Процес спілкування. Види спілкування. з української мови (за професійним спрямуванням)

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 4

з української мови (за професійним спрямуванням)

1. Етика ділового спілкування. Структура ділового спілкування. Мовленнєвий етикет.

2. Що таке документ? Назвіть вимоги до ділових паперів (загальні).

Відповідь:

Спілкування — це обмін інформацією, передача її однією людиною іншій. Формами спілкування є діалог, полілог, мо­нолог. Отже, обов'язковим учасником спілкування, крім мовця, є реальний чи уявний слухач.

У процесі спілкування мовлення поділяється на відрізки, які мають певну протяжність і членуються на самостійні час­тини. Однією з вимовних одиниць є фраза, тобто відрізок мовлення, що характеризується смисловою завершеністю, синтаксично-фонетичною цілісністю та інтонаційною оформленістю, обмежений двома досить тривалими паузами. Фраза — це одиниця фонетична, тому її не можна ототожню­вати з реченням (граматична одиниця). Речення і фраза не за­вжди збігаються: речення може складатися і з кількох фраз: Змінна ціна застосовується у контрактах з подовженим строком дії, коли економічні умови виробництва товару мо­жуть істотно змінюватись.

Результатом процесу говоріння є текст. Текст — це су­купність речень (кількох чи багатьох), послідовно об'єднаних змістом і побудованих за правилами певної мовної системи. Він є засобом відтворення зв'язного мовлення, тобто висловлю­вання, частини якого пов'язані між собою однією темою, ос­новною думкою і структурою.

Під час вивчення будь-якого об'єкта проводять його класифікацію. Класифікують і спілку­вання. Доцільно подати одну з найбільш прийнятних схем такого процесу:

1. За характером комунікантів у просторі та часі розрізняють спілкування контактне та дистантне.

Поняття контактного спілкування зрозуміле: співрозмовники поряд. При контактному спілкуванні важливими компонентами є си­туація, жести, міміка та інтонація.

До видів дистантного спілкування належать такі, де комуніка­нти розділені простором і часом. Це може бути розмова по телефону, спілкування у листах тощо.

2. За наявністю чи відсутністю будь-якого посередника розріз­няють спілкування безпосереднє (пряме) – опосередковане (непряме).

Для прямого спілкування – це зазвичай розмова, бесіда, допо­відь і т.п.

До видів опосередкованого спілкування належать і телефонна розмова, і лист, і передавання інформації по радіо, телебаченню, че­рез книгу. Саме розвиток опосередкованого спілкування спричинив утворення цілих галузей виробництва й спеціалізовані заклади: ра­діо-і телестудії; видавництва й типографії, пошту, телеграф, теле­фонні станції і т.п., а також армію робітників, які їх обслуговують.

3. За формою існування мови розрізняють спілкування усне та письмове.

Письмовий текст вимагає обдумування. Такий текст є зафіксо­ваним. Усний текст разом з ситуацією, жестами, мімікою, інтонацією дозволяє щось не сказати, не припускає переробки тексту, крім уто­чнень.

4. З погляду змінної та постійної позиції розрізняють таке спілкування: діалогічне та монологічне.

5. За кількістю учасників розрізняють спілкування: міжособистісне (особисте) й масове.

7. З погляду ситуації спілкування і взаємостосунків тих, хто спілкується, розрізняють спілкування: приватне та офіційне.

Дата добавления: 2015-05-26