Джерела господарського права. Напрями вдосконалення господарського законодавства

Класифікувати нормативно-правові акти можна за різними ознака- ми. Найбільш поширеною є класифікація джерел права за їх юридичною силою. За цією ознакою в літературі джерела господарського права по- діляються на 4 рівні: 1) конституційне регулювання відносин у сфері господарювання; 2) міжнародно-правове регулювання; 3) регулювання відповідних відносин на основі кодифікованих нормативно-правових актів (кодексів), законів та інших актів, що мають силу закону; 4) регулювання господарських відносин підзаконними норматив- ними актами. За обсягом правовідносин, що регулюються нормативними акта- ми, а також за колом осіб, для яких такі акти призначені, джерела госпо- дарського права поділяються на: 1) загальні; 2) спеціальні. Загальні нормативно-правові акти встановлюють основні положен- ня (принципи) правового регулювання тієї чи іншої сфери діяльності. На- приклад, гл. 5 ЦК України встановлює загальні положення щодо права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності – положен- ня щодо необхідності мати повну цивільну дієздатність, обов’язковості державної реєстрації, можливості застосування до підприємницької ді- яльності фізичних осіб нормативно-правових актів, що регулюють під- приємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено за- коном, та інші положення. Водночас гл. 13 спеціального нормативного 20 Розділ 1. Загальні підстави здійснення господарської діяльності акта – ГК України – встановлює положення щодо умов здійснення фізич- ною особою підприємницької діяльності. У разі якщо загальний нормативний акт суперечить положенням спеціального нормативного акта рівної юридичної сили, повинні засто- совуватися положення спеціального нормативного акта. Так, наприклад, ст. 58 ГК України встановлює порядок державної реєстрації суб’єктів під- приємницької діяльності. Відповідні статті Закону України «Про держав- ну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» також встановлюють порядок проведення такої реєстрації. Зважаючи на су- перечності між положеннями нормативних актів рівної юридичної сили в частині порядку проведення державної реєстрації суб’єкта підприєм- ницької діяльності, застосовуються положення нормативного акта, спе- ціально присвяченого питанням державної реєстрації – Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підпри- ємців». Для визначення пріоритету між двома нормативними актами рів- ної юридичної сили також має значення дата набрання ними чиннос- ті. Так, наприклад, ст. 5 Закону України від 16 квітня 1991 р. № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність» встановлює необхідність реє- страції представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на території України, в Мі- ністерстві економіки та з питань європейської інтеграції України (право останнього на реєстрацію представництв іноземних суб’єктів господар- ської діяльності підтверджено п. 27 Положення про Міністерство еко- номіки України, затв. Указом Президента України від 23 жовтня 2000 р. № 1159/2000). Водночас згідно з п. 22.20 ст. 22 Закону України «Про опо- даткування прибутку підприємств» у зв’язку з введенням обов’язкової реєстрації постійних представництв нерезидентів як платників податку державна реєстрація таких постійних представництв нерезидентів з мо- менту набрання чинності цим Законом не застосовується, у тому числі в Міністерстві зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України (нині – Мі- ністерство економіки та з питань європейської інтеграції України) або в інших органах державної влади. У цьому разі, незважаючи на те, що Закон України «Про зовнішньо- економічну діяльність» є спеціальним актом щодо Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», застосовуватимуться положен- ня саме Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки останній набрав чинності пізніше. Отже, у разі якщо загальний нормативний акт суперечить положен- ням спеціального нормативного акта рівної юридичної сили, то пови- нні застосовуватися положення спеціального нормативного акта, якщо 21 Тема 2. Джерела господарського права вони не відміняються загальним нормативним актом, який набрав чин- ності пізніше. До джерел господарського права належать не тільки нормативно- правові акти. Господарські відносини регулюються і на індивідуальному (локальному) рівні за допомогою актів їх учасників. До таких документів належать статути суб’єктів підприємницької діяльності, засновницькі договори та інші види угод, правила внутрішнього трудового розпо- рядку та інші документи. При цьому локальні акти можуть включати як положення чинного законодавства (містити посилання на них), так і об- межуватися правотворчістю відповідних осіб

Одночасне прийняття та набуття чинності Господарським і Цивільним кодексами України породжує ще проблему усунення колізій між їх положеннями (щодо господарських товариств; форм власності тощо). Зазначені обставини зумовлюють необхідність удосконалення господарського законодавства, яке відбувається за чотирма основними напрямами:

вдосконалення господарського законодавства щодо його змісту. Цеп напрям передбачає необхідність урегулювання нових для господарської системи України відносин (конфлікту інтересів у господарських організаціях корпоративного типу; господарських товариств публічних - державної та комунальної - форм власності) та врегулювання традиційних (наприклад, договірних) відносин на нових засадах шляхом прийняття нових або внесення відповідних змін до діючих нормативних актів; завданням цього напряму є також забезпечення адекватності правового регулювання відносин у сфері господарювання з урахуванням динаміки розвитку ринкових відносин і, відповідно, ухвалення нових редакцій законів, прийнятих на початку запровадження ринкових відносин (початок 00-х років XX століття);

вдосконалення господарського законодавства щодо його правової форми. Цей напрям передбачає:

а) істотне посилення ролі закону як основного джерела регулювання господарських відносин, що відповідає положенням Конституції України та ст. 5 Господарського кодексу України щодо регулювання на рівні закону відносин власності, визначення правових засад та гарантій підприємництва, правил конкуренції в економічній сфері та норм антимонопольного регулювання;

б) зменшення ролі відомчих нормативних актів і обмеження відомчої нормотворчості, що забезпечується контролем з боку Міністерства юстиції України у формі державної реєстрації таких актів та набуття ними чинності лише за умови такої реєстрації (постанова Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. № 731 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади");

в) підвищення ролі локальних нормативних актів (установчих і внутрішніх

правових документів суб'єктів господарських відносин), які самостійно

(але в межах, не заборонених законом) визначають і напрями своєї діяльності, внутрішню структуру, порядок використання прибутку та інші питання;

вдосконалення господарського законодавства щодо його системи.

Цей напрям передбачає:

а) вирішення проблем, пов'язаних з прийняттям Господарського та Цивільного кодексів України (усунення колізій між низкою норм цих кодексів; приведення усього масиву господарського законодавства у відповідність з Господарським кодексом;

б) інкорпорацію господарського законодавства (видання систематизованих збірок господарського законодавства) за предметним критерієм: законодавство про приватизацію, законодавство про капітальне будівництво, законодавство про господарські договори тощо;

1.Вдосконалення господарського законодав­ства щодо його змісту. Цей напрямок перед­бачає необхідність врегулювання нових для господарської системи України відносин та врегулювання традиційних (наприклад, до­говірних) відносин на нових засадах шляхом прийняття нових або внесення відповідних змін до діючих нормативних актів

2.Вдосконалення господарського законодавства щодо його правової форми. Цей напрямок пе­редбачає: а) істотне посилення ролі закону як основного джерела регулювання господар­ських відносин; 6) зменшення ролі відомчих нормативних актів і обмеження відомчої нормотворчості, що забезпечується контролем з боку Міністерства юстиції України у формі державної реєстрації таких актів та набуття ними чинності лише за умови такої реєстрації; в) підвищення ролі локальних нормативних актів (установчих і внутрішніх правових документів суб'єктів господарських відносин)

3.Вдосконалення господарського законодавства щодо його системи. Цей напрям передбачає: а) вирішення проблем, пов'язаних з прийняттям Господарського та нового Цивільного кодексів (усунення колізій між низкою норм цих кодек­сів; приведення усього масиву господарського законодавства у відповідність з Господарським кодексом; б) інкорпорацію господарського законодавства (видання систематизованих збірок господарського законодавства) за предметним критерієм: законодавство про приватизацію, законодавство про капітальне будівництво, законодавство про господарські договори тощо; в) консолідацію господарсько­го законодавства (прийняття замість кількох нормативно-правових актів, що регулюють певний вид господарських відносин, - одного, який дозволяє усунути колізії в регулюванні певної категорій господарських відносин (на­приклад, інноваційної діяльності)

4.Гармонізація законодавства України з найкра­щими міжнародними стандартами регулюван­ня відносин в сферу господарювання, законодавством міжнародних економічних союзів, до складу яких входить чи планує увійти Україна (включаючи й Європейський Союз).

Дата добавления: 2015-05-26