Принципи та критерії вибору методик психодіагностики працездатності

Умови навколишнього середовища, в яких здійснюється трудова діяльність, впливають на працюючу людину не як проста їх сума, а як сукупність синергічних та антагоністичних дій, і організм реагує на ці дії як єдине ціле. При цьому в процесі роботи людини формується три види функціональних систем (Анохін П.К., 1971).
До першого виду належать рефлекторні акти, з яких складається саме трудова діяльність. Другий вид - це рефлекторні акти, що не мають прямого відношення до трудової діяльності, викликають, наприклад, необхідність адаптації до умов праці. Вони складають функціональну систему.Третій вид - це відновлювальна функціональна система, яка включається в діяльність при стомленні. Під час тривалої роботи головна, побічна й відновлювальна функціональна системи вступають між собою в суперечливу взаємодію, результати котрої й визначають в основному рівень працездатності людини. Намагання оцінити всі численні параметри працездатності людини безперспективні, тому доцільно виділити головні прикмети для конкретного виду діяльності, які характеризуються успішністю діяльності в співвідношенні до затрат організму. її оцінка проводиться за допомогою прямих та побічних.Відомо, що зміна функцій організму при фізичній та розумовій праці досліджується спеціальними методами, які й є побічними показниками працездатності.Розумова праця досліджується переважно за допомогою психофізіологічних методик з визначенням показників пам'яті, мислення, уваги, сенсомоторики та суб'єктивного стану. Фізичну працю визначаємо, як правило, з використанням різних фізіологічних та клінічних методик та проб (енерготрати, показники кровообігу, дихання, обміну речовин та ін.).Зміни функцій організму при дослідженні методиками фізичної та розумової праці є побічними показниками працездатності. Прямі показники працездатності безпосередньо характеризують кількість та якість праці і є об'єктивними критеріями ефективності діяльності спеціалістів. В.П. Загрядський та А.С. Єгоров (1971) під працездатністю розуміють здібність людини до виконання конкретної трудової діяльності в межах заданих часових лімітів й параметрів, ефективної праці.Для умов праці спеціалістів найбільш суттєвою прикметою працездатності є ефективність, тобто продуктивність діяльності відносно до фізіологічних та психофізіологічних витрат організму. Комплекс методик, які використовуються для дослідження функціонального стану організму та динаміки працездатності спеціалістів, повинен визначатись диференційно в залежності від умов, характеру та особливостей трудової діяльності.
Головними виявляються критерії:
- достатня інформативність (надійність та валідність);
- адекватність тим функціям організму, котрі мають найважливіше значення в діяльності спеціаліста;
- можливість кількісної оцінки одержаних результатів дослідження та їх діагностичного значення;
- короткочасність дослідження;
- можливості успішного проведення дослідження в умовах професійної діяльності;
- доступність і простота практичного освоєння методик, які виключають необхідність тривалої спеціальної підготовки.
Таким чином, для оцінки працездатності спеціалістів використовуються методики: інформативні (надійні та валідні), адекватні, короткочасні, з кількісними показниками й можливістю проведення в умовах професійної діяльності в комплексі відтворюючих основну функціональну систему, прямі та побічні показники працездатності в їх корелятивних взаємозв'язках та в порівнянні з доробочими (фоновими) показниками в динаміці з урахуванням суб'єктивного стану особистості, умов, характеру та особливостей праці.
Оцінка працездатності спеціалістів включає в себе оцінку суб'єктивного стану, оцінку розумової праці, оцінку фізичної працездатності, оцінку професійної працездатності, діагностику стомлення та перевтомлення та висновки про зміну працездатності.

3.Розкрийте симптоми за якими визначається ІV ступінь перевтоми. Перевтома – це стан організму на межі патології, яке розвивається під впливом тривалої та невпинної роботи в стані стомлення або тоді, коли регламентований відпочинок між циклами роботи є недостатнім для відновлювання й характеризується об’єктивно-субєктивними ознаками стомлення, а в проф.діяльності зявляються грубі помилки в роботі. ІV ступінь перевтоми є тяжким ступенем. Він визначається різким зниженням дієздатності,зявляється раніше відсутня втома при навантаженні без усякого навантаження, виникає пригнічення, різка роздратованість, безсоння, помітне послаблення памяті та уваги.При виникненні ІV ступеня перевтоми потрібне лікування.

Дата добавления: 2015-05-26