Поняття про мислення. Види мислення

Форми мислення

Результати процесу мислення (думки) існують у формі суджень, міркувань, умовиводів і понять. Судження -- це форма уявного відображення об'єктивної дійсності, яка полягає в тому, що людина стверджує наявність або відсутність ознак, властивостей чи відносин у певних об'єктах. Судження -- це акт мислення, що відображує зв'язки, відносини речей, а речення -- це граматичне сполучення слів, що виявляє й фіксує це відображення. Кожне судження виражається в реченні, але не кожне речення є судженням.

Суб'єктом є предмет судження, про який ідеться і який відображується у свідомості людини. Предикат -- це відображення відносин, ознак, властивостей, які людина стверджує. Судження є істинним, якщо воно правильно відображує відносини, що існують в об'єктивній дійсності. Істинність судження перевіряється практикою. Судження бувають одиничними ("Київ - столиця України"), частковими ("Деякі метали легші, ніж вода"), загальними ("Усі люди смертні"). Це прості судження. Судження, що складаються з кількох простих суджень, називаються складними ("У рівнобічному трикутнику всі сторони і кути однакові"). Залежно від того, стверджується чи заперечується наявність певних ознак і відносин в об'єктах, розрізняють судження ствердні та заперечні.

Міркування -- це низка взаємопов'язаних суджень, спрямованих на те, щоб з'ясувати Істинність якоїсь думки, довести її або заперечити. Прикладом міркування є доведення теореми. У процесі міркування людина з одних суджень виводить нові шляхом умовиводів. Умовиводом називається така форма мислення, в якій з одного або кількох суджень виводиться нове. В умовиводах через уже наявні знання здобуваються нові.

Розрізняють умовиводи індуктивні, дедуктивні та за аналогією. Індуктивний умовивід -- це судження, в яко.му на основі конкретного, часткового робиться узагальнення. Дедуктивний умовивід -- це судження, в якому па основі загального здобуваються знання про часткове, конкретне. Умовивід за аналогією грунтується на схожості окремих Істотних ознак об'єктів і па основі цього робиться висновок про можливу схожість цих об'єктів за іншими ознаками. Дані, отримані у процесі мислення, фіксуються в поняттях. Поняття -- це форма мислення, за допомогою якої пізнається сутність предметів та явищ дійсності в їх істотних зв'язках і відносинах, узагальнюються їх істотні ознаки.

Розумові дії та операції мислення

Щоб зрозуміти певний об'єкт, треба знати факти, ідо його характеризують. Перехід від фактів до розкриття їх сутності, до узагальнюючих висновків відбувається за допомогою розумових і практичних дій.

Розумові дії -- це дії з об'єктами, відображеними в образах, уявлен нях і поняттях про них. Ці дії відбуваються подумки за допомогою мовлення. Дії мислення (наприклад, при розв'язуванні арифметичних задач) формуються на основі зовнішніх практичних дій. Розумові дії, як і практичні, різноманітні; вони пов'язані з конкретним матеріалом. У розумових діях можна виокремити їх основні складові, або процеси -- розумові операції: порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, класифікація, систематизація. Порівняння -- важлива розумова операція. За її допомогою пізнаються схожі та відмітні ознаки і властивості об'єктів. Операції порівняння різняться за складністю залежно від завдання чи змісту порівнюваних об'єктів.

Порівнянню належить важлива роль у розкритті істотних ознак предметів - аналіз і синтез. Аналіз у мисленні є продовженням того аналізу, що відбувається в чуттєвому відображенні об'єктивної дійсності. Це уявне розчленування об'єктів свідомості, виокремлення в них частин, боків, аспектів, елементів, ознак і властивостей. Аналіз необхідний для розуміння сутності будь-якого предмета, але сам його не забезпечує. Розуміння потребує не лише аналізу, а й синтезу. Синтез -- це уявне поєднання окремих частин, боків, аспектів, елементів, ознак і властивостей об'єктів в єдине, якісно нове ціле. Синтез, як і аналіз, спочатку виникає у практичній діяльності, а потім стає дією мислення. Абстрагування і узагальнення. Розумовий аналіз переходить в абстрагування тобто уявне відокремлення одних ознак і властивостей предметів від інших і від самих предметів, яким вони властиві.

Застосування операції абстрагування в пізнавальній діяльності дає можливість глибше й повніше відображати найскладніші явища об'єктивної дійсності. Високим рівнем абстрагованості характеризується, зокрема, наукове теоретичне мислення. Воно відіграє провідну роль в утворенні понять, які є засадовими для будь-якого знання.

Узагальнення -- це продовження і поглиблення синтезуючої діяльності мозку за допомогою слова. Узагальнення виокремлених ознак предметів та явищ дає можливість групувати об'єкти за видовими, родовими та іншими ознаками.

Така операція називається класифікацією. Класифікація здійснюється з метою виокремлення та подальшого об'єднання об'єктів на основі спільних істотних ознак. Упорядковування знай на підставі гранично широких спільних ознак груп об'єктів нази вається систематизацією.

Дата добавления: 2015-05-26