Повноваження у сфері освіти, охорони здоров'я, культури, фіз­культури і спорту 1 страница

До власних повноважень належать:

• управління закладами освіти, охорони здоров'я, культури
і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним

Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

громадам, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення;

• створення необхідних умов для здобуття неповнолітніми повної загальної середньої освіти, для виховання дітей, молоді, розвитку їх здібностей, трудового навчання, професійної орієнтації: спри­яння діяльності дошкільних та позашкільних навчально-виховних закладів, дитячих, молодіжних організацій;

• організація медичного обслуговування та харчування у закладах освіти, культури, фізкультури і спорту, оздоровчих закладах, які належать територіальним громадам;

• створення умов для розвитку культури, сприяння відродженню осередків народної творчості, національно-культурних традицій населення, художніх промислів і ремесел;

• сприяння роботі творчих спілок, національно-культурних това­риств, асоціацій, інших громадських та неприбуткових організа­цій, які діють у сфері охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, робота з молоддю;

• створення умов для населення для занять фізичною культурою і спортом.

Делеговане повноваження:

• забезпечення розвитку всіх видів освіти і медичного обслугову­
вання, розвитку і вдосконалення мережі освітніх і лікувальних за­
кладів усіх форм власності, фізичної культури і спорту; подання
допомоги випускникам шкіл у працевлаштуванні.
Повноваження у сфері регулювання земельних відносин та

охорони навколишнього природного середовища До власних повноважень належать:

• внесення на розгляд ради пропозицій шодо встановлення ставки
земельного податку, розмірів плати за користування природни­
ми ресурсами, а також надання земель під забудову; визначення
розмірів відшкодувань підприємствами всіх форм власності за за­
бруднення довкілля; встановлення платежів за користування ко­
мунальними та санітарними мережами відповідних населених
пунктів;

Розділ 8 СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ

• подання на затвердження ради проектів місцевих програм охоро­ни довкілля, участь у підготовці загальнодержавних і регіональ­них програм охорони довкілля;

• внесення на розгляд ради пропозицій щодо організації територій природно-заповідного фонду місцевого значення, що підлягають особливій охороні;

• внесення пропозицій про оголошення природних об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну, наукову цінність, пам'ятниками природи, історії, культури, що охороняються за­коном.

До делегованих повноважень належать:

• здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохо­ронного законодавства, використанням і охороною земель, відтво­ренням лісів;

• реєстрація суб'єктів права власності на землю, реєстрація права користування землею; видача відповідних документів;

• організація і ведення земельно-кадастрової документації;

• погодження питань про надання дозволу на спеціальне вико­ристання природних ресурсів загальнодержавного значення;

• здійснення заходів щодо ліквідації наслідків екологічних катаст­роф, стихійного лиха, епідемій, епізоотій, інших надзвичайних си­туацій, інформування про них населення, залучення до виконання цих робіт підприємств, населення.

До повноважень у сфері соціального захисту населення належать:

• встановлення за рахунок власних коштів, додаткових до встанов­лених законодавством, гарантій фінансової підтримки соціально­го захисту населення;

• надання допомоги інвалідам, ветеранам війни та праці, сім'ям за­гиблих військовослужбовців, звільнених у запас, інвалідам з ди­тинства, багатодітним сім'ям у будівництві індивідуальних жилих будинків, проведенні капітального ремонту житла;

• організація для громадян похилого віку, інвалідів будинків-інтер-натів, покращення побутового обслуговування цих громадян;

Е. А. Зіиь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

• надання за рахунок коштів місцевих бюджетів допомоги для здій­
снення послуг у зв'язку з похованням самотніх громадян, вете­
ранів війни та праці.

Делеговані повноваження:

• подання на затвердження ради територіальних програм зайнятості та заходів щодо соціальної захищеності населення від безробіття, організація їх виконання;

• здійснення заходів щодо поліпшення житлових і матеріально-по­бутових умов інвалідів, ветеранів війни та праці, громадян, війсь­ковослужбовців, сімей, які втратили годувальника, багатодітних сімей, громадян похилого віку;

• надання компенсаційних пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, від стихійного лиха.

До повноважень в галузі зовнішньоекономічної діяльності належать:

• укладання і виконання договорів з іноземними партнерами на при­дбання та реалізацію продукції, виконання робіт і надання послуг:

• сприяння розвитку зовнішньоекономічних зв'язків підприємств незалежно від форм власності;

• сприяння у створенні спільних з іноземними партнерами підпри­ємств, що здійснюють виробничу і соціальну діяльність; залучен­ня іноземних інвестицій для створення робочих місць;

• створення умов для належного функціонування митних органів, сприяння їх діяльності.

До повноважень в галузі оборонної роботи належать: сприяння організації призову громадян на строкову військову службу; організація та участь у здійсненні заходів, пов'язаних з мобілі­заційною підготовкою та цивільною обороною, на відповідній тери­торії; сприяння виробництву та поставкам у війська підприємствами, що належать до комунальної власності, замовленої продукції; здійснен­ня заходів щодо військово-патріотичного виховання населення, тощо. Визначений також зміст повноважень щодо забезпечення закон­ності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян; щодо вирішення питань адміністративно-територіального устрою та ін.

Розділ 8 СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ

Повноваження місцевих державних адміністрацій

Місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністра­тивно-територіальної одиниці забезпечують:

• виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади;

• законність і правопорядок, додержання прав, свобод і законних ін­тересів громадян;

• підготовку та виконання державних і регіональних програм со­ціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин — також програм їх національно-культур­ного розвитку;

• управління розвитком промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту і зв'язку;

• управління розвитком науки, освіти, культури, охорони здоров'я, фізкультури і спорту;

• управління майном, здійснення приватизації та розширення під­приємництва;

• раціональне використання землі, інших природних ресурсів, охо­рону довкілля;

• здійснення зовнішньоекономічної діяльності;

• організацію оборонної роботи та мобілізаційної підготовки;

• соціальний захист населення, сприяють збільшенню зайнятості людей;

• підготовку та виконання відповідних бюджетів;

• звіт про виконання відповідних програм та бюджетів;

• взаємодію з органами місцевого самоврядування;

• реалізацію інших наданих державою, а також делегованих від­повідними радами повноважень.

Місцеві державні адміністрації здійснюють також повноваження, делеговані їм обласними і районними радами відповідно до Консти­туції України. У разі виконання місцевими державними адміністра­ціями повноважень органів державної влади вищого рівня (Кабінету Міністрів України), а також повноважень місцевого самоврядування

Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

передаються їм фінансові, матеріально-технічні та інші ресурси, необ­хідні для здійснення цих повноважень.

На місцеві державні адміністрації покладено виконання контроль­них функцій такого змісту. Ці органи влади здійснюють на відповідних територіях державний контроль за:

збереженням і раціональним використанням державного майна; станом фінансової дисципліни, обліку та звітності, виконанням державних контрактів і зобов'язань перед бюджетом; використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосфер­ного повітря, рослинного і тваринного світу; охороною пам'яток історії та культури, збереженням житлового фонду;

додержанням виробниками продукції стандартів, технічних умов та інших вимог, пов'язаних з її якістю;

додержанням санітарних і ветеринарних правил, збиранням і захо­ронениям промислових та побутових відходів, додержанням пра­вил благоустрою;

додержанням архітектурно-будівельних норм, правил і стан­дартів;

додержанням правил торгівлі, побутового, транспортного, кому­нального обслуговування;

додержанням законодавства з питань науки, мови, реклами, освіти, культури, охорони здоров'я, материнства та дитинства, сім'ї та мо­лоді, соціального захисту населення, фізичної культури і спорту; охороною праці та своєчасним здійсненням оплати праці; додержанням громадського порядку, правил технічної експлуата­ції транспорту та дорожнього руху.

8.5. Підготовка кадрів для органів регіонального управління

Важливою умовою економічного зростання є забезпечення підго­товки кадрів для органів регіонального управління та місцевого само­врядування, здійснення систематичного підвищення кваліфікації всіх

Розділ 8 СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ

спеціалістів. Кадрове забезпечення слід вважати однією із основних в складі напрямів реалізації адміністративної реформи в Україні.

Адміністративна реформа має забезпечити докорінні зміни у фор­муванні організації роботи виконавчої влади, створення нових організа­ційних структур управління на різних рівнях державного керівництва, впровадження економічних основ функціонування державних органів влади. Проведення адміністративної реформи в Україні передбачає ви­рішення таких завдань:

• формування ефективної організації виконавчої влади на централь­ному та місцевому рівнях управління;

• формування більш досконалої системи місцевого самоврядування;

• впровадження нової ідеології діяльності органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, спрямування діяльності на забезпе­чення прав і свобод громадян;

• організація на нових засадах державної служби та служби в орга­нах місцевого самоврядування, створення раціональної системи підготовки та перепідготовки управлінських кадрів. Статистичні дані свідчать, що в органах регіонального управління

задіяна значна кількість працівників. Тільки в системі місцевих органів влади на території Західного Полісся (Волинська, Рівненська та Жито­мирська області) працює понад 40 тисяч фахівців, в тому числі в складі депутатського корпусу місцевих рад — 30 тисяч чоловік. Депутати рад мають мати спеціальні знання з питань економіки, регіональної еконо­міки та управління, від участі депутатів в прийнятті рішень, від того, яким чином будуть в рішеннях враховані інтереси громадян залежать результати економічного становища людей, соціальна захищеність лю­дей в умовах формування ринкового середовища в Україні.

В період, коли в державі формуються нові засади економічних відносин, особливо гостро стоїть питання підготовки кваліфікованих працівників органів місцевого самоврядування, які б мали необхідну професійну підготовку для негайного розв'язання невідкладних питань регіонального розвитку. Такі фахівці мають мати відповідний рівень еко­номічних знань, рівень культури, які б змогли теоретичні знання, нако­пичений вітчизняний та світовий досвід впровадити в практичне життя.

Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

Протягом останніх років в Україні визначений склад установ з певними завданнями і обов'язками, що займаються підвищенням кваліфікації державних службовців і формують певні рівні підготовки. Це центральний рівень, регіональний рівень та рівень місцевого само­врядування. До центрального рівня підготовки відносяться Українська академія державного управління при Президентові України, Академія муніципального управління та провідні вищі навчальні заклади м. Киє­ва. До регіонального рівня підготовки відносяться філіали Української Академії державного управління в містах Харкові, Львові, Одесі, Дніп­ропетровську, університети, що мають відповідну ліцензію. До рівня місцевого самоврядування відносяться курси, школи, центри підви­щення кваліфікації, муніципальні освітні установи, які здійснюють навчання працівників органів місцевого самоврядування. До них на­лежать короткотермінові курси, які не налаштовані на надання фахової спеціальної підготовки, а лише призначені для повідомлення про нову інформацію, що надходить до виконання.

Існуюча система спрямована, головним чином, на підвищення кваліфікації, а не на набуття спеціальної фахової освіти. Існуюча система має недоліки; вона не спроможна задовольнити підвищення загального професійного рівня працівників органів місцевого самоврядування.

Одночасно при здійсненні підготовки фахівців для органів місце­вого самоврядування не повністю використовується науковий та інте­лектуальний потенціал регіональних вищих навчальних закладів — уні­верситетів, які мають значний досвід навчальної, наукової, методичної роботи, мають відповідні зв'язки з установами та провідними фахів­цями місцевого самоврядування, спроможні надавати сталу, ґрунтовну професійну підготовку.

При виконанні важливої роботи по становленню системи надан­ня професійної освіти працівникам органів місцевого самоврядування варто використати позитивний досвід інших країн.

В країнах з розвинутою економікою (Європейські країни, США, Канада) існує чітка відпрацьована система навчальних закладів, які здійснюють підготовку та перепідготовку фахівців для органів держав­ного управління та місцевого самоврядування. У Північній Америці

Розділ 8 СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ

(США, Канада) більше 100 університетів, університетських шкіл та коледжів пропонують магістерські програми державного управління, а також сотні програм підготовки фахівців з державного управління на рівні бакалавра і навіть нижче. Як свідчить досвід США і Канади, основними і підготовці кадрів в галузі державного управління і від­повідні магістерські програми підготовки кадрів для органів держав­ного управління розраховані на 1-2-річний термін навчання. За своїм змістом ці програми інтегрують такі базові дисципліни як політоло­гія, право, економіка, менеджмент, соціальна і гуманітарна політика, інформаційні технології. Вибіркові дисципліни формуються відповід­но до спеціалізацій з концентрацією уваги на місцевих, регіональних та національній адміністративних системах, але мають міжнародний вимір. Здійснюється переорієнтація на менеджерський підхід з акцен­тами на професійну мотивацію і управлінську культуру працівників, етику поведінки, організаційні, комунікативні здібності тощо. У нав­чальних закладах застосовують форми і методи навчання, які допо­магають, покращують розуміння суспільного оточення, ролі держа­ви, пріоритетів державного курсу, розвивають здатність приймати ефективні рішення в умовах швидких змін у суспільстві. Активізації процесу навчання сприяє застосування ділових ігор, розгляд та аналіз конкретних ситуацій, презентація проектів щодо реальності програм з державного управління, наголос робиться на застосування знань при вирішенні конкретної ситуації, на інтеграцію теорії і практики.

Характерним для північноамериканської університетської моделі навчання фахівців для державної служби є його суттєва професій­но-практична орієнтація. Навчальні програми базуються не тільки на теоретичних розробках, в них дедалі більше враховуються конк­ретні практичні потреби адміністративної системи. Разом з тим нав­чальні заклади діють випереджувально, пропонують програми не лише для задоволення поточних, а й перспективних потреб. Підготовка дер­жавних службовців-керівників вищої, середньої і навіть нижчої ланки стає багатогранною, з орієнтацією на їх мобільність, можливість на пе­реміщення на іншу роботу як в межах окремого державного округу, так і між відомствами, регіонами. Випускники навчальних закладів

E. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

набувають здатності працювати у різноманітному й змінному соціаль­ному середовищі.

Побудова громадського, демократичного, правового суспільства в Україні вимагає докорінних змін у формуванні системи підготовки фа­хівців для органів державного управління та місцевого самоврядування. Система державного та регіонального управління базується на досягненні стабільності в економічному розвитку, а це залежить від людського факто­ра, від наявності лідерів, здатних забезпечити таку стабільність, від їх ос­віченості та готовності об'єктивно, реально оцінювати складну ситуацію.

Працівники органів місцевого самоврядування практично не охоплені можливістю отримати повну професійну освіту, яка необ­хідна для роботи в представницьких та виконавчих органах міст, сіл, селищ. У створенні такої системи одним із важливих її елементів має стати система професійної підготовки фахівців для органів місцевого самоврядування. Формування такої системи є важливим і необхідним фактором зміцнення державності, підвищення ролі і значення регіонів у загальнодержавному економічному та соціальному зростанні, що по­зитивно вплине на всю систему державного управління.

Відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (2001 р.) служба в органах місцевого самоврядуван­ня визначається як професійна на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-роз­порядчих та консультативно-дорадчих функцій.

Національний університет водного господарства та природоко­ристування (факультет менеджменту, кафедра регіонального управлін­ня) — м. Рівне — починаючи з 1994 р. вперше на території Західного Полісся почав готувати спеціалістів для органів місцевого самовря­дування за спеціальністю «Адміністративний менеджмент». Згодом, з 1998 р. підготовка спеціалістів була продовжена за спеціалізацією «Управління в організаціях місцевого самоврядування» спеціальності «Менеджмент організацій». Розроблені Освітньо-кваліфікаційна ха­рактеристика (ОКХ) та Освітньо-професійна програма (ОПП), створе­на необхідна науково-методична база.

Розділ 8 СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ

Відповідно Закону «Про службу в органах місцевого самоврядуван­ня» встановлено сім категорій посад. Випускники університету можуть займати посади, що відповідають сьомій категорії (посади радників, кон­сультантів, секретарів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад), а згодом шостої та інших категорій. До шостої категорії, наприклад, віднесені посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення) рад та їх заступників, по­мічників голів, радників, консультантів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських рад.

Освітньо-кваліфікаційною характеристикою спеціальності «Уп­равління в організаціях місцевого самоврядування» визначений зміст функцій фахівця, типові завдання його діяльності та зміст уміння. 1. Функція планування. Типові завдання діяльності та уміння:

1.1. Розроблення стратегічних напрямів розвитку організації місцево­
го самоврядування:

• на основі системного аналізу з урахуванням потенціалу ор­ганізації та зовнішнього середовища формулювання місії ор­ганізації місцевого самоврядування;

• розробка стратегічних цілей функціонування організації міс­цевого самоврядування;

• на основі діагностики внутрішньої та зовнішньої інформації розробка стратегічних альтернатив розвитку, забезпечення на стадії планування високого рівня збалансованості розвит­ку відповідної території;

• вибір оптимальної стратегії управління з урахуванням мож­ливого рівня ризику.

1.2. Планування діяльності організації місцевого самоврядування:

• розробка та затвердження програми соціально-економічного та культурного розвитку села, селища, міста;

• на основі даних статистичної звітності та бухгалтерсько­го обліку оцінювання виробничо-економічного потенціалу

Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

підприємств окремих галузей економіки, розрахунки обсягів діяльності, здійснення довготривалих прогнозів розвитку;

• використовуючи сучасні методики, проведення розрахунків основних економічних показників діяльності підприємств окремих галузей економіки регіонального розташування;

• розробка та впровадження в регіоні планів розміщення, спе­ціалізації та розвитку підприємств усіх форм власності;

• розробка місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів;

• розміщення на підприємствах регіону на договірних засадах замовлень на виробництво продукції, виконання робіт, необ­хідних для територіальної громади;

• планування діяльності підприємств і організацій, які нале­жать до комунальної власності;

• здійснення планування використання майна, що нале­жить до комунальної власності відповідної територіальної громади;

• здійснення планування діяльності закладів освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, які належать тери­торіальним громадам;

• встановлення в межах визначених законодавством тарифів за виконання побутових, комунальних, транспортних та ін­ших послуг, які надаються підприємствами комунальної власності відповідної територіальної громади;

• узгодження планів роботи підприємств різних форм влас­ності, які не належать до комунальної власності, з метою за­побігання негативних соціальних, демографічних, екологіч­них та інших наслідків від їх діяльності;

• складання та затвердження місцевого бюджету.

1.3. Планування потреби в матеріальних, фінансових, трудових ресурсах:

• з використанням сучасних методик і економіко-математич-
них моделей обґрунтування потреби у матеріальних, фінан­
сових та трудових ресурсах, необхідних для забезпечення
регіонального розвитку;

Розділ 8 СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ

• складання балансів матеріальних, фінансових, трудових ре­сурсів, грошових доходів і видатків, необхідних для управлін­ня соціально-економічним розвитком відповідної території;

• визначення потреби у паливі та будівельних матеріалах, не­обхідних для забезпечення населення відповідної території;

• складання планів використання природних ресурсів місцево­го значення;

• на основі сучасних методик обгрунтування шляхів ефектив­ного використання ресурсів.

1.4. Інформаційне забезпечення процесу планування;

• використовуючи різні джерела інформації, формування ін­формаційного забезпечення управління організацією місце­вого самоврядування. Здійснення формулювання економіч­них задач;

• ефективно використовуючи можливості автоматизованого робочого місця, проведення оперативної діагностики управ­лінської ситуації;

• на основі інформаційного забезпечення та комп'ютерних технологій розробка достатньої кількості альтернативних варіантів рішень;

• враховуючи соціально-економічну ефективність та екологіч­ну безпеку використання наукових методів оцінювання аль­тернативних рішень, обґрунтовування та вибір оптимального рішення;

• слідкуючи за змінами у законодавстві, забезпечення пра­вомочності діяльності посадових осіб органу місцевого самоврядування.

2. Функція організаційна. Типові завдання діяльності та уміння: 2.1. Організація роботи спрямованої на досягнення призначення ор­ганізації місцевого самоврядування:

забезпечення збалансованого економічного та соціального

розвитку села, селища, міста;

організація виконання програм соціального-економічного та

культурного розвитку відповідної території;

Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

залучення підприємств, організацій усіх форм власності до участі в комплексному розвитку села, селища, міста; забезпечення ефективного використання природних, трудо­вих і фінансових ресурсів відповідної території; забезпечення населення паливом, електроенергією, газом та іншими енергоресурсами;

Дата добавления: 2015-05-26