Основні стратегії психокорекційної роботи з казкою. Механізми впливу чарівних, побутових казок, казок про звірів. Сфера застосування

Девіантна поведінка в підлітковому віці. Основні форми. Особливості психодіагностичної роботи з девіантним підлітком. Основні напрямки психотерапії.

Основні форми та прояви порушень поведінки у підлітків

Девіантана поведінка – відхилення поведінки від загальноприйнятих у суспільстві норм.

Види девіантної поведінки у підлітків.

Делінквентна поведінка – ланцюг проступків, провин, дрібних правопорушень, які не караються кримінальним кодексом. Підлітки можуть проявляти велику делінквентну активність, непокоїти цим дорослих. Найчастіше причинами є недоліки виховання (неповна сім’я, гіпоопіка,...) або аномалії характеру (психопатії, акцентуації).

В 1/3 випадків делінквентність поєднується з втечами здому і бродяжництвом. Види втеч підлітків:

1) емансипаційні (з метою уникнення контролю і опіки);

2) імпунітивні (внаслідок жорстокого ставлення підлітків);

3) демонстративні (з метою привернути увагу, добитися від батьків якихось переваг);

4) дромоманічні (внаслідок раптового немотивованого виникнення потягу до зміни обстановки, поєднуються з розладами потягів, садомозахістичними діями).

Суїцидна поведінка підлітків об’єднує всі прояви суїцидної активності: думки, наміри, погрози, спроби, замахи на життя.

Види:

1) демонстративна – розігрування спроб самогубства без справжнього наміру це зробити з метою привернути увагу, розжалобити, уникнути неприємностей, покарати кривдника. Внаслідок необережності все може закінчитися фатально;

2) афективна – суїцидні спроби здійснюються у стані афекту, на фоні пригнічення діяльності свідомості, критичності мислення внаслідок дії сильного або тривалого стресу;

3) істинна – обдуманий, виношуваний намір покінчити життя самогубством.

Порушення сексуальної поведінки у підлітків найбільше загрожують акселерованим підліткам (у них швидко виникає статевий потяг), інфантильним (попадають під вплив і стають об’єктом розпусти). На відміну від істинних сексуальних перверзій девіації сексуальної поведінки у підлітковому віці ситуативно зумовлені і є транзиторними (перехідними). В окремих випадках можуть пізніше залишитися як звичка і існувати поряд із нормальним статевим життям.

Сексуальні девіації підліткового віку: 1) гіперфемінна поведінка хлопців і гіпермаскулінна поведінка дівчат; 2) транзиторний фетишизм; 3) транзиторний ексгібіціонізм; 4) транзиторний вуаєризм; 5) транзиторна зоофілія; 6) транзиторний гомосексуалізм; 7) фротаж

Використання методів казкотерапії в процесі психотерапії дітей дошкільного віку

Однією з сучасних тенденцій розвитку психологічних досліджень є прагнення вчених до інструментального поповнення психологів практиків методами, які дозволяють ефективно здійснювати діагностику та корекцію внутрішньої проблематики суб’єкта.

Життєві труднощі, які переживає особистість, призводять до стресів і конфліктів, що безпосередньо впливають на спілкування та взаємодію з оточуючим середовищем. Все це вимагає від психолога практика використання самих різних прийомів та методів.

Психолог у практичній роботі з дітьми все частіше зустрічається із труднощами їх адаптації до швидкоплинних умов середовища. Криза в теперішньому суспільстві, провокує виникнення негараздів у сімейному житті та заважає процесу становлення особистості дитини, підштовхуючи дитину до неадекватної поведінки. Травмуючі ситуації в сім’ях, і виховних закладах викликають негативні емоційні переживання у дитини і нерідко приводять до посттравматичних розладів.

У психодіагностичній роботі проективні методики відіграють важливу роль. Розроблена нами методика "Казкові палаци" базується на методах казко терапії. Методика складається з трьох етапів. Перший етап- це створення дитиною героя та мети його подорожі. Другий етап- вигадування казки та вирішення проблемних ситуацій, які штучно створює психолог. Третій етап - робота з піском та завершення казки.

Казкотерапія є одним з найдавніших психологічних та педагогічних методів. Під терміном казкотерапії можна розуміти засоби передачі психологічних знань про соціальне становлення особистості за допомогою метафоричних засобів. Психокорекція, як і психотерапія, направлені на виявлення першопричин психологічних проблем та розкриття життєвого потенціалу. В методиці "Казкові палаци" методи казкотерапії є базовими так як більшість завдань методики полягає у створенні казкових образів. Створення певних образів казкового світу, проходження шляху героя та подолання перешкод на цьому шляху, а також можливість власного закінчення казки дають дитині відчуття могутності та сили.

Методика включає в себе розповідь казки та вигадування її завершення. Казкотерапія є одним із найдавніших психологічних та педагогічних методів.. Вона звернена до дитячого початку в кожній людині. Промальовуючи персонажі казки згідно з інструкцією методики, дитина втілююється в кожен з них. Це може допомогти терапевту в розумінні внутрішньої сутності уявного образу та, та в разі необхідності змінити данний образ на інший.

Як і в реальному житті так і в казці є свої герої та негативні особистості. Казкотерапевти виділяють основні етапи розвитку особистості та їх образне представлення у казці. Можна знайти сім етапів розвитку казкового сюжету, котрі перекликаються з етапами формування особистості людини. Головний герой зявляється на світ, росте, досягає деякого віку та їде у довгу небезпечну дорогу, зустрічає нових друзів, робе героїчні вчинки, досягає своєї мети, повертаєьбся додому вже з новими якостями. Модна припустити, що в казці дається не тільки описання життя героя, але і в образній формі розповідається по основні етапи розвитку особистості Також в методиці "Казкові палаци передбачене використання піска та ляльки Консультування з використаннм пісочниці у контексті казкотерапії є досить вагомим та цікавим. Пісочниця є чудовим середовищем для створення казок і міфів. Ігри в пісочниці тісно пов’язані з творчестю вони дозволяють перебороти комплекс "поганого митця".

Робота з ляльками дозволяє психологу більш глибше пізнати емоційний стан дитини, наблизитися до реальних подій які призводять до тих чи інших переживань. В методиці Казкові палаци робота з лялькою займає досить вагоме місце. Дитина може сама обирати якою лялькою буде вона та якою можуть бути її близькі.

Робоа з лялькою сприяє:

Вдосконаленню мілкої моторики руки та координації рухів.

Розвиток почуття відповідальності за керування лялькою.

Адекватно виражати свої емоції почуття та стани.

Розвиток здатності концентрації уваги.

Елементи даної методики можуть бути використані при діагностичній та корекційній роботі з дорослими людьми: діагностичною є робота з казкою та вигадування шляху героя, терапевтичною - робота з піском. Проективна методика "Казкові палаци" може бути корисною у роботі практичного психолога, психолога дитячого садка, шкільного психолога, дитячого психотерапевта, соціального педагога, вчителя.

Психологи і психотерапевти вважають, що казки є дуже важливими для розвитку дитини. Слухаючи, проживаючи в уяві, переказуючи чи створюючи власну казку дитина розвиває образне мислення і отримує в стислому вигляді надзвичайно багато інформації про життя, світ і людей в ньому. Казка передає дитині інформацію за допомогою образів, тому інформація з неї є легкою сприйняття і засвоєння дитиною.

Для кожного віку є свої казки. Для найменших підійдуть народні казки. Для дітей шкільного віку вже будуть цікавими і корисними сюжетно складніші авторські казки, в тому числі народні казки в літературній обробці. Також дитина разом з батьками може сама придумати казку і її героїв. Іноді героєм казкової історії може бути і сама дитина. Власна казка може допомогти їй вирішити якусь проблему, побороти страхи чи навчитися чогось нового. Таке "проживання" казки має терапевтичний ефект.

Єдиного розуміння суті і призначення казок, серед психологів, як і слід було очікувати, нема. Одні психологи радять аналізувати казку разом з дітьми, питати чого казка їх навчила, інші радять ні в якому разі цього не робити. Трактування казок різними науковцями також різне, тому тут є поле для роздумів і широкий вибір. Я думаю, що все залежить від казки і від віку – якусь казку не варто обговорювати, якусь варто, якусь варто обговорювати тоді коли дитина доросте до її обговорення. Казками діти починають заслуховуватися приблизно з двох років, хоча можна читати і раніше.

Теорія казок

З книги Д. Соколова «Казки і казкотерапія»: «Казки надто очевидна річ, і практично жодна серйозна школа психології не пройшла повз те, щоб дати свій спосіб їх аналізу і розуміння».Один з підходів поведінковий (біхевіоральний) вважає, що казки просто описують різні форми поведінки і відповідно наслідки. (З «Колобка» - не втікай від мами - пропадеш). Трансактний аналіз звертає увагу на рольові взаємодії в казках, тобто кожний казковий персонаж має реального прототипа, наприклад Е.Берн описав як себе в реальному житті могла би поводити Червона шапочка (Люди, які грають в ігри. Ігри, в які грають люди. Е.Берн). Юнгіанська аналітична психологія вважає героїв казок різними проявами однієї особистості, тобто частинами «я» однієї людини. (Всі герої просто різні прояви одної особистості). Є підхід до розуміння казок в якому казкові герої розглядаються як персоніфіковані емоції (завдяки казки переживаються ті емоції, яких бракує в житті, або завдяки подоланню великого страху в казці дитина може легко дати раду малим страхам в житті). Гіпнотична школа звертає увагу на схожість між наведенням трансу і прослуховуванням казок (атмосфера схожа: ритмічна мова, довірливий тон, дитина засинає під казку, є повтор певних словесних формул), що свідчить про те, що казка це не лише набір можливостей, але і навіювання певних моделей поведінки, цінностей, переконань, життєвих сценаріїв, тобто казка несе в собі певне послання.

Казкотерапія

Гнездилов А.В.: "Важливим фактом є той, що деякі казки мають терапевтичний ефект і для дітей і для дорослих: "Читаючи казку, роздумуючи про неї, людина поки що на несвідомо-символічному рівні, "запускає" власні творчі процеси. (…) Казкотерапія найдавніший в людській цивілізації метод практичної психології і один з наймолодших методів в сучасній науковій практиці."

Цінною рисою казок є те, що в їх ході відбувається певна трансформація – слабкий герой перетворюється в сильного, недосвідчений в мудрого, лякливий в сміливого тощо. Таким чином казка чудово сприяє розвитку дитини. Дитина з певного віку асоціює себе з головним героєм і в своїй уяві подорожує, бореться з чудовиськами, перемагає зло, перемагає страхи і т.д, тобто «проживає» казку.

Ще казку можна програти як виставу або як гру (К. Крутій, Н. Маковецька) і таким чином казки ще й сприятимуть фізичному розвиткові дітей, їх активності і здоров’ю.

Мені, принаймні на даний момент, здається, що не всі казки є однаково корисними для дитини. Так само як мультфільми, деякі казки вчать не дуже хороших речей. До корисного в казці я відношу те, що казка розказує дитині про те як влаштований світ, якими є стосунки між людьми, а обговорення казки дає дитині знання щодо того як себе поводити в різних життєвих ситуаціях, вирішувати конфлікти тощо. Разом з тим казками передається уявлення про світ цілком конкретних людей, автора (авторів) цієї казки, передається менталітет народу, психологія бідності чи багатства, успіху чи невдачі, тому казка може нав’язати і те, чого батьки не хотіли би прищепити дитині, наприклад, жорстокість чи певний спосіб мислення. Народ в чомусь був мудрий, а в чомусь не дуже.:)

Дата добавления: 2015-05-26