Франчайзинг як провідна форма управління в сфері туристичної індустрії

Франчайзинг сьогодні, мабуть, найпоширеніший спосіб організації бізнесу в умовах ринкової економіки. У розвинутих країнах компанії, що працюють за схемою франчайзингу, займають більше 40% роздрібного ринку. Світовий досвід засвідчує: завдяки унікальним властивостям цієї схеми побудови бізнесу, сім з восьми створених франчайзингових підприємств не тільки закріплюються на ринку, але й активно розвиваються. І лише одне в силу тих чи інших обставин припиняє свою діяльність.

Франчайзинг являє собою угоду, відповідно до якої, одна зі сторін, що називається франчайзером, передає іншій стороні, що називається, франчайзі, право практикувати визначений бізнес відповідно до формату франчайзера і за встановлену плату. Франчайзинг надає можливість "копіювання" успішного бізнесу фірми, що володіє багатим досвідом і гарною репутацією. Відповідно до визначення Міжнародної асоціації франчайзингу, "франчайзинг - це система перманентних відносин, установлюваних між франчайзером і франчайзі, у результаті яких знання, імідж, успіх, методи виробництва і маркетинг передаються франчайзі в обмін на взаємне задоволення інтересів".

Франчайзинг у сфері послуг потрібний для того, щоб підприємець відразу міг одержати готовий бренд, технологію спілкування з клієнтами і технологію надання послуг.

У сфері туризму франчайзинг з'явився відносно недавно. Привабливість франчайзингу полягає в наявності незаперечних переваг для обох учасників франчайзингових відносин. Для малих туристичних агенств він надає в розпорядження стабільний дохідний бізнес, для відомих фірм і компаній - можливість розширити й зміцнити свої позиції на ринку. Організація туристичного підприємства на умовах франшизи значно знижує підприємницькі ризики, тому що в цьому випадку відбувається використання уже відпрацьованого і такого, що довів свою ефективність бізнесу. Таким чином, розвиток франчайзингу в туризмі може виявитися однією з найбільш ефективних форм підтримки малого підприємництва в туризмі, одним з можливих рішень важливої державної проблеми.

Франчайзер забезпечує надання різного роду послуг і підтримки з метою сприяння успіху франчайзі, у тому числі:

o допомога в організації бізнесу, у тому числі в одержанні необхідногофінансування;

o реклама і просування торгової марки і назви фірми на ринку;

o маркетингові дослідження (оцінка потенціалу ринку і переваг споживачів, а також вибір місця для розміщення торгових приміщень);

o одержання дозволів і ліцензій, необхідних для своєї діяльності;

o допомога в одержанні (оренді) земельної ділянки, проектуванні, будівництві і дизайні приміщень;

o участь у переговорах з постачальниками устаткування, матеріалів, товарів і т.д.

o допомога в організації ефективної системи бухгалтерії.

Діловий франчайзинг є найбільш популярним способом франчайзингу. При цьому способі франчайзер продає ліцензію приватним особам чи іншим компаніям на право відкриття об’єктів під ім'ям франчайзера. В останні роки класична модель франчайзингу змінилася в напрямку забезпечення франчайзера додатковими можливостями швидкого розвитку з найменшими витратами. Хоча існує багато варіантів класичного франчайзингу, найчастіше використовуються з них три. Це: регіональний франчайзинг; суб-франчайзинг; франчайзинг що розвивається.

РЕГІОНАЛЬНИЙ ФРАНЧАЙЗИНГ. У свою чергу, головний франчайзі має право не тільки підбирати нових франчайзі у своєму географічному районі, але і забезпечувати їхнє первісне навчання, та інші послуги, якими зазвичай займається сам франчайзер.

Головний франчайзі, проте, включений до поділу платежів і зазвичай, внесків до рекламного фонду. Він користується всіма благами, що зазвичай дає франчайзинг, для цього він теж платить ліцензійні внески, а, також внески на рекламу, безпосередньо франчайзеру.

У відповідь на первісну сплату франчайзеру внесків за діяльність на винятковій території ринку, головний франчайзі, у майбутньому, отримує від франчайзера роялті, величина яких залежить від частки в загальному обсязі реалізації тих нових франчайзі, яких він залучив до цієї франчайзингової системи.

В суб-франчайзингу суб-франчайзер також освоює якусь визначену територію і забезпечує первісне навчання, вибір приміщення і т.д. Різниця тільки в тому, що франчайзі працює прямо із суб-франчайзером на довгостроковій основі і має дуже обмежений контакт із франчайзером. Він платить роялті і рекламні внески суб-франчайзеру, що, у свою чергу, частину цих грошей платить франчайзеру. Суб-франчайзер, таким чином, стає франчайзером на своїй території і франчайзі залежить від його довгострокової підтримки. Те, що суб-франчайзер може мати обмежені засоби, управлінські і маркетингові здібності, відіб'ється на франчайзі. Отже, потенційний франчайзі повинен дуже ретельно вибирати суб-франчайзингові відносини, тому що він залежить від ділової і життєвої хватки як франчайзера, так і суб-франчайзера.

В угоді по розвитку території франчайзер передає ексклюзивні права на розвиток якогось географічного району групі інвесторів. Інвестори, у свою чергу, або розвивають свої власні франчайзери, якими вони володіють на цій території, або підбирають франчайзі. В останньому випадку положення інвестора як власника обмежено.

Дата добавления: 2015-05-26