У чому полягають та як проявляються соціальна та виховна функції мистецтва?

Однією з найважливіших граней мистецтва є процес функціону­вання мистецького твору в сус­пільстві. Проблема функцій (від лат. /ипсііо – виконання, здійснення) належить до фундаментальних теоретичних питань естетики, її осно­ву зумовлює історичний чинник, адже функції мистецтва виникають і складаються впродовж усього розвитку цивілізації у зв'язку з формуванням нових потреб і особливостей поведінки людини. Питанням функціональності естетична наука займалася ще з часів античності, зокрема у теоретичних розробках Арістотеля цій проблемі було приділено значну увагу. Соціальна функція. Інтерес до соціального аспекту мистецтва з боку його практиків і теоретиків пов'язаний з XX ст. Дослідженням соціальної природи мистецтва активно займався французький філо­соф і письменник Ж. П. САРТР (1905–1980), який висунув концепцію його «соціальної заангажованості». Німецький теоретик Т. АДОРНО (1903–1969) назвав «ідеологічним» мистецтво зазначеного періоду, а його співвітчизник В. Беньямін (1892–1940) проголосив ідею «політизації мистецтва», сконцентрувавши увагу на двох формах суспільної свідомості – політиці та мистецтві. Томас Манн вважав «політику. мистецтвом можливого, і політика насправді є сферою, близькою до мистецтва, посідає творчо-посередницьке поло­ження між духом і життям, ідеєю і дійсністю, бажаним і необхідним, думкою і дією, моральністю і владою». Необхідно враховувати, що в 20–30-х роках XX ст. неодноразово виникали ситуації, коли соціальна функція мистецтва висувалася на перше місце саме митцями: Б. Брехтом, Д. Хартфілдом, Г. Ейсле­ром – у Німеччині, В. Маяковським, В. Мейерхольдом, С. Ейзен­штейном – в Росії, О. Довженком, Ф. Кричевським – в Україні. На думку художників, мистецтво повинно було повести аудиторію на «барикади», примусити її розпочати активні дії у вирішенні соціальних і політичних проблем. Отже, наприкінці 20-х років митці щиро сприй­мали соціальну функцію мистецтва через ідею політичного та ідеологіч­ного виховання народу, адже жорсткі ідеологічні обмеження ще не стали обов'язковою нормою його розвитку. У цьому сенсі показовою виявилася ситуація, що склалася у межах колишнього Радянського Союзу, її трагічність полягала у тому, що поступово щирі бажання митців були перекреслені вимогами безапеляційного, сліпого підко­рення командно-адміністративній системі. Особливу роль у мистецтві радянського періоду відіграла теорія «соціального замовлення», що стала предметом гострих дискусій напри­кінці 20-х та в 30-ті роки. Виховна функція, її специфічною особливістю є наявність в усіх формах суспільної свідомості: релігії, політиці та ін. В мистецтві над­завданням виховної функції є формування цілісної гармонійної особистості, використання різних механізмів впливу для досягнення цієї мети. Виховна функція безпосередньо пов'язана з процесом активіза­ції емоційно-чуттєвого начала, яке сучасна естетична наука також ототожнює з компенсаційною та комунікативною функціями.

Дата добавления: 2015-05-26