Екзаменаційний білет № 9

з української мови (за професійним спрямуванням)

1. Багатозначні слова і контекст. Синонімічний вибір слова.

2. Орфографічні норми СУМ (правопис власних назв; правопис складних слів).

Слово – це найважливіша одиниця спілкування. Воно має лексичне та граматичне значення.

Слова мають конкретне значення (стіл, книга, цукерки) та абстрактне (гордість, забуття, практицизм).

Слова можуть мати пряме значення (золотий перстень – зроблений із золота) та переносне (золоті руки). На основі полісемії в мові виникли такі явища:

Метафора тип перенесення ознак на основі подібності (розмір, колір, форма тощо): Дощ іде, а хати всміхаються.

Метонімія – перейменування (просторове, часове, логічне): аудиторія, солов’їні гаї, читаю Шевченка.

Синекдоха – вживання цілого замість частини і навпаки: Зелений капелюх ще довго блукав по алеї (тобто людина в зеленому капелюсі…). Дорогого гостя вийшов зустрічати весь Київ (замість: населення Києва).

Слова можуть мати одне значення (стіл) та багато (земля – і планета, і ґрунт, і суша, і місце життя та діяльності людини, і поля, і країна, і держава). Всі значення багатозначного слова пов’язані між собою за смисловим елементом. Наприклад: кипить робота (швидко просувається); кипить борщ (клекотіти під час нагрівання); під веслами кипіла вода (вирувала) тощо.

Слід розрізняти багатозначні слова та омоніми: омоніми в тлумачному словнику подаються у стовпчик із індексом, а багатозначні – у рядок (найпростіший спосіб розрізнення); є логічний спосіб: у всіх багатозначних словах є спільний стрижень, а омоніми нічого спільного між собою не мають.

Синоніми – це слова, що мають однакове значення (мати, ненька). Бувають:

А). абсолютні синоніми (позначають одне і те ж саме поняття без будь-яких додаткових і смислових відтінків у значенні: асиміляція – уподібнення, мука – борошно, Батьківщина – Вітчизна);

Б). логічні, або поняттєві, ще їх називають ідеографічні, що передають різні відтінки (хата – дім, будинок, житло, квартира);

В). стилістичні синоніми. Вони передають різне стилістичне забарвлення (емоційно-оцінне), закріплюються, як правило, у мовленні певного стилю (наприклад: «пояснення» – стилістично нейтральне слово; «коментар» – вжив. у науковому та публіцистичному стилях; неправда – брехня, ходити – швендяти (розм.) тощо).

Перифраза, або ж парафраза, – це описовий зворот мови, що дозволяє уникати повторів: Франко – Каменяр; Шевченко – Кобзар; Леся Українка – Дочка Прометея; педагоги – майстри педагогічної ниви; геологи – розвідники надр; залізничники – господарі сталевих магістралей, блакитне паливо – газ, чорне золото - вугілля тощо.

Евфемізми – це різновид синонімів, намагання уникнути грубих слів: дурень - нерозумний, брехня - неправда, п’є – заглядає в чарку.

ІІ. Контекстуальні (є синонімами лише у контексті: молоти – товкти – плести язиком).

ІІІ. Морфологічні синоніми (варіанти форм, що передають те ж саме поняття: батьку – батькові). Але не всі науковці виділяють цей розряд синонімів.

ІV. Синтаксичні синоніми - це граматично різні конструкції, що виражають ту ж саму думку. Наприклад: Сонце зайшло, і надворі швидко стемніло. – Як тільки сонце зайшло, на дворі швидко стемніло. - Коли сонце зайшло, надворі швидко стемніло.

Картина, написана олією, висіла над роялем. – Картина, що була написана олією, висіла над роялем. – Написана олією картина висіла над роялем.

V. Фразеологічні синоніми – це різні фразеологізми з однаковим значенням:

ні туди ні сюди, ні в тин ні в ворота, ні риба ні м'ясо, ні Богу свічка ні чорту кочерга тощо.

? як засіб зв’язку сусідніх речень у тексті.

Незнання синонімічних можливостей мови призводить до помилок. Часто виникають ускладнення, коли в російській мові на позначення певних понять існує одне слово, а в українській мові – декілька. Деякі слова відрізняються лише префіксами. Тут треба бути дуже уважним, бо заміна однієї букви може вплинути на значення слова та всього тексту. Запам’ятайте значення слів-синонімів, що часто вживаються у діловому мовленні:

Замісник – заступник. Замісник – це тимчасова посада, а заступник - постійна.

Квиток – білет. Квиток буває театральний, на потяг тощо, а білет - екзаменаційний, кредитний, банківський.

Наступний – подальший. Слово наступний уживається лише з конкретним поняттям: наступна зупинка; наступний тиждень. На означення абстрактного поняття вживається слово подальший: У подальшому зобов’язуюся так не чинити...

Положення – становище – стан: положення - горизонтальне, вертикальне. Становище – міжнародне, офіційне. Стан – справ, хворого, фінансів.

Розібратися у різноманітті синонімічного багатства мови вам допоможе посібник Б. Антоненка-Давидовича «Як ми говоримо» та довідник «Культура української мови» (Єрмоленко С.Я.).

Велика літера у власних назвах пишеться:

1. В індивідуальних іменах людей, по батькові, прізвищах, псевдонімах, прізвиськах: Тарас Григорович Шевченко, Іван Нечуй-Левицький, Нестор Літописець. 2. У назвах міфологічних істот і божеств, дійових осіб у байках і казках, кличках свійських тварин: Перун, Дід Мороз, Лисиця, Рябко. 3. У назвах державних органів і найвищих посад: Верховна Рада України, Президент України, Прем’єр-міністр України, Голова Служби безпеки. 4. У географічних та топографічних власних назвах, територіальних найменуваннях: Європа, Карпати, Поділля, Дніпро, Київ. 5. В астрономічних назвах: Земля, Чумацький Шлях, Великий Хрест. 6. У назвах вулиць, майданів: майдан Незалежності, бульвар Перова, Андріївський узвіз. 7. У назвах держав, союзів держав, міжнародних організацій, областей, районів: Україна, Сполучені Штати Америки, Організація Об’єднаних Націй, Броварський район. 8. У першому слові назв партій, центральних професійних, громадських та інших організацій: Українська республіканська партія, Товариство української мови. 9. У першому слові назв академій, навчальних закладів, науково-дослідних установ, пам’яток культури, заводів, фабрик тощо: Національна академія наук України, Донецький національний університет. 10. У назвах історичних подій, свят, культурних книг, релігійних понять: Полтавська битва, Новий рік, Великдень, Різдво, Божа Матір. 11. У першому слові складених назв заводів, фабрик, установ, трестів, кінотеатрів, парків культури та ін. або в усіх словах, якщо означуване слово не сприймається як родове поняття: фабрика «Киянка», кінотеатр «Веселе коло», кафе «Старий Київ». 12. У першому слові та власних іменах у назвах творів літератури, різних друкованих видань, у назвах газет і журналів тощо: «Слово о полку Ігоревім», газета «Вечірній Київ», журнал «Всесвіт». 13. У ділових паперах пишеться назва документа: Біографія, Акт, Доручення та ін.

Складні іменники пишуться:
Разом
складні іменники, утворені з окремих основ шляхом поєднання за допомогою сполучних голосних о, е: а) одна з основ дієслівного походження, в тому числі і форма наказового способу:	вертоліт, лісосплав, самохід, тепловоз; зірвиголова, перекотиполе, пройдисвіт
б) одна з основ прикметникового походження:	чорнозем, білокрівці
в) обидві основи іменникового походження:	лісостеп, трудодень, шлакоблок
г) з першою частиною пів-, напів-, полу-:	піваркуша, напівавтомат, полукіпок
ґ) утворені з трьохі більше основ:	термогідродинаміка, автомотогурток
Через дефіс
складні іменники, утворені з двох або більше основ без допомоги сполучного голосного: а) з обома відмінюваними частинами:	купівля-продаж, магнітолог-астроном
б) з другою відмінюваною частиною:	блок-система, буй-тур, контр-адмірал, штабс-капітан, тонно-кілометр
складні іменники з першою частиною віце-, екс-, лейб-, максі-, міді-, міні-, обер-:	віце-президент, екс-чемпіон, лейб-медик, максі-спідниця, міні-футбол, обер-майстер
іншомовні назви проміжних сторін світу:	норд-вест, норд-ост
назви рослин:	брат-і-сестра, люби-мене, розрив-трава, чар-зілля
складноскорочені слова:	держкомстат, держкомстандарт, військкомат
скорочені іменники, в яких наводяться початок і кінець слова:	б-ка – бібліотека, л-ра – література, ф-ка – фабрика

Складні прикметники пишуться:
Разом
прикметники, що походять від складних іменників, що пишуться разом:	Землевласник → землевласницький, теплообмін → теплообмінний, вагономонтаж → вагономонтажний
прикметники, утворені від підрядних словосполучень:	народна пісня → народнопісенний, Західна Європа → західноєвропейський, обробляти дерево →деревообробний, збирати зерно → зернозбиральний, діє швидко →швидкодіючий
Через дефіс
прикметники, що походять від складних іменників, що пишуться через дефіс:	віце-президент → віце-президентський, дизель-мотор → дизель-моторний
прикметники, утворені від двох прикметників, що перебувають між собою у сурядному зв'язку:	фінансовий й економічний → фінансово-економічний, французький і український → французько-український
прикметники, перша частина в яких означає відтінок кольору:	темно-рожевий, блідо-вишневий, світло-зелений (але жовтогарячий)
прикметники з першою частиною військово-, воєнно-:	військово-морський, військово-стратегічний (але військовозобов'язаний, військовополонений)

Написання складних і складноскорочених слів та абревіатур