Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Розкрийте жанрове і тематичне розмаїття творчості П. Кальдерона де ла Барка. Схарактеризуйте особливості проблематики і поетики драми Кальдерона «Життя – це сон»




На даний час відомі 120 комедій, 78 ауто та 200 п'єс малих жанрів; деякі твори не розшукані і відомі тільки за назвами.

Як драматург, Кальдерон де ла Барка належить до національної драматургічної школи Л. де Веги. Його творчість розвивалась у двох напрямах. Він писав релігійно-фантастичні п'єси — такі, як «Чистилище святого Патріка», «Поклоніння хресту», і п'єси реальні — «комедії плаща та шпаги», «драми честі», історичні. Проте не слід протиставляти його реальні п'єси та п'єси реально-фантастичні, оскільки між ними існує внутрішній взаємозв'язок. Драматургія Кальдерона де ла Барки побудована на протиставленні звичайного та виняткового, світла та тіні, земного та небесного. Останній великий представник іспанської літератури «золотого віку», котрий підсумував трьохсотлітній ідейний розвиток Іспанії, Кальдерон де ла Барка був перш за все художником-мислителем, котрий намагався знайти філософську концепцію буття.

У період «учнівства» (приблизно до 1625 р.) Кальдерон де ла Барка під впливом Л. де Веги створив «комедії плаща та шпаги»: «Кохання, честь і влада» («Amor, honor у poder», 1623; вид. 1637), «Удаваний звіздар» («Elastrologofingido», 1624; вид. 1637), «Гра кохання та долі» («Lancesdeamorуfortuna», 1625; вид. 1636) та ін. Ці комедії ґрунтуються на кількох сюжетних схемах, які лише варіюються в деталях. Відомий іспанський критик М. Менендес-і-Пелайо встановив ці схеми:

1. У місто прибуває молодий дворянин, найчастіше — це солдат, який воював у Фландрії, а тепер повернувся на батьківщину, іноді — студент. Трапляється, що він приїжджає у справах, пов'язаних із якимось позовом. В одному варіанті герой мав у цьому місті кохану, в іншому — він, прибувши у місто, закохується і розпочинає любовну інтригу.

2. Сюжет комедії вибудовується на випадках і непорозуміннях. Інколи молодий дворянин гадає, що за час його відсутності дама йому зрадила. Він ревнує і дорікає їй, і за цим його застає батько чи брат. Дама змушена втікати з дому, знаходить притулок у подруги чи в того самого кавалера, який по-лицарськи оберігає її честь.

3. З головною інтригою комедії переплітаються інші. Брат дами, котрий грає роль її пильного сторожа, сам буває закоханим і є учасником іншої любовної історії. Після ряду подій, спричинених грою випадковостей, усе закінчується щасливим шлюбом.

4. Дещо іншою стає інтрига, коли кавалер, приїхавши у місто, вперше знайомиться з дамою. У такій ситуації ініціатива часто за дамою, але й тут велику роль відіграють випадок і збіг обставин.

Звичайно, ці схеми Кальдерон де ла Барка розвивав і вдосконалював, але їхні загальні контури є саме такими. Драматург ніби розв'язує різними способами одну і ту саму задачу, і цікавість комедії полягає в тому, якими оригінальними ходами та новими варіантами здивує він цього разу.

Центральним твором Кальдерона де ла Барки стала філософська драма «Життя — це сон» («Lavidaessueno», 1635), у якій драматургу з надзвичайною глибиною вдалося виразити не лише особистий світогляд, а й світогляд усієї епохи, яку він представляв. Концепція Кальдерона де ла Барки полемічно протистоїть концепції життя, яку розвивали художники Ренесансу.

Дія п'єси відбувається у католицькій Польщі, жодного реального уявлення про яку тогочасний іспанець не міг мати. Перенісши дію у Польщу і зробивши одного із персонажів герцогом Московським, Кальдерон де ла Барка звільнив себе від необхідності дотримуватися історичної точності. Зміст і стиль твору не лише пояснює життя, а й надає йому смислового символічного освітлення.

Король Польщі Басіліо — астролог і маг — дізнався на підставі невідпорного пророцтва, що його син стане зрадником і тираном, посягне на життя батька і принесе державі великі біди. Турбуючись про інтереси імперії та вітчизни, Басіліо, який вірив у пророцтва, вчинив зі своїм сином жорстоко — ув'язнив у вежі і скував ланцюгами. Для Сехісмундо вежа повинна бути і колискою, і могилою. Сехісмундо — людина «природна». Він скутий і морально, оскільки залежить від природи, від своїх пристрастей. Сам герой називає себе поєднанням людини та звіра. Людиною він є тому, що мислить, тому що допитливий і звертається до неба із запитаннями, а звіром — тому, що є рабом своєї тваринної природи.

Рух сюжету пов'язаний із тим, що Басіліо засумнівався і вирішив перевірити пророцтво. Сехісмундо напоїли сон-зіллям, сплячого перенесли у палац і, коли він проснувся, оголосили принцом. Потрапивши у палац, герой перетворився з раба в тирана, ставши символом тиранічного правителя: він викидає слугу через вікно, погрожує батькові тощо. Коли Сехісмундо знову прокидається у в'язниці, йому повідомляють, що все, що трапилося з ним у палаці, було сном. Але герой наділений розумом, і логіка його міркувань така: те, що трапилося у палаці, нічим не відрізняється від того, що відбувається у в'язниці. І якщо його життя у палаці було сном, значить, все наше життя є сном. Сон — це щось проминуще. Сехісмундо пробудився від сну, в якому він був принцом, але він не пробудився від сну життя. Усе — ілюзія та міраж. Під впливом цієї думки розпочинається переродження Сехісмундо. У п'єсі виражена утопічна ідея самовиховання принца. В останній дії трагедії правитель Сехісмундо діє мудро, доброзичливо. Він переміг свої пристрасті, і тепер влада належить не лише йому, оскільки він — знаряддя Бога. Таким чином Кальдерон де ла Барка розвиває у п'єсі думку, що заради марнославного та дріб'язкового земного життя не слід відмовлятися від вічного життя.

«Життя — це сон» — одна з найкращих драм Кальдерона. Письменник порушує в ній важливі питання людського існування: що таке людина,у чому полягає сенс її буття, що таке свобода,що обумовлює вчинки особистості, яке її місце у світі, що є моральною основою для її життя.

Центральними категоріями, які цікавлять митця, є такі поняття як Доля Людина, Світ, Бог Честь, Життя, Добро, Зло, Свобода. Кожен із персонажів по-своєму їхрозуміє,із їхні висловлювань складається цілісний образ епохи бароко. Кальдерон став виразником барокового світосприйняття.

У п’єсі показано залежність людини від вищих сил, Долі й божественного Провидіння Життя людини — непізнаванна таїна,вона лише «сон» де немає нічого певного і сталого. Світ, які Доля, є суперечливим і мінливим, і особистість постійно відчуває на собі цю мінливість. Людина не є вільною у власних вчинках, бо прикута ланцюгами до своєї Долі. Душа людини — арена боротьби добрих і злих начал.

Та чи здатна особистість знайти себе у бурхливому коловороті життя, чи подолає вона в собі темні сили, чи збагне справжню сутність свого земного буття?

Ці проблеми порушуються у творі іспанського драматурга. Кальдерон уперше у світовій літературі відобрази могутність звільненого людського духу,показав, які руйнівні сили приховані в глибинах особистості, й водночас наголосив на величі людини, котра йде нелегким шляхом до пізнання себе й вищих істин. Головний герой драми«Життя — це сон» здійснив великий подвиг — він розірвав усі ланцюги, які стримували його думки,почуття,дії, і явив світові торжество свого розкутого духу. Віра в людину, її моральне перетворення і розкріпачення — головна думка твору, що визначає його гуманістичний пафос.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-26; Просмотров: 3361; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.015 сек.