Роль монастирів у культурному житті Русі

Православні монастирі відіграли величезну роль у культурному, політичному та господарської історії Русі, Росії. У нашій країні - як, втім, і в інших країнах християнського світу - обителі монахів завжди були не тільки місцями молитовного служіння Богу, а й центрами культури, освіти; в багато періоди вітчизняної історії монастирі справляли помітний вплив на політичний розвиток країни, на господарське життя людей.
Одним з таких періодів був час консолідації руських земель навколо Москви, час розквіту православного мистецтва і переосмислення культурної традиції, яка пов'язувала Київську Русь з Московським царством, час колонізації нових земель і прилучення до православ'я нових народів.
Протягом XV і XVI століть лісистий північ країни покривався мережею великих монастирських господарств, біля яких поступово осідало селянське населення. Так починалося мирне освоєння величезних просторів. Воно йшло одночасно з широкою просвітницькою та місіонерською діяльністю.
Єпископ Стефан Пермський проповідував по Північній Двіні серед комі, для яких створив азбуку і переклав Євангеліє. Преподобні Сергій і Герман заснували ВалаамскийСпасо-Преображенський монастир на островах в Ладозькому озері і проповідували серед карельських племен. Преподобні Саватій і Зосима поклали початок найбільшому на Півночі Європи Соловецькому Спасо-Преображенському монастирю. Святий Кирило створив монастир в Білоозерську краї. Святий Феодорит Кольський хрестив фінське плем'я Топар і створив для нього абетку. Його місію в середині XVI ст. продовжив святий Трифон Печенізький, заснував монастир на північному узбережжі Кольського півострова.
З'явилися в XV-XVI ст. і багато інші монастирі. В них йшла велика просвітницька робота, переписувалися книги, розвивалися самобутні школи іконопису, фрескового живопису.
Завданнями діяльності монастирів, зокрема київських і володимирських, і великими можливостями таких центрів феодальної культури визначалася їх діяльність як вищої школи для підготовки єпископів - церковних адміністраторів першого рангу у давньоруських князівствах, куди входили практично всі питання ідейної, церковної, сімейного життя населення цих князівств.
Одним з головних джерел поповнення монастирських колекцій були вклади. Сюди приносили родинні реліквії збіднілі нащадки удільних князів, що не витримали нерівної боротьби з зміцнілою великокнязівської владою. Вклади надходили і від московських князів і царів, які часто використовували впливові монастирі в політичних цілях. Причинами внеску в скарбницю монастиря могли бути і перемога, здобута над ворогом, і моління про народження спадкоємця, і урочисте сходження на престол. Часто робили внески і просто на помин душі. На території монастирів, у їхніх соборів і церков іноді ховали знатних людей, при похованні ж монастиря не тільки платили гроші за могилу, а й залишали особисті речі покійного, ікону, зняту з труни, і навіть візок з кіньми, на якому він був привезений. Серед вкладників російських монастирів були князі та бояри, представники вищого духовенства, дворяни, торгові і служиві люди різних міст, «государева двору різних чинів люди», міські дяки, монастирські слуги і служки, ремісники і селяни.
На монастирі дивилися як на надійні сховища національних скарбів. Сюди привозили твори мистецтва заради їх заощадження. Не випадково на багатьох з них було написано: «А чи не отдати нікому». Найпоширенішими вкладами були фамільні ікони, прикрашені дорогоцінними окладами.
Значним явищем в історії духовної освіти стало вчене чернецтво, хоча свою повний розвиток воно отримало не відразу. Вчені монахи займали, як правило, посади ректорів і префекторов (інспекторів). Виходило, що керівні адміністративні та педагогічніфункції в справі духовної освіти знаходилися в руках вчених ченців. Робота в школі при цьому була, по суті кажучи, єдиним чернечим послухом, яке покладалося на вчених ченців [4].
Користувалися популярністю монастирські зборів у Москві і Сергієвому Посаді, в Ростові Великому і Суздалі, Твері і Ярославлі, у цих містах склалися унікальні колекції російського іконопису XV-XVI ст.

Дата добавления: 2015-05-26