Основні форми міжнародних економічних відносин

Міжнародні економічні відносини – це складний комплекс виробничих, торговельних, фінансових, науково-технічних, валютно-кредитних зв’язків між країнами, який дає можливість ефективного використання ресурсів, збільшення світового обсягу товарів і послуг. Найбільш значущі форми міжнародних економічних відносин такі:

1. Міжнародна торгівля.

2. Міжнародний рух капіталів.

3. Міжнародна міграція робочої сили.

4. Обмін у сфері науки і техніки.

5. Міжнародні валютно-кредитні відносини.

Історично першою формою міжнародних економічних відносин була торгівля між країнами. Основа її ефективності – порівняльна перевага, зумовлена рівнем продуктивності праці, спеціалізацією, науково-технічним прогресом. У сучасних умовах на зміну предметній, тобто товарній спеціалізації, прийшли подетальна спеціалізація і кооперування, що поєднують підприємства величезного числа країн. Провідною організаційною формою технологічної спеціалізації і кооперування стали ТНК – багатогалузеві компанії, що визначають сучасний міжнародний ринок.

На світовому ринку в основі еквівалентності обміну лежить інтернаціональна вартість, тобто інтернаціональні витрати виробництва. Тому країна, в якій для виробництва товару використовується складніша, продуктивніша й інтенсивніша праця, на світовому ринку перебуває у вигідному становищі. Її товари отримують вищу вартісну оцінку, а один робочий день витрачений на їх виробництво, може обмінюватись на кілька робочих днів іншої країни, де нижча продуктивність, інтенсивність та складність праці. Водночас економічну вигоду мають і ті країни, в яких ці показники нижчі. Ця вигода залежить від зіставлення величини витрат на виробництво певних товарів уразі їх виготовлення всередині країни з витратами на їх придбання на світовому ринку. Якби не існувало зовнішньої торгівлі, навіть розвинутим країнам довелося б збільшити витрати у промисловості щонайменше у 1, 5 – 2 рази.

Загальний стан зовнішньоекономічних зв’язків будь якої країни характеризує її платіжний баланс, який може бути активним (тобто має позитивне сальдо), і навпаки. Стан платіжного балансу залежить насамперед від результативності торгового балансу. За пасивного торгового балансу виникає зовнішній борг країни.

У сучасних умовах тільки активна співпраця в міжнародній торгівлі може вивести країну в число розвинутих, забезпечити гідний рівень життя населення, дати можливість використовувати досягнення науково-технічного прогресу.

5. Найважливішою формою міжнародних економічних відносин у ХХ ст. став вивіз капіталу, тобто його експорт в інші країни як приватними корпораціями, так і державою. Необхідність і найважливіша причина вивозу капіталу полягає в його відносному надлишку на національному ринку. Тому капітал спрямовується за кордон у пошуках більшого прибутку.

Ще одна причина вивозу капіталу полягає у прагненні ТНК використовувати відмінності між країнами у рівні витрат виробництва, передусім - заробітної плати. Широко розповсюджене переміщення трудомістких виробництв, переважно збирання кінцевої продукції, із розвинутих країн у країни, що розвиваються, де зарплата в багато разів нижча. В умовах загострення сировинної проблеми причиною зарубіжного інвестування стає прагнення одержати вільний доступ до джерел сировини. Сьогодні капітал вивозиться і з метою одержання переваг, пов’язаних із використанням висококваліфікованої робочої сили, розвинутої виробничої та соціальної інфраструктур. Вивіз капіталу може здійснюватись окремими фірмами, державами або міжнародними фінансовими організаціями

Існують дві основні форми вивозу капіталу – вивіз позичкового капіталу і вивіз підприємницького (функціонуючого) капіталу.

Вивіз підприємницького капіталу здійснюється кількома шляхами: по-перше, за рахунок будівництва за кордоном власних підприємств; по-друге, через придбання або контрольного пакету, або просто частини акцій діючих підприємств; по-третє, шляхом відкриття за кордоном власник філіалів або дочірніх компаній.

Капіталовкладення у зарубіжні підприємства залежно від контролю за останніми поділяються на прямі і портфельні. Прямі інвестиції дають право контролю за зарубіжними підприємствами. Це право – результат володіння контрольним пакетом акцій цих компаній.

Якщо іноземна корпорація не володіє контрольним пакетом акцій місцевого підприємства і вкладає капітал в акції зарубіжних компаній з метою одержання доходу, а не встановлення прямого контролю називаються портфельними інвестиціями. До них вдаються також тоді, коли не вистачає коштів для придбання контрольного пакету акцій або коли спеціально прагнуть до сприяння сильнішого чи досвідченішого інвестора.

Вивіз позичкового капіталу здійснюється у вигляді приватних і державних позик через систему міжнародного кредиту.

У світовому господарстві існує декілька форм міжнародного кредиту, які можна класифікувати за такими основними принципами за строками надання ці кредити поділяються на короткострокові (до одного року), середньострокові (до трьох - п’яти років) довгострокові (понад п’ять років).

За формою надання розрізняють товарні й валютні кредити. І, нарешті, за цільовим призначенням бувають пов’язані й фінансові кредити. Пов’язані кредити призначені для фінансування певних цільових програм. Фінансові кредити, як правило, можуть використовуватися позичальником на будь які цілі. Тому їхня переважна форма – валютна.

Дата добавления: 2015-05-26