Желаем успеха 1 страница

II вариант

I вариант

План

1. Гігієнічне значення сонячної радіації.

2. Спектральний склад сонячного випромінювання.

3. Фізична характеристика сонячної радіації.

4. Біологічна дія сонячної радіації.

5. Гігієнічне значення інфрачервоного випромінювання Сонця, патологія, що викликається надмірною його дією, її профілактика.

6. Інфрачервоне випромінювання штучного походження, прилади для його визначення та використання його джерел в медицині.

7. Гігієнічне значення ультрафіолетового випромінювання Сонця та використання його в медицині, прилади для визначення.

8. Основні види біологічної (біогенної та абіогенної) дії УФР та її особливості для кожної області її спектрального складу.

9. Відмінні властивості біологічної дії окремих діапазонів УФР – областей А, В, С.

10.Поняття еритемної, фізіологічної та профілактичної дози УФ-опромінення, кількісне їх вираження при різних методах визначення інтенсивності УФР.

11.Порушення здоров’я і захворювання, пов’язані з дефіцитом УФР, їх профілактика.

12. Порушення здоров’я і захворювання, пов’язані з надлишком УФР. “Озонові дірки” як гігієнічна проблема. УФР як професійна шкідливість.

13. Методи і засоби захисту від надмірного УФ-опромінення.

14. Основні симптоми “сонячного голодування”, заходи профілактики.

15.Штучні джерела УФР, використання їх для профілактики світлового голодування і захворювань та санації повітря.

16.Методи вимірювання інтенсивності УФР – фізичні, фотохімічні, біологічні, розрахункові та їх одиниці.

17. Погода, визначення поняття. Фактори, що формують та характеризують погоду.

18. Закономірності атмосферної циркуляції. Формування різних типів погоди.

19.Основні термобаричні процеси: пасати, антипасати, циклони, антициклони, атмосферні фронти. Температурна інверсія.

20. Вплив погоди на психоемоційний стан та здоров’я.

21. Геліометеотропні реакції людини, їх причини та механізм.

22. Медичні класифікації погоди.

23.Вплив метеорологічних умов на динаміку забруднення атмосферного повітря.

24.Медичне прогнозування погоди, принципи та методи профілактики геліотропних реакцій.

25. Клімат, визначення поняття. Фактори, що формують та характеризують клімат місцевості.

26.Класифікація та гігієнічна характеристика кліматичних поясів. Кліматичне зонування території України.

27.Особливості клімату у різних природно-географічних регіонах.

28. Акліматизація, фази та види акліматизації

29.Особливості акліматизації на Півночі, Півдні, в умовах аридної зони і високогір’ї.

30. Використання кліматичних факторів з оздоровчою та профілактичною метою, санаторно-курортного лікування при різних захворюваннях.

Література:

1. Бардов В.Г., Москаленко В.Ф., Омельчук С.Т., Яворовський О.П. та ін. Гігієна та екологія.-Вінниця:Нова книга, 2006.-С.34-50; 106-121.

2. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології.-Київ:Здоров’я, 2004.-С.98-106; 124-141.

3. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології.-Київ:Здоров’я, 1999.-С.97-106; 124-135.

4. Даценко І.І., Денисюк О.Б., Долошицький С.Л. та ін. Загальна гігієна. Посібник для практичних занять. – Львів: Світ, 2001.- С.40-48; 74-84.

Сонячна радіація є єдиним джерелом тепла і світла для земної поверхні і атмосфери. Сонячна енергія викликає повітряні потоки і пов’язані з ними зміни погоди, визначає клімат місцевості тощо. Людина протягом тисячоліть розвивалася у середовищі, яке пронизано сонячними променями, і пристосувалася безпосередньо через шкіру використовувати сонячну енергію, яка є необхідною для оптимальної життєдіяльності.

Сонячні промені є електромагнітними коливаннями з різною довжиною хвилі. Основну масу сонячного спектру складають промені з надзвичайно малими довжинами хвиль, які вимірюються в нанометрах (нм).

У межах оптичної частини спектра знаходяться: ультрафіолетові невидимі промені (280-400 нм), світлові промені (400-760 нм) та інфрачервоні невидимі промені (760-4200 нм). Ультрафіолетове випромінювання викликає в основному фотохімічний ефект, а інфрачервоне – тепловий.

До складу сонячної радіації, яка досягає поверхні землі входить 59% інфрачервоного випромінювання, 40% складають світлові промені і біля 1% - ультрафіолетові промені. При проходженні через атмосферу біля 60% радіації поглинається і розсіюється в просторі. Найбільшу роль у поглинанні променів відіграють водяна пара і шар озону в стратосфері. Поблизу землі значна затримка радіації проходить за рахунок забруднення атмосфери пилом, димом і газами, при хмарності і туманах, причому особливо страждає ультрафіолетова частина спектра. У крупних промислових містах з великим задимленням і загазованістю втрати ультрафіолетової радіації досягають 40%, різко знижується загальна освітленість.

Максимум сонячної радіації приходиться на травень, протягом дня опівдні. УФ- променів більше на півдні, ніж на півночі. Велике значення має також розсіяна радіація. Напруженість розсіяної радіації невелика, але велика кількість ультрафіолетових променів робить її біологічно цінною. Ось чому, загорати можна і в затінку.

Частина сонячної радіації відбивається від поверхні, на яку вона падає. Така їх здатність називається альбедо, вона виражається у відсотках. Найбільше альбедо властиве снігові, який відбиває до 85% загальної променевої енергії. Жовтий кварцовий пісок відбиває 35% сонячної радіації, річковий пісок – 29%, зелена трава – 26%, чорнозем – 13%, водяна поверхня при прямовисному падінні сонячних променів – тільки 2%. Альбедо враховується при виборі місця для влаштування соляріїв, віддаючи перевагу трав’яному покритті на півдні, яке має менше альбедо.

Сонячна радіація є одним із видів електромагнітних випромінювань (ЕМВ). За законом Стефана-Больцмана питома потужність випромінювання всякого фізичного тіла пропорційна 4-й степені його абсолютної температури, тобто Е=К.Т⁴, де К – постійна величина, яка дорівнює 5,77х10^-12 Дж/с. За законом зміщення Віна, з підвищенням температури випромінюючого тіла зменшується довжина хвилі його випромінювання. За законом Планка, чим коротша хвиля ЕМВ, тим більша енергія його кванта.

Біологічна дія любого ЕМВ залежить від енергії кванта, глибини проникнення в організм, інтенсивності опромінення, його режиму, площі опромінення, умов, при яких проходить опромінення, і стану організму. Цей процес проходить у декілька стадій. Перша стадія – це первинна, чисто фізична, енергетична взаємодія між квантами ЕМВ і молекулами опромінюваних тканин, у результаті чого спостерігаються тепловий ефект, збудження або іонізація атомів і молекул. Після цього в опроміненій ділянці проходить наступна стадія у вигляді ланцюжка біохімічних реакцій і фізіологічних процесів. У подальшому, внаслідок нейрорефлекторних і гуморальних зв’язків розвивається генералізована реакція всього організму (третя стадія), у якій визначальну роль відіграє нейроендокринна регуляція.

Гігієнічне значення інфрачервоного випромінювання, патологія, що ним викликається, її профілактика. Інфрачервоне випромінювання штучного походження, прилади для його визначення та використання в медицині.

59% інфрачервоної радіації досягає поверхні Землі. Теплове (інфрачервоне) випромінювання утворюється всяким тілом, температура якого вище абсолютного нуля. Якщо температура поверхні тіла людини вище температури оточуючих поверхнею, тоді людина віддає тепло випромінюванням; якщо оточуючі поверхні мають більш високу температуру, тоді людина отримує від них тепло.

Ступінь поглинання тілом теплового потоку залежить не тільки від його потужності, але і від довжини хвилі. Інфрачервоне випромінювання займає інтервал від 760 до 4200 нм і поділяється на довгохвильове, середньохвильове і короткохвильове випромінювання.

Довгохвильове інфрачервоне випромінювання (1500-25000 нм) поглинається поверхневими шарами шкіри і лише в подальшому викликає прогрівання підлягаючих тканин і крові. Завдяки подразненню нервових закінчень і більшій інтенсивності викликає паління і біль. Середньохвильові та короткохвильові частини інфрачервоного діапазону і червона частина видимого випромінювання проникають на глибину до 3 см і при високих енергіях можуть викликати перегрівання тканин, прикладом може бути сонячний удар – результат місцевого перегрівання тканин мозку. У постраждалих від сонячного удару розвивається сильне збудження, затьмарення свідомості, судоми і ряд інших патологічних проявів, іноді летальний наслідок. Поряд з цим може спостерігатися судинна гіперемія, підвищення газообміну, посилення видільної функції нирок і зміни функціонального стану ЦНС, посилення обмінних процесів у шкірі, у результаті чого в тканинах утворюються біологічно активні речовини, в особливості пірогенні, які сприяють підвищенню температури тіла.

Із інших шкідливих наслідків впливу інфрачервоної радіації, особливо короткохвильової її частини, слід вказати на ураження органів зору у вигляді виникнення катаракти (професійна катаракта).

При оптимальних рівнях інтенсивності інфрачервоне випромінювання викликає приємне теплове відчуття, посилює біологічну дію ультрафіолетового випромінювання, що використовується в практиці. Інфрачервоне випромінювання, маючи велику проникаючу здатність, є хорошим болезаспокійливим фактором, сприяє до того ж розсмоктуванню запальних процесів.

У виробничих умовах на людину може впливати теплове випромінювання сонця, відкритого полум’я, нагрітого і розплавленого металу, поверхнею обладнання (мартенівські, доменні, прокатні цехи, у яких температура досягає 1100-1700⁰С). В особливо несприятливих виробничих умовах при виконанні важкої фізичної роботи при високих температурах повітря в поєднанні з впливом випромінювання, високою вологістю виникає тепловий удар.

Сонячний удар виникає при інтенсивному прямому опроміненні голови, найчастіше при роботі на відкритому повітрі. Причина такого стану є набряк оболонок і тканин мозку, гемостаз і геморагії, тобто явища менінгіту та енцефаліту.

Інтенсивність теплового випромінювання в СІ вимірюється в джоулях (Дж), кілоджоулях (кДж), мегаджоулях (мДж) на метр квадратний за годину. Позасистемна одиниця – кал./(см².хв.).

Прилади, за допомогою яких визначається потужність та кількість інфрачервоного випромінювання називаються піранометрами і актинометрами (піранометр універсальний М-80, піранометр Янишевського, актинометр ЛІОП-Н), дія яких ґрунтується на принципі поглинання енергії чорним тілом і перетворенні променистої енергії на теплову. Сприймаючим елементом є термобатарея із спаяних послідовно манганінових і константанових стрічок. Її поверхні покрита сажею і магнезією. Виводи термобатареї підключені до клем і проводів, які з’єднують піранометр із стрілковим гальванометром. Прилад захищений від зовнішніх подразників скляним напівсферичним ковпаком, а металева кришка служить для захисту ковпака від механічних пошкоджень і для визначення місця нуля гальванометра.

Профілактика професійних захворювань полягає у дистанційному управлінні трудовим процесом, теплоізоляції поверхней обладнання, влаштування захисних екранів, раціоналізація режимів праці та відпочинку шляхом скорочення робочого дня, введення додаткових перерв, створення умов для ефективного відпочинку. Велике значення мають індивідуальні засоби захисту. Використовуються тканини, на поверхні яких розпилений тонкий шар металу, звичайно алюмінію, який відбиває інфрачервоне випромінювання.

Для захисту голови від теплового випромінювання використовують фіброві та дюралеві каски, широкополі повстяні капелюхи, а для захисту очей – окуляри (темні або з тонким прозорим шаром металу), наголовні маски з відкидними екранами.

При роботі на відкритому повітрі на постійних робочих місцях установлюються навіси, а в місцях тимчасового перебування – пересувні тенти, які захищають від сонячного випромінювання.

Медичні заходи профілактики: проводяться попередні при влаштуванні на роботу і періодичні медичні огляди з частотою 1 раз у 2 роки. Робітників оглядають терапевт і офтальмолог.

Гігієнічне значення ультрафіолетового випромінювання Сонця та використання його в медицині, прилади для визначення. Біогенна та абіогенна дія ультрафіолетових променів. Поняття про еритемну та профілактичну дозу ультрафіолетового опромінення.

Ультрафіолетове випромінювання (УФ) є складовою частиною природного сонячного світла і на межі з атмосферою займає діапазон від 400 до 100 нм. До Землі доходять лише промені з довжиною хвилі від 400 до 290 нм. Короткі УФ-промені на висоті біля 200 км затримуються шаром озону, вміст якого в останній час хвилює людство. Запуски космічних ракет, викид фреонів та інших стійких фторвмісних сполук зв’язують озон, у його шарі з’являються “дірки”, що сприяє проникненню до поверхні Землі згубного для всього живого короткого УФ-випромінювання.

Напруженість УФ-випромінювання у поверхні Землі залежить від географічної широти місцевості, пори року, часу доби, кліматопогодних умов (хмарність), ступеню прозорості атмосфери (висота над рівнем моря, запиленість, задимленість повітря) тощо. Опускання Сонця нижче 10⁰ знижує напруженість УФ-випромінювання до нуля, а при 30⁰ її активність недостатня, що може обумовити світлове (сонячне) голодування. Основними проявами цього захворювання є зниження загального життєвого тонусу, порушення діяльності ЦНС, малокрів’я, ослаблення імунітету, порушення обміну речовин тощо.

УФ-недостатності сприяє велика кількість хмарних днів, недостатнє перебування на повітрі, теплий одяг, забруднення атмосферного повітря і засклення на промислових підприємствах.

Біологічна дія УФР: біогенна (загальностимулююча, Д-вітаміноутворююча, пігментоутворююча) та абіогенна (бактерицидна, канцерогенна тощо). Весь діапазон УФ-випромінювання поділяється на три області: область А – 400-320 нм; область В – 320-280 нм; область С – 280-200 нм.

УФ-промені проникають у шкіру на глибину 3-4 мм.

Область А отримала назву флуоресцентної, викликає свічення деяких речовин (наприклад люмінофорів у люмінесцентних лампах, деяких вітамінів та ін.). Цю область ще називають пігментоутворюючою (загарною): із амінокислоти тирозину в шкірі під впливом УФ-опромінення утворюється пігмент меланін, який захищає шкіру і весь організм від надлишку УФ-радіації. Область А володіє також слабкою загальностимулюючою дією.

Область В біологічно найбільш цінна, володіє сильною загально стимулюючою дією, викликає через 6-8 годин після опромінення еритему. Механізм загально стимулюючої фотохімічної дії полягає у здатності УФ-випромінювання збуджувати залишки амінокислот (тирозин, триптофан, фенілаланін та ін.), піримідинових і пуринових основ і ін.., у результаті чого проходить розпад білкових молекул (фотоліз) з утворенням фізіологічно активних речовин (холін, ацетилхолін, гістамін і ін.). Останні всмоктуються в кров, стимулюють обмін речовин в організмі, ретикулоендотеліальну систему, кістковий мозок, підвищують кількість гемоглобіну, еритроцитів, лейкоцитів, активність ферментів дихання, функцію печінки, стимулюють діяльність нервової системи тощо. Еритемна загальностимулююча дія УФ-випромінювання приводить до посилення росту і регенерації тканин (у тому числі після оперативного втручання), підвищує опірність організму до дії інфекційних, токсичних і канцерогенних впливів, посилює неспецифічний імунітет, покращує фізичну та розумову працездатність. УФ-випромінювання є потужним адаптогенним фактором, який підвищує рівень здоров’я.

УФ-випромінювання в діапазоні 315-270 нм області В, яке виділяється як область Д, володіє вітаміноутворюючою антирахітичною дією: під його впливом у шкіряному салі із 7,8-дегідрохолестерину (із провітаміну ергостерину) синтезується холекальциферол (вітамін Д₃).

Область С також володіє здатністю синтезувати вітаміни групи Д, але основна дія цієї частини УФ-випромінювання – бактерицидна (абіотична): під впливом цього опромінення гинуть вегетативні форми мікроорганізмів і вірусів протягом 10-15 хвилин, спорові форми – 40-60 хвилин. Максимум бактерицидної дії приходиться на довжину хвилі 254 нм.

Фотоофтальмологічна дія УФР проявляється високо в горах (снігова хвороба у альпіністів) та як професійна шкідливість у електрозварників, фізіотерапевтів, які працюють з штучними джерелами УФ-випромінювання без дотримання правил безпеки.

Канцерогенна дія УФР проявляється в умовах жаркого клімату та на виробництвах з високими рівнями і тривалою дією технічних джерел УФР.

Порушення здоров’я і захворювання, пов’язані з дефіцитом УФР, їх профілактика. Штучні джерела ультрафіолетового випромінювання. Використання природної та штучної ультрафіолетової радіації для профілактики захворювань людини, профілактики шкідливого впливу фізичних, хімічних та біологічних

Недостатність УФР може приводити до виникнення патологічних станів у організмі, в першу чергу до порушення фосфорно-кальційового обміну і виникнення рахіту у дітей, а у дорослих до остеопорозу, повільному зростанні кісток при переломах, послаблення зв’язувального апарату суглобів, збільшеної захворюваності карієсом зубів, зниження загальної резистентності, порушення різних обмінних процесів, функціональні порушення нервової системи, загострюється протікання туберкульозу, знижуються адаптаційні можливості організму, розвивається анемія, погіршується регенерація тканин, знижується опірність організму до токсичних, канцерогенних, мутагенних та інфекційних агентів, підвищується втома.

Профілактика УФ-недостатності полягає у правильній з гігієнічної точки зору забудові населених місць, охороні атмосферного повітря від забруднення димом і пилом, достатнім перебуванням на відкритому повітрі, чистоті засклення, використання увіолевого скла, розміщення хворих, які тривало знаходяться на лікуванні на ліжках біля вікна, яке орієнтовано на південь, влаштування у дитячих закладах і лікарнях веранд з заскленням із увіолевого або органічного скла, регулярне відкривання вікон, кватирок, фрамуг. Для дітей рекомендується влаштовувати літні класи, майданчики для ігор і фізкультурних занять, а також перебування під час канікул у таборах.

Якщо кількість УФР природних джерел недостатньо або повністю відсутнє, проводять профілактичне опромінення. Хороші результати отримані при профілактичному опроміненні ультрафіолетовими променями у спеціальних фотаріях за допомогою ртутно-кварцових або еритемних люмінесцентних ламп.

Розрізняють два види ультрафіолетових опромінюючих установки: тривалої дії і короткочасної дії (фотарії). Опромінюючі установки тривалої дії встановлюють у виробничих приміщеннях разом із звичайними люмінесцентними лампами і розраховані на тривале опромінення – протягом всієї робочої зміни. Фотарії передбачаються там, де установки тривалої дії недоцільні або недопустимі з гігієнічної точки зору: у шахтах, цехах з великою рухливістю працівників. Фотарії можуть бути камінного типу для індивідуального або групового опромінення і прохідного типу для опромінення потоку людей, які рухаються у спеціальному проході між системою опромінюючих установок довжиною біля 80 м. Для профілактичних УФ-опромінень невеликих груп людей (фізіотерапевтичні кабінети лікарень і поліклінік, дитячі заклади та ін.) використовуються напольні опромінювані маячного типу або переносні настільні опромінювані.

Для санації повітря операційних, приміщень бактеріологічних лабораторій, боксів і палат інфекційних лікарень і відділень використовуються опромінювані з бактерицидними лампами, які генерують короткохвильове УФ-випромінювання з довжиною хвилі переважно 254 нм.

Штучні джерела УФР широко використовують також з лікувальною метою – при ревматизмі, невралгічних болях, шкірному туберкульозі і особливо в хірургічній практиці з метою прискорення загоювання хірургічних, травматичних, бойових, гнійних ран тощо. УФР пришвидшує відторгнення гнійних виділень, стимулює кератопластичну функцію шкіри, скорочується період рубцювання та епітелізації, тобто пришвидшується загоєння рани, а також має знеболюючу та бактерицидну дію.

Надмірне опромінення і його профілактика

Надлишок УФ-радіації може провокувати загострення деяких хронічних захворювань (туберкульоз, виразкова хвороба шлунку, гломерулонефрит, ревматизм та ін.). Внаслідок інтенсивного утворення меланіну, деструкції білків при надлишку УФ-опромінення зростає потреба організму в тирозині, фенілаланіні та інших незамінних амінокислотах, вітамінах, солях кальцію тощо. Надлишок УФ-радіації області С може приводити до інактивації холекальциферола – переводу його в індиферентні і навіть шкідливі речовини.

Надлишок УФ-радіації може сприяти утворенню перекисних сполук і епоксидних речовин, які володіють мутагенним ефектом. Тривале надмірне УФ-опромінення може провокувати виникнення злоякісних новоутворень шкіри, і особливо раку шкіри обличчя і рук. При постійному надмірному опроміненні спостерігається погіршення самопочуття, зниження працездатності і опірності організму до дії шкідливих агентів, іноді схуднення, загострення захворювань судин і серця та виникнення дерматитів.

Одноразове надмірне УФ-опромінення незагорілої шкіри викликає її фотохімічний опік, який супроводжується підвищенням температури тіла, головним болем, загальним болісним станом. Опромінення очей викликає фото офтальмію – ураження кон’юнктиви, яке проявляється її почервонінням і набряком, відчуттям піску в очах, палінням, сльозотечею і різко вираженою світлобоязню. Фотоофтальмія виникає як від розсіяного і відбитого сонячного світла(від снігу, піску в пустелі), а також при роботі із штучними джерелами УФ-опромінення – при електрозварці, у фізіотерапевтів, артистів, кінооператорів та ін.

Для попередження від надмірного УФ-опромінення, необхідно дотримуватися медичних рекомендацій у прийманні сонячних ванн або роботі в умовах відкритої атмосфери.

Серед захисних реакцій від сонячно радіації, велике значення мають потовщення і згущення епідермісу і утворення загару, які посилюють бар’єрні функцію.

Методи вимірювання УФ-радіації

Для визначення інтенсивності і дози УФ-радіації використовуються три методи: біологічний, фотохімічний і фотоелектричний.

Біологічний метод оснований на визначенні еритемної або біологічної дози за допомогою біодозиметра М.Ф.Горбачова. Біодоза або еритемна доза виражається мінімальним часом УФ-опромінення незасмаглої шкіри, після якого через 8-20 годин з’являється виразне почервоніння шкіри (еритема).

Доза, що дає змогу запобігти гіпо- і авітамінозу Д, порушенням фосфорно-кальцієвого обміну, попереджає розвиток рахіту і виліковує від нього та інші небажані наслідки світлового голодування, називається профілактичною і становить 1/8 еритемної дози (75-100 мкВт/см² ). Оптимальна, або фізіологічна, доза УФ-опромінення становить 1/4-1/2 біодози (200-400 мкВт/см² ); біодоза становить 600-800 мкВт/см².

Фотохімічний метод ґрунтується на розкладанні титрованого розчину щавлевої кислоти в присутності азотнокислого уранілу під впливом УФ-радіації. Одній еритемній дозі відповідає близько 4 мг/см² .год. розкладеної щавлевої кислоти, фізіологічній дозі – 1 мг/см² .год, профілактичній дозі – 0,5 мг/см².

Фотоелектричний (фізичний) метод визначення інтенсивності УФ-радіації оснований на використанні спеціальних приладів – ультрафіолетметрів або уфіметрів, принцип роботи яких оснований на схемі накопичення зарядів. Вимірювання УФР зводиться до підрахунку імпульсів за світловими сигналами тиратрона або за спеціальним лічильником.

Гігієна погоди та клімату. Акліматизація.

Погода – це сукупність фізичних властивостей приземного шару атмосфери за відносно короткий проміжок часу (години, доба, тиждень).

Клімат – це багаторічний режим погоди, який систематично повторюється у даній місцевості.

Таким чином, погода – явище мінливе, а клімат – статистично стійке, характерне для даної місцевості.

Погодоформуючі фактори:

1. Природні:

- Інтенсивність сонячної радіації та сонячна активність;

- Характер підстилаючої поверхні (сніг, вода, грунт тощо);

- Атмосферна циркуляція (циклони, антициклони,атмосферні фронти, пасати, мусони тощо).

3. Антропогенні:

Забруднення атмосфери промисловими викидами (смог);

Знищення лісів, меліорація, іригація, створення штучних водойм;

Тип погоди залежить від клімату місцевості та сезону року.

Погодохарактеризуючі фактори:

1. Геліофізичні:

- інтенсивність сонячної радіації, сонячна активність;

2. Геофізичні:

- напруженість планетарного і аномального геомагнітного поля, геомагнітні бурі;

3. Електричний стан атмосфери:

- напруженість електричного поля атмосфери, електропровідність атмосфери, іонізація повітря, електромагнітні коливання і розряди.

4. Метеорологічні фактори:

- температура повітря, радіаційна температура поверхонь;

- вологість повітря;

- напрямок і швидкість руху повітря;

- атмосферний тиск.

5. Синоптичні явища:

- хмарність, опади їх характер (дощ, сніг).

6. Хімічний склад приземного шару атмосфери:

- концентрація кисню, вуглекислого газу, атмосферних забруднень.

Головною причиною зміни погоди є рух повітряних мас. На земному шарі є 4 основні зони формування повітряних мас: арктична, антарктична, тропічна та екваторіальна. У результаті нерівномірного нагрівання різних ділянок води і суші, особливостей рельєфу, зміни сонячної активності, руху Землі та інших факторів, повітряні маси постійно переміщаються, тим самим викликають зміни погоди. Найбільш швидко міняється погода при проходженні фронту.

Розрізняють фронти: теплий, холодний і оклюзії. При оклюзії холодний фронт накладається на теплий, зміни погоди в ньому менш різкі.

Проходження фронту і зміна повітряних мас поєднується із формуванням одного із двох типів синоптичного стану атмосфери – циклона або антициклона.

Циклон – область зниженого тиску (діаметр до 2000-3000 км), з падінням його від периферії до центру. Погода в циклоні нестійка, з великими перепадами тиску і температури, підвищеною вологістю повітря, опадами і зменшенням градієнта електричного поля Землі. Циклони на Україну вторгаються найчастіше із заходу. Вертикальний рух повітря в циклоні з периферії до центру і уверх від поверхні Землі проти годинникової стрілки.

Антициклон – область підвищеного тиску (діаметр 5000-6000 км), із наростанням від периферії до центру. Погода в антициклоні переважно стійка, суха, без опадів і з невеликими перепадами тиску і температури. Антициклони приносять стійку, але не обов’язково приємну і ясну погоду. Рух повітря в антициклоні з центра на периферію.

Гігієнічне значення погоди.

Погода впливає як безпосередньо (прямо), так і опосередковано на здоров’я людини. Безпосередній вплив здійснюється шляхом впливу на теплообмін людини. Жарка безвітряна погода з високою вологістю повітря викликає напруження терморегуляції і може привести до перегрівання організму. Холодна погода (низька температура, висока вологість і сильний вітер) приводить до виникнення ГВРЗ, пневмонії, ангіни, гострих запальних захворювань нирок, периферичної нервової системи, і навіть, до відмороження. У жарку погоду можуть виникати харчові отруєння мікробної природи (токсикоінфекції та інтоксикації).

Опосередкований вплив обумовлений перш за все впливом так званих аперіодичних змін погоди.

Сезонні захворювання найчастіше виникають у перехідні періоди року (весною і восени), коли кліматичні умови нестійкі і різко коливаються. До них відносяться простудні захворювання: гострі респіраторні захворювання, ангіни, запальні захворювання бронхолегеневої системи. У холодний період року спостерігається підвищена смертність від пневмоній дітей до 1 року. Найбільша смертність від туберкульозу легень приходиться на зимній період і ранню весну, від серцево-судинних захворювань – на листопад-грудень. На осінньо-зимній період приходиться максимум смертності від інфаркту міокарді, інсульті і інших. У перехідні сезони часті загострення виразкової хвороби шлунку, гіпертонії, ішемічної хвороби серця тощо. У літній період спостерігається підйом шлунково-кишкових захворювань у зв’язку з порушенням правил особистої гігієни на фоні перегрівання організму, а також сезонні спалахи захворювань, які передаються збудниками або переносниками інфекцій, активність яких співпадає з цим сезоном (дизентерія, малярія та інші).

До ритмічних (періодичних) змін клімату і погоди, які пов’язані із зміною дня і ночі, пори року, людина в цілому пристосувалася. Інша реакція спостерігається при аперіодичних різких змінах погоди. Причиною таких змін є пересування повітряних мас, які представляють собою об’єми повітря протяжністю до багатьох сотень і тисяч кілометрів. Особливо різка і раптова зміна погоди має місце при проходженні синоптичних фронтів.

Дата добавления: 2015-05-26