Методи виховання

· переконання;

· привчання і вправи;

· заохочення;

· обговорення прикладів зі Святого Письма;

· використання позитивних прикладів з літератури, життя сучасників;

· відвідування місць релігійного поклоніння (храмів, костелів, домів молитви тощо), музеїв;

· перегляд кіно- та відеофільмів, репродукцій картин на біблійну тематику;

· прослуховування духовної музики;

· постановка театралізованих вистав;

· підготовка до державних релігійних свят;

· використання рольових ігор;

· організація свят і виставок;

· підготовка творчих доробків учнів тощо.

Привчання і вправи. Метод привчання передбачає певну, до деталей продуману організацію життя учнів, їхньої праці, відпочинку та залучення школярів до виконання норм і правил із метою формування звичних норм поведінки. Привчання відбувається через пояснення взірця поведінки учителем, через демонстрування картин, читання яскравого оповідання.

Важливим моментом привчання слід вважати створення у школярів позитивного ставлення до тієї чи іншої форми поведінки, якого досягають наочністю, образністю, емоційним ставленням самого вчителя до того, що він дає дітям.

Метод привчання може варіюватися залежно від віку та умов виховання. Не завжди доцільно відкрито ставити перед учнями завдання оволодіти якимось способом поведінки. Вихователь може дати учневі певне доручення (чергування в класі, нагляд за дотриманням чистоти), і під час його виконання вихованець оволодіває необхідними нормами поведінки.

Важливе місце у вихованні займають вправи. Вони тісно пов'язані з привчанням. У навчальній роботі вправи використовують, щоб сформувати в учнів навички й розвинути вміння. У деяких випадках вправи у вихованні виконують ту саму роль.

Роль прикладу у вихованні. Великий вплив на дітей справляє повсякденна поведінка дорослих, їхній приклад. Сила впливу прикладу на школярів ґрунтується на схильності дітей до наслідування. Не маючи достатніх знань, переконань і життєвого досвіду, учні дуже уважно приглядаються до поведінки довколишніх людей. Сила впливу прикладу полягає і в тому, що довколишні не нав'язують дітям своїх поглядів, учинків, діти самі помічають їх і сприймають їх як взірець поведінки.

Виховний вплив прикладу пов'язаний не тільки з тим, що учні спостерігають у житті, вивчають, а й із організацією їхньої різноманітної діяльності.

Гра. Гра для дитини має те ж саме значення, яке для дорослого має діяльність та робота. Яка дитина в грі, такою з багатьох поглядів вона буде в роботі, коли виросте. Учитель, який недооцінює роль гри у вихованні школярів, не зможе домогтися великих успіхів у своїй праці. Важливою умовою впливу гри на вихованців є активна участь самих дітей не тільки в проведенні ігор, а й у їх створенні; не слід применшувати й ролі педагога в організації гри. Педагог завжди має уявляти собі мету гри, яку він провадить, і прямувати до цієї мети.

Доручення. У процесі навчання учитель намагається залучити дітей у різноманітну діяльність колективу, даючи доручення. 3а своїм характером доручення можуть бути епізодичними й постійними. Основна функція доручень – забезпечити набування дітьми досвіду виконання громадських та благодійних обов'язків. Важливе значення має і створення позитивного ставлення до доручення. Це стає можливим за умови врахування вікових та індивідуальних особливостей (інтересів, нахилів) учня.

Дата добавления: 2015-05-26