Види ділового спілкування

Ділове спілкування	Телефонна ділова бесіда
Ділова бесіда
Прийом
Виробнича нарада
Письмове ділове спілкування
Виступ в ЗМІ
Переговори

Етикет – сутність та поняття.

Під етикетом розуміють звичайно сукупність правил поводження, у яких так чи інакше виявляється відношення людини до інших людей. Слово «етикет» запозичено з французької мови, у якому має два значення: 1) «ярлик», «етикетка», «напис» і 2) «церемоніал», «етикет». У свою чергу воно запозичено з голландського, у перекладі з якої означає «кілочок», а спочатку означало кілочок, до якого прив'язувався папірець із назвою товару, пізніше - і самий папірець із написом. На основі значення «напис» розвилося більш вузьке значення - «записка з позначенням послідовності протікання церемоніальних дій» і далі - «церемоніал». Ще на початку 20 сторіччя слово «етикет» мало значення «ярлик, що наклеюється на пляшки й обгортки товарів, із позначенням назви фірми, торговця і виробника», проте закріпилося з цим значенням усе ж слово «етикетка».

Виділяють чотири основних підсистеми етикету:

· мовний, або вербальний етикет.

Мовний етикет регламентує словесні формули вітання, знайомства, поздоровлення, побажання, подяки, вибачення, прохання, запрошення, ради, пропозиції, розради, співчуття, компліменту, схвалення; до мовного етикету відносять також манеру розмовляти (у тому числі і по телефону) і мистецтво вести бесіду;

· міміка і жести.

Багато народів мають свої специфічні жести вітання, прощання, згоди, заперечення, подиву, причому ці жести можуть мати різноманітне забарвлення: нейтральне, ритуально-урочисте, фамільярно-вульгарне. Відношення до співрозмовника і теми бесіди виражається також за допомогою міміки, посмішки, напряму погляду;

· організація простору в етикеті (або етикетна проксемика).

Важливе значення в етикеті має і взаємне розташування співрозмовників у просторі, вибір визначеної дистанції, наявність або відсутність між ними фізичного контакту. Необхідно знати, яке місце в будинку або за столом вважається почесним, які поза припустимі в тій або іншої ситуації;

· етикетна атрибутика (або світ речей в етикеті).

До етикетної атрибутики відносяться насамперед одяг, прикраси і головні убори, а також подарунки, квіти, візитні картки.

Види етики й етикету. Розрізняють придворний, повсякденний, діловий, гостьовий, професійний, дипломатичний та інші види етики та етикету. Особливо відокремлюється поняття протоколу.

Протокол (від грецького protokollon - перший лист (із позначенням дати й імені переписувача, приклеювався до сувою), від protos - перший + kollao - клею) -

1. дипломатичний протокол - сукупність правил, що регулюють порядок учинення різноманітних дипломатичних актів;

2. опис дій і правил для визначених ситуацій, що повинні строго виконуватися.

Структура етикету це - норми поведінки в громадських місцях, правила привітання, правила представлення та знайомства, правила звертання, вимоги до ділового одягу, правила поведінки та обов’язки чоловіків і жінок, грошові відносини.

Організація та принципи навчання етиці та етикету

При навчання етикету основний упор може робитися на навчання техніці етикету або на навчанні його ідеальним нормам. При цьому спостерігається така закономірність: для тих культур, у яких етикет тісно сполучений із віруваннями, релігією, ритуалами, на перший план виходить навчання нормам. Там, де такі зв'язки утрачені, увага приділяється в основному зовнішній стороні поводження. Якщо в традиційному суспільстві етикет був безпосередньою реалізацією моральних цінностей, то в культурі сучасного європейського типу він частіше усього являє собою набір технічних прийомів із примітивними формулюваннями типу: «Потрібно робити так, тому що інакше - непристойно».

Щоб навчити етикету, недостатньо опанувати певною сукупністю навичок поводження. Крім цього, необхідно одержати уявлення про історію етикету, про специфічні риси поводження різних народів світу.

Етика та етикет у міжособистістній комунікації

Вчені розглядають етикет не тільки як специфічну комунікативну систему й особливу форму поводження, але і як певну систему знаків. Будь-який акт спілкування припускає наявність щонайменше двох партнерів, що мають визначений комунікативний статус. Комунікативні ролі учасників спілкування взаємно обумовлені; з одного боку, вони визначаються їх статевовіковими і соціальними ролями, а з іншого боку - задаються самою ситуацією комунікативного акта. Так, наприклад, цілком по-різному побудовується спілкування в церкві й в автобусі, в офісі і на дипломатичному прийомі. Під етикетом у комунікації можна розуміти сукупність спеціальних прийомів і навичок, за допомогою яких відбувається виявлення, підтримка й обігрування комунікативних статусів партнерів по спілкуванню. Більш вільні форми поводження звичайно прийняті серед друзів або товаришів по службі, у середовищі простого народу. І, навпаки, етикет строго регламентується, коли соціально-ієрархічні розходження між людьми мають яскраво виражений характер, наприклад, у ситуації начальник - підлеглий або священик - мирянин. Етикет дотримується більш строго під час свят і ритуалів, ніж у повсякденному побуті.

Етика та етикет у семіотичному аспекті

З погляду семиотики (науки про знаки і знакові системи) етикет того або іншого народу у певний історичний період може бути представлений як сукупність знаків, що має свій словник (набір символів) і граматику (правила сполучення цих знаків). «Словник» етикету включає набір поведінських стереотипів, що маркірують ті або інші ситуації; наприклад, при зустрічі зі знайомим необхідно вибрати одну з форм вітання, а при розмові здійснити вибір між «ти» і «ви». Етикетні знаки (як і будь-які інші) мають двосторонню природу: у них можуть бути виділені означаюче (форма) і що означається (зміст). Як і в природній мові, зв'язок між означаючий і що означається умовний, проте не цілком довільний. Наявність готових стереотипів рятує людини від необхідності конструювати щораз наново схеми спілкування.

Етикет та система цінностей.

Етикет органічно пов'язаний із моральними нормами і цінностями суспільства. Система моральних установок, що визначають характер спілкування в самих різних народів, включає набір універсальних загальнолюдських цінностей: шанобливе відношення до старшого, батьків, жінок, поняття честі і гідності, скромність, толерантність, доброзичливість.

Основні принципи етикету.

У сучасному етикеті виділяють чотири основних принципи:

§ принцип гуманізму і людяності, що втілюється у вимогах бути чемним, тактовним, коректним, люб'язним, скромним і точним;

§ принцип доцільності дій, відповідно до котрого етикет дозволяє людині поводитися розумно, просто і зручно для нього самого і для навколишніх;

§ принцип красоти, або естетичної принадності поводження;

§ принцип слідування звичаям і традиціям тієї країни, у якій знаходиться людина тепер.

Історія етики й етикету. Розвиток етики й етикету в античному світі

Грецький поліс (polis) - місто-держава і римський цивитас (civitas) - община забезпечували повний розвиток цивільних, фізичних, творчих можливостей вільних громадян, що і визначало норми поводження в суспільстві. У світському житті не передбачалося яких-небудь формальних обмежень, і тільки в період пізньої Римської імперії стали з'являтися перші ознаки суворої регламентації поводження, укладалися основи сучасного етикету.

Древня Греція. Велику частину дня греки проводили поза домом - у палестрах і гімнасіях (спортивних залах і стадіонах). Всі громадяни намагалися потрапити на агору (ринкову площу) у центрі міста, де проходили особисті і ділові зустрічі. Тут греки довідувалися про новини, що обговорювалися всю другу половину дня. Раб, той що супроводжував грецького громадянина, приносив із собою складаний стілець для більш зручного спілкування. Найчастіше доводилось повертатися вночі в супроводі рабів-факелоносців. Протягом дня чоловіки звичайно брали участь у кількох спортивних змаганнях, а також азартних іграх (гра в м'яч, у кістки), у півнячих боях. Жінка відповідно до звичаїв могла виходити з будинку тільки в супроводі рабів. Рабиня несла за хазяйкою парасольку від сонця, раби - складаний стілець. Одяг у греків був дуже простий. Основним видом чоловічого і жіночого одягу був хітон. Хітон - це до колін або нижча сукня, стягнута на талії поясом. Триразове харчування в Греції припускало наявність двох сніданків і багатого обіду. Обід влаштовувався у вечірній час. Бенкети влаштовувалися тільки на чоловічій половині вдома. Так як акуратність вважалася ознакою ввічливості, то на вході всі знімали взуття, раби обмивали гостям ноги, пропонували прийняти ванну й умаститься пахощами. Їжа розставлялася на столах, навколо яких у формі підкови розміщалися ложа. Ложа були високими, покривалися гарною ковдрою. На ньому могли розташуватися двоє гостей спиною одне до одного. Обідали в положенні напівлежачи, спираючись лівим плечем на подушку або валик. Хазяїн розташовувався в центрі. Кращі вина змішувалися з водою в пропорції один до трьох. Пити нерозбавлене вино вважалося непристойним, що личить лише варварам. Під час обіду велися важливі і цікаві бесіди. На симпосіум запрошувались флейтистки та акробати для розваги. Найважливішими рисами громадського життя греків були дружелюбність і гостинність, що переходили в державний обов'язок.

Древній Рим. Суспільне і ділове життя в Римі проходило в основному на Форумі і Марсовім полі. У Римі й інших значних містах громадяни ходили пішки, пересувалися на носилках, які несли на плечах 6-8 рабів, або у візках, запряжених мулами. Римські громадяни охоче відвідували суспільні ігри і видовища, число яких доходило до 170 у рік. У житті римлян терми (суспільні лазні) грали більшу роль, ніж у греків, через свій багатофункціональний характер. У імперський час із суспільних бань терми перетворилися в розкішні палаци, призначені не тільки для купання. Тут з'явилися спортмайданчики, кімнати відпочинку, буфети і бібліотеки. Це було місце відпочинку, невимушеного спілкування. Сюди приходили в супроводі рабів, що несли простирадла, шкребки і т. д. У термах були: душ, холодна і гаряча ванна, умащення пахощами. Під час Імперії терми відігравали роль клубів, у котрих одночасно могли бути присутнім 3-4 тисячі чоловік. Тут влаштовувалися вистави, велися філософські бесіди. Терми стали обов'язковим елементом міської забудови всіх міст Римської Імперії.

Римлянина поза житлом можна було пізнати по обов'язковому вигляді одягу - тозі. Тога - це великий овальний шматок білої полотнини, у якому людина загорталася від голови до ніг, перекидаючи один кінець через ліве плече. Тога римського сенатора прикрашалася широкою червоною каймою. На вулиці жінки накидали на голову покривало, а чоловіки в непогоду одягали каптур. Крім сандалій, поширеним видом взуття були закриті черевики. Босоніж виходити на вулицю було не прийнято. Суворий побут римлян ранньої Республіки різко відрізнявся від розкоші кінця Республіки - початку Імперії. Всілякі надмірності, духи і пахощі в судинах із дорогоцінних металів одержали тоді широке поширення. Закони, що неодноразово приймалися проти розкоші, не змогли переломити цю тенденцію. Поширення культу імператора в Римській імперії поступово піднімає особу верховного правителя над масою його підданих. З 3 сторіччя римський імператор, «деус ет домінус» («бог і пан»), був віддалені не тільки від маси своїх підданих, але й від вищих посадових осіб держави.

Навіть членам верховної ради при імператорі доступ до нього був ускладнений. Вони повинні були доповідати тільки стоячи. Верховна влада в Римській імперії в 4-5 сторіччях починає відчувати потужний вплив Середнього Сходу в оформленні придворного етикету. Двір імператора, що раніше складався лише з близьких друзів, розростається до гігантських розмірів і перетворюється у величезний штат чиновників різного рангу. Великий штат чиновників, що складає канцелярію імператора, служить буфером між ним і його підданими. Прохачі заздалегідь записувалися на прийом і могли місяцями чекати виклику в канцелярію. Палац починає жити самостійним життям і перетворюється в державу в державі.

Дата добавления: 2015-05-26