Поточні видатки 3 страница

91.Бюджетне фінансування органів законодавчої і виконавчої влади.

До системи органів держ влади в Укр входять: законодавча, виконавча, судова. Видатки на держ управління включають витрати:

на функціонування законодавчої влади (апарату ВРУ, апарату ВР АРК, забезпечення діяльності народних депутатів, апарату Рахункової палати ВРУ);

на функціонування виконавчої влади (апарату КМУ, апарату Ради міністрів АРК та її місцевих органів, апарату міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих держ адміністрацій, органів місцевого самоврядування);

інші видатки на загальнодержавне управління.

На утримання органів законодавчої і виконавчої влади спрямовують кошти бюджетів усіх рівнів. З республіканського бюджету АРК утримуються органи влади АРК. З обласних, районних і місцевих бюджетів здійснюються видатки на утримання відповідних органів держ влади та місцевого самоврядування. Планування видатків на утримання органів держ влади здійснюються в формі складання індивідуальних і зведених кошторисів. Кошториси центральних органів виконавчої влади незалежно від джерел утримання обласних, Київської та Севастопольської держ адміністрацій затвердуються Мінфіном Укр. Кошториси і штатні розписи органів виконавчої влади, підпорядкованих міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, затверджуються керівниками цих міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

92.Видатки бюджету на судові органи, прокуратуру і правоохоронну діяльність.

До складу видатків на судову владу належать видатки на утримання: Конституційного та Верховного суду України, обласних, районних (міських) судів, Вищого арбітражного суду, арбітражних та військових судів. Функціонування судової влади здійснюється за рахунок видатків з держ бюджету Укр. З республіканського бюджету АРК утримуються органи судової влади АРК. З обласних, районних і місцевих бюджетів здійснюються видатки на утримання відповідних органів судової влади. Планування видатків на утримання органів державної влади, зокрема судової, здійснюються у форм складання індивідуального і зведених кошторисів. До складу видатків на правоохоронну діяльність здійснюються видатки на утримання: органів внутрішніх справ; внутрішніх військ МВС; прокуратури; кримінально-виправної системи; прикордонних військ; СБУ; пожежної охорони; головного управління урядового зв'язку; інших правоохоронних органів. Фінансування видатків правоохоронних органів здійснюються Держ Казначейством Укр. Контроль за використанням бюдж коштів, які спрямовуються на утримання правоохоронних органів здійснюються ВРУ, КМУ, Мінфіном.

93.Видатки бюджету на утримання податкової адміністрації і митної служби.

Однією з функцій держави є управління. Отож видатки на держ управління включають видатки зокрема: на утримання фінансових та фіскальних органів (ДПА, Держ КРУ, держ мит служб Укр, Держ Казнач і т.д.); на загальне планування і статистичні служби; інші видатки на загальнодержавне управління. На утримання фін та фіск органів спрямовуються кошти бюджетів усіх рівнів. З держ бюджету Укр фінансуються видатки центральних органів ДПА та митних органів. З Республіканського бюджету АРК утримуються відповідні органи АРК. З обласних, районних (місцевих) бюджетів здійснюються видатки на утримання відповідних фінансових та фіскальних органів. планування видатків на утримання органів держ влади здійснюються у формі складання індивідуальних і зведених кошторисів.

94.Суть, призначення і форми державного кредиту.

Держ кредит – це специфічна ланка держ фінансів. Він немає окремого фонду фінансових ресурсів; кошти, що мобілізуються за його допомогою проходять через бюджет. В окремих випадках за його допомогою залучаються кошти у фонди цільового призначення чи під цільові проекти. Держ кредит може виступати у 2 формах: 1)ощадна справа; 2)держ позики. Ощадна справа належить до держ кредиту, якщо залученні кошти спрямовуються в доходи бюджету. Однак, ощадні банки не залежно від форми власності діють на комерційних засадах і мобілізовані кошти формують їх кредитні ресурси. Частина цих ресурсів мають спрямовуватися на придбання держ ЦП і таким чином відносяться до держ кредиту. Держ позики є основною формою держ кредиту. Класифікація держ позик:

За правовим оформленням розрізняють: а)держ позики, що надаються на підставі угод. Угодами оформляються, як правило, кредити від урядів інших країн, міжнародних організацій та фін інститутів; б)держ позики, забезпеченні випуском ЦП. За допомогою ЦП мобілізуються кошти на фін ринку. Оформлення держ позик має здійснюватися 2 видами ЦП – облігаціями і казначейськими зобов’язаннями (векселями).

Залежно від місця розміщення позик: а)внутрішні (надаються юр та фіз особами даної чи інших країн); б)зовнішні (надходять ззовні – від урядів, юр та фіз осіб інших країн, міжнр організацій і фін інститутів).

Відповідно до терміну погашення заборгованості: а)короткострокові (термін погашення до 1 року); б)середньострокові (від 1 до 5 років); в)довгострокові (понад 5 років).

За характером виплати доходу держ позики поділяються на: а)процентні; б)виграшні; в)дисконтні (з нульовим купоном).

За процентними позиками дохід встановлюється у вигляді позикового %. Дисконтні позики характеризуються тим, що держ ЦП купуються з певною знижкою, а погашаються з номінальною вартістю. Вказана різниця це дохід кредитора.

Держ кредит є сукупністю найрізноманітніших форм і методів фін відносин. Такий підхід націлений на створення сприятливих передумов для залучення коштів як для держ, так і для її кредиторів. Різноманітність форм дозволяє максимально врахувати різнобічні інтереси юр та фіз осіб.

95.Державні позики, їх класифікація.

Д позики – взаємовідносини між Д як позичальником і Юр та фіз. Особами, урядами інших країн та міжнародними Ф організаціями як кредиторами.

Класифікація:

1.Залежно від тер розміщення: внутрішні (залучення коштів від Юр та фіз. Осіб на внутрішньому Ф ринку даної країни), зовнішні (надходження ззовні).

2.за способом мобілізації – випуск Д ЦП, укладення угоди.

Оформлення держ позик має здійснюватися 2 видами ЦП – облігаціями і казначейськими зобов’язаннями (векселями).

Облігація – це боргове зобов’язання Д, за яким у встановлені терміни повертається борг і виплачується дохід у формі % чи виграшу. Вони мають бути знеособленими (на покриття бюджетного дефіциту) і цільовими (під конкретні проекти).

Казначейські зобов’язання (векселі) мають характер боргового зобов’язання, спрямованого тільки на покриття бюджетного дефіциту. Виплата доходу здійснюється у формі %. Казначейськими зобов’язаннями як правило оформлюються короткострокові позики (іноді середньострокові – казначейськими нотами), облігаціями – середньо- та довгострокові.

3.за терміном надання: короткострокові, середньострокові (1-5), довгострокові (5-20).

4.За характером виплати доходу держ позики поділяються на: а)процентні; б)виграшні; в)дисконтні (з нульовим купоном).

За процентними позиками дохід встановлюється у вигляді позикового %. При цьому має встановлюватись як твердо фіксована, на весь період ставка, так і плаваюча, тобто така, яка змінюється в залежності від різних чинників, на сам перед попиту і пропозиції на кредитному ринку. Виплата % доходу здійснюється на купонній основі. Вона має проводитися щорічно, раз на півріччя, щоквартально. У виграшних позиках виплата доходу здійснюється на підставі проведення тиражів виграшів. Дисконтні позики характеризуються тим, що Д ЦП купуються з певною знижкою, а погашаються за номінальною вартістю. Вказана різниця – це доход кредитора.

96.Види державних цінних паперів.

Одним із пунктів класифікації держ позик є їх класифікація за правовим оформлення: а)держ позики, що надаються на підставі угод. Угодами оформляться, як правило кредити від урядів інших країн, міжнр організацій та фін інститутів; б)держ позики, забезпечені випуском ЦП. За допомогою ЦП мобілізуються кошти на фін ринку. Оформлення держ позик має здійснюватися 2 видами ЦП: 1)облігаціями; 2)казнач зобов (вексель). Облігація – це боргове зобовязання держави, за яким у встановлені терміни повертається борг і виплачується дохід у формі % чи виграшу. Вони мають бути знеособленими (на покриття бюджетного дефіциту) і цільовими (під конкретні проекти). Казначейські зобовязання (векселі) мають характер боргового зобовязання, спрямованого тільки на покриття бюджетного дефіциту. Виплата доходу здійснюється у формі %. Казначейськими зобовязаннями як правило офрмлюються короткострокові позики (іноді середньострокові – казначейськими нотами), облігаціями – середньо- та довгострокові.

97.Передумови використання державних позик.

Державні позики – взаємовідносини між Д як позичальником і Юр та фіз. Особами, урядами інших країн та міжнародними Ф організаціями як кредиторами. Використ-я держ позик вимагає:

*наявності тимчасово вільних коштів у кредиторів Держави (головна передумова: немає ресурсів – не може бути й мови про випуск Д ЦП. На сьогодні, такі кошти є завжди, оскільки завжди існує необхідність накопичення Г для певних витрат. Проблема полягає не в наявності ресурсів, а в спроможності держави мобілізувати їх);

*довіри з боку кредиторів до Держави (немає довіри – не може бути й мови про нормальні засади надання кредитів. К відносини мають ризикований характер: кредитор вибирає між ризиком втрати цих ресурсів і бажанням отримати доход від їх продажу. Д має дбати про імідж надійного і вигідного позичальника – своєчасне повернення боргів, забезпечення збереженням вартості Г);

*зацікавленості кредиторів, яка досягається за рахунок гарантій повернення боргу і % (якщо довіра до Д відбиває кредитний ризик, то зацікавленість характеризує доцільність вкладання коштів у Д ЦП. Доцільність визначається дохідністю, надійністю, ліквідністю);

*наявність реальних доходів від використання позичених грошових коштів які дають можливість повернути борги і сплатити %-ти (використання Д кредиту вимагає визначення джерел погашення боргу. Доходи від використання залучених коштів відбивають результативність діяльності Д у сфері економіки).

Джерелами погашення державної позики можуть бути: додаткові податкові надходження від зростання ВВП на основі інвестування позичених коштів, підвищення рівня оподаткування, зменшення видатків, випуск нових позик.

98.Внутрішнє державне запозичення, його доцільність та напрями.

Державні позики – взаємовідносини між Д як позичальником і Юр та фіз. Особами, урядами інших країн та міжнародними Ф організаціями як кредиторами.

Залежно від тер розміщення: внутрішні (залучення коштів від Юр та фіз. Осіб на внутрішньому Ф ринку даної країни), зовнішні (надходження ззовні).

Основна частка державних витрат здійснюється в національній валюті, тому переважний розвиток одержує внутрішній державний кредит. Але широкий міжнародний поділ праці, обмін технологіями і науково-технічними ідеями, надання фінансової допомоги іноземним державам - усе це обумовлює інтенсивний розвиток міжнародного державного кредиту.

Оформлення внутрішніх Д позик має здійснюватися 2 видами ЦП – облігаціями і казначейськими зобов’язаннями (векселями).

Облігація – це боргове зобов’язання Д, за яким у встановлені терміни повертається борг і виплачується дохід у формі % чи виграшу. Вони мають бути знеособленими (на покриття бюджетного дефіциту) і цільовими (під конкретні проекти).

Казначейські зобов’язання (векселі) мають характер боргового зобов’язання, спрямованого тільки на покриття бюджетного дефіциту. Виплата доходу здійснюється у формі %. Казначейськими зобов’язаннями як правило оформлюються короткострокові позики (іноді середньострокові – казначейськими нотами), облігаціями – середньо- та довгострокові. Економічним призначенням державного кредиту є акумуляція державою коштів на основі принципу повернення для фінансування державних видатків. Державний кредит сприяє економічному розвиткові країни, якщо кошти, мобілізовані в бюджет за його допомогою, спрямовуються на фінансування виробничих програм, будівництво нових підприємств, модернізацію і технічну реконструкцію діючих потужностей. Навпаки, економічний розвиток гальмується, якщо кошти, отримані від випуску облігацій державних позик, спрямовуються на погашення і виплату відсотків за попередніми позиками.

Особливість ДК - функціонування посередників (ощадних установ) у перезарахуванні частини внесків населення та Д позик. На відміну від тієї форми держ кред-у, коли фіз і юр особи куп-ь ц/п за рах-к вл-х тимчас-о вільн-х коштів, ощадні установи надають Д-і кредит за рах-к позичк-х засобів. Y Внутр запоз-я від юр і фіз осіб даної кр-ни озн-ь лише перерозп-л коштів всередині кр-ни на користь Д-ви. Такий перерозп-л доцільний лише тоді, коли Д-ва може забезп-и більш еф-не викор-я коштів.

99.Зовнішнє державне запозичення, його доцільність і напрями.

Державні позики – взаємовідносини між Д як позичальником і Юр та фіз. Особами, урядами інших країн та міжнародними Ф організаціями як кредиторами.

Залежно від тер розміщення: внутрішні (залучення коштів від Юр та фіз. Осіб на внутрішньому Ф ринку даної країни), зовнішні (надходження ззовні).

Основна частка державних витрат здійснюється в національній валюті, тому переважний розвиток одержує внутрішній державний кредит. Але широкий міжнародний поділ праці, обмін технологіями і науково-технічними ідеями, надання фінансової допомоги іноземним державам - усе це обумовлює інтенсивний розвиток міжнародного державного кредиту.

Напрями зовнішнього Д запозичення:

*розміщення боргових ЦП;

*одержання позик у спец фін-кред інститутів;

*одержання позик у інших Д-в.

МВФ, Світовий банк, ЄС, СБРР.

Форми: облігаційна (ОВДП, ОЗДП) – 2004 – 96,6%, 2005 – 76,6%, необлігаційна – в основному – кредити міжнародних Ф організацій (2004 – 4%, 2005 – 20%).

100.Державний борг та його структура.

Використання державою у своїй фінансовій політиці залучення коштів на кредитній основі призводить до формування державного боргу і необхідності чіткої системи управління ним.

ДБ – сума заборгованості Д своїм кредиторам.

1.Внутрішній борг — це заборгованість за запозиченнями на внутр ринку у нац валюті; 2.Зовнішній борг - це заборгованість за запозиченнями на зовн ринку у іноз валюті; 3.Поточний борг — це сума заборгованості, що підлягає погашенню в поточному році разом з належними до сплати в цей період процентами з усіх випущених на даний момент позик.

4.Капітальний борг — це сума боргу з усіх запозичень, які здійснені на даний момент, і сума %, що мають бути виплачені згідно з умовами випуску позик. Держава, широко використовуючи свої можливості для залучення додаткових фінансових ресурсів з метою своєчасного фінансування бюджетних витрат, поступово накопичує заборгованість як внутрішню, так і іноземним кредиторам. Це веде до росту державного боргу - внутрішнього і зовнішнього. Державний борг є характеристикою результативності всіх зроблених держкредитних операцій. Його абсолютна величина, динаміка і темпи зміни відобржають стан економіки і фінансів країни, ефективність функціонування державних структур. На стан державного боргу істотно впливають щорічні операції в сфері державного кредиту: одержання нових позик і умови їхнього надання, з одного боку, і розміри погашення й виплачуваних відсотків, з іншої.

101.Джерела погашення внутрішнього державного боргу.

Використання державою у своїй фінансовій політиці залучення коштів на кредитній основі призводить до формування державного боргу і необхідності чіткої системи управління ним.

ДБ – сума заборгованості Д своїм кредиторам.

1.Внутрішній борг — це заборгованість за запозиченнями на внутр ринку у нац валюті; 2.Зовнішній борг - це заборгованість за запозиченнями на зовн ринку у іноз валюті. Джерелами погашення:

-додаткові податкові надходження внаслідок зростання ВВП,

- інвестування позичених коштів. Це реальне джерело і економічно обгрунтоване;

-збільшення доходів бюджету за рахунок введення нових податків, підвищення ставок і розширення об'єкта оподаткування з діючих податків, всебічне використання неподаткових методів. Таке джерело є реальним, але економічно невиправданим: краще одразу підвищити рівень оподаткування, ніж при погашенні заборгованості які включає також і %, належні до сплати;

-Скорочення видатків. Оцінка цього джерела аналог, т/т це реальне джерело, але екон підхід невиправданий;

-Грошова емісія - нереальне і недоц-не джерело, екон-но невипр-не. Варт-ть грошей падає і сук вар-ть грошей не змін-ся, зб-ся лише к-ть грошей. Але це краще, ніж накопич-ти держ борг;

-Нові позики - рефінансування боргу. Фінансово - цереальні гроші але найбільш невиважена фін політика (найнебезпечніша), бо реально борг не погашається, а збільшується.

102.Джерела погашення зовнішнього державного боргу.

Використання державою у своїй фінансовій політиці залучення коштів на кредитній основі призводить до формування державного боргу і необхідності чіткої системи управління ним.

ДБ – сума заборгованості Д своїм кредиторам.

1.Внутрішній борг — це заборгованість за запозиченнями на внутр ринку у нац валюті; 2.Зовнішній борг - це заборгованість за запозиченнями на зовн ринку у іноз валюті.

Покриття боргу здійснюється за рахунок бюджету і видатки на обслуговування Д боргу закладаються у бюджеті поточного року.

Джерела покриття:

- це валютні надходження в країну, що в свою чергу визначається станом платіжного балансу. Його позитивне сальдо джерелом погашення м/вист-ти валютні резерви ЦБ та кредити МВФ, які видаються на вирівн-я сальдо платіжного балансу. Y Зокрема, борг України США становить 14 млрд дол. (курс 5,95).

103.Видатки бюджету на обслуговування державного боргу.

При складанні бюджету обов'язково передб-ся видатки на обсл-ня держ боргу, т/т погашення боргу, термін якого припадає на даний рік, а також виплат % з усіх позик випущ-х на даний момент. Y

Т ч у бюджет включаються видатки на даний момент. Y Планування цих вид-ів заснов-ся на складенні платіж-о календаря, в якому з кожної позики розписуються терміни і сума погашення в окр роки і сума %. Y Визначена заг сума обслуговування боргу в поточному році порів-ся з реал-ми джерелами його погашення. За відсутності реал джерел д-ва м/здійс-ти різні способи коригування своєї заборгованості (відстрочка, зм-ня ставок). Крім окр методів (уніфікація, консолід-я, відстрочка) м-викор-ся рестр-ія заборг-сті. Існує 2 крайніх способи врегулювання забо ргованості, коли немає реальних джерел:

1)оголошення дефолту (неплатоспроможності)

2)анулювання боргів (відмова).

104.Завдання і способи управління державним боргом.

Управління Д боргом полягає у заб-ні платоспроможності д-ви, т/т можл-ті погашення боргів. Це віднос-ся як до поточного, так і до капітального боргу. Щодо поточного боргу, необх заб-ти реальні джерела його погашення. Відпов-о, для капітал боргу важл встановити такі терміни його погашення, що будуть співвідноситися з наявністю належних для цього джерел. Очевидно, що для погашення зоб-нь за боргами необх, щоб д-ва була платоспроможною. Платоспроможність за внутр позиками заб-ся, як правило, за рах внутр джерел. Плат-сть за зовн боргом залеж, насамперед, від валют надх-нь. Y При недост платосп-ті д-ви м-застос-сь способи коригування позикової пол-ки:

Конверсія державного боргу — це зміна дохідності позик. Вона відбувається внаслідок зміни ситуації на фінансовому ринку (наприклад, рівня облікової ставки центрального банку) чи погіршення фінансового стану держави, коли остання не в змозі виплачувати передбачений дохід.

Консолідація — це перенесення зобов'яз-ь по раніше випущеній позиці на нову позику з метою подовження терміну позики. Провод-ся у формі обміну облігацій попередньої (чи попередніх) позики на нові. В окрем випадках може застосовуватись і скорочення термінів позики.

Уніфікація являє собою об'єднання к-кох позик в одну. Вона спрощує управління державним боргом і може проводитись як окремо, так і в поєднанні з консолідацією.

Обмін за регресивним піввідношенням обліг-й попередніх позик на нові проводиться з метою скороч-я державного боргу. Це вкрай небажаний спосіб, оскільки це не що інше, як часткова відмова держави від своїх боргів.

Відстрочка погашення означає перенесення термінів виплати заборгованості. При цьому у даний період виплата доходів не проводиться.

Анулювання боргів означає повну відмову держави від своєї заборгованості. Однак це не може розглядатись як допустимий варіант. Авторитет держави, як і будь-якого боржника, залежить від визн-я нею своїх боргів і забезпечення їх повного погашення у встановлені терміни.

Дата добавления: 2015-05-26