Зв'язок ПР з ін..науками

Центр соціальних та маркетингових досліджень SOCIS – товариство з обмеженою відповідальністю. У 1988 р. вперше в Україні група фахівців Українського відділення Всесоюзного Центру вивчення громадської думки (ВЦИОМ) починає проводити соціальні і маркетингові дослідження.

Очолює центр генеральний директор д. с. н., проф. Микоал Чурилов. Опитувальна мережа Центру охоплює всю територію нашої країни і складається з понад 600 спеціально підготовлених інтерв’юерів. У кожному обласному центрі працюють інтерв’юери, які можуть провести глибинне інтерв’ю чи фокус групову дискусію будь-якого рівня складності. Діяльність останніх організують і координують 26 регіональних супервайзерів.Також в Центрі SOCIS впроваджена система контролю якості роботи інтерв’юерів незалежною мережею контролерів.

2. Феноменологія.

Структуру повсякденного мислення, А. Шюц розробив концепцію інтерсуб'єктивного світу повсякденного життя. Цей світ, за його точкою зору, існував до нашого народження і інтерпретувався нашими предками як соціальний світ. З цією інтерпретацією можна познайомитись лише завдяки вихованню і навчанню в сім'ї та школі. Сприйняття конкретних законів залежить від того, як людина інтерпретує, визначає для себе ті або інші події. Спосіб тлумачення ситуації, визначення того, що можливо, допустимо, а що абсолютно виключено, залежить від системи цінностей індивіда, яку він засвоїв в процесі соціалізації, від нагромадженого власного досвіду взаємодії з оточуючими людьми. Шюц підкреслював, що різниця ціннісних і смислових значень обумовлена специфікою соціалізації і залежить від приналежності індивіда до тієї чи іншої культури, соціальної верстви, професійної групи. Соціально нормовані "конструкції світу" дуже варіативні.

Можливість об'єктивного розуміння мотивів людських дій, тобто їх суб'єктивного смислу, стверджує Шюц, закладена в самій основі повсякденного життя, у "світі повсякденності". Саме це дозволяє вирішувати головне, на думку Шюца, завдання соціології — зрозуміти процес становлення об'єктивності соціальних явищ на основі суб'єктивного досвіду індивідів. Але соціолог, створюючи теоретичну модель життєвого світу, повинен — дотримуватися таких правил (або, як їх називає Шюц, постулатів):

• постулат релевантності (представнитва). Модель соціального світу повинна враховувати лише ті моменти, які фіксують типові зв'язки і відносини предмета, що досліджується, залишаючи без уваги "надмірний" зміст, який не пов'язаний безпосередньо з досліджуваною проблемою;

• постулат адекватності. Соціологічна модель і знання, мотиви, плани дій, що в ній містяться, повинні бути вибудовані таким чином, щоб з точки зору здорового глузду вони також сприймались як "розумні і зрозумілі";

• постулат логічної послідовності. Поняття, якими оперує соціологічна наука, треба узгоджувати один з одним, і засновані на них висловлювання не повинні суперечити одне одному;

• постулат узгодженості. Соціолог не винаходить світ заново, він будує свою пояснювальну модель таким чином, щоб її можна було емпірично перевірити.

Едмунд Гуссерль (1859-1938) - родоначальник феноменології, що буквально означає вчення про феномени, що розуміються ним як смисли предметів і подій виникають, що виникають у свідомості.

За Е. Гуссерлем, феноменологія - це строго наукова філософія про феномени свідомості як про чисті сутності, що утворюють світ ідеального буття, про самоочевидних логічних принципах, що дають можливість очистити свідомість від емпіричного змісту.

У результаті з розгляду виключаються (або беруться в дужки) весь навколишній світ, всі існуючі погляди, наукові теорії й саме питання про існування того, що є предметом дослідження. І лише цим шляхом ми як би повертаємося до самих речей у вигляді сфери свідомості, вільної від ставлення до реальності, але зберігає все багатство свого змісту. Така редукція являє собою прийом обгрунтування, ідеалізації.

Отже, феноменологія за своєю суттю є наукою факту - гранично узагальненого і ідеалізованого. Сам Гуссерль називає її дескриптивного, тобто описової, наукою. Він виступав з різкою критикою скептицизму і релятивізму, звинувачуючи їх у психологізмі, коли кожен пізнавальний акт визначається за своїм змістом структурою емпіричної свідомості. Якщо так, то ні про яку істини, яка б не залежала від нашої суб'єктивності, годі й говорити: вона неможлива.

Вирішальна проблема теорії пізнання - проблема об'єктивності пізнання. Філософу, говорить Гуссерль, недостатньо того, що ми орієнтуємося в світі, що ми маємо закони як формули, за якими ми можемо передбачати майбутнє і відновлювати минуле. Він хоче привести в ясність, що таке по суті речі, події, закони природи і т.п. І якщо наука будує теорії для систематичного здійснення своїх проблем, то філософ запитує, у чому сутність теорії, що взагалі робить можливим теорію і т.п [4].

Гуссерль прагнув відшукати останні самоочевидні, власне логічні принципи, щоб очистити свідомість від емпіричного змісту, що можливо лише за допомогою редукції, тобто відомості вищого до нижчого, простому. Для цього філософія покликана звільнитися від усіх догматичних принципів, які виростають на грунті звичайної «природної установки» свідомості у своєму ставленні до світу. З його точки зору, філософія покликана стати борцем і за необхідне людству самосвідомість: якраз це і було підставою всього логічного будівлі його системи.

Таким своєрідним способом Гуссерль прагнув вирішити гносеологічний питання про зв'язок. Феноменологія покликана служити свого роду сполучною ланкою між суб'єктом і об'єктом, бути одночасно представником духовного світу і трансцендентного світу сущого. У цьому мислитель бачив метод осягнення суті подій. Правда, самі сутності у Гуссерля виступають як значення, що не володіють власним, самодостатнім статусом існування.

Теорія П. Бергер і Т. Лукман відноситься до соціології знання. Термін соціології знання введено Максом Шелером в 20-і роки. Це соціологія цікавиться процесами, за допомогою яких певна система знання стає соціально визнаною як реальності. Соціологія знання вивчає взаємозв'язок людського мислення та соціального контексту, в рамках якого воно виникає. Соціологія знання аналізує процеси, з яких реальність соціально конструюється. Ключові терміни теорії - реальність і знання.

· Реальність - це якість, властиве феноменам, мати буття, незалежно від нашої волі і бажання.

· Знання - це впевненість у тому, що феномени є реальними і мають специфічними характеристиками.

Реальність і знання соціально відносні, для різних категорій людей вони мають різний зміст. Ситуаційний детермінізм (причинність) стверджував залежність знання соціально-історичної ситуації його виникнення. Загальне поняття ідеології - ні одне людське мислення не вільно від ідеологізує впливу соціального контексту. Різні соціальні групи різняться по їхній здатності подолати вузькість власної позиції. Особливо важлива тут «вільно плаває інтелігенція», вільна від класових інтересів. Утопічне мислення подібно ідеології створює спотворений образ соціальної реальності.
Неопозитивісти вважали, що спотворення знання ідеологією можна уникнути за допомогою дотримання канонів наукової процедури. Інша позиція Полтав, що головне завдання не викривати залежне становище ідеології, а вивчати соціальні умови знання.

3. Зв’язки з громадськістю як наука.

Паблик рилейшнз — это функция менеджмента, которая оценивает отношения общественности, идентифицирует политику и действия индивидуума или организации с общественными интересами и реализует программу действий для обретения общественного понимания и принятия.

Коммуникация — это обмен информацией между двумя или более людьми. Именно коммуникации являются предметом дисциплины ПР.

Основная цель ведения деятельности ПР организацией—это создание внешней и внутренней социально-политико-психологической среды, благоприятной для успеха организации.

Основными сферами, или направлениями деятельности ПР являются: работа со средствами массовой информации, или СМИ, отношения с потребителями, отношения с партнерами, отношения с местной общественностью, отношения с занятыми, отношения с государством и местными органами управления, отношения с инвесторами, управление кризисом (кризис-ПР).

Комунікативістика вивчає системи засобів і функції масових інформаційних зв’язків. Але на відміну від паблік рилейшнз основними завданнями цієї науки вважаються: вивчення сучасних електронних засобів масової інформації; аналіз психолінгвістичних особливостей міжкультурних зв’язків у різних соціальних контекстах.

Соціальна психологія вивчає психологічний стан людей під час здійснення соціальних комунікацій, психологічні ефекти інформаційних процесів та стихійні процеси передачі інформації. Вона дає багато засобів працівникові паблік рилейшнз для його професійної діяльності,

Соціологія значну увагу приділяє вивченню соціальної ролі комунікацій, зокрема засобів масової інформації, громадської думки, деяких інших проблем, а також дослідів особливості зовнішнього та внутрішнього середовищ, що оточують ту чи іншу організацію. Без соціології існування такої системи знань, як ПР, було практично неможливе.

Журналістика фактично є “матір’ю” паблік рилейшнз, оскільки саме на її основі почали розвиватися зв’язки з громадськістю. Першими PR-іменами були журналісти. Журналістика забезпечує зв’язки з громадськістю засобами, за допомогою яких вони можуть встановлювати комунікації з громадськістю: різноманітні вербальні засоби передачі інформації, засоби візуалізації повідомлень, без яких неможливо встановлювати контакт організації та громадськості.

Функції паблік рилейшнз відповідно до сучасних уявлень такі:

1. Встановлення взаєморозуміння і довірчих відносин між організацією і громадськістю;

2. Створення «позитивного образу» організації;

3. Збереження репутації організації;

4. Створення у співробітників організації відчуття відповідальності і зацікавленості в справах підприємства;

5. Розширення сфери впливу організації засобами відповідної пропаганди і реклами.

ПР отличается от «продвижения» тем, что продвигает не столько продукт на рынке, сколько саму организацию в общественном сознании. Если продвижение работает преимущественно с потребителями, то ПР — с более широкой общественностью, где потребители — не единственная и не самая значимая аудитория.

ПР і маркетинг: маркетинг(маркет. Комун-ї)=реклама+особистісні прожачі+ просування продажів + ПР

Порівняння реклами і ПР:

Параметри порівняння	ПР	Реклама
Основне призначення	Розгалуж комун-ї, сприятлива громадська думка	Стимулювання продажу
Цільова аудиторія	Різнопланові групи гром-ті	Споживачі та їх внутр. Групи
Логіка впливу	Формування довіри зацікавлення	Стимул бажання купувати
Об’єкт	Організація та її місія	Продукт що є товаром
Характер впливу на аудиторію	Опосередкований і неочевидний	Ясна, очевидна
Ставлення аудиторії	Джерело корисної інформації	Як до реклами
До чого апелює	Апелює до цінностей	Апеляція до потреб

За почепцовим:

	Час	Мета
Рекл	Короткотривал ефект	Найближч ефект
ПР	Довготривалий	Майбутній
	Мета	Оцінка реціпіента
Рекл	Відкрита	Бачить мету суб’єкт
ПР	Прихована	Не бачить мету, бачить інформування

ПР і пропаганда

Пропаганда — це систематична діяльність, що передбачає формування потрібного сприйняття аудиторією наданого їй повідомлення, маніпулювання процесом роздумів аудиторії, спрямовування поведінки аудиторії в напрямку, вигідному пропагандисту. Пропаганду поділяють на "чорну", "сіру" та "білу".

"'Чорна" пропаганда — це сфабрикована неправдива інформація (або просто відверта брехня), поширення якої має на меті спровокувати політичний, соціальний, міжетнічний або міждержавний конфлікт.

"Сіра" пропаганда — це повідомлення, джерело й достовірність якого викликають сумніви.

"біла"пропаганда, коли джерело інформації повністю ідентифіковане, а інформація є точною й акуратною.

Паблік рилейшнз має дещо спільне з "білою" пропагандою, передусім через завдання просувати саме позитивну інформацію. Основна відмінність їх полягає в тому, що пропаганда вимагає порівняно миттєвого ефекту, передусім емоційного (страх, бажання помсти, ейфорія тощо). Натомість паблік рилейшнз, як зазначалося, не вимагає негайного ефекту. Це радше процес переконування. Переконування — це цілеспрямований вплив на свідомість і психіку людини через звернення до її власного критичного судження.

Пропаганда потребує пасивної аудиторії. Мрія пропагандиста — це аудиторія, яка не поставить під сумнів почуте. Натомість для переконування потрібна активна аудиторія. Якщо пропагандист намагається контролювати інформаційний потік, свідомо обмежуючи інформацію, а то й надаючи неправдиву інформацію і здійснюючи тиск на засоби масової інформації (ЗМІ), то фахівець з паблік рилейшнз є своєрідним громадським адвокатом своєї організації, в арсеналі якого є аргументи й контраргументи на захист справедливих і чесних, як він намагається довести, дій організації.

Основными инструментами PR являются:

- Публикации – статьи, отчеты, информационные бюллетени, журналы, брошюры. Все эти широко тиражируемые средства содействуют созданию привлекательного образа фирме.

- Мероприятия. Предприятие привлекает внимание потребителей к продуктам и услугам на выставках, семинарах, конференциях, конкурсах, презентациях, которые охватывают как широкую общественность, так и целевые аудитории.

- Новости. Главной задачей специалистов PR – предоставить интересные и благоприятные новости о предприятии и его услугах, в этом ключе специалисты PR должны обладать хорошими журналистскими навыками, чтобы грамотно сформировать идею обращения к аудитории и представить в редакции газет и журналов пресс-релизы о деятельности и перспективах развития предприятия, которое они представляют.

- Выступления. Это один из способов создания известности фирме и ее услугам.
Применение инструментов PR должно способствовать выполнению намеченных коммерческих целей:

- повышение уровня осведомленности потребителя;

- укрепление доверия к фирме и ее услугам;

- стимулированию сбыта продуктов и услуг;

- снижению затрат на рекламу и стимулирование сбыта;

Р. Смит в истории современных PR выделяет четыре этапа:

1. «Эра манипулирования» (ХIX в.)

Цель: пропаганда.

Характер коммуникаций: односторонняя.

Где практикуется в настоящее время: маркетинг, спорт, развлекательные мероприятия.

2. «Эра информирования» (начало ХХ в).

Цель: распространение информации и правдивость.

Характер коммуникаций: односторонняя.

Где практикуется в настоящее время: правительство, некоммерческие организации, бизнес.

Главной фигурой этого периода стал PR-практик В качестве основной задачи PR-специалистов Ли сформулировал следующую — «побуждать людей верить в то, что правления корпораций преследуют искреннюю цель заручиться их доверием».

3. «Эра убеждения» (середина ХХ в.)

Цель: влияние на общественное мнение и поведение.

Характер коммуникаций: двусторонняя.

Где практикуется в настоящее время: конкурентно-ориентированный бизнес.

Самой известной фигурой этого периода стал Э. Бернайз — первый теоретик в области PR. Наблюдается активное становление PR как профессии и научной дисциплины.

4. «Эра взаимовлияния» (конец ХХ в.)

Цель: взаимопонимание и разрешение конфликтов.

Характер коммуникаций: двусторонняя.

Где практикуется в настоящее время: регулируемый бизнес, правительство, некоммерческие организации.

В постиндустриальном информационном обществе происходит ускоренный рост высоких технологий и увеличение числа коммуникационных каналов. Возрастает спрос на PR-технологии в бизнесе, политике и социальной сфере.

Дата добавления: 2015-05-26