Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Екзаменаційний білет № 3




ЗАЯВА

Народна мова – це літературна мова + діалект + інші шари лексики. Це поняття ширше, ніж літературна мова. Народна мова жива, яскрава, емоційна. Але українська ділова мова – це мова документів, а отже, - унормована, правильна мова.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 2

Автобіографія

Це документ, у якому особа повідомляє основні факти свого життя. Може складатися в довільній формі, це автобіографія-розповідь; автобіографія-документ, у якій точно викладають основні факти; автобіографія-документ спеціального призначення, у якій детально розповідають про факти життя.

Реквізити:

1. Назва.

2. ПІБ.

3. Дата народження, місце народження. Всі дані про місце народження пишуться так, як у свідоцтві.

4. Відомості про навчання.

5. Перебування в Армії.

6. Відомості про трудову діяльність.

7. Нагороди, стягнення, заохочення.

8. Відомості про громадську роботу.

9. Короткі відомості про склад сім’ї. Якщо неодружені: ПІБ матері, батька, їх дата народження, місце роботи, посада; брати, сестри, якщо вони неодружені. Їх ПІБ, дата народження, місце роботи, посада.

Якщо одружені: ПІБ чоловіка або дружини, дата народження, місце роботи, посада; ПІБ дітей, дата народження, місце навчання чи роботи.

10. Повна домашня адреса, номер телефону.

11. Дата укладання (ліворуч).

12. Підпис (праворуч).

 

 

з української мови (за професійним спрямуванням)

1. Розкрийте поняття: літературна мова, літературна норма, народна мова. Назвіть відомі Вам розділи науки про мову, скажіть, що вони вивчають. Назвіть стилі і типи мовлення.

2. Дайте визначення заяви, вкажіть її реквізити.

 

 

Відповідь:

Літературна мова – це унормована мова, що відповідає всім правилам і стандартам.

Норма літературної мови – це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються в процесі суспільної комунікації.

Виділяють такі типи норм:

- Орфоепічні (регулюють правильну вимову звуків, звукосполучень);

- Графічні (регулюють правильне накреслення букв, їх назву тощо);

- Пунктуаційні (регулюють правильне вживання розділових знаків);

- Лексичні (встановлюють правила слововживання. Наприклад: не поставщик, а постачальник; не міроприємство, а захід. Встановлюють правила розрізнення значень і семантичних відтінків слів, закономірності лексичної сполучуваності);

- Граматичні (передбачають правильне вживання граматичних форм слів, усталену побудову речень і словосполучень. Наприклад: не фестивалей, а фестивалів; не зазнав поразк у, а зазнавпоразки. Кайдашиха бігла по селу і кричала, що мене вбили. - Кайдашиха бігла по селу і кричала, що її вбили);

- Стилістичні (визначають вживання мовних засобів відповідно до стилю мовлення, доцільність використання виражальних засобів у конкретному лексичному оточенні, відповідній ситуації. Наприклад: не заключати угоду, а укладати угоду; не займати посаду, а обіймати посаду);

- Орфографічні (правила написання слів та їх частин).

 

Норми характеризуються системністю, історичною і соціальною обумовленістю, стабільністю. Але разом з тим літературні норми можуть змінюватися з плином часу. У зв’язку з цим у межах норми співіснують мовні варіанти, під яким розуміють видозміни на різних мовних рівнях: фонетичному, лексичному, морфологічному, синтаксичному. Варіанти виникають відповідно до потреб суспільства і відображають тимчасове співіснування старого і нового в мові. Встановлено, що причинами змін у мовних нормах найчастіше є зміни в житті суспільства, вплив внутрішніх законів мови, вплив розмовної мови. Мовні норми фіксуються у правописі, словниках, довідниках, підручниках і посібниках з української мови. Культура писемного та усного мовлення полягає в тому, щоб досконало володіти мовними нормами і послідовно дотримуватися їх.

Будь-яка мова потребує охорони і турботи. Піклуватися про мову повинна кожна людина і суспільство в цілому. Свідома турбота про мову називається кодифікацією мови.

Кодифікація – це впорядкування, приведення до системи, до цілісного несуперечливого зводу (кодексу). У мові кодифікація – це також уніфікація, впорядкування мови й відкидання всього чужого для неї, прийняття всього, що збагачує мову.

Засобами кодифікації є словники з мови, підручники, всілякі довідники; взірці мовлення людей, що досконало володіють мовою. Кодифікатором виступає вчений-мовознавець, письменник, журналіст, артист, учитель, викладач, коректор тощо.

Проте пам’ятайте, що боротьба за чистоту мови не повинна зводитися до дистилювання її, до повної «стерилізації». А такі спроби подекуди є. Побоюючись індивідуальних авторських особливостей, деякі редактори намагаються «переганяти» мову через «український правопис» і словники. Таким чином вони позбавляють твори авторської індивідуальності й своєрідності. Тому, не відмовляючись від боротьби із засміченням мови, ми повинні свідомо ставитися і до небезпеки «пуризму» - невмотивованої причепливості до окремих мовних явищ. «Пуризм» і справжня боротьба за чистоту мови не є сумісними.

 

 

Основні розділи науки про мову:

ü Орфографія (написання слів);

ü Орфоепія (вимова слів);

ü Акцентологія (наука про правильне наголошування слів);

ü Графіка (написання букв); каліграфія (мистецтво красивого написання слів);

ü Лексикологія (розділ науки про мову, що вивчає слово);

ü Лексикографія (наука про укладання словників);

ü Синтаксис (.... речення і словосполучення);

ü Морфологія (... будову слів і зміну їх форми);

ü Морфеміка (...частини слова: корінь, суфікс…);

ü Граматика (...форми і будову слова, речення. Складається з двох розділів: морфології та синтаксису);

ü Фонетика (...звуки);

ü Фонологія (...фонеми);

ü Словотвір (...способи творення слів);

ü Пунктуація (...розділові знаки, їх уживання);

ü Фразеологія (...стійкі сполуки слів);

ü Ономастика (...власні імена: людей, націй, географічні назви);

ü Семасіологія(розділ науки про мову, що вивчає значення слів і висловів, зміну значень);

ü Діалектологія (розділ науки про мову, що вивчає особливості місцевої говірки). Нагадаємо, що діалект, або наріччя, - це група говірок, пов’язаних між собою рядом спільних явищ, невідомих іншим говіркам.

 

Стилі мовлення: науковий, ОДС, художній, публіцистичний, розмовно-побутовий, конфесійний (обслуговує релігію), епістолярний (листування).

 

Типи мовлення: розповідь, опис міркування.

 

Це документ, який містить прохання особи (особиста за­ява) або установи (службова заява) щодо здійснення своїх прав або захисту інтересів.

Реквізити:

1. Адресат (назва установи або посада, прізвище та ініціали керівника у давальному відмінку, на ім’я яких подається заява).

2. Адресант (назва установи або посада, прізвище, ім’я, по батькові у родовому відмінку (іноді адреса і паспортні дані) особи, яка звертається із заявою).

3. Назва виду документа.

4. Текст.

5. Підстава (додаток): перелік документів, доданих до заяви на підтвердження її правомірності.

6. Дата.

7. Підпис.

Заява пишеться власноруч в одному примірнику. Різновидами заяви є заява-зобов’язання (прохання про на­дання позики), заява про відкриття рахунка, про притягнен­ня до відповідальності тощо.

 

з української мови (за професійним спрямуванням)

1. Розкрийте поняття: документ (функції документа), документалістика, діловодство.

2. Документообіг, робота з документами.

3. Що таке реквізити ділових паперів. Наведіть приклади.

 

Відповідь:

Документ -це багатозначне слово. Енциклопедичний словник трактує документ так: офіційне посвідчення особи; достовірне письмове джерело історії; матеріальний об’єкт, що містить певну інформацію; правовий акт. Отже, документ – це відображення інформації на певному матеріалі відповідно до визначених форм і стандартів.

Документація – це сукупність документів.

Документалістика – це наука, що вивчає документ.

Діловодство, або справочинство, - це робота з документами. Типи діловодства: адміністративне (основні управлінські функції – організаційно-правова документація; інформаційно-довідкова; планова; звітна; документаційне та інформаційне забезпечення діяльності установ; документація щодо особового складу) і спеціалізоване (спеціальні управлінські функції – фінансова документація; документація з фінансово-матеріального забезпечення; договірна документація).

Документообіг – рух документів в організації з моменту їх отримання чи створення до завершення виконання чи відправки.

Документування – процес запису інформації на матеріальному носієві, який забезпечує її юридичну силу.

Організація роботи з документами – це створення умов для забезпечення переміщення, пошуку, зберігання документів.

Функції документа:

1. Загальні:

а). інформаційна;

б). соціальна (потреба);

в). комунікативна;

г). культурна (передача культурних традицій).

2. Специфічні:

а). управлінська;

б). правова;

в). історична.

Реквізити ділових паперів – це їх складові частини. Реквізити бувають постійні та змінні.

Існують такі реквізити:

1. Державний герб.

2. Емблема організації.

3. Зображення нагород.

4. Код організації, код документа.

5. Назва організації чи відомства, назва структурного підрозділу, назва документа.

6. Індекс підприємства зв’язку, поштова, телеграфна адреса, номер телетайпа, факса, рахунка в банку та його назва.

7. Дата.

8. Індекс (вихідний номер документа).

9. Посилання на індекс і дату вихідного документа.

10. Місце укладання та видання.

11. Гриф обмеження доступу.

12. Адресат.

13. Гриф затвердження.

14. Резолюція.

15. Заголовок тексту.

16. Позначка про контроль.

17. Текст.

18. Позначка про наявність додатка.

19. Підпис.

20. Гриф погодження.

21. Віза.

22. Відбиток печатки.

23. Позначка про засвідчення копії, про виконання документа та направлення його до справи, позначка про надходження.

24. Прізвище виконавця та номер телефону тощо.

 

Сукупність реквізитів, розміщених у певній послідовності, називається формуляром. Він повинен мати всі необхідні для оперативної роботи реквізити. Закріплення за ними постійних місць дозволяє стандартизувати документи, робить їх зручними для зорового сприймання та роботи з ними. Типові формуляри є базою для проектування бланків окремих документів.

Бланк – це аркуш паперу з частково відтвореними на ньому реквізитами, які містять постійну інформацію. Ними користуються при здійсненні однотипних операцій, виконання яких пов’язано із заповненням однакових за формою й змістом документів. Найпоширенішими є бланки службових листів, довідок, актів, наказів тощо.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-26; Просмотров: 603; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.052 сек.