Вітчизняні системи управління якістюрадянськогоперіоду

Особливості розвитку економікирізнихкраїнвизначалипідходи до розумінняякості. Плановаекономіка в СРСР виходила з поняттяякості як відповідностізаданимвимогам (Державний стандарт (ДСТ), технічніумови (ТУ) та ін.).

Системнийпідхід до управління якістю продукції в СРСР розвивався з 50-х років XX ст., починаючизістворенняпростих систем, а потім із розвиткомтеорії і практики, виробництва переходив до все складніших (табл. 15.4). Значнийвнесок у розвиток систем якостізробиливчені Держстандарту СРСР і його головного інституту -- ВНДІС.

Саратовська система організації бездефектного виготовлення продукції і здачі u' ВТК (відділтехнічного контролю) абозамовникові з першогопредставлення, розроблена на підприємствахСаратовськоїобласті в середині 50-х років, була спрямована на створення умов, що забезпечуютьвиготовлення продукції без відхиленьвідтехнічноїдокументації.

В основі системи БВП лежала кількіснаоцінкаякостіпраці. Якістьпраціхарактеризуваласявідсоткомздавання продукції з першогопред'явлення за звітнийвідрізок часу (зміна, тиждень, місяць). Оцінюваласяякістьпраціокремоговиконавця, бригади, ділянки, цеху, підприємства. Залежновідзначенняякостіпрацівизначаєтьсярозмірпремії.

Основніпринципи системи ВВП такі:

-- безпосереднійвиконавецьнесеповнувідповідальність за якістьвиконуваної роботи; забороняються будь-яківідступивід вимог технічної, технологічноїабоіншоїдокументації;

-- забороняєтьсяоформлятитимчасовідозволи на здачу ВТК продукції, виготовленої з відступомвід вимог документації;

-- не допускаєтьсяскладаннявідомостейдефектівпрацівниками ВТК під час прийому продукції;

-- виконавецьпредставляєпродукцію ВТК, попередньоцілкомперевірившиїї та переконавшисьувідсутностідефектів;

Успішнефункціонування системи БВП вимагаловідінженерних і допоміжних служб цеху, ділянки, усьогопідприємствачіткоїорганізації забезпечення робочихмісцьвсімнеобхідним.

Система активно сприяларозвитковіініціативидля переходу на роботу з особистими клеймами і здачі продукції за дорученням ВТК. Із правом самоконтролю могли працюватиокремівиконавці, бригади, ділянки цеху.

Система БВП сприялапояві таких організаційних форм, як рух за звання "Відмінникякості", майстер "Золоті руки" та ін. У рамках системи набула розвитку особливаорганізаційна форма -- День якості, на якомупіддаються критичному аналізові забезпечення встановленоїякості продукції за минулийперіод і розробляються заходи щодополіпшенняякостіпродукція. Дніякостіпроводилися на всіхрівнях управління підприємством.

Для забезпечення ефективного застосування системи постійнопроводилисянавчання і вихованнякадрів.

З початку 60-х роківсаратовська система поширилась на підприємствахусіхгалузейпромисловостінашоїкраїни і за кордоном. Зрозвиткомкомплексних систем управління якістю продукції система БВІІ органічноувійшла до них як їхняскладова.

Отже, саратовська система зігралаістотну роль у вирішенніпроблеми забезпечення якостіпродукції, хоча за всіхсвоїхпереваг система БВІІ не вирішилапроблемиякості. Однією з при-чипцього стала суперечністьміж кількістю та якістю в умовахплановоїекономіки.

Пріоритетнимпоказником у плануванніпідприємствабуло підвищення продуктивностіпраці. Одним зішляхіввирішенняцього завдання на підприємствібулопостійнескорочення норм часу, передбаченого на технологічніоперації, причомунайчастіше без забезпечення необхідногорівняавтоматизаціїпраці. Під ударом, насамперед, опинилисяконтрольніоперації.

10. Фактори, що визначаютьякістькулінарної продукції

Комплексна система управління якістю продукції (КС УЯП) — це така система управління якістю продукції на підприємстві-виготовлювачі, у якій організаційно-технічною основою управління якістю служать в основному стандарти підприємства. КС УЯП являє собою найбільш прогресивну форму організації робіт з управління якістю продукції на рівні підприємств і об'єднань (фірм).

Як уже відзначалось, ускладнення технічних виробів, зростання обсягу їх виробництва, розвиток і поглиблення спеціалізації і кооперації виробництв, різноманіття організаційно-технічних і економічних зв'язків між підприємствами і т.п. обумовлюють перешкоду в досягненні високої якості кінцевої продукції. Вирішення проблеми якості технічних виробів можливо тільки в тому випадку, якщо у всіх ланках технологічного процесу виготовлювачі будуть керуватися єдиними, взаємозалежними вимогами, регламентованими стандартами.

Стандарт підприємства (СТП) — це нормативно-технічний документ підприємства, затверджений його керівником чи головним інженером. Стандарти підприємства є невід'ємною частиною державної системи стандартизації. Вони установлюють вимоги до конкретної продукції підприємства, до технологій її виготовлення і т.д. відповідно до норм галузевих і державних стандартів та інших нормативних документів. Цим забезпечується системність, взаємозумовленість і сумісність усієї технічної продукції, а також зв'язок процесів управління якістю на кожному конкретному підприємстві з управлінням рівнем якості в галузі й у промисловості в цілому.

Головна мета КС УЯП полягає в удосконалюванні організації виробництва для досягнення високих темпів поліпшення якості продукції, що випускається. При формуванні КС УЯП, наприклад, на машинобудівному підприємстві розробляється основний СТП і від 50 до 120 спеціальних СТП, які комплектуються за факторами управління якістю виробів.

В основному СТП на управління якістю установлюються функції управління якістю продукції на стадіях розробки, виробництва й експлуатації виробів.

Спеціальні стандарти підприємства визначають порядок виконання робіт, правила, норми, методи і форми документів, що діють у КС УЯП на даному підприємстві. Так створюється комплекс взаємозалежних СТП для кожної конкретної системи управління якістю продукції на підприємстві-виготовлювачі.

КС УЯП передбачає періодичний перегляд стандартів підприємства з метою уточнення їх з урахуванням того нового та передового у відношенні якості, що з'являється в науці і техніці. Як і всяка система управління, КС УЯП створена на основі теорії систем і науки про управління. Структура системи має вхід, об'єкт управління, суб'єкт (орган) управління, орган порівняння фактичного стану з заданим, зворотний зв'язок і вихід (результат).

Основна роль у розробці та впровадженні вітчизняної КС УЯП належить провідним головним та базовим організаціям, призначеним з числа галузевих науково-дослідних, проектно-конструкторських та технологічних організацій, а також промислових підприємств. Загальне науково-методичне керівництво розробкою та наступним впровадженням КС УЯП в галузях народного господарства здійснюється НДІ метрології та стандартів. Однак вперше ця система управління якістю продукції була опанована у Львівському НПО “Система” на початку 70-х років.

Загальновідомо, що якість технічних виробів залежить від великої кількості факторів та умов. КС УЯП тому називається комплексною, що в ній підлягає управлінськім впливам по можливості найбільша кількість факторів та умов, забезпечуючи цим можливість досягнення запланованого рівня якості виробів. Комплексність даної системи якості полягає в тому, що вона діє на всіх стадіях життєвого циклу продукції. Отже, КС УЯП – це сукупність заходів, методів та засобів, спрямованих на встановлення, забезпечення та підтримання необхідного рівня якості продукції при її розробці, виготовленні, обігу та експлуатації чи споживанні.

Система встановлює порядок дій усіх служб підприємства, регулює взаємовідносини та регламентує обов’язки виконавців на всіх рівнях управління якістю. В КС УЯП вирішуються у встановленому порядку економічні та соціальні питання, пов’язані з підвищення якості виконуваних робіт на підприємстві.

КС УЯП виконує загальні функції: збирання інформації про якість продукції, прийняття рішення, організація виконання прийнятого рішення, контроль за виконанням, стимулювання виконання управлінських заходів.

В КС УЯП передбачені до реалізації наступні спеціальні функції в процесі управління якістю продукції:

- прогнозування потреб технічної умови та якості продукції;

- планування підвищення якості продукції;

- нормування вимог до якості продукції;

- атестація продукції;

- організація розробки та постановки на виробництво нової продукції;

- організація технологічного забезпечення якості продукції;

- організація метрологічного забезпечення якості продукції;

- організація матеріально-технічного забезпечення якості продукції;

- спеціальна підготовка та навчання кадрів в області УЯП;

- забезпечення стабільного рівня якості продукції при її виготовленні, складуванні, транспортуванні, збуті та споживанні (експлуатації);

- стимулювання робітників на підвищення якості продукції;

- контроль якості виготовлення та випробування продукції;

- організація розробки та виконання заходів по результатам державного нагляду та контролю за впровадженням стандартів, технічних умов та станом засобів вимірювань;

- правове забезпечення якістю продукції;

- інформаційне забезпечення КС УЯП;

- організація взаємодії підприємства з питань якості продукції зі споживачами та постачальниками;

- внутрішньовиробничий облік та звітність з якості продукції;

- техніко-економічний аналіз покращення якості продукції;

- організація праці з виготовлення якісної продукції.

У відповідності загальними функціями управління за кожною спеціальною функцією КС УЯП здійснюється повний управлінський цикл: планування робіт по функції, організація виконання робіт, контроль та облік результатів, аналіз оперативної та накопиченої інформації, оцінка результатів, підготовка та прийняття управлінських рішень, здійснення стимулюючих впливів для повної реалізації функції управління якістю продукції. КС УЯП передбачає багаторівневу структуру організації управління: на рівні підприємства (фірми), цеха, ділянки, бригади, окремого робочого місця.

Запровадження систем якості на вітчизняних підприємствах — одна з передумов формування ринкового механізму, його гармонізації та поєднання зі світовою економікою. Це особливо важливо нині, коли у світі почався загальний перехід від тотального управління якістю (TQC) до тотального (всеосяжного) менеджменту якості — TQM. Якщо перший напрямок передбачає управління якістю з метою виконання встановлених вимог на основі контролю, то TQM додатково включає управління метою і власне самими вимогами. ТQM базується на системному підході до розвитку практичних навичок, прийомів і методів ефективного управління підприємством для задоволення споживчих потреб, що постійно змінюються. Цей напрямок діяльності сприяє підвищенню результативності виробництва, а саме: усуванню дефектів продукції; поліпшенню дизайну товару; прискоренню доставки та зниженню вартості продуктів. Отже, визначальною стратегією TQM є всебічне задоволення потреб споживачів. Такий підхід формує склад службових обов’язків вищого керівництва в тотальному менеджменті якості та передбачає участь кожного працівника у виконанні цих завдань.

В основу технології менеджменту якості покладено відомий «цикл Шухарта—Демінга», що складається з чотирьох стадій — послідовних етапів дій, котрі забезпечують коригування та ефективний підхід до розв’язання проблем якості.

Плануй (plan); Виконуй (do); Контролюй або Вивчай (chek or study); Виконуй коригувальні дії (action).

У нових версіях стандартів ІСО родини 9000:2000 цикл Шухарта—Демінга внесено безпосередньо в текст стандартів ІСО 9001 та 9004.

Згідно з філософією TQM ефективність управління якістю залежить від трьох головних умов:

глибокого розуміння вищою посадовою особою на підприємстві потреби в постійному підвищенні якості;

інвестування не в обладнання, а в людей;

перетворення або спеціального створення організаційних структур для тотального управління якістю.

Беручи загалом, можна сказати, що TQM складається з таких елементів:

QA — забезпечення якості;

Qpolicy — політика якості;

Qplanning — планування якості;

QI — поліпшення якості.

Забезпечення якості в TQM розуміють як систему заходів, котрі постійно підтримують упевненість споживача в якості продукції. Відповідно суттєво зростає і роль людини та навчання персоналу. У взаємовідносинах постачальників та споживачів велике значення має сертифікація систем якості на відповідність стандартам ІСО 9000. Споживачі активно використовують методи оцінки постачальників, публікують їхні рейтинги, намагаються працювати тільки з одним постачальником продукції певного виду (зрозуміло тільки з найліпшим). Велика увага приділяється також якості процесів, які здебільшого ототожнюються з якістю так званих 5М:

Men — люди (інформація, мотивація, кваліфікація, навчання, трудовий колектив);

Machine — машини (обладнання, пристосування, інструменти);

Material — матеріали (покупні сировина, деталі, напівфабрикати, комплектувальні вироби);

Method — метод (системи організації, стиль керівництва, технологія);

Mileu — середовище (умови для праці).

Поліпшення якості у графічному виразі (рис. 32) передбачає постійне поступальне збільшення корисних властивостей продукції.

Таким чином, всеосяжне управління якістю — це концепція, яка передбачає всебічне, цілеспрямоване, скоординоване застосування систем і методів управління якістю в усіх сферах діяльності — від досліджень та конструкторських розроблень до післяпродажного обслуговування — за участі керівників і службовців усіх рівнів з ефективним використанням технічних можливостей. Ясна річ, що концепція TQM дає уявлення лише про загальні підходи до запровадження всіх складових управління, забезпечення та поліпшення якості в повсякденну практику менеджерів. Кожна країна повинна вибрати свій національний шлях до високої якості продукції. Зрозуміло, що світове співтовариство опрацювало багато універсальних методів та заходів, використання яких може допомогти підприємствам України досягти оптимального поєднання своїх можливостей, досвіду, традицій із сучасним розумінням всеосяжного управління якістю.

Як відомо, якість завжди була функцією часу, який постійно коригує вимоги до неї споживачів та суспільства. У 90-ті роки ХХ століття значно посилився вплив суспільства на підприємства, а останні почали все більше враховувати суспільні інтереси. Це привело до створення стандартів серії ІСО 14000, які встановлюють вимоги до систем менеджменту щодо захисту довкілля та безпечності продукції. Перші п’ять засадничих стандартів цієї серії під груповими назвами «Системи управління навколишнім середовищем» та «Настанови щодо екологічного аудиту» було оприлюднено 1996 року. Україна 1997 року запровадила ці стандарти як добровільні. Стандарти серії ІСО 14000 придатні для будь-якої організації. Ця універсальність пояснюється самим змістом терміна: організація — це компанія, фірма, підприємство, орган влади чи інша установа, їхні підрозділи чи об’єднання з правами юридичної особи чи без них, громадські, приватні або з іншими формами власності, які виконують самостійні функції і мають адміністрацію. Саме відношення до систем управління забезпечує сумісність стандартів серій ІСО 9000 та ІСО 14000. Система управління навколишнім середовищем також стає невід’ємною частиною управління організацією і включає: організаційну структуру, діяльність з планування, обов’язки, відповідальність, процеси та ресурси для формування й аналізу екологічної політики. Це означає, що організація постійно робить усе для мінімізації шкідливого впливу на довкілля. Сертифікація систем якості на відповідність стандартам ІСО 14000 стає не менш популярною, ніж на відповідність стандартам ІСО серії 9000.

Запровадження стандартів ІСО 14000 дає змогу замовникам бути впевненими в екологічно чистому виконанні продукції, тобто відповідно до концепції соціально-етичного маркетингу та його сучасного різновиду — екомаркетингу — суттєво збільшується вплив гуманістичної складової на показники якості. Крім цього, посилюються можливості підтримування добрих стосунків з громадськістю, полегшується доступ до ринків капіталів, поліпшується імідж організації, що сприяє збільшенню частки її товарів чи послуг на ринку.

Всеобщее управление качеством (англ. Total Quality Management, TQM) — общеорганизационный метод непрерывного повышения качества всех организационных процессов.

Стремление стимулировать производство товаров, конкурентоспособных на мировых рынках, инициировало создание нового общеорганизационного метода непрерывного повышения качества всех организационных процессов, производства и сервиса. Этот метод получил название — всеобщее управление качеством.

Total Quality Management — философия всеобщего управления качеством, успешно стартовавшая много лет назад в Японии и США с практики присуждения наград компаниям, достигшим высшего качества производимой продукции.

Главная идея TQM состоит в том, что компания должна работать не только над качеством продукции, но и над качеством организации работы в компании, включая работу персонала. Постоянное параллельное усовершенствование 3-х составляющих: качества продукции; качества организации процес сов; уровня квалификации персонала — позволяет достичь более быстрого и эффективного развития бизнеса.

Качество определяется следующими категориями: степень реализации требований клиентов; рост финансовых показателей компании; повышение удовлетворенности служащих компании своей работой.

Принцип действия TQM можно сравнить с удержанием мяча на наклонной плоскости. Для того чтобы мяч не скатывался, его нужно либо подпирать снизу, либо тянуть сверху.

TQM включает 2 механизма:

Quality Assurance (QA) — контроль качества — поддерживает необходимый уровень качества и заключается в предоставлении компанией определенных гарантий, дающих клиенту уверенность в качестве данного товара или услуги.

Quality Improvements (QI) — повышение качества — предполагает, что уровень качества необходимо не только поддерживать, но и повышать, соответственно поднимая и уровень гарантий.

Два механизма: контроль качества и повышение качества — позволяют «удерживать мяч в игре», то есть постоянно совершенствовать, развивать бизнес.

Идеология TQM доступно изложена в статье известного канадского специалиста по качеству Джоржа Лазло.

Принципи загального керування якістю (TQM)

Принципи загального керування якістю виникли на основі результатів роботи у сфері підвищення якості продукції в Європі, Америці і Японії.

Особливістю робіт у сфері підвищення якості продукції в Європі було те, що у всіх державах Європи існували різні підходи до рішення проблеми якості. Кожна з країн мала свою систему стандартів, у тому числі й у сфері забезпечення якості продукції. Однак вимоги цих стандартів відрізнялися один від одного. Тому основні зусилля тут були зосереджені на уніфікації вимог, введенні єдиної системи стандартів, у тому числі і при забезпеченні якості продукції.

У цей же час у США значні зусилля спрямовувалися на вдосконалення статистичних методів і їхнє використання в промисловості при оцінці якості різних технологічних процесів. Одночасно з різним успіхом намагалися застосовувати японські методи підвищення якості продукції (індивідуальне навчання якості, кружки якості). Відпрацьовувалися адміністративні методи керування якістю.

В Японії більше уваги приділялося впровадженню у свідомість кожного члена колективу його особистої відповідальності за якість продукції, відпрацьовувалися схеми "кожний на своєму місці відповідає за якість своєї праці", створювалися кружки якості, проводилося навчання методам підвищення якості тощо.

Міжнародна організація стандартизації (ІСО) узагальнила весь накопичений позитивний досвід робіт в сфері підвищення якості продукції і розробила на цій основі стандарти серії 9000 і 10000, що лягли в основу принципів Загального Керування Якістю (TQM).

Таким чином, накопичений позитивний досвід став надбанням виробників продукції всіх країн світу.

Загальне керування якістю являє собою концепцію, яка передбачає всебічне цілеспрямоване і добре скоординоване застосування систем і методів керування якістю у всіх сферах діяльності - від досліджень і розробок до післяпродажного обслуговування за участю керівництва і службовців усіх рівнів і за раціонального використання технічних можливостей.

TQM складається з трьох частин:

А) Ключова система - методи й засоби, що застосовуються для аналізу і дослідження. Вони базуються на загальновизнаному математичному апараті, статистичних методах контролю.

Б) Система технічного забезпечення - це прийоми і програми, що дозволяють навчити персонал володінню цими засобами і їх правильному використанню.

В) Система безперервного розвитку самих принципів і змісту TQM.

Ефективність TQM залежить від трьох ключових умов:

А) вища посадова особа енергійно виступає за підвищення якості;

Б) інвестиції вкладаються не в устаткування, а в людей;

В) організаційні структури перетворюються чи створюються спеціально під загальне керування якістю.

Оскільки Загальне Керування Якістю передбачає всебічне керування всією діяльністю підприємства, то TQM містить у собі:

Контроль у процесі розробки нової конструкції.

Оцінку якості досвідченого зразка, планування якості продукції і виробничого процесу, контроль, оцінку і планування якості матеріалу, що поставляється.

Вхідний контроль матеріалів.

Контроль готової продукції.

Оцінку якості продукції.

Оцінку якості виробничого процесу.

Контроль якості продукції та виробничого процесу.

Аналіз спеціальних процесів (спеціальні дослідження у сфері якості).

Використання інформації про якість продукції.

Контроль апаратури, що дає інформацію про якість продукції.

Навчання методам забезпечення якості, підвищення кваліфікації персоналу.

Гарантійне обслуговування.

Координацію робіт у сфері якості.

Спільну роботу стосовно якості разом з постачальниками.

Використання циклу PDCA (plan - do - check - action).

Роботу кружків якості.

Керування людським фактором.

Роботу у сфері якості за методом міжфункціонального керування.

Участь у національних компаніях з якості.

Вироблення політики стосовно якості.

Участь службовців у фінансовій діяльності, виховання свідомого ставлення до якості.

Проведення заходів для формування культури якості.

Підготовку управлінських кадрів для керівництва діяльністю у сфері якості.

Покладання відповідальності за діяльність у сфері якості на вище керівництво.

Загальне Керування Якістю в широкому сенсі найкраще можна представити у вигляді схеми, що наведена на рис.1 У верхній частині схеми зображена (у вигляді невеликого прямокутника) сукупність відчуттів покупця. Покупець є споживачем як продукції, так і послуг. При цьому його відчуття можуть бути відчутні й невідчутні.

Відчутні відчуття покупця пов'язані в основному з продукцією. До таких відчуттів можна віднести смак, запах, вагу, колір, шорсткість поверхні й інші. Їх можна оцінити за допомогою органів почуттів людини.

Невідчутні відчуття найчастіше пов'язані з послугами. Тут одним з головних факторів може бути час виконання послуги.

Саме відчутні відчуття найбільш повно пов'язані з якісними характеристиками продукції.

В даний час якість продукції визначається якістю виробничих процесів.

Тут необхідно відзначити одну особливість. Із зростанням добробуту змінюється спектр потреб, а отже, і спектр відчуттів. А це, у свою чергу, змінює вимоги до якості виробничих процесів, що повинно призвести до зміни якісних показників продукції.

Така зміна якості процесів виробництва здійснюється на основі програми підвищення якості і супроводжується безперервним їхнім удосконалюванням. Тому програма підвищення якості буде одним із ключових моментів у роботі підприємства щодо підвищення якості продукції.

У той же час якість виробничих процесів визначається п'ятьма основними компонентами:

Людьми; Устаткуванням; Матеріалами; Методами; Навколишнім середовищем.

Одним з найголовніших компонентів, що забезпечують високу якість виробничих процесів, є люди. Для того, щоб люди могли і хотіли забезпечити високу якість виробничих процесів, вони повинні мати необхідну інформацію про те, що і як вони повинні робити; бути зацікавлені у високій якості своєї праці (тобто має бути мотивація їхньої праці); мати відповідну кваліфікацію й трудові навички; безперервно навчатися новим прийомам праці, й усі разом повинні утворювати трудовий колектив (команду), зацікавлений у високій якості продукції.

Другий компонент, що гарантує високу якість виробничих процесів, стосується використання відповідного устаткування, пристосувань і інструментів.

Висока якість виробничих процесів не може бути досягнута без застосування високоякісних матеріалів (сировини, комплектуючих елементів та напівфабрикатів).

Важливим компонентом забезпечення якості виробничих процесів є використання методів керування, що містять у собі системи керування, організацію керування, забезпечення або створення визначеного стилю керівництва, а також упровадження сучасних виробничих рішень, як у сфері керування, так і у сфері вдосконалювання технології.

І останній, але не менш важливий компонент пов'язаний зі створенням необхідного морального клімату, що сприяє плідній роботі як кожного працівника, так і трудового колективу в цілому.

Потім здійснюється перехід від якості одиничних виробничих процесів до якості всього підприємства.

Якість підприємства оцінюється за внутрішніми та зовнішніми критеріями.

До внутрішніх критеріїв, за якими проводиться оцінка якості підприємства, відносяться такі: координація діяльності окремих підрозділів підприємства;

організаційна структура, здатна забезпечити необхідний рівень якості;

підтримка з боку адміністрації будь-яких починань та ініціатив, спрямованих на підвищення рівня якості.

До зовнішніх критеріїв, за якими здійснюється оцінка якості підприємства, відносяться:

економічний успіх від діяльності підприємства;

діяльність підприємства не створює екологічних проблем;

уся діяльність підприємства створює йому позитивний імідж (надійний партнер, продукція підприємства має високі та стабільні якісні характеристики).

Як приклади якості підприємства можна згадати фірми Ніссан, Філліпс, Проктер енд Гембл.

Говорячи про фірму Ніссан, ми асоціюємо назву фірми з високоякісними автомобілями. Згадування фірми Філліпс у нас пов'язано з високоякісною електронікою - телевізорами та радіоприймачами. А найменування Проктер енд Гембл викликає в пам'яті товари для догляду за тілом і парфумерію.

Тому формування якості підприємства здійснюється на основі багаторічного формування стабільної якості виробничих процесів на цьому підприємстві і стабільній високій якості виробленої на цьому підприємстві продукції.

1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

1.1 Загальні положення

Цей державний стандарт установлює вимоги до системи управління якістю, якщо організація:

а) повинна довести свою здатність систематично надавати продукція, яка задовольняє вимоги замовника та застосовні регламентувальні вимоги;

б) зорієнтована на підвищення задоволеності замовника завдяки результативному застосуванню системи, у тому числі процесів для постійного поліпшення системи, а також забезпечення відповідності вимогам замовника та застосовним регламентувальним вимогам.

Примітка. У цьому державному стандарті термін "продукція" застосовується лише до продукції, призначеної для замовника або такої, що він вимагає.

1.2 Застосування

Усі вимоги цього державного стандарту загальні і призначені для застосування всіма організація ми, незалежно від їхнього типу, розміру та продукції, яку постачають.

Якщо внаслідок характеру організації та її продукції неможливо застосувати деякі вимоги цього державного стандарту, можна розглянути питання щодо вилучення цих вимог.

Якщо вилучення зроблені, то декларувати відповідність цьому державному стандарту можна лише тоді, коли ці вилучення стосуються вимог розділу 7 і не опливають негативно на здатність організації або на її обов’язок постачати продукцію, яка задовольняє вимоги Замовника та застосовні регламентувальні вимоги.

4 СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ

4.1 Загальні вимоги

Організація повинна встановити, задокументувати, впровадити та підтримувати систему управління якістю і постійно поліпшувати її результативність відповідно до вимог цього державного стандарту. Організація повинна:

а) визначити процеси, необхідні для системи управління якістю, та їхнє застосування на всіх рівнях в організації (див. 1.2);

б) визначити послідовність та взаємодію цих процесів;

в) визначити критерії та методи, необхідні для забезпечення результативності функціонування цих процесів та управління ними;

г) забезпечити наявність ресурсів та інформації, необхідних для підтримання функціонування та моніторингу цих процесів;

д) здійснювати моніторинг, вимірювання та аналізування цих процесів;

е) вживати заходи, необхідні для досягнення запланованих результатів та постійного поліпшення цих процесів.

Організація повинна управляти цими процесами відповідно до вимог цього державного стандарту.

Якщо для будь-якого процесу, що впливає на відповідність продукції вимогам, організація вибирає стороннього виконавця, вона повинна забезпечити контроль за такими процесами, який повинен бути встановлений у системі управління якістю.

Примітка. Описані вище процеси, необхідні для системи управління якістю, повинні охоплювати процеси, пов’язані з управлінською діяльністю, постачанням ресурсів, випуском продукції та вимірюваннями.

4.2 Вимоги до документації

4.2.1 Загальні положення

Документація системи управління якістю повинна містити:

а) документально оформлені політику та цілі в сфері якості;

б) настанову з якості;

в) задокументовані методики, які вимагає цей державний стандарт;

г) документи, необхідні організації для забезпечення результативного планування, функціонування та контролю процесів;

д) протоколи, які вимагає цей державний стандарт

Дата добавления: 2015-05-26