Формування та управління позиченими коштами банку

Залучені та запозичені кошти є найбільшою частиною банківських ресурсів, вони у кілька разів перевищують власні кошти банку та фактично є основним джерелом формування ресурсів комерційного банку. З розвитком ринкових відносин структура залучених ресурсів зазнала істотних змін, що обумовлено появою нових, не традиційних для старої банківської системи способів акумуляції тимчасово вільних коштів фізичних і юридичних осіб.

Формування залучених ресурсів відбувається шляхом акумуляції коштів на поточні та розрахункові рахунки клієнтів, ощадні та строкові вклади фізичних та юридичних осіб, вклади до запитання, різні види депозитних рахунків, а також кошти на кореспондентських рахунках інших банків.

На сьогодні у банківській практиці використовується велика кількість різноманітних вкладів і депозитних рахунків, що пояснюється прагненням банків в умовах високого рівня конкуренції найповніше задовольнити попит різних груп клієнтів на банківські послуги і залучити їх заощадження та вільні грошові кошти на банківські рахунки.

Однією с форм строкових вкладів є депозитні та ощадні сертифікати. Сертифікат може використовуватись його власником як платіжний засіб і мати обіг на фондовому ринку. Сертифікати мають суттєву перевагу над строковими вкладами, які оформлюються депозитними договорами. Завдяки вторинному ринку цінних паперів сертифікат може бути достроково проданий його власником з одержанням прибутку, при цьому банківські ресурси залишаються незмінними, що безперечно позитивно позначається на стабільності банківської ресурсної бази.

Конкуренція на ринку позичкових капіталів змушує банки шукати нові форми і способи залучення депозитів, постійно розширювати коло депозитних послуг, впроваджувати нові програми.

Якщо наявних залучених коштів недостатньо для проведення активних операцій, то банк вдається до запозичення ресурсів. Особливістю запозичення коштів є те, що банк в цьому випадку виступає ініціатором операції, тоді як депозитне залучення коштів значною мірою залежить від клієнтів з огляду на їх потреби та можливості.

Серед недепозитних джерел формування банківських ресурсів найпоширенішими є емісія цінних паперів власного боргу, отримання міжбанківських кредитів, рефінансування в Національному банку України. В останні роки, з метою залучення ресурсів, застосовуються операції „репо”.

Мобілізація банками ресурсів, які забезпечують кредитну та інвестиційну діяльність банків потребує вирішення подвійного завдання: по-перше, знайти джерела ресурсів з мінімальною вартістю, по-друге, забезпечити керовану стійкість балансу.

Управління ресурсною базою банку можна поділити на два напрямки – управління власним капіталом банку та управління залученими та позиченими ресурсами.

Управління власним капіталом передбачає формування статутного фонду банку; розподіл прибутку і формування фондів банку; підтримання власного капіталу на достатньому рівні.

Метою управління зобов’язаннями банку є залучення достатнього обсягу коштів з найменшими витратами для фінансування активних операцій. Таке управління має враховувати такі параметри як вартість залучених ресурсів та їх обсяг.

Сутність цінових методів управління полягає у використанні відсоткової ставки за депозитами, як головного важеля у боротьбі за вільні грошові кошти клієнтів. Нецінові методи управління залученими коштами банку базуються на використанні різних прийомів заохочення клієнтів, які прямо не пов’язані зі зміною депозитних ставок. Це реклама, покращення рівня обслуговування, розширення спектру банківських послуг, безкоштовні послуги, проведення лотерей, зручний для клієнтів графік роботи, зручне розташування банківських відділень та філій, широка мережа банкоматів тощо. На практиці методи цінового та нецінового управління застосовуються паралельно.

Посилення конкуренції на фінансовому ринку, зміни умов функціонування банків призвели до використання операції із за балансового фінансування. Основними методами якого є сек’юритизація активів; продаж позик; надання кредитних гарантій.

Процес управління запозиченими коштами має свої особливості. Потреба у недепозитних ресурсах розраховується з врахування як реальних, так і очікуваних потреб. Враховується висока чутливість до зміни ринкової ставки. Найпопулярнішими є одноденні позики та позики зі строками погашення до двох тижнів. Неможливість застосування цінових методів управління, оскільки ціну на позику встановлює кредитор.

Ключовим елементом банківської діяльності є якісне управління ресурсною базою, оскільки без збалансованої, оптимальної ресурсної бази неможливо забезпечити ефективне проведення активних операцій.

Дата добавления: 2015-05-26