Психодіагностика загального інтелектуального розвитку. Показник ІQ

Тести інтелекту — методики психологічної діагностики, призначені для виявлення розумового потенціалу індивіда. В більшості з них піддослідному на спеціальному бланку пропонують установити вказані інструкцією логічні відношення класифікації, аналогії, узагальнення тощо між термінами, поняттями, явищами, які подаються в задачах тесту. Свої рішення піддослідний подає або в письмовому вигляді, або роблячи відповідну помітку на запропонованому бланку відповідей. Іноді задачі складаються з малюнків, геометричних фігур тощо. В задачах тестів "на дію" для рішення необхідно скласти з представлених деталей зображення предмета, геометричну фігуру, зібрати з кубиків, що мають різнооформлені сторони, заданий малюнок і т.п. Успішність дій піддослідного визначається кількістю правильно виконаних завдань, за нею виводиться коефіцієнт інтелектуальності (інтелекту).

Інтелéкт — здатність свідомо виконувати розумові дії, такі як: систематизація, зіставлення, виокремлення, формування поняття, порівняння, поєднання, категоризація, організація, кількісний розрахунок, з'ясування причин і наслідків, характеризація, моделювання, пошук зв'язків та закономірностей, перебір варіантів, візуалізація, вербалізація, узагальнення, структурування, розбір, осмислення, позбавлення, регуляція і т.д.

Термін "інтелект" від початку є латинським перекладом давньогрецького філософського поняття "нус" (розум) і за своїм змістом є ідентичним йому. "Нус" - це одне з основних понять доктрини Аристотеля та Платона, вища, надіндивідуальна розумна частина людської душі. У схоластиці термін "Інтелект" вживався як протилежний терміну "раціо" - як вища пізнавальна здатність надчуттєвого осягнення духовних сутностей. Кант вживав термін "Інтелект" у противному значенні: як здатність утворення понять, тим часом як розум є здатністю утворення метафізичних ідей. Подібна до Кантової і доктрина Гегеля: інтелект у якості здатності до абстрактно-аналітичного розбору понять є передумовою вищого "розумного", конкретно-діалектичного розуміння. Існує більш загальне розуміння цього поняття: розум, мислення. У сучасній науці інтелект - це питома величина, різна для кожної людини, яка може змінюватися якісно (а деякі дослідники вважають, що і кількісно) і залежить як від внутрішніх (фізичних, духовних), так і від зовнішніх (культурних, соціальних) факторів.Інтелект - сума знань людини на даний момент і здатність в подальшому накопичувати їх та успішно використовувати.

Людина застосовує інтелект для обробки наявної інформації, наприклад, з метою побудови або вдосконалення розуміння, позиції, стратегії, методу, правила, комбінації, відношення, пояснення, рішення, плану чи цілі.

Інтелект пов'язаний з іншими внутрішніми властивостями людини, такими як сприйняття, пам'ять, мова, уява, самосвідомість, самоконтроль, характер, володіння тілом, творчість, інтуіція.

Інтелект найчастіше спрямовується на облаштування побуту і відпочинку, професійну діяльність, міжособистісні стосунки та самовдосконалення.

В повсякденному житті в сучасній розвинутій людині інтелект також проявляє себе у вигляді внутрішніх відчуттів і образів мислення, таких як відчуття реальності, часу, простору, себе, ритму, відповідальності, гумору, ситуації, прекрасного, небезпеки, захищеності, такту, комфорту, міри, справедливості, довіри, свободи, поваги, власної гідності та інших, і у вигляді аналітичного, образного, практичного, абстрактного, тактичного або стратегічного образу мислення.

За походженням інтелект є сконцентрованим досвідом, надбаним людиною впродовж життя і успадкованим від попередніх поколінь.

Інтелéкт (ро́зум) — сукупність розумових здібностей. За допомогою розуму людина:(розумові здібності) вчиться, тобто здобуває нові знання та удосконалює свої розумові здібності;

(досягнутий рівень розумового розвитку) розуміє мову та абстрактні ідеї;

обдумує бажаний для неї результат (проблеми тощо) та складає план по його досягненню, а потім безпосередньо здійснює заплановане, роблячи висновки (як зі своєї діяльності, так і діяльності інших) та удосконалюючи свій практичний досвід.

Інтелект включає в себе сукупність таких пізнавальних процесів, як пам’ять, розумова працездатність, характер мислення, його адекватність ситуації, реальність, точність суджень і умовисновків.

Розрізняють три складових структури інтелекту:

передумови інтелекту - увага, пам’ять, розумова працездатність, особливості мовного апарату.

інтелектуальний інвентар - знання, отримані в процесі виховання, навчання, самоосвіти, а також власний досвід - ерудиція;

власне інтелект - можливість відтворювати ту або іншу якість суджень, умовисновків.

Сам по собі запас знань не може свідчити в повній мірі про наявність або відсутність у того або іншого хворого ознак недоумства. Низький запас знань, як правило, є ознакою недоумства, високий же ще не є ознакою інтелекту. Саме в такому аспекті слід розглядати наявність однобічних здібностей (музичний талант, розвинена пам’ять) у осіб з низьким інтелектом.

Розрізняють природжене недоумство (олігофренію) та набуте (деменцію).

Природжене недоумство (олігофренія) - характеризується затримкою розвитку інтелекту внаслідок причин, які діяли внутрішньоутробно або в ранньому дитинстві (до трьох років). В залежності від ступеню порушення інтелекту поділяється на дебільність, імбецильність та ідіотію.

Набуте недоумство (деменція) - є наслідком захворювань мозку або психічних хвороб і проявляться стійким зниженням пізнавальної діяльності. Буває тотальним (дифузним, глобарним), лакунарним, концентричним і транзиторним.

Тотальне недоумство характеризуєтся суцільним зниженням всіх форм пізнавальної діяльності і проявляться слабкістю інтелекту, пам’яті, уваги, зниженням почуттів (насамперед вищих) і волі. Цей тип недоумства спостерігається при старечому недоумстві, прогресивному паралічі та інших захворюваннях. Його наслідком є зниження рівня суджень, порушення критики, поведінки та руйнування ядра особистості.

Лакунарне недоумство характеризується зниженням пізнавальної діяльності з переважанням розладів пам’яті та уваги, внаслідок чого виникає зниження суджень. Ядро особистості, критика та поведінка довго залишаються непорушними. Цей тип недоумства спостерігається найчастіше при вогнищевих захворюваннях головного мозку.

Розвиток психодіагностики в період з 1901 до кінця 1920 років.

Основними вченими були Льюніс Медісон - його підхід заключався в провірці валідності і надійності заданої школи. Ця шкала була стандартизована на 21000 дітях і 180 дорослих вона охоплювала діапазон від 3-х річного віку і до рівня дорослого але не включала тестів для 11 літніх результат виражався як співвідношення розумового розвитку віковим і міг бути перетворений коефіцієнт інтелекту або IQ. На основі розподілу IQ Гермен запропонував слідуючу класифікаційну схему IQ від 90-109 показує на середні розумові здібності, IQ нище 70 можливе при розумово відсталих, IQ вище 140 засвідчує про геніальність.

Окремого нагадування заслуговує вийшовши в світ в 1921 році книга Швейцарського психіатра і психолога Германа Роршаха «Психодіагностика» у цій книзі автор пропонує новий тест. Він вмісти 10 таблиць з симетричними чорно-білими та кольоровими чорнильними плямами дивлячись на які потрібно було сказати, що це може бути, і на що це подібне.

Розвиток психодіагностики з 1930 по 1939 роки.

В середині 1930 років в Гарвардському університеті ведуть дослідження Крістіана Морган і Г.Мюррей. В цих дослідженнях було в перше з'явлено про, що принцип проекції може використовуватись як основна побудова діагностичної процедури на весні 1935 році в виданні "Дослідження особистості" обґрунтовується принцип психологічної проекції, а трохи пізніше з'являється 1 проективний тест тематичної аперцепції ТАП. Також до цього періоду можна віднести таких вчених як: Кін-Мак-Німар, Девід Векалер, Едвард Лі Торндайк, Луіс Леон Терстоун та інші. Розвиток психодіагностики в 1940 р. В цей період продовжувало збільшуватися кількість діагностичних методик. Уявлення діагностичних методик про кількість психологічних тестів 1940 році дає журнал психічних вимірів виданий Оскаром Буросом відповідному випуску в якому, опубліковано огляди по 325 тестам і просто огляди перераховані 200 тестів. Звичайно далеко не всі із тих тестів користувалися популярністю серед психологів. Так як 1 світова, друга світова стимулювала розробку таких тестів таких як:

1. Армійський загальний класифікаційний тест.

2. Тест прогресивних матриць Равена.

В кінці 1940 достатньо активно обговорюється питання про значення ситуаційних змінних відносно даних, які отримуються в наслідок проектівних технік. В 1950 роках уже традиційно лідирують відомі методики психодіагностичних досліджень. До 1951 року нараховувалися 1219 публікувань присвяченню. Тестів Роршаха з них 493 використовувала школа Стефорт Біне, а Векслер Бельвю була відома 371 публікація. Досить багато досліджень було пов'язано з ТАП в 1955 р. появляється школа Векслера для виміру інтелекту дорослих. Структура якої була аналогічною. Векслер Бельв'ю У 1958 р. був опублікований один з найбільших відомих тестів Р.Кеттелла.

Найбільш відомий вільний тест для вираження інтелекту. 50 роки ознаменовані розвитком нового типу особистісних тестів. До них можна віднести: школа проявів тривоги Дж. Тейлор, Моуделейський особистісний тест, каліфорнійський психологічний тест 1960 роки ХХ ст роки дискусії, протесту особливо конфліктні. Ці дискусії були в США. Випуск американського журналу в листопаді був присвячений атакам на психологічне тестування і заявами в його захист в 1966 році на рівні сенату США обговорювалося рішення про нову повну заборону тестів, але воно не було підтримане більшістю.

В 1967 році була представлена нова школа інтелекту дітей дошкільного віку. Через 2 роки було представлено школу розвитку немовлят. Бейлі яка була стердантизована 1262 дітях віком від 2 до 30 місяців. Трьома найбільше відомими були мінесостський перцептивно-діагностичний тест візуального розвитку Фростенга і Іллінайський тест психолінгвістичних здібностей.

На протязі 1970 років психологічне тестування продовжувало підлягати нападкам із сторони критиків які працювали як і в цій області так і поза нею. Основними напрямками критиків були ті, що і раніше. Тести обвинувачувалися в тому, що на їх основі багатьох людей минали в можливості освіти отримання в тому числі і професійної.

Незважаючи на незатихаючу боротьбу з психологічними тестами їх кількість продовжувала збільшуватись. З особистісних тестів які появилися у 70 варто відзначити тест загального здоров'я.

Д.Галдберга 1972 рік і розроблений Т.Міллоном клінічний багатоосний тест 77 рік характерною рисою розвитку психодіагностики в 70 роках в розвинутих країнах світу стає її комп'ютеризації. Різко збільшується кількість комп'ютерних версій тестів.

Безперечним досягненням психологів 80 років яке мело безпосереднє відношення до діагностики було видання в період 1982 році по 1998 п'ятитомника «Успіхи в психології людського інтелекту»

Можливою подією для розуміння місце і значення тестів в суспільному суспільстві є вихід у світ книг. «Тестування здатностей: області застосовування наслідки і полемічні запитання». У 1984 році з'являється ще одне довідкове видання присвячене тестам - «Критика тестів», але яке робиться можливим джерелом інформації і критичних оцінок по відношенню до сотень тестів. Завершиться ця десятитомна серія 1994 році. Серед тестів діагностики діалектів як і раніше перші місця займають тести призначені для різних вікових груп шкали Векслера такі як: короткий «тест інтелекта» Кауфмена «Тест інтелекту підлітків і дорослих «Кауфмена» Диференціальний тест здібностей. Оцінка вікового розвитку немовлят і дітей раннього віку. В 90 роках в психодіагностиці продовжується вивчення ролі ситуацій в поведінці індивіда, основна увага приділяється аналізу поведінки людини у важких стресових ситуаціях. До вивчаємих феноменів в першу чергу відносяться постравматичні стресові розлади для виміру яких створено дуже багато тестів. Початок 90 років відмічений значним ростом кількості тестів в яких використовується комп'ютери.

Отже 1990 роки свідчили про незмінне збільшення і розширення інтересу до психологічного застосування. На це вказує як розробка нових тестів так і вивчення існуючих тестів систематичних переглядом їх більш ранніх версій.

Дата добавления: 2015-05-26