Оформлення списку використаних джерел

Оформлення списку використаних джерел

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, що містить бібліографічні описи використаних у дослідженні джерел і подається після висновків.

Найчастіше джерела згадуються в алфавітному порядку (спочатку – кирилиця, потім – латиниця).

При оформленні списку використаних джерел варто скористатися такими порадами:

1. Кожна позиція в списку використаних джерел починається з абзацного відступу та порядкового номеру джерела в загальному списку.

2. Бібліографічні описи нумеруються відповідно до обраного принципу їх розташування. Ці номери використовуються при посиланні на них у тексті: в квадратній дужці вказується порядковий номер джерела [25], порядкові номери кількох джерел [25; 75; 125], може вказуватися номер тому, розділ, сторінка / сторінки: [25, т. 2], [25, с. 17], [2, с. 7 – 19].

3. Мова опису повинна відповідати мові документа. Описи документів, що опубліковані мовами з особливою графікою (грузинською, арабською, китайською, японською тощо), наводять у перекладі або транслітерації:

56. Реферат як важливий засіб організації розумової праці.

Реферат – це наукова робота, виконана на основі критичного огляду і вивчення ряду публікацій. СУМ в 11-ти томах подає таке тлумачення цього слова: “Реферат – це: 1) короткий усний або письмовий виклад наукової праці, результатів наукового дослідження, змісту книги; 2) доповідь на будь-яку тему, написана на основі критичного огляду літературних та інших джерел”.

Для того, щоб підготувати реферат, потрібно опрацювати літературу (вибрати суттєве, головне), скласти план, написати текст реферату (на основі кількох текстів створити один власний текст відповідно до теми), уміло зробити висновки. Реферат готується за кількома джерелами. При доборі літератури слід керуватися тим, що у тексті реферату має бути матеріал, який відповідає темі.

Реквізити реферату:

1) титульну сторінку;

2) план;

3) текст, який складається зі вступу, основної частини та висновків;

4) список використаної літератури.

Друкувати текст слід лише з одного боку, дотримуючись правил залишати поля зліва – не менше 30-35 мм, справа – не менше 10 мм, зверху – не менше 20 мм, знизу – не менше 25 мм. Нумерацію сторінок слід починати з 2-ї сторінки.

Титульна сторінка – перша сторінка наукової роботи (реферату, курсової), яка призначена для початкового ознайомлення з роботою. На ній слід вказати назву міністерства, якому підпорядковується установа; назву закладу, у якому навчається автор; назву кафедри, на якій виконана робота; тему роботи; відомості про автора роботи (шифр групи, ПІБ); ініціали та прізвище наукового керівника; місто; рік написання.

57. Довідково-інформаційні документи: звіт, службова записка, довідка.

Службова записка

Службова записка – це документ особистого характеру, у змісті якого йдеться про певні адміністративні розпорядження, які слід виконувати до зазначеної дати. Якщо службова записка спрямована за межі установи, вона оформлюється на типовому бланку і реєструється.

Реквізити службової записки:

1. Адресат.

2. Назва документа.

3. Коди.

4. Прізвище, ім’я, по батькові виконавця.

5. Контактні номери.

6. Заголовок до тексту.

7. Текст.

8. Дата.

9. Підпис.

Службова записка пишеться працівником з власної ініціативи.

Звіт — письмове повідомлення про виконання певної роботи.

Звіти бувають статистичні (цифрові) й текстові. Статистичні звіти пишуться на спеціальних, виготовлених друкарським способом бланках, текстові — на звичайному папері.

Реквізити

Штамп установи.

Назва виду документа.

Заголовок (вказуються установа, напрям діяльності, звітний період).

Текст, який має такі частини:

вступ (вказуються завдання, які було поставлено перед установою за звітний період);

основна частина (опис та аналіз виконаної роботи);

висновки (пропозиції, зауваження, перспективи на майбутнє).

Підпис керівника установи або особи відповідальної за складання звіту.

Дата складання.

Печатка.

Великий за обсягом звіт поділяється на частини, кожна з яких має свій заголовок.

У звітах, які не виходять за межі структурного підрозділу, печатка, штамп установи не ставляться.

Довідка — документ, який містить опис та підтвердження юридичних та біографічних фактів і подій, пов'язаних з діяльністю окремих осіб, обставини про діяльність установ, організацій.

Довідки діляться на дві групи:

особисті — підтверджують біографічні чи юридичні факти конкретної особи;

службові — містять інформацію про факти й події службового характеру.

Довідки також можуть бути:

зовнішніми — укладаються для подання в інші установи; підписуються, крім укладача, також керівником установи, засвідчуються печаткою;

внутрішніми — укладаються для подання керівництву установи або на розгляд колегіальних органів; підписуються лише виконавцем і не засвідчуються печаткою.

Найчисленнішими (особливо серед особистих) є довідки, що засвідчують якийсь юридичний факт (підтвердження факту роботи чи навчання, дані про займану посаду, розмір заробітної плати, місце проживання тощо). Однотипні довідки часто виготовляються на трафаретних бланках.

[ред.]

Реквізити довідки

1. Адресат (назва міністерства, відомства, установи).

2. Назва документа.

3. Дата.

4. Місце укладання документа.

5. Заголовок до тексту.

6. Текст.

7.Посада, підпис, ініціали й прізвище особи, яка підписала довідку.

8. Печатка.

58. Синтаксичні помилки у наукових текстах та шляхи їх уникнення.

59. Ділова документація. Вимоги до тексту документа.

60. Структура професійної публічної промови.

Дата добавления: 2015-05-26