Органи управління СС ЦЗ

Керівництво діяльністю ЄСЦЗ покладається на— Міністерство з питань надзвичайних ситуацій. Керівник цього органу є заступником начальника ЦЗ України. Керівництво територіальними підсистемами ЄСЦЗ здійснюють органи виконавчої влади в АРК, областях, містах Києві та Севастополі. Начальниками територіальних підсистем ЄСЦЗ є Голова Ради міністрів АРК та голови держадміністрацій, а їх заступниками — керівники територіальних органів МНС головних управлінь МНС. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту цим органом є МНС: - забезпечує реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту- контролює організацію здійснення заходів щодо захисту населення і територій від НС усіма органами виконавчої влади, підприємствами, організаціями та установами незалежно від форми власності- перевіряє наявність і готовність до використання засобів індивідуального та колективного захисту, майна ЦЗ, їх утримання та облік- забезпечує нагляд за дотриманням вимог стандартів, нормативів і правил у сфері цивільного захисту- зясовує причини виникнення НС, невиконання заходів із запобігання цим ситуаціям- здійснює нормативне регулювання у сфері цивільного захисту, зокрема з питань техногенної та пожежної безпеки- здійснює інші заходи, передбачені законом.

МНС здійснює свої повноваження через територіальні органи відповідно до адміністративно-територіального поділу, до районів включно.У складі МНС діють: - урядовий орган державного нагляду у сфері ЦЗ - органи оперативного реагування на НС у сфері ЦЗ - органи мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи та інших НС.

7. Державна система моніторингу довкілля Система моніторингуСутність і призначення моніторингу полягає у: спостереженні, контролі і передбаченні небезпечних процесів та явищ природи, техносфери, зовнішніх дестабілізуючих чинників (збройних конфліктів, терористичних актів тощо), які є джерелами надзвичайних ситуацій, а також динаміки розвитку ситуацій, визначення їх масштабів з метою вирішення завдань щодо запобігання НС та організації ліквідації лиха. Об’єктами моніторингу довкілля є: атмосферне повітря та опади, джерела промислових викидів в атмосферу; поверхневі і морські води та підземні води, джерела скидів стічних вод, водні об’єкти у межах природоохоронних територій, питна вода; грунти різного призначення, у тому числі на природоохоронних територіях; радіаційний стан на пунктах стаціонарної мережі та об’єктах захоронення радіоактивних відходів; геофізичні поля; стихійні та небезпечні природні явища: ендогенні та екзогенні геологічні процеси; звалища промислових і побутових відходів Суб'єкти системи моніторингу забезпечують удосконалення підпорядкованих їм мереж спостережень за станом довкілля. Моніторинг здійснюється МНС, МОЗ, Мінагрополітики, Держкомлісгоспом, Мінприроди, Держкомприродресурсів, Держводгоспом, Держкомземом, Держжитлокомунгоспом, їх органами на місцях, а також підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери їх управління, які є субєктами системи моніторингу за загальнодержавною і регіональними місцевими програмами реалізації відповідних природоохоронних заходів. Система моніторингу спрямована на: підвищення рівня вивчення і знань про екологічний стан довкілля; підвищення оперативності та якості інформаційного обслуговування користувачів на всіх рівнях; підвищення якості обґрунтування природоохоронних заходів та ефективності їх здійснення; сприяння розвитку міжнародного співробітництва у галузі охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки. Система моніторингу ґрунтується на використанні існуючих організаційних структур субєктів моніторингу і функціонує на основі єдиного нормативного, організаційного, методологічного і метрологічного забезпечення, обєднання складових частин та уніфікованих компонентів цієї системи.

8. Екологічний моніторинг та об’єкти екологічного моніторингу. Екологічний моніторинг — це діяльність уповноважених державних органів по спостереженню, збиранню, обробці, передачі, збереженню та аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін та розроблення науково обґрунтованих рекомендацій, необхідних для прийняття рішень в галузі охорони довкілля.Ця діяльність регулюється Положенням про Державну систему моніторингу довкілля, затвердженим постановою КМУ від 30.03.1998 р. Мета накопичення інформації про стан довкілля, забезпечення обґрунтованості природоохоронних заходів, прийняття ефективних управлінських рішень в галузі природокористування і охорони довкілля. Завдання своєчасне виявлення, оцінка та опрацювання на цій основі рекомендацій і прогнозів по попередженню й усуненню негативних процесів, що відбуваються у навколишньому середовищі. Обєкти: навколишнє природне середовище, його окремі компоненти, негативні зміни якості навколишнього середовища, що спричиняють негативний вплив на здоров’я людей та безпеку територій, види діяльності, що представляють потенційну загроза для довкілля та людини, обладнання, технології чи інші технічні обєкти, існування, використання, знищення яких становить загрозу для екологічної безпеки, надзвичайні ситуації та обставини, що склалися, території та природні системи, що мають особливий статус тощо.

9. Мережа контролю уражальних чинників техногенних НС. З метою своєчасного захисту населення і території від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання та реагування на них відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади відповідно до статей 9 та 15 Закону України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" (1809-14) і постанови Кабінету Міністрів У країни від 3 серпня 1998 р. № 1198 (1198-98 - п) "Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру" наказом МНС за № 186 від 06.08.2002 р. була введена в дію " Методика спостережень щодо оцінки радіаційної та хімічної обстановки ". Ця методика визначає єдиний порядок спостережень щодо оцінки радіаційної обстановки та хімічної обстановки у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У межах цієї Методики введено такі терміни: - зона відповідальності — це визначена територія, на якій здійснюється радіаційне та хімічне спостереження відповідно до встановлених завдань регламенту- пост радіаційного та хімічного спостереження ПРХС — позагтатне спеціалізоване формування 2…4 особи, яке здійснює періодичне або постійне радіаційне та хімічне спостереження відповідно до встановлених завдань та регламенту- диспетчерська служба — передбачений штатним розписом підприємства, організації або установи в разі потреби виробничої, службової тощо підрозділ, який здійснює цілодобове чергування силами однієї або декількох осіб далі — черговий обєкта- радіаційне та хімічне спостереження — комплекс заходів щодо збирання, оброблення, передавання, збереження та аналізу інформації про стан радіаційної та хімічної обстановки для прийняття рішень про своєчасне реагування на негативні зміни стану довкілля у разі виникнення надзвичайної ситуації або інших подій з радіоактивними і хімічними речовинами;- розрахунково-аналітична група РАГ — позаштатне спеціалізоване формування, яке здійснює збирання, оброблення, передавання і збереження інформації про стан радіаційного та хімічного становища.Для ПРХС відповідно до конкретних завдань, які уточнюються на період спостережнь, завчасно визначаються місця розташування або зони відповідальності.Для виконання окремих завдань ПРСХ за рахунок субєкта можуть оснащуватися автомобілями, зокрема, спеціально обладнаними.

10. Паспорт ризику ПНО Птенційно небезпечний об’єкт (ПНО) - це об’єкт, на якому можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об’єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії.. Основні характеристики ризику об’єктів і територій відображаються в паспортах ризику. Ведення паспортів ризику дозволяє враховувати всі джерела виникнення надзвичайних ситуацій і вторинних вражаючих факторів, оцінювати можливі втрати й збитки в результаті надзвичайних ситуацій і приймати ефективні превентивні й оперативні заходи з метою протидії їм. Його основна мета – підготовка всіх необхідних даних для складання ефективних превентивних і оперативних планів протидії надзвичайним ситуаціям на об’єктивному рівні. Паспортизація ПНО – це процедура підготовки і представлення паспорта ПНО відповідно до вимог положення про паспортизацію потенційно небезпечних об’єктів, затвердженого наказом МНС. Паспорт ПНО – документ певної форми, який містить структуровані дані про окремий ПНО. Форми паспортів потенційно небезпечних об’єктів розміщуються на офіційному сайті МНС України. Паспорт ПНО підлягає переоформленню кожні п’ять років. Розташовані на території України ПНО підлягають реєстрації, тобто внесенню до Державного реєстру потенційно небезпечних об’єктів. Не підлягають реєстрації в цьому Реєстрі залізничні, морські, повітряні та інші транспортні засоби, які перевозять небезпечні речовини.ОГ, який містить у своєму складі кілька джерел небезпеки, розташованих за однією адресою, реєструється як один ПНО, а ОГ, який містить у своєму складі кілька джерел небезпеки за різними адресами, реєструється як кілька окремих ПНО. Паспорт ПНО надає комплекс даних, який містить систему показників виробничої діяльності промислового підприємства. Паспорт складається із 21 розділу. Під час реєстрації Державний департамент страхового фонду документації надає кожному ПНО окремий реєстраційний номер, який зберігається у Реєстрі до повної ліквідації небезпечного об’єкта, а також свідоцтво про його реєстрацію. Виключення ПНО з реєстру проводиться у разі отримання Держаним департаментом страхового фонду документації від осіб, які зареєстрували небезпечні об’єкти, акта про їх ліквідацію.

11. Методика спостережень щодо оцінки радіаційної та хімічної обстановки.
Ця Методика визначає єдиний порядок спостережень щодо оцінки радіаційної та хімічної обстановки у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У межах цієї Методики: зона відповідальності, пост радіаційного та хімічного спостереження, диспетчерська служба, радіаційне та хімічне спостереження, розрахунково-аналітична група. Радіаційне та хімічне спостереження здійснюється з метою своєчасного отримання органами управління єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру та їх структурними підрозділами інформації про забруднення довкілля небезпечними хімічними і радіоактивними речовинами, аналізу та розроблення практичних рекомендацій щодо прийняття рішень про реагування на впровадження заходів захисту населення.

12. Функціонування системи екологічного моніторингу. Організаційна інтеграція субєктів системи моніторингу на всіх рівнях здійснюється органами Мінекор0есурсів на основі: - загальнодержавної і регіональних місцевих програм моніторингу довкілля, що укладається з програм відповідних рівнів, поданих субєктами системи моніторингу- укладених між усіма субєктами системи моніторингу угод про спільну діяльність під час здійснення моніторингу довкілля на відповідному рівні.До складу виконавців зазначених програм субєкти системи моніторингу можуть залучати підприємства, установи та організації, незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Субєкти системи моніторингу — центральні органи виконавчої влади — погоджують з Мінекоресурсів розроблені ними проекти нормативно-правових актів та нормативних документів з питань проведення моніторингу довкілля. Методологічне забезпечення обєднання складових і компонентів системи моніторингу покладається на Мінекоресурсів із залученням субєктів цієї системи, а також Національної Академії наук, Украінської аграрної академії наук, Національного космічного агентства України, Мінтрансзвязку тощо. Воно здійснюється на основі:- Єдиної науково-методичної бази, щодо вимірювання параметрів і визначення показників стану довкілля, біоти і джерел антропогенного впливу на них- Впровадження уніфікованих методів аналізу і прогнозування властивостей довкілля, компютеризації процесів діяльності їх інформаційної комунікації- Загальних правил створення і введення розподілених баз, банків даних і знань, картування і картографування екологічної інформації, стандартних технологій з використанням географічних інформаційних систем. Метроолігічне забезпечення обєднання складових і компонентів системи моніторингу покладається на Мінекоресурсів із залученням субєктів цієї системи та органів Держстандарту. Воно здійснюється на основі:- Єдиної науково-технічної політики щодо стандартизації, метроології та сертифікації вимірювального, компютерного і комунікаційного обладнання- Єдиної нормативно-методичної бази, що забезпечує достовірність і порівнянність вимірювань і результатів оброблення екологічної інформації у всіх складових частинах цієї системи. Субєкти системи моніторингу, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, повинні здійснювати:- Розроблення і узгодження з органами Мінекоресурсів та МНС планів здійснення заходів з метою спостереження за станом екологічно небезпечних обєктів, запобігання екологічно небезпечній виробничій, господарській та іншій діяльності- Захист зареєстрованих у системі моніторингу постів пунктів, станцій спостережень за обєктами довкілля від пошкодження та несанкціонованого перенесення- Виділення в установленому порядку земельних ділянок під улаштування нових постів спостережень на підставі затверджених програм удосконалення і розвитку складових частин системи моніторингу. Інфраструктура системи моніторингу, її складові, системи твірні та уніфіковані компоненти створюються на підставі відповідних технічних завдань і проектів, встановленому порядку. Такі технічні завдання і проекти підлягають реєстрації в Мінекоресурсі.

13. Стійкість роботи підприємства і її складові. Одним із основнихзавдань забезпечення життєдіяльності у надзвичайних ситуаціях є проведення заходів, скерованих на підвищення стійкості роботи об’єкту у надзвичайних ситуаціях.Під стійкістю роботипромислового об'єкту розуміють здатність його у надзвичайних ситуаціях випускати продукцію в запланованому об'ємі та номенклатурі, а при отриманні пошкоджень, руйнувань або порушенні зв'язків по кооперації, відновлювати виробництво в мінімальні терміни.Під стійкістю роботи об'єктів, які безпосередньо не виробляють матеріальні цінності, розуміють здатність виконувати свої функції у надзвичайних ситуаціях. Стійкість промислового підприємства складається з: а) стійкості інженерно-технічного комплексу (будівель, споруд, систем енерго-газо- та водопостачання і каналізації,) до дій сил стихійних явищ природи, аварій та катастроф, а у воєнний час - вражаючих факторів зброї масового ураження;б) стійкості виробничої діяльності об'єкту (захист виробничого персоналу, надійність систем управління,, спроможність відновлення роботи в короткі терміни. Чинники, які впливають на стійкість роботи ОГ в умовах надзвичайних ситуацій: 1)розташування ОГ відносно джерела руйнівного (вражаючого) впливу: хімічно небезпечний об’єкт, об’єкт атомної енергетики, склади НХР, район, який загрожує катастрофічним затопленням, селевим потоком і ін.;2)підготовленість об’єкту (розробка плану заходів) на випадок аварії, катастрофи, стихійних лих, характерних для даного району; 3)надійність захисту робітників і службовців;4)здатність інженерно-технічного комплексу протистояти в певній мірі діям сил стихійних явищ природи, аварій та катастроф, а у воєнний час вражаючих факторів зброї масового ураження;5)надійність систем постачання об’єкту всім необхідним для виробництва продукції (сировиною, паливом, водою, газом, комплектуючими виробами і т.д.)6)стійкість і неперервність управління виробництвом, силами і засобами забезпечення життєдіяльності у надзвичайних ситуаціях;7)підготовленість об’єкту до ведення рятувальних та інших невідкладних робіт по відновленню пошкодженого виробництва.

З перерахованих чинників випливають наступні шляхи і способи підвищення стійкості роботи галузей господарської діяльності та територій: 1) Обмеження подальшого росту великих промислових міст і розосередження виробничих сил на території країни;2) нагромадження фонду захисних споруд та засобів індивідуального захисту (ЗІЗ);3)будівництво найважливіших ОГ за межами зон можливих руйнувань4)будівництво підприємств-дублерів;5)розширення шляхів сполучення і розвиток всіх видів транспорту;6)підсилення та дублювання енергетичних потужностей;7)розширення міжгалузевих і міжоб’єктових зв'язків;8)створення матеріально-технічних резервів;9)підтримування сил забезпечення життєдіяльності у надзвичайних ситуаціях у постійній готовності;10) навчання населення правилам дій по сигналах оповіщення, використанню засобів захисту, наданню самозахисту і взаємодоп. Підвищення стійкості роботи об’єкту народного господарської діяльності досягається завчасним проведенням комплексу організаційних заходів, інженерно-технічних та технологічних, скерованих на максимальне зниження впливу сил стихійних явищ природи, аварій та катастроф, а у воєнний час вражаючих факторів зброї масового ураження.

14. Вимоги норм ІТЗ ЦЗ щодо забудови населених пунктів. 1 Забудова міста окремими житловими масивами, мікрорайонами зменшує можливість поширення пожеж і сприяє ефективнішому проведенню рятувальних робіт. Межами мікрорайонів є парки, смуги зелених насаджень, широкі магістралі, водоймища.2 Створення ділянок і смуг зелених насаджень захист від вогню. 3 Створення штучних водоймищ. 4 Будівництво широких магістралей і створення необхідної транспортної сітки. Ширина незавалюваної магістралі L=Hmax +15м, де Hmax — висота найвищого будинку.5 Міжміські автомобільні дороги прокладаються в обхід міста.6 Створення лісопаркового поясу навколо міста баз відпочинку для можливої евакуації.Втілення в життя проектування інженерно-технічних заходів забезпечення життєдіяльності у НС підвищать рівень інженерного захисту наших міст і обєктів господарювання від стихійних лих, катастроф і аварій, а у воєнний час — від зброї масового ураження. При виборі місця будівництва промислового об’єкту повинні враховуватись: географічне положення, метереологічні умови, транспортні зв'язки.

16. Послідовність проведення дослідження стійкості роботи ОГД. Увесь процес планування і проведення досліджень поділяється на три етапи:
І етап — підготовчий Розробляються керівні документи, які визначають склад учасників досліджень та організовується їх підготовка.
Основні документи:- наказ керівника підприємства, щодо проведення дослідження- календарний план основних заходів з підготовки до проведення досліджень- план проведення досліджень. II етап — оцінка стійкості роботи ОГД Проводиться безпосереднє дослідження стійкості роботи обєкта. В ході, дослідження визначаються умови захисту робітників та служ­бовців від вражаючих факторів, проводиться оцінка уразливості виробничого комплексу від різних вражаючих факторів, оцінюється характер можливих пошкоджень від вторинних вражаючих факторів, вивчається стійкість роботи системи забезпечення та кооперативних звязків з іншими обєктами, зясо­вуються вразливі місця в системі управління виробництвом.
III етап — розроблення заходів, які підвищують стійкість роботи ОГД в умовах АС підводяться підсумки проведених досліджень. Групи спеціалістів за підсумками досліджень готують підсумки і пропозиції з захисту робітників та службовців і підвищенню стійкості елементів виробництва, які досліджуються.Група комплексних досліджень на основі доповідей інших груп складає загальний план, в якому визначаються: можливості щодо захисту робітників і службовців в ЗС; загальна оцінка стійкості обєкта, найбільш слабкі вразливі ділянки виробництва; практичні заходи, терміни та обсяги робіт, які виконуються при повсякденній діяльності та при загрозі AG; порядок та приблизні строки віднов­люваних робіт при різних ступенях руйнування.За результатами досліджень розробляються плани, в яких визначаються відповідні заходи, необхідні кошти на ї0х проведення, терміни і відповідальні особи за їх-виконання.

15. Захист від радіації у сховищах. Під режимом радіаційного захисту розуміють порядок дій людей, застосування засобів і способів захисту в зонах радіоактивного забруднення, який передбачає максимальне зменшення можливих доз опромінення. Режимзахисту визначає послідовність і тривалість використання захисних споруд сховищ, ПР0У, захисних властивостей житлових і виробничих приміщень, обмеження перебування людей на відкритій місцевості, використання засобів індивідуального захисту, протирадіаційних препаратів і здійснення контролю опромінення. Режим передбачає час безперервного перебування людей у захисних спорудах, тривалість короткочасного виходу з них обмеження перебування їх на відкритій місцевості після виходу із захисних споруд або при проведенні рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження. Тривалість безперервного перебування людей у захисних спорудах і загалом, тривалість дотримування режиму захисту залежить від ряду факторів, визначальними з яких є: рівень радіації на місцевості, захисні властивості сховищ, протирадіаційних укриттів, виробничих і житлових будівель, а також встановлені допустимі дози опромінення. З урахуванням всіх цих факторів розробляються режими радіаційного захисту населення, робітників і службовців обєктів господарської діяльності, особливого складу формувань цивільного захисту. Для непрацюючого населення, що мешкає в населених пунктах, розроблені і рекомендуються для використання у воєнний час типові режими радіаційного захисту № 1-3. Для захисту робітників і службовців підприємств, що продовжуватимуть виробничу діяльність в умовах радіоактивного забруднення місцевості, прийнято типові режими № 4-7. Для захисту особового складу формувань під час проведення РНР в осередках радіоактивного забруднення застосовується режим № 8. Порядок вибору і введення в дію режимів радіаційного захисту. Режими радіаційного захисту робітників і службовців ОГД виконуються три етапи: 1 Час безперервного перебування виробничого персоналу у захисній споруді частину тимчасового припинення виробничого процесу.2 Тривалість роботи ОГД з використанням для відпочинку робочих змін захисних споруд.3 тривалість роботи ОГД з обмеженим перебуванням людей на відкритій місцевості.Режим захисту робітників і службовців вводиться в дію за розпорядженням начальника ЦЗ — керівника підприємства на основі рівнів радіації, виміряних за допомогою дозиметричних приладів на території ОГД.

17. Заходи, що повинні здійснюватись при плануванні, проектуванні і будівництві підприємств і населених пунктів. При розвитку та реконструкції існуючих і проектуванні нових сільських населених пунктів України належить дотримуватись Державних будівельних норм з питань планування і забудови сільських поселень. При проектуванні сільських населених пунктів України, поряд з положеннями цих норм слід керуватись ДБН 360-92, СанПіНом по плануванню і забудові населених місць України, а також вимогами інших діючих нормативно-інструктивних документів.

18. Фактори, що впливають на стійкість роботи підприємства.- розташування ОНГ відносно джерела руйнівного вражаючого впливу: хімічно небезпечний обєкт, обєкт атомної енергетики, склади СДОР, район, який загрожує катастрофічним затопленням, силовим потокам і ін.- підготовленість обєкту розробка плану заходів на випадок аварії, катастрофи, стихійного лиха, характерних для даного району умов- надійність захисту робітників і службовців- здатність інженерно-технічного комплексу протистояти в певній мірі діям сил стихійних явищ природи, аварій та катастроф, а у воєнний час вражаючих факторів зброї масового ураження- надійність систем постачання обєкту всім необхідним для виробництва продукції сировиною, паливом, водою, газом, комплектуючими виробами і т.д. - стійкість і неперервність управління виробництвом, силами і засобами забезпечення життєдіяльності у надзвичайних ситуаціях- підготовленість обєкту до ведення рятувальних та інших невідкладних робіт по відновленню порушеного виробництва. 19. Заходи по підвищенню стійкості роботи системи управління виробництвом. Підвищення стійкості роботи системи управління виробництвом досягається проведенням наступних заходів:- завчасним обладнанням захисних пунктів керування ПК- створенням двох груп управління виробництвом, які, знаходячись на ПК обєкта і в заміській зоні, повинні забезпечити згідно з графіком роботи змін, керування виробничою діяльністю та виконання заходів ЦЗ забезпеченням надійного звязку з місцевими органами, штабами ЦЗ, виробничими підрозділами та формуваннями ЦЗ дублювання звязку, використання підземних ліній звязку і радіомереж- розробкою і створенням надійної системи сповіщення посадових осіб та всього виробничого персоналу обєкта. 20. Дослідженні стійкості роботи ОГД. Таке як 16. Дослідження стійкості роботи ОГД — це всебічне вивчення обстановки, яка може скластися під час надзвичайної ситуації та визначення її впливу на виробничу діяльність підприємства. Мета дослідження полягає в тому, щоб виявити слабкі місця в роботі обєкта та виробити найбільш ефективні пропозиції, спрямовані на підвищення його стійкості. В ході досліджень необхідно, керуватися наступними положеннями:а) оцінка стійкості елементів об’єкта проводиться до дії кожного уражального чинника окремо;б) всі елементи об’єкта підлягають дії, вражаючих чинників одночасно і в однаковій мірі;в) дослідження доцільно проводити для найнесприятливіших умов. Це дозволяє визначити максимальні значення параметрів вражаючих факторів та доцільну межу підвищення стійкості роботи ОГ. 21.Оцінка стійкості роботи об'єкта до дії ударної хвилі ядерного вибуху Критерієм стійкості об'єкта до дії ударної хвилі є максимальне значення надлишкового тиску, під час дії якого будівлі, споруди та обладнання об'єкта ще зберігаються або отримують слабкі чи середні руйнування. Ці значення надлишкового тиску прийнято вважати граничним рівнем стійкості об'єкта щодо ударної хвилі. Стійкість об'єкта визначають стійкістю кожного елемента виробництва окремо (цеху, ділянки, системи). Оцінка стійкості об'єкта до дії ударної хвилі зводиться до знаходження граничного рівня стійкості і проводиться в такій послідовності:- виділяють основні елементі об'єкта, від функціонування яких залежить випуск продукції чи функціонування об'єкта. - складають детальні характеристики кожного елемента, - визначають ступінь руйнувань елементів об'єкта залежно від надлишкового тиску за допомогою спеціальних таблиць. - визначають граничний рівень стійкості до дії ударної хвилі кожного елемента об'єкта, при якому той одержує не більш як середні руйнування. - визначають граничний рівень стійкості всього об'єкта до дії ударної хвилі за мінімальним значення граничного рівня стійкості тих елементів, що входять до складу об'єкта.- проводять аналіз результатів оцінки і роблять0 висновки про стійкість об'єкта до ударної хвилі, при цьому вказують мінімальне значення надлишкового тиску, яке виводить об'єкт з ладу.

22. Шляхи і способи підвищення стійкості роботи галузей господарської діяльності. Під сталістю роботи обєктів господарювання ОГ розуміють його здатність випускати встановлені види продукції у необхідних обсягах і номенклатура в умовах надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу, а при незначних і середніх руйнуваннях і при частковому порушенні звязків по кооперації і поставках відновлювати своє виробництво в мінімально короткі терміни. Для обєктів галузей, які не виробляють матеріальних цінностей транспорт, звязок, торгівля тощо, сталість їх роботи передбачає здатність безперебійно виконувати свої функції. Підвищення стійкості обєкта досягається посиленням найбільш слабких вражаючих елементів і ділянок обєкта. Для цього на кожному ОНГ завчасно на основі досліджень планують і проводять відповідні організаційні й інженерно-технічні заходи. Досягнення науки і техніки дозволяють реалізувати такі рішення, при яких підприємство буде стійке до впливу дуже значних надлишкових тисків, однак це повязано з великими витратами засобів і матеріалів і може бути виправдано лише при захисті унікальних, особливо важливих елементів обєкта. Заходи будуть економічно обґрунтовані, якщо вони максимально згоджені із завданнями, які розвязуються в мирний час для забезпечення безаварійної роботи, поліпшення умов праці, удосконалення виробничого процесу. 23.Дослідницькі групи при дослідженні стійкості роботи ОГД. Увесь процес планування і проведення досліджень поділяється на три етапи:- І етап — підготов0чий- II етап — оцінка стійкості роботи ОГД- III етап — розроблення заходів, які підвищують стійкість роботи ОГД в умовах АС. В залежності від складу основних виробничо-технічних служб, на об’єкті можуть створюватись наступні дослідницькі групи:- відділу капітального будівництва;- головного енергетика;- головного технолога;- головного механіка;- відділу матеріально-технічного постачання;Дослідження стійкості роботи ОГД проводиться силами інженерно-технічного персоналу із залученням спеціалістів науково-дослідних та проектних організацій. Організатором та керівником досліджень є керівник підприємства. Кожна група оцінює стійкість відповідних елементів виробничого комплексу та робить необхідні розрахунки. До складу групи комплексних досліджень керівник — головний інженер входять керівники всіх груп. Група досліджень стійкості будівель та споруд керівник — начальник відділу капітального будівництва на основі аналізу характеристик і стану виробничих будинків та споруд:визначає ступінь їх стійкості до дії вражаючих факторів ЛВ;цінює розміри можливої шкоди від дії вторинних вражаючих факторів; проводить розрахунки сил і засобів, необхідних для встановлення виробничих споруд при різних ступенях руйнування. Крім того, група досліджує та оцінює захисні властивості захисних споруд, визначає необхідну кількість ЗС на території обєкта та в заміській зоні.Група досліджень стійкості виробничого обладнання керівник — головний механік оцінює стійкість технологічних ліній, верстатів та механізмів і визначає:можливі втрати станків, приладів і систем автоматичного управління при різних ступенях пошкодження;способи збереження і захисту особливо цінного обладнання;потребу в силах і засобах, терміни та обсяги відновлюючих робіт - можливості створення резерву обладнання та порядок його використання. Група дослідження стійкості технологічного процесу керівник — головнийтехнолог оцінює стійкість технологічного процесу в процесі чого:уточнює заходи переведення ОГД на режим роботи в умовах НС;визначає найбільш вразливі ділянки технологічної лінії;розробляє варіанти зміни технологічного процесу при необхідності нестачі- оцінює можливості і терміни безаварійної зупинки виробництва за сигналом. Повітряна небезпека або при раптовому припиненні подачі електроенергії.Група досліджень стійкості систем енергозабезпечення керівник — головний енергетик оцінює:стійкість системи електро-, газо- та водопостачання, каналізації та переведення котелень на інші види палива;нормативно-необхідні та мінімальні потреби з кожного виду енергії;основні та додаткові джерела енергопостачання, можливості внутрішніх та зовнішніх джерел; стійкість заводських комунікацій; наявність та можливості автономних джерел енергопостачання; характер можливих аварій і можливість виникнення вторинних факторів та їх наслідки;можливі варіанти підвищення стійкості систем енергопостачання; варіанти відновлення систем енергопостачання при різних ступенях ураження обєкта- можливість підключення до сусідніх трансформаторних підстанцій. Група досліджень стійкості матеріально-технічного постачання і транспорту
керівний — начальник відділу матеріально-технічного постачання:
аналізує систему забезпечення робочого процесу всім необхідним для випуску продукції в умовах надзвичайної ситуації; оцінює умови відправки продукції і стійкості роботи транспорту; обґрунтовує необхідність і створює додаткові запаси сировини, обладнання, комплектуючих виробів, а також визначає місця їх зберігання;вивчає стійкості існуючих звязків з поставниками та користувачами;складає розрахунки на потрібну кількість будівельних та інших матеріалів для відновлення виробництва і будівництва сховищ на обєкті та ПРУ в заміській зоні на підставі заявок інших груп. 24. Вимоги Норм ІТЗ щодо забудови промислового обєкту. Вимоги, які ставляться до проектування та забудови промислового об’єкта, зонування території об’єкта:вся територія повинна бути чітко розділена на: адміністративну, виробничу і складську; найбільш доцільною забудовою промислового об'єкту є блочна забудова одноповерховими цехами з наявністю розривів між ними не менше:L = H₁+H₂+(І5-20) м,де H₁і H₂ - висота сусідніх будівель. Це забезпечує зменшення руйнувань, обмежує поширення пожеж, покращує умови для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт (РНР); для будівництва будівель і споруд використовувати залізобетонні конструкції, особливо несучі, а також максимально легкі, та такі, що не згорають; загороджувальні конструкції;уникати будівництва будівель складної конфігурації і з замкнутими подвір’ями;особливо важливі та унікальні агрегати і ділянки виробництва розташовуються у підземних захищених цехах;побутові приміщення (їдальні, медпункти, душові) розташовуються в окремих будівлях, які віддалені від цехів; електростанції, насосні, котельні, склади пального повинні розташовуватись не ближче 300 м від цехових будівель;всі комунікаційні споруди на території об'єкту (енерго-, газо-, водопостачання і т.д.) повинні бути заглиблені в землю;територія об'єкту новина мати не менше двох виїздів; дороги повинні мати тверде покриття з метою полегшення проведення заходів по їх знезараженню (дегазації, дезактивації);системи побутової та виробничої каналізації повинні мати не менше двох випусків у міські каналізаційні мережі та пристрої для аварійних скидів у підготовлені місця (траншеї, яри);

Дата добавления: 2015-05-26