Інструментарій економічної діагностики

Діагностування має чіткі ознаки дослідницького, творчого процесу. Разом з тим важливо дотримуватися певного загального порядку при проведенні діагностичного дослідження на рівні підприємства.

Порядок проведення діагностичного дослідження на рівні підприємства вкючає 6 етапів:

На першому підготовчому етапі у взаємодії з керівництвом підпри­ємства:

формулюється мета проведення діагностики,

визначається об'єкт діагностики (підприємство в цілому, функціонування окремих підрозділів, виробничі функції, види діяльності та ін.),

предмет дослідження,

встановлюється формат дослідження (експрес-діагностика, комплексна діагностика, функціональна, ситуаційна, або діагностика в проекті організаційного розвитку),

визначаються обсяг робіт, час, ресурси (персонал, бюджет і т. п.), структура звіту й можливі напрямки його використання.

Для координації робіт з діагностичного аналізу підприємства ство­рюється робоча група. Принцип її роботи — проведення робочих нарад з обговорення проміжних підсумків виконання плану діагностичного аналі­зу, обговорення проблемних питань з проведення аналізу та уточнення завдань відповідно до плану на наступний період. Залежно від цілей і глибини діагностичного аналізу до складу робочої групи доцільно включати представників виконавчого керівництва, ради директорів і ак­ціонерів підприємства, представників функціональних підрозділів (на­прямків), у разі ухвалення відповідного рішення — керівника групи консультантів, незалежних консультантів (фінансових аналітиків, юристів та ін.).

Другий етап передбачає визначення й обґрунтування системи показників (критеріїв), на основі яких проводиться діагностування.

Для того, щоб правильно оцінити стан об'єкта дослідження, необхідно сформувати систему показників (критеріїв), здатних адекватно відбити специфіку цього об'єкта з урахуванням впливу на нього в той або інший період часу зовнішніх і внутрішніх факторів. Для цих показників варто розробити якісні й кількісні характеристики, шкали для. виміру певних значень показників, встановити нормативні (рекомендовані базові еталонні) значення показників, що у прив'язці до конкретної ситуації допоможе точніше ідентифікувати стан підприємства

Третій етап передбачає для оцінки стану підприємства виконання різних за ступенем складності аналітичних процедур.

Склад конкретних процедур визначається виходячи з напрямків (завдань) аналізу, доступності й адекватності інформації, а також про­фесійних якостей аналітика. Після виконання технічної сторони аналізу (розрахунку коефіцієнтів, виявлення тенденцій, зіставлення даних) необ­хідно правильно Інтерпретувати результати розрахунків.

Отримані попередні висновки за даними аналізу доцільно доповнити результатами операційного, структурного й SWОТ-аналізу.

Четвертий етап передбачає кількісну й якісну ідентифікацію стану об'єкта на основі обраної системи показників (критеріїв).

По-перше, встановлюється діагноз стану об'єкта діагностики (з виявленням "вузьких місць").

Під "вузькими місцями" розуміються ті підсистеми або елементи виробничо-економічної системи, що найбільше заважають їй досягти поставленої мети.

При вивченні факторів, що впливають на ситуацію, слід прагнути до того, щоб найбільш точно визначити вагу й ступінь впливу кожного з них. Спочатку проводиться аналіз господарського механізму функціонування підприємства в цілому для з'ясування загальних проблем (вузьких місць) в його діяльності. Після цього виконується аналіз і оцінка цілей підприємства, можливостей їх збереження, необхідності корегування, якщо прийнято рішення стосовно цілей підприємства або варіантів цілей. Нарешті, в рамках розглянутих варіантів цілей підприємства проводиться причинно-наслідковий аналіз можливостей розв'язання проблем підприємства при встановлених обмеженнях на наявні ресурси.

По-друге, у процесі дослідження "вузьких місць " діагноз уточнюється. Найбільш ефективний результат цього етапу досліджень — точне визначення ключових проблем і причин їх виникнення, для розв'язання яких повинні бути запропоновані варіанти рішення Із прогнозом можливих результатів.

На п'ятому етапі отриману інформацію застосовують у процесі управління. Зокрема, готують висновки про поточний стан об'єкта і прогноз його змін в майбутньому. По закінченні діагностики робоча група затверджує і подає керівництву підприємства підсумковий звіт "Результати діагностики поточного стану об'єкта й перспектив його розвитку на період до 200_ р.". Структура звіту повинна передбачати детальний опис цілей проведення діагностичного аналізу, отриманих результатів і сформованих рекомендацій з усіх досліджуваних предметних напрямків, а також зведені рекомендації щодо дій підприємства, які базуються на пріоритетності, можливості виконання та потенційній ефективності управлінських рішень. Результати дослідження узагальнюють в найбільш демонстративному вигляді (текстовому, табличному або графічному).

На останньому шостому етапі виконують перевірку результатів впровадження.

Оцінюють діяльність об'єкта дослідження за обраним критерієм ефективності й порівнюють діяльність виробничої системи (або її елементів) до й після впровадження заходів.

Методи, що використовуються при діагностиці підприємства:

1.Для виявлення і визначення проблеми застосовують спостереження, вивчення наданих у розпорядження документів, самодіагностику, фотографію робочого дня, хронометраж.

2. SWOT - аналіз дозволяє виявити й структурувати сильні й слабкі сторони підприємства, а також потенційні можливості та загрози.

Цей акронім може бути представлений візуально у вигляді таблиці:

	Позитивний вплив	Негативний вплив
Внутрішнє середовище	Strengths (сильні сторони)	Weaknesses (слабкі сторони)
Зовнішнє середовище	Opportunities (можливості)	Threats (загрози)

Внутрішній стан компанії відображається в основному в S і W, а зовнішня – в О и Т.

3.Методи експертних оцінок [20] (Дельфі, круглий стіл, інтерв'ю, експертне опитування, мозковий штурм, метод сценаріїв, метод се­редньозважених оцінок, ділова гра, японський метод "ринги") застосовують у випадках, коли вирішення поставленого завдання параметричними методами неможливо.

Процедура експертного аналізу складається з таких етапів:

1) процедура виявлення проблем для експертної оцінки і їх структуризація;

2) вибір методики і форми опитування експертів, розробка анкет, таблиць запитань;

3) визначення структури й чисельності експертної групи;

4) заповнення експертами таблиць опитування, анкет у довільній або чітко визначеній формі;

5) статистична обробка заповнених і закодованих анкет, таблиць запитань;

6) оцінка надійності отриманих результатів, підсумкова оцінка стану об'єкта на основі думки експертів.

4.Моніторинг — постійне, систематизоване, детальне, поточне спостереження за фінансово-господарським станом підприємства.

Моніто­ринг стану підприємства здійснюється за наступним алгоритмом:

1) екс­пертне початкове структурування;

2) визначення мети моніторингу;

3) вибір постійних показників (індикаторів);

4) збір інформації;

5) попередня формалізація аналітичних матеріалів;

6) ієрархічне впорядкування, фільт­рація та обробка інформації, графічна візуалізація даних;

7) виявлення закономірностей і стійких тенденцій.

При аналізі результатів діагностики використовують такі методи:

1. Діаграма Ісікави "Діаграма причин і наслідків"або "діаграма скелет риби" (рис. 1.1) дозволяє виявити і всебічно оцінити всі можливі причини проблеми.

Ця діаграма використовується для виявлення чинників процесу, що впливають на результат. Зустрічаються також назви: "діаграма Исикавы" або "діаграма риб'ячий скелет".

У класичному варіанті чинники(причини) групуються по категоріях за принципом "5М":

Man(людина); причини, пов'язані з людським чинником;

Machines(машини, устаткування); причини, пов'язані з устаткуванням;

Materials(матеріали); причини, пов'язані з матеріалами;

Methods(методи, технологія; причини, пов'язані з організацією бізнес-процесів;

Measurements(виміри); причини, пов'язані з методами виміру.

Рис.1.1. - Діаграма Ісікави

Кожна з бокових стріл зображує групу причин, що могли призвести до виникнення проблеми.

Приклад Діаграми Ісікави:

Етапи побудови діаграми Ісікави:

1) чітке визначення проблеми;

2) виявлення всіх можливих причин шляхом аналізу ситуації самостійно або використовуючи досвід цільової групи;

3) угруповання причин проблеми з урахуванням компонентів діаграми; 4) візуальне з'єднання всіх причин із самою проблемою, при необхідності з коротким описом причин;

5) з вико­ристанням діаграми подальше виявлення можливих причин (навіть самих неймовірних), поки вони не будуть вичерпані;

6) аналіз даних діаграми й ухвалення рішення про те, яку причину необхідно вивчити насамперед.

2. Діаграму Парето (рис.1.2) застосовують, коли потрібно представити відносну важливість всіх проблем або умов з метою вибору відправної точки для вирішення проблем, простежити за результатом чи визначити основну причину проблеми.

Рис.1.2. - Діаграма Парето

Ці діаграми ранжирують проблеми по мірі(частоті) впливу на результат.

Свою назву вони дістали по імені економіста Вильфредо Парето [2], який в одній зі своїх наукових робіт на рубежі XIX і XX віків показав, що в Італії 20%% домогосподарств отримують 80%% доходів. Термін "принцип Парето" в 40-х роках XX століття ввів в обіг американський фахівець в області менеджменту якості Джозеф Джуран.

Аналіз Парето, як правило, ілюструється діаграмою Парето, на якій по осі абсцис відкладені причини виникнення проблем якості в порядку убування їх впливу на число невідповідностей(об'єм браку), а по двох осях ординат: а) число невідповідностей в штуках; б) накопичена доля(відсотки) вкладу в підсумкове число невідповідностей.

Порядок побудови діаграми Парето:

1) вибір проблем (факторів, показників), які потрібно вирішити або проаналізувати:

2) ранжирування проблем;

3) вибір критерію порівняння та періоду для аналізу;

4) побудова діаграми наростаючим підсумком зліва-направо;

5) аналіз діаграми і розробка заходів щодо покращення (або удосконалення) найважливіших факторів.

3. Метод порівнянь (або аналогій) дає можливість охарактеризувати одне явище через інше, дозволяє оцінити роботу підприємства, визначити відхилення від планових показників, установити їхні причини й виявити резерви. Використовується при зіставленні: звітних даних із плановими показниками, планових показників з показниками попереднього періоду, звітних показників з показниками попереднього періоду, з кращими показниками інших підприємств, при порівнянні зі середньогалузевими даними показників роботи за кожний день і т. д.

4.Балансовий мето д припускає зіставлення взаємозалежних показників господарської діяльності з метою з'ясування та виміру їх взаємного впливу, а також визначення резервів підвищення ефективності виробництва і виявлення "вузьких місць" у вирішенні окремих питань Баланси складають в різній формі [31]: у табличній (по вертикалі заносять надходження (доходи), а по горизонталі — їхній розподіл (витрати); або по вертикалі спочатку заносять активи (за певний період), нижче — пасиви, або зобов'язання; або ліворуч — актив, праворуч — пасив; або по вертикалі — джерело (район, підприємства-постачальники), по горизонталі — район вивозу (підприємства або підрозділи-споживачі); у графічній (із плюсом — економія, з мінусом — витрати).

5. Бенчмаркінг — метод, за яким порівнюються характеристики кон­кретного об'єкта і еталонного, кращого. Порівняння може проводитися як за кількісно визначеними параметрами (якість продукції, рівень про­дуктивності праці, обсяг продажів, частка ринку), так і за якісними пара­метрами (якість керування, ділова репутація, імідж та ін.).

6.Економіко-математичні методи дозволяють вирішити завдання економічної оцінки досліджуваного об'єкта на основі теорії імовірності і ма­тематичної статистики, теорії масового обслуговування, лінійного_: нелі­нійного і динамічного моделювання, математичного програмування і т. д.

Дата добавления: 2015-05-26