Проаналізуйте п’єсу А.П. Чехова «Вишневий сад», зосередивши увагу на жанровій природі твору, композиції, образній системі, ролі символіки та підтексту

П’єса Чехова “Вишневий сад” з’явилася в 1903 році, на рубежі століть, коли не тільки суспільно-політичний світ, але і світ мистецтва почав відчувати потребу в оновленні, появі нових сюжетів, героїв, прийомів художньої творчості. Чехов, будучи талановитою людиною, вже проявив свою майстерність новатора у коротких оповіданнях, входить і до драматургію як людина, яка прагне сформувати нові художні положення.

Він виходить із тієї думки, що в реальному житті люди не так часто сваряться, миряться, б’ються і стріляються, як це відбувається в сучасних п’єсах. Набагато частіше вони просто гуляють, розмовляють, п’ють чай, а в цей час і розбиваються їхні серця, будуються або руйнуються долі. Увага зосереджена не на подію, а на внутрішньому світі героїв, настрої, почуття, думки. Із цього й народився прийом Чехова, який тепер прийнято називати смисловим підтекстом, “підводною течією”, “теорією айсберга”.

“На сцені має бути все так само просто і так само складно, як у житті” (Чехов). І дійсно, у творах А. П. Чехова ми бачимо не зображення самого побуту, як це було у А. Н. Островського, а ставлення до нього.

Основний задум Чехова у створенні нової п’єси не міг не позначитися на особливостях драматичного твору в звичайному його розумінні (зав’язка, розвиток дії і т. д.). Сюжет нов, фабула відсутня. У Чехова сюжет – доля Росії, а фабула – лише зчеплення подій. Можна сказати, що п’єса Чехова тримається не на інтризі, а на настрої. У композиції твору це особливе ліричний настрій створюють монологи героїв, вигуки (“Прощай, старе життя!”), Ритмічні паузи. Навіть краєвид вишневого саду-цвітіння використовує Чехов, щоб передати ностальгічну смуток Раневської і Гаєва за старою безтурботного життя.

Цікаві також чеховські деталі: звук лопнула струни, як відтіняюча і підсилює емоційне враження, бутафорія, репліки, а не тільки пейзаж, як у Островського. Наприклад, телеграма, яку отримала Раневська на самому початку п’єси, є як би символом старого життя. Отримуючи її в кінці п’єси, Раневська тим самим не може відмовитися від старого життя, вона повертається туди. Ця деталь (телеграма) допомагає оцінити ставлення Чехова до Раневської, яка не змогла переступити в нове життя.

Ліричний настрій п’єси пов’язано і з особливістю її жанру, який сам автор визначав як “ліричну комедію”. Визначаючи жанр п’єси, не можна не відзначити, що у Чехова немає позитивного героя, наявність якого було характерно для творів попередників.

У п’єсі Чехова немає однозначної оцінки характерів героїв. Наприклад, Шарлотта Іванівна у Чехова і комічний, і в той же час трагічний герой. Але в п’єсі є єдиний герой, якого автор оцінює нещадно, – це Яша. “Вишневий сад” – це комедія старих віджилих типів людей, що пережили свій час. Чехів з сумом підсміюється над своїми героями. Над старим Гайовий, “прожили свій стан на льодяниках”, якому ще більше “стародавній” Фірс за звичкою радить, які “брючки” надіти, над Раневської, клявшейся в любові до Батьківщини і відразу ж подорожує назад в Париж, поки не передумав повертатися коханець. Навіть над Петром Трофімовим, який, здавалося б, символізує оновлення Росії, Чехов іронізує, називаючи його “вічним студентом”.

Прагнення Чехова показати широкий соціальний фон відбуваються в п’єсі подій призводить до того, що він зображує велику кількість внесценіческіх персонажів. Всі люди, які колись були пов’язані з маєтком, як би оточують його, впливають на життя реально діючих персонажів (батько Лопахіна, батьки Раневської, її чоловік і син, паризький коханець, тітка Ані, до якої збираються звертатися за грошима, і т. д.).

Безсумнівним достоїнством художнім п’єси можна вважати максимально простий, природний і індивідуалізований мову персонажів. Захоплені мови Гаєва, повтори деяких слів, що роблять його промова мелодійної, його більярдні терміни, забавні репліки Шарлотти Іванівни, стриманий мова “лакея з доброго дому” Фірса, купецький говорок Лопахіна індивідуалізують персонажів, свідчать про талановитості їх творця.

Але новаторство Чехова в той час було далеко не очевидним для сучасників, так як глядач, вихований на творах Пушкіна, Лермонтова, Островського, не міг збагнути драматургії Чехова. Автор довго намагався переконати і акторів, і режисерів у тому, що його п’єса – це комедія, а не трагедія. У тому-то й новаторство Чехова, що у нього немає зовнішнього конфлікту, його конфлікт внутрішній. Він заснований на невідповідності внутрішнього душевного стану та навколишньої дійсності.

Художнє своєрідність п’єси “Вишневий сад” допомагає нам зрозуміти, чому п’єси Чехова досі цікаві, актуальні, а також чому їх автора називають одним з основоположників “нового театру”.

Дата добавления: 2015-05-26