Підстави виникнення та припинення права власності на житло

Основою забезпеченості та гарантованості житлових прав власника жилого будинку є право приватної власності на нього. Кожна особа має право вільно володіти своїм майном. Термін “власність” поширюється на всі “безумовні” права, які може набувати особа, що пов’язані з приватним і публічним правом. Його можна набути різними шляхами, серед яких найпоширенішим є будівництво, купівля (викуп) або отримання будинку у власність у процесі приватизації, спадкування. Закон дозволяє придбання жилого будинку за договорами міни, дарування, довічного утримання тощо.

Можна передбачити, що найближчим часом існуючий приватний житловий фонд поповниться жилими будівлями, зведеними підприємцями за свій кошт, для здавання житла в найом з метою отримання прибутку. Це стане одним з видів здійснення підприємницької діяльності, що відповідатиме умовам розвитку ринкової економіки.

До підстав набуття права власності на житло законодавство відносить будівництво (створення) житла, договори (купівлі-продажу, міни, дарування, ренти, довічного утримання), викуп квартири членом житлово-будівельного (житлового) кооперативу, реквізиція, конфіскація, набуття права власності на безхазяйну річ, викуп пам'ятки історії та культури, викуп у власника належного його житлового будинку у зв'язку з викупом земельної ділянки, на якій він розміщений; приватизація, звернення стягнення на майно за зобов’язаннями власника, спадкування, договір про припинення права на утримання взамін набуття права власності на житловий будинок, квартиру чи інше нерухоме майно, договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо) та інше.

Досить поширеною підставою набуття права власності на житло є створення, будівництво житла. Однак практичне застосування до відносин зі створення житла, без певних додаткових узагальнень чи пояснень, загальних положень законодавства про набуття право власності на новостворене майно, викликає суперечки.

Первісною підставою набуття права власності є також і переробка речі, а стосовно житла – його перебудова (перепланування, прибудова, реконструкція та інші ремонтно-будівельні роботи, внаслідок яких відбувається зміна площі або кількості кімнат тощо). Внаслідок перебудови невизначеними законодавством є питання щодо того чи створюється в процесі перебудови новий об’єкт права власності. Власник квартири має право здійснювати зміни у квартирі за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Зміни у квартирі чи житловому будинку можуть здійснюватись різним шляхом. Правила забудови м. Києва містять визначення будівельних робіт, які дозволяють зробити висновки про їх наслідки.

Так, переплануванням вважаються ремонтно-будівельні роботи, що провадяться за відповідними проектами із зміною фізичних параметрів цих приміщень, знесенням або перенесенням внутрішніх легких некапітальних перегородок, влаштуванням нових елементів і деталей, прорізів без втручання у зовнішні стіни, міжповерхові перекриття та інші несучі конструкції житлового будинку з метою поліпшення благоустрою квартири, її експлуатаційних теплотехнічних та інших показників без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у цьому будинку. Виходячи із цього визначення, внаслідок перепланування може змінюватись кількість приміщень у житлі, їх розмір, але загальна їх площа залишається незмінною.

У випадку, коли внаслідок перебудови, перепланування, ремонту тощо не змінюється загальна площа квартири чи житлового будинку, то не виникає новий об’єкт права власності, а отже й власник, який здійснив перепланування, не набуває права власності на переплановане житло. В таких випадках власник залишається власником відповідної квартири (будинку), хоча перепланування потребує внесення відповідних змін до технічної документації.

Дата добавления: 2015-05-26