Історія розвитку бізнесу

Розглянемо особливості професійної сфери застосування етики. Фінансово - економічна сфера - досить специфічний вид людської професійної діяльності і успіх спеціаліста в його галузі прямо залежить від того, наскільки уміло він володіє мистецтвом грамотно і делікатно вирішувати(виконувати) свої завдання. Діяльність людини у будь - якій, і, зокрема у фінансово - економічній сфері, повинна базуватись на етичних правилах та нормах. Але ступінь виконання або невиконання цих правил залежить від особистих моральних та ділових якостей людини. Проте, існує ряд визначених правил, які є вимогами до висококваліфікованого спеціаліста, і, власне, людини як соціальної істоти. Слідування цим правилам допоможе якнайкраще проявити свої ділові якості, толерантність по відношенню до інших, а також найвищі людські якості.

Діяльність у фінансово - економічній сфері передбачає зіткнення людини з питаннями і проблемами, які породжені прагненням людини володіти багатством і реалізувати себе в обраній сфері(галузі). Але людина, як істота свідома, не може сліпо йти до досягнення своєї мети, нехтуючи правилами, що були встановлені суспільством, зокрема, в діловій сфері. Адже це, в першу чергу, свідчитиме про її нездатність бути висококваліфікованим працівником, тому що мало лише володіти знаннями, необхідно вміти правильно і достойно застосовувати їх на практиці.

У професіях, пов'язаних із фінансовою та економічною діяльностями, виробляються своєрідні кодекси честі, професійної поведінки, котрі поряд із загально моральними правилами вбирають весь досвід даного виду людської діяльності.

У сфері економіки та фінансів здійснюється безпосередній вихід на людську особистість і її життя, саме тут особливо велика залежність однієї людини від іншої, саме тут відбувається відбиття загальних принципів у конкретній поведінці за конкретної ситуації, реалізується поведінка, яка є гранично значущою для людей, котрі опиняються в сфері дії економіки. Здебільшого саме в цій сфері вирішуються питання матеріальної забезпеченості, руху капіталу, добробуту і матеріального достатку. Адже діяльність в будь - якій галузі економічної сфери, як кінцевий результат передбачає отримання користі і прибутку. А питання, пов'язані з грошима, як правило, викликають інтерес у індивідуумів і в результаті можуть призводити до проблем, які кваліфікований спеціаліст повинен вміти вирішувати делікатно, керуючись засадами основних нормативних вимог ділової етики.

Діяльність людини, як фінансиста, економіста тощо, вимагає через свою специфіку особливого морального регулювання на рівні фахових моральних кодексів. Існують такі види економічної і фінансової діяльності, де швидка перевірка сумлінності виконуваної людиною надзвичайно важливої і відповідальної роботи практично неможлива. В таких ситуаціях людські моральні якості стають вирішальними чинниками нормального функціонування підприємств, фірм, різноманітних установ і т.д. Важко не погодитися з твердженням, що «в складних системах «людина - гроші» на авансцену трудової діяльності виходять фактори самоконтролю, саморегуляції поведінки, котрі перебувають у сфері свідомості і самосвідомості, сумління людини. Гроші і матеріальні цінності, як говорять спеціалісти, простягають руки до нашої совісті, а системи управління ними потребують чесних людей»

Невеликий огляд історії, яку пройшов бізнес у своєму розвитку, дає можливість розширити уявлення про цей вид діяльності. Загалом дослідники розрізняють два етапи розвитку бізнесу: передумови бізнесу і власне бізнес.

І етап - Передумови бізнесу:

а) виробництво «надлишкового» продукту, яке перевищує запити безпосереднього споживання. Обмін цього продукту на інші продукти і вироби — перша складова частина майбутнього бізнесу.

Разом з появою обміну «додатковим продуктом» виявляються і перші передумови розвитку психології бізнесу. Адже обмін товарів і продуктів став задачею конкретних людей і вимагав від них освоєння безлічі нових здібностей: готовності зайнятися таким обміном, уміння домовлятися, виробляти норми і правила побудови відносин у цьому процесі, переборювати безліч упереджень категорії «ми і вони» (які були дуже сильні в примітивних суспільствах) і т.д.

б) поява грошей як еквівалента «загального продукту». Самостійні властивості, які мали гроші (як особливий товар), породили нову передумову бізнесу: мінову діяльність. Міняльні контори Єгипту, Греції, Рима, Візантії, країн Сходу та Середземномор'я, пізніше Італії і Голландії стали прообразом сучасних банків.

Етична і психологічна проблема відношення до грошей викликала цілий спектр нових понять, які пов'язані з темою відносин до грошей, як негативних (скаредність, жадібність, скнарість, корисливість, сріблолюбство), так і позитивних (щедрість, ощадливість, добродійність і ін.). Пам'ятки письма доносять до нас багато винаходів і нововведень, що заклали фундамент сучасного бізнесу, зокрема:

- система оплати праці (масштабно вперше розроблена в Римській імперії). Якщо говорити в психологічних термінах, мова іде про систему мотивації персоналу в бізнесі;

- бухгалтерський облік (Італія, XV ст.). Для психології це означало чергову ступінь розвитку якості, так звану «розрахунковість" мислення бізнесмена;

- страхування (Голландії, XVI ст.). Разом з цим видом діяльності був знайдений механізм, що дозволяв знизити міру ризику при здійсненні угод, торгових операцій, транспортних експедицій і фінансових заходів;

- резервна банківська система (Лондон, середина XVII ст.). Для бізнесу це означало подальше підвищення міри надійності дій. Деякою мірою цим були застраховані від можливих невдач не тільки переміщення товарів і торгівельні операції, але і гроші;

- операції з акціями, біржова діяльність (XVIII ст.). У результаті цього нововведення підприємці одержали масу нових можливостей, значення яких важко переоцінити. Крім простої можливості одержати довгострокові вкладення коштів, необхідних для розвитку бізнесу, підприємець міг тепер по-новому оцінювати результативність своєї справи. З появою акцій та бірж стало можливим спиратися не тільки на підрахунок суми коштів (накопичених, або оборотних), але й одержувати поточну об'єктивну ринкову оцінку, відображену в зміні курсу акцій підприємства. Оскільки ці курси виявляються надзвичайно динамічними, бізнесмени і підприємці одержують наочний і виразний «барометр», який підштовхує до необхідності термінового пошуку нових рішень та дозволяє оцінити ефективність дій. Крім того, біржова діяльність, особливо після затвердження ф'ючерних угод, (тобто операцій з не зробленим ще товаром, не вирослим зерном, не добутою нафтою та інш.) усе більше загострює для бізнесменів необхідність працювати не тільки в режимі «реального часу», але й засвоювати основи стратегічного планування, організовувати роботу з орієнтацією на далеку перспективу, а при можливості - і активного впливу на фактори майбутнього (у тому числі - на кон'юнктуру попиту та пропозиції, політичні події, суспільну думку).

ІІ етап - Власне бізнес, як відносно новий вид людської діяльності, що має специфічні якісні риси, повною мірою сформувався лише на рубежі Х1Х-ХХ століть; - це діяльність, що взяла на свої плечі задачу обміну та розподілу продуктів і послуг. Виробництво, як таке, не є специфічним для бізнесу і скоріше «додане» до задачі обміну в тих випадках, коли воно виявляється економічно вигідним.

Бізнес - це активність, що має своїм результатом одержання прибутку. Цей критерій містить у собі дві складові: 1) активність та 2) одержання прибутку. Саме одержання прибутку (як результат цієї активності) є критерієм відмежування «справжнього» бізнесу від «не-бізнесу» і «квазі-бізнесу».

Окреслимо лише деякі аспекти цього питання:

1) Результатом бізнесу є прибуток. Даний критерій дозволяє відмежувати намір дістати прибуток (суб'єктивну переконаність в тому, що здійснювана діяльність «очевидно» рентабельна, прибуткова), від реального одержання прибутку в результаті роботи бізнесмена.

2) Прибуток — це далеко не будь-які гроші, які людина одержує. Зокрема, прибутком, наприклад, не є зарплата, спадщина, виграш у лотерею, гроші взяті у борг (кредит), знайдені на вулиці; гроші, що виділяє уряд під певні економічні програми і багато чого іншого.

Прибутком вважається тільки результат комерційної операції «гроші-товар(послуга)—гроші», здійснивши яку людина повинна із суми отриманого доходу вирахувати всі необхідні витрати.

3) Бізнес — це системно організований процес, цілісна діяльність, зміст якої виходить за рамки окремої, нехай навіть самої успішної комерційної операції (тобто, це не окрема угода чи ряд угод).

Освоєння методів бізнесу, технології проведення різних угод (торгових, фінансових, бартерних, посередницьких і т.п.) - це необхідний елемент бізнесу, проте недостатній - бізнес лише до них не зводиться.

На рівні загальної тенденції можна спостерігати, що значна частина людей і організацій, які так чи інакше пробують себе в бізнесі, починає відчувати серйозні проблеми вже після того, як вони здійснили кілька вдалих операцій та угод.

Таким чином, уміння діставати прибуток на окремих угодах ще не свідчить про те, що ви маєте справу з реальним бізнесом. Цю стадію відносять до «квазі-бізнесу», який має багато зовнішніх подібностей з реальним бізнесом, але не витримує перевірки на міцність у довгостроковій перспективі.

Критичний розподільчий момент — це спосіб розпорядження прибутком. Поки основна частина прибутку іде на явне споживання (навіть при самих грандіозних масштабах цього прибутку), ми маємо справу тільки з підприємництвом на основі угод, доля якого у віддаленій перспективі дуже сумнівна. Якщо ж основна частина отриманих коштів направляється в розвиток справице - заявка на дійсний бізнес (нехай навіть ефективність цієї справи, як і ведеться в ринковій ситуації, не гарантована).

Отже, ми розглянули в загальних рисах історію та природу такого виду діяльності як бізнес.

1.3 Визначення етики бізнесу як наукової дисципліни

Етика бізнесу – філософська дисципліна, що вивчає етичні засади діяльності людини в бізнесі. Це молода і не достатньо розроблена галузь етики. Методологічна основа дослідження етики бізнесу побудована на міждисциплінарному інтегруванні сучасних філософських, етичних, економічних, соціологічних, психологічних концепцій. Деякі питання, пов’язані з етикою бізнесу розглядаються в економічній етиці, етиці управління, етиці ділового спілкування. Формування етики бізнесу відбувалось під значним впливом етики утилітаризму, етики обов'язку, етики справедливості. Вона є частиною прикладної етики (біоетики, екологічної етики тощо), однією з найбільш молодих наук, яка дуже стрімко розвивається.

Система поглядів на етику бізнесу знаходиться на стадії становлення. На сьогодні науковці так і не дійшли єдиної думки щодо визначення етики бізнесу. Одні стверджують, що це сукупність моральних норм, правил та уявлень, які регулюють ставлення, поведінку і взаємовідносини людей в процесі їх виробничої діяльності. На думку інших авторів (Герет Т.М., Клоноскі Р.Дж.), етика бізнесу розглядає насамперед взаємозв'язок цілей і засобів бізнесу та специфічно людських цілей. А американська дослідниця Лора Неш розглядає етику бізнесу як один з різновидів професійної етики і пропонує таке визначення: це наука, що вивчає відповідність моральних норм людини діяльності та цілям ділової організації.

Досліджуючи питання про взаємодію права і моралі, більшість правознавців відзначають, що все, регульоване правом, так або інакше, регулюється морально, тобто підлягає моральній оцінці. Право і мораль мають загальнофункціональне призначення: вони формують еталони і стандарти поведінки, ціннісно-нормативну орієнтацію суспільства.

Правова система державно-організованого суспільства закріплює життєво важливі для всього суспільства вимоги моралі:

- що етична основа права, є важливою складовою загальної регулятивної потенції права;

- що право повинне бути етичним, закони повинні бути справедливими і гуманними.

Реалізація цих прав є умовою людського щастя, бо права людини по суті є його устремлінням на щастя, визнане законом.

У сучасній соціально-філософській літературі етичний бік діяльності розглядають поряд із феноменом культури у широкому діапазоні. Одним із його аспектів є культура підприємництва, від якої залежить рівень не лише цивілізованості ринкових економічних відносин, а й розвитку суспільства в цілому.

Ділова культура розуміється як сукупність соціальних норм, що, з од­ного боку, є регуляторами економічної поведінки особистостей і груп, а з іншого, виконують функцію соціальної пам'яті суспіль­ства щодо трансляції, вибраковки й оновлення соціально-еконо­мічних цінностей, норм, традицій та еталонів повсякденної еконо­мічної поведінки.

Ділова культура — це "проекція" культури (загальної) на сфери соціально-економічних відносин. Ділова культура регулює економічну поведінку через взає­модію інституціональної та особистої своїх складових, моделюю­чи виконання трансляційної, селекційної й інноваційної функцій. Функції економічної культури: добір і вибракування цінності і норми, необхідної для виживання і подальшого розвитку економі­ки; накопичення еталонів економічної поведінки; трансляція з минулого в сучасність цінностей і норм, що регулюють розвиток економіки.

Отже, поняття “ділова етика” і “ділова культура” схожі, але не тотожні. Останнє є ширшим і включає поряд з етичними якостями ще й психологічні.

Універсальна етика виявляється недостатньою у регулюванні людської поведінки у різного роду специфічних видах діяльності. При цьому, універсальна етика розуміється як система універсальних та специфічних моральних вимог та норм поведінки, що реалізуються в суспільному житті. Такі універсальні етичні норми мають загальний характер, незалежно від професійної та соціальної приналежності людей.

Одною із найбільш активних частин росту етичного знання і накопичення морального досвіду стає прикладна етика.

Розуміння Етики бізнесу як сукупності етичних принципів і норм, якими має керуватися діяльність організацій і їхніх членів у сфері управління й підприємництва ґрунтується на основі саме прикладної етики.

Вперше прикладні етичні принципи представлені Аристотелем у творах "Етика", "Нікомахова етика" і "Політика". У цих творах Аристотель аргументує основні принципи:

· приватна власність, примат двох головних виробничих галузей - сільського господарства й промисловості;

· субпідпорядкованість торгівлі, лихварства й грошей стосовно виробничих галузей.

Існує декілька основних підходів до визначення статусу проблематики прикладної етики:

1) вона є додатком до етичної теорії та продовженням традиційної етики;

2) являє собою найновітніший варіант професійної етики;

3) виступає як перелік своєрідних практичних моральних питань сучасності;

4) є новою стадією розвитку етики, яка характеризується тим, що теорія моралі прямо об'єднується з моральною практикою суспільства.

Складовою прикладної етики постає „ професійна етика ”, яка здійснює систематизацію та кодифікацію правил та моральних норм професіоналів в економічній сфері – підприємців, управлінців.

Професійна етика – етика, що формується на основі професійних обов’язків та завдань. Її соціальною функцією є сприяння успішному вирішенню завдань певної професії. Професійна діяльність - це реалізація людиною своїх знань і творчого потенціалу у межах своєї спеціалізації, визначеної галузі.Моральні взаємовідносини в контексті різного роду професійної діяльності аналізуються саме в професійній етиці.

Завдання професійної етики та її основна соціальна функція полягає у впровадженні моральних принципів у професійній сфері суспільства. Вони охоплюють явища різних порядків:

· етичну оцінку як внутрішньої, так і зовнішньої політики організації в цілому;

· моральні принципи членів організації, тобто професійну мораль;

· моральний клімат в організації;

· зразки морального поводження;

· норми ділового етикету - ритуалізовані зовнішні норми поводження.

Враховуючи прикладний аспект, етика бізнесу – є різновидом професійної етики і як і сам бізнес, існує тільки в суспільному контексті, де влада бізнесу, як і влада уряду, повинна обмежуватися в інтересах суспільства і прав громадян. Етика бізнесу представляє собою інструмент для аналізу і вирішення проблем, які виникають перед людиною, що займається бізнесом. Одним із основних її завданьє вивчення співвідношення моральних норм людини, діяльності й ділової організації, створення прикладних етичних програм (етичних кодексів, конституцій підприємств, проведення етичного аудиту).

Отже, в прикладному аспекті етика бізнесу бачиться як ситуативний аналіз економічної діяльності з урахуванням вимог і суджень громадськості.

У бізнесі мораль проявляє себе і в якості нормативно-регулятивного механізму, і як система цінностей, що надає змісту бізнес-діяльності та визначає напрям й характер самореалізації індивідів в економічному житті.

Важливими для сфери саме бізнесу є наступні принципи, що носять етичний характер:

· влада, якою володіє бізнес, повинна відповідати обсягу соціальної відповідальності;

· бізнес має діяти як відкрита система, що одержує від суспільства необхідну інформацію й надає суспільству об'єктивні відомості про свої операції;

· у межах своєї компетенції бізнес повинен допомагати суспільству вирішувати соціальні проблеми;

· стосовно соціальних витрат і доходів повинен служити одним з вирішальних факторів у процесі прийняття рішень; споживач повинен оплачувати всі витрати на виробництво продукції, надання послуг і т.п., включаючи соціальні витрати.

Найбільш виразно ці принципи проявляються в сфері маркетингу, оскільки через систему маркетингових заходів відбувається взаємодія фірми з її контрагентами, з конкурентним середовищем, із цільовими споживачами й суспільством у цілому. У тій частині, у якій маркетингові заходи стосуються розробки товару, велика соціальна відповідальність за користь (або шкоду) для людини. У тій частині, що пов'язана з організацією збуту й рекламою, найбільш тісним є зв'язок із суспільною думкою й, отже, найбільш ретельний контроль із боку суспільства (громадських організацій). У сфері маркетингових досліджень надзвичайно важливо не переступити грань, за якою одержання маркетингової інформації, необхідної фірмі, переростає у втручання в приватне життя й порушення відповідних прав людини. Тому менеджери, відповідальні за маркетинг, у найбільш явному вигляді зіштовхуються у своїй професійній діяльності з етичними проблемами.

Функціями етики бізнесу в такій перспективі стають трансформація нормативно-теоретичних конструкцій в реальну господарчу практику, віднаходження кореляції між „ідеально-етико-економічним” та „актуально-етико-економічним”.

Таким чином, Етика бізнесу - наукова дисципліна, що вивчає застосування етичних принципів у ділових ситуаціях, аналізує моральні відносини в бізнесі в контексті загальної етичної теорії, психології, економіки, стратегічного планування, фінансів, обліку, маркетингу тощо. Також представляє собою інструмент аналізу і вирішення проблем, які виникають перед людиною, що займається бізнесом.

Найбільш проблемними питаннями в етиці бізнесу є наступні:

· взаємовідносини між корпоративною й універсальною етикою;

· проблема соціальної відповідальності бізнесу;

· питання застосування загальних етичних принципів у конкретних ситуаціях прийняття рішень;

· способи підвищення етичного рівня організації;

· вплив релігійних і культурних цінностей на економічну діяльність та деякі інші.

Дата добавления: 2015-05-26