Сутність соціальної та юридичної відповідальності у менеджменті

ЕТИКА СУЧАСНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

7.1. Сутність соціальної та юридичної відповідальності у менеджменті.

7.2. Етика бізнесу і її роль у розвитку менеджменту.

Однією з найважливіших характеристик керівника є відповідальність за доручену справу. У менеджменті виділяють декілька видів відповідальності. Будь-яка комерційна організація насамперед є основним економічним осередком

Соціальна відповідальність - це відповідальність за процес, за громаду.

Крім здійснення безпосередньої виробничо-господарської діяльності перед підприємцями та менеджерами постають проблеми соціальної відповідальності та соціальної етики. Кожна організація використовує у своїй діяльності матеріальні, фінансові та трудові ресурси держави і тому несе відповідальність перед суспільством. Саме з цієї причини вона повинна спрямовувати частину своїх доходів та зусиль на благо і вдосконалення суспільства (різноманітними соціальними каналами).

Соціальна відповідальність - це добровільна реакція на соціальні проблеми суспільства з боку організації. Визнання підприємцями та менеджерами соціальної відповідальності та відповідне їхнє реагування має переваги і недоліки.

Відповідальність - це категорія етики, яка характеризує особистість з точки зору виконання нею моральних вимог що ставляться суспільством і одночасно виражають ступінь участі особистості і соціальних груп як у їх власному моральному удосконаленні, так і в удосконаленні суспільних відносин.

Відповідальність означає обов'язок давати звіт за свої дії. Обов’язок є вагомим фактором за своїм впливом на поведінку менеджера. Усвідомлення відповідальності змушує його перш ніж діяти, зробити все, щоб бути вичерпно інформованим, віднайти найбільш зрілі наступні кроки, зважити всі "за" і "проти” і, нарешті, в процесі самих дій суворо дотримуватися правил ефективного адміністрування.

Таким чином, відповідальність - це відповідальність моральна.

Відповідальність охоплює широке коло питань:

чи в змозі людина взагалі викопувати вимоги, які до неї ставляться;

наскільки правильно вона їх розуміє і інтерпретує;

наскільки широкими є їі творчі здібності;

в якій мірі повинна людина відповідати за одержані результати, можливі негативні наслідки своєї діяльності.

Нині популярним є чіткі правила і коло обов'язків зовнішнього оточення, що діють в багатьох корпораціях Японії. Центральне місце в системі обов'язків займає поняття "он" (добро, благодіяння). У японській практиці широке застосування знаходять принципи "ва"(мир, гармонія),вимогами яких є дотримання толерантності, усунення егоцентристських тенденцій. Усі працюючі повинні уникати критики, гострих взаємних звинувачень, не вимагати від індивіда відкритого визнання своїх помилок, щоб це не вплинуло негативно на його гідність, імідж.

Для Японії характерне схилення перед ритуалами, звичаями і традиціями: фіззарядка і спів гімну фірми, декламування заповідей, щоденні ранкові промови низових керівників перед працівниками тощо, а групова орієнтація домінує над індивідуальними цілями. Досі тут панує „общинний" принцип підкорення лідеру (вожаку), а виключення із „общини" розглядається як вища форма покарання. Від індивіда вимагається не виділятися, підніматися наверх, тільки рухаючись разом з усіма. Можна вести мову про три основні форми соціальної відповідальності: за чистоту навколишнього середовища, перед прийнятими на роботу та перед споживачами.

Підприємницька діяльність повинна вестись з таким розрахунком, щоб мінімізувати забруднення навколишнього середовища. Це стосується задимленням міст та інших населених пунктів, випадання кислотних дощів, невмілого використання добрив і пестицидів, забруднення відходами життєдіяльності людини та ін.

На кожному робочому місці повинні створюватися сприятливі санітарно-гігієнічні і соціально-психологічні умови діяльності, відповідно до високого наукового і технічного розвитку суспільства.

При структурній перебудові і реорганізації підприємств часто вивільняються люди, і обов'язком керівника є сприяння їхньому працевлаштуванню, розробка програм перекваліфікації, надання допомоги працівникам в одержанні нової професії та інше.

Підприємства повинні надавати однакові можливості при прийомі на роботу, просуванні по службі усім, незалежно від національності, віросповідання, партійної приналежності, статі та інше.

Менеджери вважаються відповідальними за виживання підприємства, продовження строку його існування за рахунок розвитку і розширення, реалізації довгострокових соціальних програм та задоволення численних потреб працюючих, але так, щоб це не було загрозою досягнення стратегічних цілей підприємства.

Отже, соціальна відповідальність - це добровільна реакція на соціальні проблеми суспільства з боку організації. Визнання підприємцями та менеджерами соціальної відповідальності та відповідне їх реагування має переваги і недоліки.

Підприємці та менеджери повинні вибирати такий варіант соціальної відповідальності, який забезпечує переваги та сприяє усуненню та послабленню недоліків.

Поряд із соціальною відповідальністю у формуванні етики бізнесу, етики менеджменту суттєву роль відіграє юридична відповідальність. Значення і одне із завдань сучасного менеджменту полягає саме у тому, щоб фірма (підприємство, організація) дотримувалася у своїй діяльності діючих норм і законів, миттєво реагувала на їх зміни. Виконання організацією всіх юридичних актів є свідченням високого рівня розвитку в ній менеджменту, дає право їй займати з честю свою нішу на рахунку продукції, чи послуг, мати високий рейтинг серед конкурентів-суміжників.

Під юридичною відповідальністю розуміють дотримання конкретних законів і норм державного регулювання, які визначають, що може, а що не повинна робити організація.

З кожного питання існують сотні і тисячі законів та нормативів, наприклад, скільки токсичних речовин може міститись у виробничих стоках; як виключити дискримінацію при прийнятті на роботу; які є мінімальні вимоги з безпеки продукції; якого типу товари можна продавати іншим країнам тощо. Організація, яка "підкоряється" всім цим законам та нормативам, поводить себе юридичне відповідальним чином, однак, вона не обов'язково буде також рахуватися і соціальне відповідальною.

Соціальна відповідальність, на відміну від юридичної, визначає рівень добровільного відгуку на соціальні проблеми з боку організації. Цей відгук має місце по відношенню до того, що лежить поза визначених законом, або регулюючими органами вимог, або ж в межах цих вимог. Наприклад, організація, яка, відповідно до регулювання, повинна мати в своєму штаті 15% представників національних меншин, але фактично не забезпечує цього 15%-го рівня, за законом відповідає за дане порушення. Але її зовсім не обов'язково розглядати як соціальне відповідальну за стан справ в даному регіоні з практикою зарахування на роботу національних меншин. З другого боку, наслідування закону не означає, що організація більше не несе ніякої соціальної відповідальності. Іншу організацію, яка має в штаті більше 15% представників національних меншин, можна було би вважати соціальне відповідальною з точки зору вирішення даної проблеми. Однак та ж сама організація може порушувати закон, займаючись неправдивою рекламою, і в цій сфері діяльності поведінку організації не можна вважати навіть юридичне відповідальною.

Юридичні норми управління містяться в державно-правових і організаційно-правових нормативних актах. Від імені народу державні органи встановлюють межі управління на кожному рівні, місце підприємства в системі суспільного виробництва, права і повноваження осіб у різних формах діяльності з управління. Рівень культури управління значною мірою залежить від ступеня розробки юридичних норм управління і використання їх у процесі управління.

Культура управління - це важлива складова частина управління, яка спричинює прямий і безпосередній вплив на результати діяльності підприємств і організацій.

Дата добавления: 2015-05-26