У ХХ ст

Концептуальна логістика розвитку політичних доктрин

Тема 1

Тематика семінарських занять

Номер Теми	Назва теми	Кількість годин
	Алгоритм розвитку політичних доктрин у ХХ ст.
	Політичні доктрини лібералізму
	Політичні доктрини лібералізму
	Політичні доктрини консерватизму
	Політичні доктрини фашизму
	Політичні доктрини націонал-соціалізму
	Політичні доктрини націоналізму
	Політичні доктрини соціал-демократії
	Політичні доктрини комунізму
	Релігійні суспільно-політичні доктрини
	Політичні доктрини фемінізму
	Політичні доктрини екологізму та популізму Радикальні політичні доктрини
	Разом

Основні підходи щодо класифікації політичних доктрин. Ліво-праве позиціонування політичних доктрин. Д.Істон про чотири етапи в розвитку політичної науки у ХХ ст.: формальний (правовий), традиційний або добіхевіоралістичний, біхевіоралістичний та постбіхевіоралістичний.

Особливості формального, або правового етапу: вимоги опису діючих правових норм, визначення рівнів компетенції окремих політичних інститутів та наявність корекції між вимогами норм і політичною поведінкою. Становлення традиційного етапу, фокусування не лише на формальних інститутах, але і на неформальних. Формування напряму інституціоналізму (старого інституціоналізму). Увага до методів дослідження, роль Чиказької школи.

Зародження «біхевіоризму» в психології та особливості «біхевіоралізму» в політичній науці. Головні твердження біхевіоралізму, критерії щодо оцінки теорії. Значення емпіричних досліджень. Проблема фальсифікації в біхевіоралізмі. Чинники, які сприяли активному поширенню біхевіоралізму на початку 50-х років.

Структурний функціоналізм – аналіз структури суспільства та функцій основних його елементів. Конструкція політики як цілісної системи. Д.Істон про матрицю політичної системи. Подальший розвиток системного підходу в працях Г.Алмонда, Д.Пауелла. Залучення до політичного аналізу країн поза Європою та Північною Америкою. Теорія «модернізації» і проблема моделі переходу від «традиційного» суспільства до «сучасного».

Причини виникнення постбіхевіорального етапу в розвитку політичної науки, його особливість та головні характеристики. Е.Доунс та теорія «раціонального вибору». Проблема вибору та раціональної дії для егоїстичного індивіда. Категорія «áктора» і її особливість щодо категорії «суб’єкт». Сутність конструкції «рівновага стратегій». Теорія «неможливості Ерроу» щодо прийняття групових рішень за умов врахування індивідуальних інтересів/переваг. К.Ерроу про умови щодо суспільних рішень, які передбачають врахування переваг громадян. Значення принципу «медіанного виборця» щодо систем прямої та представницької демократії. Проблема стратегічного голосування виборця. Теорія ігор як методика аналізу рішень під час конфліктних ситуацій. Особливість моделей ігор з нульовою та ненульовою сумою. Аналіз кооперативної та некооперативної поведінки за допомогою ігрових моделей: «дилема в’язня», «дилема курчати».

Фомування постмодернізму в політичній науці. Р.Інглхарт про систему постматеріальних цінностей, зміну системи цінностей. Умови формування неоінституціоналізму, його особливість щодо «старого інституціоналізму». Розширене трактування поняття політичний інститут. Головні індикатори нового інституціоналізму. Г.Петерс про основні напрями сучасного інституціоналізму.

Концепція делегативної демократії і її евристична цінність для розуміння та характеристики мережевого суспільства, політичного процесу в умовах трансформації традиційних підходів щодо каталогу політичних акторів.

Дата добавления: 2015-05-26