфер обміну – це ділянка оперативної пам’яті комп’ютера, зарезервована для тимчасового зберігання даних. Буфер обміну до­з­воляє виконувати обмін даними між додатками Windows. В буфері може міститися лише один об’єкт і інформація в буфері зберіга­ється до тих пір, доки в нього не буде відправлений інший об’єкт.

 

Копіювання об’єктів через буфер здійснюється наступним чином:

· виділити об’єкт чи групу об’єктів. Для того, щоб відмітити групу об’єктів, потрібно по їх значках клацати мишею при натиснутій клавіші Ctrl на клавіатурі (або, якщо об’єкти стоять підряд один за одним, то клацнути мишею по першому об’єкту, натиснути клавішу Shift і клацнути по останньому);

· виконати команду Правка Копировать;

· відкрити цільову папку;

· задати команду Правка Вставить.

Ці команди можна також знайти серед кнопок на панелі інструментів, в контекстному меню цих папок або натиснути відповідні клавіші на клавіатурі.

Операцію копіювання можна здійснити методом перетягування миші при натиснутій клавіші Ctrl на клавіатурі.

Переміщення файлів та папок здійснюється аналогічно операції копіювання, однак є деякі відмінності. При переміщенні файлів та папок мишею потрібно натиснути клавішу Shift, а при виборі команд з меню замість команди Копировать оберіть команду Вырезать.

Перейменування та видалення об’єктів

Створені об’єкти можна перейменовувати шляхом редагування його імені. Для включення режиму редагування імені об’єкта використовують команду Файл Переименовать або таку ж саму команду з контекстного меню об’єкта. Перед цим об’єкт потрібно виділити, клацнувши вказівкою миші по його значку.

Для видалення одного чи кількох об’єктів їх треба виділити. Потім виконати команду Удалить з меню Файл, або натиснути клавішу Delete на клавіатурі, або використати кнопку Удалить на панелі інструментів, або скористатися контекстним меню об’єкта, або перетягнути виділений об’єкта в кошик за допомогою миші. При видаленні об’єктів вони не знищуються, а потрапляють зазвичай до системної папки, що називається Корзина.

Файли та папки, що потрапили до кошика, можуть бути відновлені на попереднє місце. Щоб відновити видалені об’єкти клацніть двічі по значку папки Корзина на робочому столі. У відкритому вікні Корзина виділить зі списку ті об’єкти, які потрібно відновити й оберіть команду Файл Восстановить. Для очищення корзини існує команда Файл Очистить.

Перегляд властивостей файлів та папок, дисків

Кожний об’єкт Windows володіє деякими властивостями. Щоб продивитися характеристики об’єкта, потрібно вибрати з контекстного меню цього об’єкта команду Свойства – вона є останньою в списку команд контекстного меню, або можна скористатися командою Файл Свойства попередньо помітивши об’єкт.

Якщо ви викликаєте властивості файла, то зможете отримати таку інформацію (вкладка Общие):

· ім’я папки, що містить цей файл;

· розмір файла в байтах;

· ім’я файла з розширенням;

· дату створення, зміни, відкриття файла;

· атрибути файла.

Аналогічні дані наводяться в вікні властивостей папки. Це вікно теж викликається командою Свойства. Вікно властивостей диска теж викликається клацанням правої кнопки по піктограмі диска та вибором команди Свойства (рис. 20).

Рис. 20. Діалог властивостей диска

2. Використання списків і колонок в документах Word.

Microsoft Word дозволяє швидко складати списки з позначками, нумерацією й багаторівневі списки з нумерацією. Елементом переліку вважається абзац тексту. Для створення списку необхідно виділити абзаци, які слід зробити елементами переліку або установити курсор у той абзац, з якого буде починатися список. Потім викликати команду Список з меню Формат, що викликає діалогове вікно Список.

Для створення списку з позначками необхідно вибрати вставку Маркірований. Кожний елемент списку з позначками виділяється за допомогою невеликої позначки, розташованої ліворуч від самого елементу. Серед запропонованих варіантів позначок слід вибрати потрібну (натиснути на ній мишею) й натиснути ОК.

Для зміни вигляду позначки можна скористатися кнопкою Змінити. З'явиться вікно Зміна маркірованого списку, в якому містяться додаткові позначки. При натисканні кнопки Маркер з'являється діалогове вікно Символ, в якому можна вибрати будь-який із символів в якості позначки переліку. У рамці Розміщеннямаркера задається відстань від лівого краю абзацу до позначки, а в рамці Розміщення тексту визначається відстань від лівого краю абзацу до лівого краю тексту в списку.

Для створення списків із нумерацією використовується вкладка Нумерований діалогового вікна Список. Серед запропонованих варіантів нумерації списку необхідно вибрати потрібний, натиснути ОК і список буде створений. Коли курсор уведення знаходиться в списку, кожне натискання Епіег створює новий пронумерований елемент списку. При додаванні нового елементу в список або видаленні елементу, номери в списку коректуються автоматично.

Щоб створити свій варіант нумерації, слід натиснути кнопку Змінити. З'явиться вікно Зміна нумерованого списку, У полі Формат номера вказується текст перед і після номера елементу списку, наприклад:) або [ ]. У полі Нумерація вказується стиль нумерації, а в полі Розпочати з вказується число (або літера), з якого повинен починатися список. Шрифт номерів елементів списку змінюється за допомогою кнопки Шрифт.

Швидко створити списки з маркерами та нумерацією можна за

допомогою кнопоїЦля створення списку з декількома

рівнями укладення використовується вставка Багаторівневийдіалогового вікна Список.

Створення колонок. Місгоеоїі ^огсі дозволяє записувати текст у декілька колонок. Текст уводиться в них послідовно, переходячи до наступної колонки після заповнення попередньої.

Для створення колонок у рамках розділу документа слід установити курсор у текст цього розділу. Якщо весь документ необхідно розбити на однакову кількість колонок, то курсор може знаходитися в будь-якому місці тексту. Потім слід вибрати команду Колонки меню Формат, що викликає діалогове вікно.

У полі Число колонок необхідно ввести число колонок або вибрати один із малюнків у рамці Тип. Прапорець Розділювач накреслює лінію між колонками тексту. Якщо увімкнений прапорець Колонки однакової ширини, то усі колонки будуть мати однакову ширину. Якщо вимкнути цей прапорець, то можна ввести для кожної з колонок точні значення її ширини і відстані між колонками в поля Ширина і проміжок.

У полі Застосувати вказується частина документа, для якої будуть діяти обрані режими:

До поточного розділу — параметри використовуються тільки у поточному розділі;

До кіяця документа - параметри використовуються для тієї частини документа, що розташована після курсору введення.

До всього документа - параметри використовуються у всьому документі.

Створити колонки однакової ширини можна за допомогою

кнопки. Після натискання цієї кнопки з'являється вікно, в

якому слід виділити потрібну кількість колонок і натиснути кнопку миші.

Змінювати ширину колонок і відстань між ними можна за допомогою горизонтальної координатної лінійки. Коли текст розбитий на колонки, на лінійці відображаються відповідні символи:

1 - символ правої межі;

2 - відстань між колонками;

3 - символ лівої межі колонки.

При пересуванні цих символів будуть змінюватися відповідні параметри колонок. Для переходу до наступної колонки можна викликати команду Розрив меню Вставка, у діалоговому вікні увімкнути перемикач Нову колонку і натиснути ОК. Після чого курсор уведення й увесь текст нижче курсору пересунеться на початок наступної колонки.

Видалення колонок - це операція встановлення однієї колонки для всього документа.

Білет №12

1. Компютерні віруси. Антивірусні програми.

Комп'ютерний вірус - це невелика програма, що написана програмістом високої кваліфікації, здатна до саморозмноження й виконання різних деструктивних дій. На сьогоднішній день відомо понад 50 тис. Комп'ютерних вірусів. Існує багато різних версій стосовно дати народження першого комп'ютерного вірусу. Однак більшість фахівців сходяться на думці, що комп'ютерні віруси, як такі, вперше з'явилися у 1986 році, хоча історично виникнення вірусів тісно пов'язане з ідеєю створення самовідтворюючих програм.

Одним із "піонерів" серед комп'ютерних вірусів вважається вірус "Brain", створений пакистанським програмістом на прізвище Алві. Тільки у США цей вірус вразив понад 18 тис. комп'ютерів. На початку епохи комп'ютерних вірусів розробка вірусоподібних програм носила чисто дослідницький характер, поступово перетворюючись на відверто вороже протистояння користувачів та безвідповідальних, і навіть кримінальних "елементів". В ряді країн карне законодавство передбачає відповідальність за комп'ютерні злочини, в тому числі за створення та розповсюдження вірусів.

Віруси діють тільки програмним шляхом. Вони, як правило, приєднуються до файлу або проникають всередину файлу. У цьому випадку кажуть, що файл заражений вірусом. Вірус потрапляє в комп'ютер тільки разом із зараженим файлом. Для активізації вірусу потрібно завантажити заражений файл, і тільки після цього вірус починає діяти самостійно. Деякі віруси під час запуску зараженого файлу стають резидентними (постійно знаходяться в оперативній пам'яті комп'ютера) і можуть заражати інші файли та програми, що завантажуються. Інші різновиди вірусів відразу після активізації можуть спричиняти серйозні пошкодження, наприклад, форматувати жорсткий диск.

Дія вірусів може проявлятися по різному: від різних візуальних ефектів, що заважають працювати, до повної втрати інформації. Більшість вірусів заражують виконавчі програми, тобто файли з розширенням.EXE та.COM, хоча останнім часом все більшої популярності набувають віруси, що розповсюджуються через систему електронної пошти. Слід зауважити, що комп'ютерні віруси здатні заражати лише самі комп'ютери. Тому абсолютно абсурдними є різні твердження про вплив комп'ютерних вірусів на користувачів комп'ютерів.

Основними джерелами вірусів є:

  • дискета, на якій знаходяться заражені вірусом файли;
  • комп'ютерна мережа, в тому числі система електронної пошти та Internet;
  • жорсткий диск, на який потрапив вірус в результаті роботи з зараженими програмами;
  • вірус, що залишився в оперативній пам'яті після попереднього користувача.

Звідси випливає, що зараження комп'ютера не відбудеться, якщо:

  • на комп'ютері переписуються тексти програм, документів, файли даних системи управління базами даних (СУБД), таблиць табличних процесорів і т. д. (ці файли не є програмами);
  • виконується копіювання файлів з однієї дискети на іншу, в разі копіювання зараженого файлу його копія також буде заражена.

Основними ранніми ознаками зараження комп'ютера вірусом є:

  • зменшення обсягу вільної оперативної пам'яті;
  • сповільнення завантаження та роботи комп'ютера;
  • незрозумілі (без причин) зміни у файлах, а також зміни розмірів та дати останньої модифікації файлів;
  • помилки при завантаженні операційної системи;
  • неможливість зберігати файли в потрібних каталогах;
  • незрозумілі системні повідомлення, музикальні та візуальні ефекти і т.д.

Коли вірус переходить в активну фазу можливі такі ознаки:

  • зникнення файлів;
  • форматування жорсткого диска;
  • неспроможність завантаження файлів або операційної системи.

Існує дуже багато різних вірусів. Умовно їх можна класифікувати наступним чином:

1. завантажувальні віруси або BOOT-віруси: заражають boot-сектори дисків. Дуже небезпечні, можуть призвести до повної втрати всієї інформації, що зберігається на диску;

2. файлові віруси: заражають файли. Поділяються на:

a. віруси, що заражують програми (файли з розширенням.EXE і.COM);

b. макровіруси: віруси, що заражують файли даних, наприклад, документи Word або робочі книги Excel;

c. віруси-супутники: використовують імена інших файлів;

d. віруси сімейства DIR: спотворюють системну інформацію про файлові структури;

3. завантажувально-файлові віруси: здатні вражати як код boot-секторів, так і код файлів;

4. віруси-невидимки або STEALTH-віруси: фальсифікують інформацію прочитану з диска так, що програма, якій призначена ця інформація отримує невірні дані. Ця технологія, яку, інколи, так і називають Stealth-технологією, може використовуватися як в BOOT-вірусах, так і у файлових вірусах;

5. ретровіруси: заражують антивірусні програми, намагаючись знищити їх або зробити непрацездатними;

6. віруси-хробаки: заражують невеликі повідомлення електронної пошти, так званим заголовком, який по своїй суті є всього навсього лише Web-адресою місцезнаходження самого вірусу. При спробі прочитати таке повідомлення вірус починає зчитувати через глобальну мережу Internet своє 'тіло', яке після завантаження починає свою деструктивну дію. Дуже небезпечні, так як виявити їх дуже важко у зв'язку з тим, що заражений файл фактично не містить коду вірусу.

Якщо не вживати заходів для захисту від комп'ютерних вірусів, то наслідки зараження можуть бути дуже серйозними. В ряді країн карне законодавство передбачає відповідальність за комп'ютерні злочини, в тому числі за впровадження вірусів. Для захисту інформації від вірусів використовуються загальні та програмні засоби.

До загальних засобів, що допомагають запобігти зараженню та його руйнівних наслідків належать:

  • резервне копіювання інформації (створення копій файлів і системних областей жорстких дисків);
  • уникнення користування випадковими й невідомими програмами. Найчастіше віруси розповсюджуються разом із комп'ютерними вірусами;
  • перезавантаження комп'ютера перед початком роботи, зокрема, у випадку, якщо за цим комп'ютером працювали інші користувачі;
  • обмеження доступу до інформації, зокрема фізичний захист дискети під час копіювання файлів із неї.

До програмних засобів захисту належать різні антивірусні програми (антивіруси). Антивірус - це програма, яка виявляє й знешкоджує комп'ютерні віруси. Слід зауважити, що віруси у своєму розвиткові випереджають антивірусні програми, тому навіть у випадку регулярного користування антивірусів немає 100% гарантії безпеки. Антивірусні програми можуть виявляти та знищувати лише відомі віруси, при появі нового комп'ютерного вірусу захисту від нього не існує до тих пір, поки для нього не буде розроблено свій антивірус. Однак, багато сучасних антивірусних пакетів мають у своєму складі спеціальний програмний модуль, який називається евристичний аналізатор, і який здатний досліджувати вміст файлів на наявність коду, характерного для комп'ютерних вірусів. Це дає змогу вчасно виявляти та попереджати про небезпеку зараження новим вірусом.

Розрізняють такі типи антивірусних програм:

1. програми-детектори: призначені для знаходження заражених файлів одним із відомих вірусів. Деякі програми-детектори можуть також лікувати файли від вірусів або знищувати заражені файли. Існують спеціалізовані (тобто призначені для боротьби з одним вірусом) детектори та поліфаги (можуть боротися з багатьма вірусами);

2. програми-лікарі: призначені для лікування заражених дисків і програм. Лікування програми полягає у вилученні із зараженої програми тіла вірусу. Також можуть бути як поліфагами, так і спеціалізованими;

3. програми-ревізори: призначені для виявлення зараження вірусом файлів, а також знаходження ушкоджених файлів. Ці програми запам'ятовують дані про стан програми та системних областей дисків у нормальному стані (до зараження) і порівнюють ці дані у процесі роботи комп'ютера. В разі невідповідності даних виводиться повідомлення про можливість зараження;

4. лікарі-ревізори: призначені для виявлення змін у файлах і системних областях дисків й у разі змін повертають їх у початковий стан.

5. програми-фільтри: призначені для перехоплення звернень до операційної системи, що використовуються вірусами для розмноження і повідомляють про це користувача. Останній має можливість дозволити або заборонити виконання відповідної операції. Такі програми є резидентними, тобто вони знаходяться в оперативній пам'яті комп'ютера.

6. програми-вакцини: використовуються для обробки файлів і boot-секторів із метою попередження зараження відомими вірусами (в останній час цей метод використовується все частіше).

Слід зауважити, що вибір одного "найкращого" антивірусу є вкрай помилковим рішенням. Рекомендується використовувати декілька різних антивірусних пакетів одночасно. Вибираючи антивірусну програму слід звернути увагу на такий параметр, як кількість розпізнаючих сигнатур (послідовність символів, які гарантовано розпізнають вірус). Другий параметр - наявність евристичного аналізатора невідомих вірусів, його присутність дуже корисна, але суттєво уповільнює час роботи програми. На сьогоднішній день існує велика кількість різноманітних антивірусних програм. Розглянемо коротко найбільш поширені в Україні.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-26; Просмотров: 985; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.21 сек.