Документи, що ведуться на спостережних пунктах. 2 страница

Найменші приціли (Д-30)

Напрямок	За-ряд	Найменший приціл	Додати	Гармата, кут укриття
6-а	5-а	4-а	3-я	2-а	1-а
Праворуч	П
Прямо	П
Ліворуч	П

Дальності до гребенів укриття: Праворуч 1400, Прямо 1200, Ліворуч 1000.

Розв’язання:

Найменший приціл розраховати за формулою:

П_мін= b + a,

де b – кут укриття (поділ. кут.), що відраховується від горизонту гармати до гребеня укриття; a – кут прицілювання (тис.), що відповідає горизонтальній дальності від гармати до гребеня, збільшеної на 250м (для урахування розсіювання траєкторії по висоті).

Найменші приціли (Д-30)

Напрямок	За-ряд	Найменший приціл	Додати	Гармата, кут укриття
6-а	5-а	4-а	3-я	2-а	1-а
Праворуч 1400+250=1650	П
Прямо 1200+250=1450	П
Ліворуч 1000+250=1250	П

Дальності до гребенів укриття: Праворуч 1400, Прямо 1200, Ліворуч 1000.

Найменші приціли (2С3М)

Напрямок	За-ряд	Найменший приціл	Додати	Гармата, кут укриття
6-а	5-а	4-а	3-я	2-а	1-а
Праворуч 1400+250=1650м	П
Прямо 1200+250=1450м	П
Ліворуч 1000+250=1250м	П

Дальності до гребенів укриття: Праворуч 1400, Прямо 1200, Ліворуч 1000.

Білет № 47

1 Визначення коректури рівня (трубки) під час пристрілювання висоти згоряння факелу освітлювального снаряда (міни).

Для визначення коректури рівня або трубки вимірюють від горизонту КСП кут місця затухання факела над ціллю (рубежем) віднімають від нього 50 м. Коректуру рівня розраховують діленням отриманої різниці на 0.001 дальності цілі топографічної () і змінюють отриманий знак на протилежний. Коректуру трубки розраховують діленням отриманої різниці на значення , яку беруть із таблиць стрільби за вирахуваною дальністю

2 Призначення підривників та склад їх вогневого кола

Підривники – це спеціальні механізми, призначені для приведення до дії снарядів після пострілу в потрібній точці траєкторії або після удару снаряда об перешкоду.

Застосування підривників викликано тим, що снаряди споряджаються бризантними вибуховими речовинами або порохами, які відносно безпечні в службовому поводженні, а для виклику їх дії необхідний досить потужний початковий детонаційний або променевий імпульс. Тому підривники є обов’язковими елементами снарядів та мін, які мають розривний або вибивний заряди.

Уперше вони з’явилися в середині XVI ст. у вигляді трубок для підриву порохових зарядів чавунних ядер, а з другої половини ХІХ ст. – у вигляді ударних або дистанційних підривників до продовгуватих снарядів нарізної артилерії. В подальшому роботи велися як по створення нових зразків підривників, так і із удосконаленню старих. Над створенням нових зразків підривників та їх удосконаленням працювали конструктори.

Так, Рдултовський В.Й. конструює цілу серію підривників ударної дії типу РГМ (РГМ, РГМ-2, РГМ-6 та ін.) для артилерійських снарядів.

Вишневський створює підривники ГВМЗ (ГВМЗ, ГВМЗ-1, ГВМЗ-7 та ін.) для мінометних пострілів, а в подальшому вони ж почали використовуватись і для реактивних снарядів.

Пчелінцев у середині 50-х років ХХ ст. розробляє п’єзоелектричні підривники типу ГПВ (ГПВ-1, ГПВ-2 та ін.) для кумулятивних снарядів та ПТРК.

З 1943 року почали використовуватися в зенітній, а потім у наземній артилерії радіопідривники для артилерійських снарядів та мін.

У післявоєнні роки разом з існуючими піротехнічними дистанційними підривниками з’являються механічні дистанційні підривники з годинниковими механізмами.

		Ударник

Рисунок 1 - Детонаційне коло підривника

Детонаційне коло підривника виробляє детонаційний імпульс i в загальному випадку може мати, крім детонаційного кола, й вогневе.

Детонаційне коло підривника має такі функціональні елементи: капсуль-підпалювач (КП), пороховий сповільнювач (ПС), капсуль-детонатор (КД), детонатор (Д) (рис. 3.1).

Збудження детонаційного кола підривника здійснюється, як правило, променевим імпульсом його вогневого кола. Але деякі підривники не мають вогневого кола. Детонаційне коло таких підривників збуджується наколом накольного капсуль-детонатора або тепловим імпульсом іскрового електродетонатора.

Пороховий сповільнювач та передаточний заряд не є обов'язковими елементами підривника, і в ряді конструкцій вони відсутні.

Таким чином, основною характерною ознакою підривників є наявність у них детонаційного кола, що виробляє імпульс детонації, який забезпечує безвiдмовне збудження детонації розривного заряда з бризантної вибухової речовини.

Вогневе коло підривника виробляє променевий (тепловий, вогневий) імпульс i має лише вогневе коло, яке складається з таких функціональних елементів: капсуль-підпалювача (КП), порохового сповільнювача (ПС), порохової петарди (ПП) (рис. 3.2).

Рисунок 2 - Вогневе коло підривника

Основною характерною ознакою підривників є наявність у них вогневого кола, яке виробляє променевий імпульс, що забезпечує безвідмовну дію запалювача та горіння вибивного заряда з димного рушничного пороху.

Детонаційне і вогневе кола приводяться до дії частіше від наколу жалом ударника капсуль-пiдпалювача або накольного капсуль-детонатора. У п'єзоелектричних підривниках детонаційне коло приводиться в дії від теплової дії іскри електричного струму, яка проскакує між електродами іскрового електродетонатора в момент удару підривника об перешкоду.

Склад і призначення елементів вогневого кола підривників

Капсуль-підпалювач призначений для отримання початкового теплового імпульсу при наколі його жалом ударника. Найчастіше, до його складу входить гримуча ртуть, завдяки цьому він дуже чутливий до зовнішнього впливу та особливо до наколу.

Сповільнювач призначений для уповільнення дії підривника, затримки при передачі променя вогню від капсуль-підпалювача на капсуль-детонатор або порохову петарду. Він виготовляється з димного рушничного пороху або дистанційного піротехнічного вмісту у вигляді пресованих елементів або різноманітного роду запресовок, наприклад, у дистанційних кільцях піротехнічних трубок.

Капсуль-детонатор призначений для отримання початкового детонаційного імпульсу при дії на нього променевого імпульсу або жала ударника. Він має ініціюючий склад на основі азиду або тринiтрорезорцинату свинцю. Ініціюючий склад капсуль-детонатора менш чутливий до зовнішнього впливу, ніж ініціюючий склад капсуль-пiдпалювача.

Передаточний заряд призначений для передачі імпульсу детонації від капсуль-детонатора на детонатор у підривниках запобіжного типу. Виготовляється у вигляді пресованої шашки із чутливих бризантних підривних речовин типу тетрил, ТЕН, гексоген.

Детонатор призначений для посилення імпульсу детонації для того, щоб забезпечити безвідмовність у збудженні детонації бризантної вибухової речовини. Виготовляється у вигляді пресованої шашки з тих самих бризантних вибухових речовин, що і передаточний заряд.

Порохова петарда призначена для посилення променевого імпульсу для того, щоб забезпечити безвідмовність запалювання та стійке горіння пороху вибивного заряду снаряда. Виготовляється пресуванням з димного рушничного пороху.

Крім елементів детонаційного та вогневого кіл, підривники мають багато деталей, зібраних в окремі механізми та пристрої, призначені забезпечити безпеку у поводженні та безвідмовність у дії по різноманітних цілях. Наявність тих чи інших механізмів та пристроїв або деталей у складі підривника визначається їх типом, вимогами до них, а також силами, що діють на них.

3 На посаді командира артилерійської батареї 2С3 розрахувати час прибуття батареї в район вогневої позиції з вихідного району, якщо відомо:

Розв’язання:

1. Визначаємо час руху батареї з вихідного району в район ВП:

2. Визначаємо час прибуття артилерійської батареї в район ВП:

4. Відповідь: час прибуття артилерійської батареї в район ВП 5 годин 09 хвилин.

Білет № 48

1 Формула для розрахунку індивідуальної поправки на різнобій та її складові.

на різнобій ,

де DРів_{dV о} - поправка у рівень на різнобій, тис.;

DХ_V - поправка дальності на зміну початкової швидкості на 1%, м;

dV₀ - різнобій даної гармати відносно основної, %;

DХ_ТИС - зміна дальності при зміні кута прицілювання на одну тисячну, м.

2 Призначення, основні ТТХ та склад 152-мм СГ 2С3М.

Загальна будова 152-мм гаубиці 2А33.

152-мм гаубиця 2А33 є основним озброєнням самохідної гаубиці 2С3М і забезпечує виконання бойових задач, що стосуються їх призначення.

Технічні характеристики гаубиці 2А33:

балістичні:

- калібр, мм	152,4
- початкова швидкість снаряда (ОФ, заряд повний), м/с
- найбільший тиск порохових газів у стволі, кгс/см^2 (МПа)	2350 (235)
- найбільша дальність стрільби, м: - з використанням механічного прицілу; - з використанням оптичного прицілу
конструктивні:
- початковий тиск у накатнику, кгс/см^2 (МПа)	63-66 (6,3-6,6)
- кількість рідини: - у накатнику, л - у гальмі відкоту	0,5 13,5
- тиск у зрівноважувальному механізмі при куті підвищення ствола 60°, кгс/см^2 (МПа)	59-69 (5,9-6,9)
масові:
- маса ствола, кг
- маса клина затвора, кг

Основними частинами гаубиці є: ствол із затвором; противідкотні пристрої; лафет.

Ствол із затвором призначений для здійснення направленого пострілу. Противідкотні пристрої забезпечують пружне з'єднання ствола з лафетом, завдяки чому сила дії пострілу на лафет зменшується в 30...40 разів, а це допомагає забезпечити стійкість та нерухомість гармати під час стрільби (що є досить важливою умовою підвищення скорострільності та ефективності стрільби), збільшити працездатність лафета та зменшити його масу. Ствол із затвором та противідкотні пристрої утворюють відкотну частину гармати, яка під час пострілу виконує зворотно-поступальний рух (відкот-накат), забезпечуючи роботу автоматики затвора і ослабляючи дію пострілу на лафет. Лафет гармати виконує функції бойового станка при стрільбі та візка при транспортуванні. Він здійснює зв’язок гармати з ґрунтом, забезпечує необхідне положення ствола в просторі. Лафет призна-чений для: опори ствола; зміни його положення в просторі; забезпечення стійкості та нерухомості гармати під час пострілу. До його складу входять: люлька; приціл; механізми наведення; зрівноважувальний механізм; башта; корпус базової машини з ходовою частиною; додаткове обладнання.

Люлька - це частина лафету, яка призначена для направлення ствола під час відкоту і накату, опори ствола, дії на ствол при наведенні. Цапфами люлька опирається на лодиги башти і за допомогою підйомного механізму може повертатися у вертикальній площині разом зі стволом і противідкотними пристроями.

Цапфи - циліндричні вставки в гнізда люльки, за допомогою яких люлька шарнірно з'єднана з лодигами башти.

Відкотна частина (ствол, затвор, противідкотні пристрої), приціл та люлька гармати складають підйомну частину гармати, поворотом якої відносно цапфених гнізд башти здійснюється вертикальне наведення ствола гармати за допомогою підйомного механізму.

Башта служить для розміщення підйомної частини гармати, механізмів наведення, зрівноважувального механізму та виконує функцію верхнього станка (баштового типу) і щитового прикриття. З’єднання з корпусом за допомогою підшипника (погона) дозволяє башті повертатися навколо вертикальної осі стосовно корпусу, змінюючи при цьому напрям стрільби. Наведення гармати у вертикальній площині здійснюється підйомним механізмом, а в горизонтальній площині забезпечується поворотом башти стосовно корпусу базової машини за рахунок взаємодії корінної шестерні механізму повороту башти, встановленого в башті, із зубча­тим вінцем погона базової машини. Наведення можна здійснювати від ручного та електричного приводів з різними кутовими швидкостями.

Зрівноважувальний механізм призначений для зменшення моменту незрівноваженості підйомної частини гармати стосовно осі цапф гармати з метою полегшення роботи навідника. Зрівноважувальну силу механізму створюють стиснутий газ та пружина. Башта з підйомною частиною гармати, механізмами наведення і зрівноважувальним механізмом складають поворотну частину гармати, поворотом якої стосовно корпусу здійснюється горизонтальне наведення гармати за допомогою поворотного механізму. Корпус призначений для розміщення поворотної частини гармати, силової установки, трансмісії, ходової частини та інших складових. Він забезпечує стійкість і нерухомість гармати при пострілі.

Ходова частина гармати призначена для транспортування гармати.

Приціли призначені для забезпечення наведення гармати при стрільбі з закритих вогневих позицій: механічний приціл – у вертикальній площині; панорама – у горизонтальній площині. Приціл прямої наводки призначений для прицілювання при стрільбі прямою наводкою.

3 Розрахувати коректуру за допомогою ПРК при пристрілюванні за допомогою спряженого спостереження, якщо отримані спостереження: лівий П 40, правий П 45. Данні для підготовки ПРК. Д_К (лівого) = 2400 м, Д_К (правого) = 1850 м, = 7000 м, αл =1-20, αп = 3-30, γ = 2-10, ΔХтис = 20. Вогнева позиція − з ліва від пунктів спостереження.

Розв’язання:

Приціл менше 2, доворот лівіше 0-10.

Білет № 49

Дата добавления: 2015-05-26