Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Визначення та розрахунок чистого доходу. 1 страница




Валютний курс - це...

Акредитив — це...

Акредитив — це розрахунковий документ із дорученням однієї кредитної установи іншій здійснити за рахунок спеціально задепонованих коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажений товар.Покритий непокритий відзивний безвідзивний.

­­­­­­­­­­---------------------------------------------------©1-2-------------------------------------------------------

22. Готівкові розрахунки підприємства.

Готівкова форма розрахунків застосовується за обслуговування населення — виплата заробітної плати, матеріального заохочення, дивідендів, пенсій, грошової допомоги. Отримуючи грошові доходи, населення витрачає їх на купівлю товарів, продуктів харчування, оплачує послуги і здійснює інші платежі.

­­­­­­­­­­­---------------------------------------------------©1-2-------------------------------------------------------

23. Принципи організації грошових розрахунків підприємства.

Ефективність функціонування економіки в цілому і кожного окремого підприємства залежить значною мірою від організації розрахунків.

Перший принцип безготівкових розрахунків стосується обов’яз­кового зберігання підприємствами та установами грошових засобів на рахунках в установах банку (за винятком перехідних залишків у касі). Правовою базою для реалізації цього принципу є угода між підприємством і банком щодо розрахунково-касового обслуговування.

Другий принцип полягає в тім, що підприємствам надано право вибору установи банку для відкриття рахунків усіх видів (основного й додаткового) за згодою банку.

Третій принцип — принцип самостійного (без участі банків) вибору підприємствами форми розрахунків та закріплення їх у своїх договорах та угодах. Установи банків можуть тільки пропонувати своїм клієнтам застосовувати ту чи іншу форму розрахунків, ураховуючи специфіку діяльності та конкретні умови, які можуть скластися в процесі розрахунків.

Четвертий принцип — кошти з рахунку підприємства списуються на розпорядження його власника. Ураховуючи можливість від­криття кількох рахунків, суб’єкт підприємницької діяльності визначає один з рахунків як основний. На ньому здійснюється облік заборгованості, яка списується беззаперечно.

П’ятий принцип стосується відкриття рахунків. Поточні рахунки підприємствам — суб’єктам підприємницької діяльності відкривають установи банків тільки за умови повідомлення про це податкового органу. Шостий принцип полягає в терміновому здійсненні платежів. Момент здійснення платежу має бути максимально наближеним до часу відвантаження товарів, виконання робіт, надання послуг.

Сьомий принцип: платежі здійснюються в межах залишків коштів на рахунках платника або в межах наданого банківського кре­диту.

Восьмий принцип: розрахунки між суб’єктами підприємницької діяльності можуть здійснюватись готівкою. При цьому постачальник — отримувач коштів, повинен суму отриманої готівки провести через касову книгу і повернути її в повному обсязі на свій рахунок у банк. Використання готівки, пов’язане з виплатою заробітної плати, премій, винагород, матеріальної допомоги, дивідендів, провадиться тільки шляхом її отримання з кас банків. Такий порядок дає змогу контролювати своєчасну сплату податків, внесків та інших обов’язкових платежів, розмір яких залежить від фонду оплати праці.

­­­­­­­­­­---------------------------------------------------©1-2-------------------------------------------------------

24. Поняття ліміту каси та його розрахунок.

Ліміт каси – це максимально дозволена сума в касі підприємства. Розраховується: береться найбільша найбільша виручка за три місяці підряд і ділиться на кількість днів.

­­­­­­­­­­­­­­­---------------------------------------------------©1-2-------------------------------------------------------

25. Види банківських рахунків та порядок їх відкриття.

Підприємства та їхні відокремлені підрозділи можуть мати такі рахунки в національній валюті:

— поточні рахунки, що відкриваються для зберігання грошових коштів та здійснення всіх видів банківських операцій;

— бюджетні, що відкриваються підприємствам, яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевого бюджетів для цільового їх використання;

— кредитні, що відкриваються в будь-якій установі банку, котра має право видавати кредити (ці рахунки призначено для обліку кредитів, наданих способом оплати розрахункових документів чи переказу коштів на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитної угоди);

— депозитні, що відкриваються між власником рахунку та установою банку на визначений строк. Кошти на депозитні рахунки переказуються з поточного рахунку і після закінчення строку зберігання повертаються на нього ж. Відсотки на депозитні вклади перераховуються на поточний рахунок або зараховуються на поповнення депозиту. Проведення розрахункових операцій та видавання коштів готівкою з депозитного рахунку забороняється.

Для відкриття поточних рахунків підприємства подають установам банків такі документи:

— заяву на відкриття рахунку, підписану керівником та головним бухгалтером;

— копію свідоцтва (засвідчену нотаріально) про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади або іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію;

— копію статуту (положення), засвідчену нотаріально чи органом реєстрації. Установа банку, яка відкриває поточний рахунок, робить позначку про відкриття рахунку на тому примірнику статуту (положення), де стоїть позначка про взяття підприємства на облік у податковому органі, після чого цей примірник повертається власнику рахунку;

— копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;

— картку зі зразками підписів осіб, яким надано право розпорядження рахунком та підпису розрахункових документів зі зразком відбитка печатки підприємства;

— копію документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, засвідчену нотаріально або органом, що видав відповідний документ.

­­­­­­­­­­­­­­­---------------------------------------------------©1-2-------------------------------------------------------

26. Штрафні санкції, що накладаються на підприємства у разі порушення
касової дисципліни
.

З 1995 р. були застосовані такі штрафні санкції:

за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах – у двократному розмірі сум виявленої понад лімітної готівки;

за перевищення норм витрачання готівки на поточні потреби – у розмірі сум їх перевищення;

за неоприбуткування (неповне оприбуткування) у касах готівки – у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми;

за невстановлення лімітів залишків готівки у касах – у п'ятдесятикратному розмірі неоподаткованого мінімуму доходів громадян за кожний випадок (застосовується до комерційних банків).

­­­­­­­­­­­­­­­---------------------------------------------------©1-2-------------------------------------------------------

27. Форми безготівкових розрахунків і платіжні документи.

Безготівкові розрахунки здійснюються в різних формах. Різні форми розрахунків пов’язані з використанням різних видів розрахун­кових документів.

Розрахункові документи готує постачальник або платник, а в окремих випадках — банк. Розрахунковий документ — це відповідно оформлений документ на переказ грошових коштів. Використовуються відповідні форми безготівкових розрахунків (залежно від фор­ми розрахункового документа), а саме:

— платіжними дорученнями;

— платіжними вимогами-дорученнями;

— чеками;

— акредитивами;

— векселями.

Правові основи організації безготівкових розрахунків у господарському обороті регламентуються законодавчими, інструктивними документами. Національний банк України виступає як методичний центр щодо розробки форм і засобів розрахунків у народному господарстві, правил документообороту, організації банківського контролю за проведенням розрахунків.

За часів переходу до ринкових відносин організація безготівкових розрахунків повинна активно сприяти вирішенню таких завдань:

— зміцнення комерційного розрахунку на підприємстві;

— підвищення відповідальності підприємств за своєчасне і в пов­ному обсязі здійснення платежів за всіма зобов’язаннями;

— зміцнення договірної дисципліни;

— прискорення обороту оборотних коштів.

­­­­­­­­­­­­­­­---------------------------------------------------©1-2-------------------------------------------------------

28. Особливості розрахунків в електронних системах типу «Клієнт-банк».

Для оперативного ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обміну технологічною інформацією клієнти можуть застосовувати програмно-технічний комплекс “клієнт банку – банку”, який дозволяє здійснити: введення, коректування та друк клієнтом розрахункових документів; безперервний захист від модифікації електронних документів клієнта з моменту їх формування в електронному вигляді до моменту його

обробки операціоністом банківської установи; їх доставку в банк телекомунікаційними каналами у зашифрованому вигляді за допомогою сертифікованих засобів захисту; отримання з банку повної інформації про стан рахунку клієнта (виписки з рахунку, поточні оперативні залишки на рахунку та іншу

інформацію, яку надає банк); ведення баз даних розрахункових документів, які оброблялись за допомогою системи “клієнт-банк” та стану рахунку клієнта на основі

інформації, що надається банківською установою протягом дня; виконання автоматичного звірення інформації про стан рахунку клієнта та про стан оброблення розрахункових документів.

Система “клієнт-банк” є складовою програм автоматизації банківської діяльності та джерелом надходження розрахункових документів до системи електронних платежів НБУ чи внутрішньої платіжної системи. Юридичною підставою для роботи клієнта за допомогою системи “клієнт-банк” і оброблення його електронних документів банком є окремий договір між ним і банком. У договорі обов`язково мають бути обумовлені Банківські операції

права, обов`язки та відповідальність сторін, порядок вирішення спірних питань

у разі їх виникнення.

­­­­30. Платіжна дисципліна — це...

Платіжна дисципліна (англ. Payment discipline, Purshasing discipline; рос. Платёжная дисциплина) — своєчасне і точне виконання фізичними та юридичними особами зобов'язаньперед кредиторами та іншими особами зі сплати грошових сум, у тому числі податків у державний і муніципальний бюджети; дотримання форм і порядку платежів, встановленихзаконом, іншими правовими актами та договором.

Платіжна дисципліна — це складова частина законності і правопорядку в країні. Зміцнення платіжної дисципліни передбачає впорядкування розрахунків у підприємницьких та інших організаціях, вдосконалення законодавчих заходів відповідальності за порушення платіжної дисципліни та їх реалізації. За несвоєчасні розрахунки та платежі підприємства, організації та фізичні особи сплачують на користь відповідних суб'єктів (кредиторів) у встановленому законом або договором розмірі пеню, штрафи, неустойки.

­­­­­­­­­­­­­­­---------------------------------------------------©1-2-------------------------------------------------------

 

 

29. В чому полягає організація контролю за дотриманням касової дисципліни?

Без належної касової дисципліни неможливе нормальне здійснення готівково-грошового обігу. Виконання всіма господарськими суб'єктами встановлених НБУ правил здійснення операцій з готівкою: правил її зберігання, інкасації, витрачання за призначенням тощо – необхідна передумова ефективного реформування національної грошової системи. Вирішальне значення щодо дотримання касової дисципліни має повне виконання всіма господарськими суб'єктами норм з регулювання обігу готівки.

Контроль за готівковим грошовим обігом має бути постійним і всебічним. Актуальність і значимість такого контролю особливо зростає в умовах інфляції і надмірного розширення частки готівки у грошовій масі.

З метою поліпшення стану готівкового обігу, запобігання зловживанням під час здійснення операцій з готівкою, приховуванню доходів в Україні застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за порушення норм з регулювання обігу готівки (Указ Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки". 12. 06. 1995 р. № 436/95). В основі цих санкцій лежить принцип забезпечення єдиного державного підходу до встановлення економічної відповідальності господарських суб'єктів за порушення касової дисципліни і норм готівкового обігу. З 1995 р. були застосовані такі штрафні санкції:

за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах – у двократному розмірі сум виявленої понад лімітної готівки;

за перевищення норм витрачання готівки на поточні потреби – у розмірі сум їх перевищення;

за неоприбуткування (неповне оприбуткування) у касах готівки – у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми;

за невстановлення лімітів залишків готівки у касах – у п'ятдесятикратному розмірі неоподаткованого мінімуму доходів громадян за кожний випадок (застосовується до комерційних банків).

Штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки застосовуються до господарських суб'єктів державними податковими органами на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань комерційних банків, державної контрольно-ревізійної служби, органів Міністерства внутрішніх справ України, НБУ шляхом надання банку за місцем знаходження розрахункового рахунка платника безакцептної платіжної вимоги-доручення.

Штрафи за порушення норм з регулювання обігу готівки стягуються до державного бюджету у безспірному порядку.

У системі контролю за дотриманням касової дисципліни в народному господарстві важливою є роль комерційних банків. Установи комерційних банків систематично, не менше ніж один раз на два роки, а у разі виявлених порушень – частіше, перевіряють дотримання касової дисципліни на всіх підприємствах, які вони обслуговують, незалежно від форм власності, і мають право одержувати від них дані про їхні касові обороти за джерелами надходжень і цільовим призначенням витрачання грошей.

При перевірці дотримання касової дисципліни з'ясовується:наявність встановленого ліміту залишку каси;

відповідність записів касової книги підприємства даним банку про суми, одержані з банку і здані в банк;

забезпечення щоденного дотримання встановлених банком лімітів залишків готівки у касах, строків і порядку здавання грошової виручки, вчасність повернення в банк невитрачених у встановлений строк сум заробітної плати, допомог, стипендій, винагород та інших сум, встановлених норм витрачання грошей з виручки на поточні потреби;

правильність витрачання готівки, одержаної в банку, враховуючи, що підприємства не мають права використовувати її на інші цілі, крім зазначених у чеку при одержанні грошей; правильність витрачання готівки з власних надходжень;

правильність ведення касової книги і вчасність обліку в ній надходжень та видач готівки.

Основні види порушень касової дисципліни на підприємствах такі: витрачання касової виручки понад встановлені норми, невчасна здача виручки до банку, перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі, витрачання одержаної в банку готівки не за призначенням, невчасне повернення в банк невикористаних готівкових коштів, одержаних на виплату заробітної плати, допомог, стипендій і винагород, видача готівки з кас у позику іншим підприємствам (організаціям, установам) і фізичним особам та інші.

Пропозиції установ банків про заходи щодо усунення виявлених порушень касової дисципліни є обов'язковими для всіх підприємств. Важливе значення щодо контролю за дотриманням касової дисципліни має ревізійна робота. Вищестоящі організації при проведенні документальних ревізій на всіх підвідомчих підприємствах в обов'язковому порядку проводять ревізію каси і перевіряють дотримання касової дисципліни.

У строки, встановлені керівником підприємства, але не рідше одного разу на квартал, на кожному підприємстві проводиться раптова ревізія каси з повним поаркушним перерахунком усіх грошей і перевіркою інших цінностей, що знаходяться в касі. Для проведення ревізії каси наказом керівника підприємства призначається комісія, яка складає акт інвентаризації.

Особи, винні в систематичному порушенні касової дисципліни, притягаються до відповідальності у встановленому чинним законодавством порядку. Відповідальність за дотримання касової дисципліни покладається на керівників підприємств, головних бухгалтерів, керівників фінансових служб і касирів.

­­­­­­­­­­­­­­­---------------------------------------------------©1-2-------------------------------------------------------

31. Види санкцій за порушення платіжної дисципліни на підприємстві.

Платіжна дисципліна передбачає здійснення підприємствами платежів за фінансовими зобов'язаннями в повному обсязі та у встановлені строки.

За порушення підприємствами розрахунково-платіжної дисципліни до них можуть бути вжиті відповідні санкції.

Договірні санкції спрямовані на забезпечення повного й беззаперечного виконання господарських угод. Такі санкції застосовуються у вигляді сплати неустойки, яка визначається у відсотках до суми невиконаного зобов'язання.

Банківські (кредитні) санкції застосовуються до підприємств за порушення ними кредитної дисципліни; за незадовільний стан обліку і звітності; нецільове використання кредитних ресурсів; за несвоєчасне повернення отриманих кредитів.

Фінансові санкції застосовуються за порушення суб'єктами господарювання фінансової дисципліни. Вони застосовуються державними органами, податковими адміністраціями.

­­­­­­­­­­­­---------------------------------------------------©1-2-------------------------------------------------------

32. Характеристика і склад грошових надходжень підприємств.

Забезпечення грошових надходжень, які потрібні для відшкодування витрат виробництва й обігу, своєчасне виконання фінансових зобов’язань перед державою, банками та іншими суб’єктами господарювання, формування доходів і прибутку є найважливішою стороною діяльності підприємств (рис. 3.1).

Вхідні грошові потоки підприємств за їхніми джерелами можна поділити на внутрішні та зовнішні. Якщо кошти надходять з будь-яких джерел на самому підприємстві, вони належать до внутрішніх. Надходження коштів за рахунок ресурсів, які мобілізуються на фінансовому ринку, свідчить про використання зовнішніх джерел. Структура вхідних грошових потоків залежить від сфери діяльності та організаційно-правової форми підприємства. У світовій практиці, 60–70 % фінансових ресурсів надходить на підприємства за рахунок внутрішніх джерел. Внутрішні грошові надходження згідно з чинною практикою обліку і звітності включають:

1) виручку від реалізації продукції, робіт і послуг;

2) виручку від іншої реалізації;

3) доходи від позареалізаційних операцій.

Виручка від реалізації продукції, робіт і послуг залежить від основної діяльності підприємств. Тому на неї припадає найбільша частка внутрішніх грошових надходжень.

­­­­­­­­­­­­­­­­­---------------------------------------------------©1-2-------------------------------------------------------

33. Класифікація грошових потоків за видами діяльності.

1. За масштабами обслуговування господарського процесу виділяються наступні види грошових потоків:

• грошовий потік по підприємству в цілому. Це найбільш агрегований вид грошового потоку, що акумулює усі види грошових потоків, що обслуговують господарський процес підприємства в цілому;
• грошовий потік по окремих структурних підрозділах (центрах відповідальності) підприємства.

• грошовий потік по окремих господарських операціях. У системі господарського процесу підприємства такий вид грошового потоку варто розглядати як первинний об'єкт самостійного управління.

2. За видами господарської діяльності відповідно до міжнародних стандартів обліку виділяють наступні види грошових потоків:• грошовий потік по операційній діяльності. Він характеризується грошовими виплатами постачальникам сировини і матеріалів; стороннім виконавцям окремих видів послуг, що забезпечують операційну діяльність; заробітної плати персоналу, зайнятому в операційному процесі, а також здійснюючому управління цим процесом; податкових платежів підприємства в бюджети всіх рівнів і в позабюджетні фонди; іншими виплатами, пов'язаними зі здійсненням операційного процесу;

• грошовий потік по інвестиційній діяльності. Він характеризує платежі і надходження коштів, пов'язані зі здійсненням реального і фінансового інвестування, продажем основних засобів, що вибувають, і нематеріальних активів, ротацією довгострокових фінансових інструментів інвестиційного портфеля й інші аналогічні потоки коштів, що обслуговують інвестиційну діяльність підприємства;
• грошовий потік по фінансовій діяльності. Він характеризує надходження і виплати коштів, пов'язані з залученням додаткового акціонерного чи пайового капіталу, одержанням довгострокових і короткострокових кредитів і позик, сплатою в грошовій формі дивідендів і відсотків по вкладах власників і деякі інші грошові потоки, пов'язані зі здійсненням зовнішнього фінансування господарської діяльності підприємства.

3. За спрямованістю руху коштів виділяють два основних види грошових потоків:

• позитивний(вхідний) грошовий потік, що характеризує сукупність надходжень коштів на підприємство від усіх видів господарських операцій (як аналог цього терміна використовується термін “приплив коштів")
• негативний(вихідний) грошовий потік, що характеризує сукупність виплат коштів підприємством у процесі здійснення усіх видів його господарських операцій (як аналог цього терміна використовується термін „відплив коштів"

4. За методом обчислення обсягу виділяють наступні види грошових потоків підприємства:• Валовий грошовий потік. Він характеризує всю сукупність надходжень або витрат коштів у розглянутому періоді часу в розрізі окремих його інтервалів;
• чистий грошовий потік. Він характеризує різницю між позитивним і негативним грошовими потоками (між надходженням і витратою коштів) у розглянутому періоді часу в розрізі окремих його інтервалів.

34. Види діяльності підприємств.

Розрізняють три види підприємницької діяльності: виробничу, комерційну і фінансову.

Об’єктом діяльності в галузі виробництва є процес господарювання з виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг при кругообігу ресурсів: виробничі ресурси – виробництво – готова продукція (роботи, послуги) – товар – продаж – валовий дохід – фінансовий результат.

Виробниче підприємництво передбачає: визначення виду виробничої діяльності та номенклатури асортименту продукції (товарів, робіт, послуг), яку буде виробляти підприємець. Підприємство може існувати доти, доки має споживачів об’єктів своєї господарської діяльності; виявлення потреби у товарах, необхідних потенційному споживачеві (маркетингова діяльність); оформлення контракту між підприємцем і покупцем товару; здійснення самого виробництва товарів і послуг. Все необхідне для виробництва (засоби праці, сировина і матеріали, інформація) підприємець придбає самостійно. З огляду на це підприємець повинен вміти визначати основні виробничі операції, машини та устаткування, сировину, матеріали та комплектуючі вироби, виробничі та невиробничі приміщення, необхідні для здійснення господарської діяльності; залучення до своєї діяльності сторонніх організацій та осіб, якщо окремі роботи підприємець не здатний виконати своїми силами.

Фінансовий результат виробничого підприємництва характеризують прибуток і рентабельність виробництва продукції (відношення прибутку до затрат виробництва). Чим успішніше працює підприємство, тим вищі ці показники.

Суть комерційної діяльності становлять торгово-обмінні операції з купівлі-продажу (перепродажу) товарів при кругообігу ресурсів: ресурси для господарської діяльності – товар – продаж – валовий дохід – фінансовий результат.

Схема комерційного підприємництва аналогічна схемі виробничої підприємницької діяльності. Відмінність полягає у відсутності в комерційному підприємництві виробництва по випуску продукції та необхідності в зв’язку з цим забезпечувати це підприємство сировиною. Комерційній підприємницькій діяльності передує аналіз ринку, на основі якого визначаються обсяг і ціна товару, що закуповується, обсяг і ціна реалізації цього товару. Остання має бути вищою за купівельну ціну.

Комерційна діяльність передбачає: добір кадрів, здатних виконувати операції придбання, транспортування, продажу товарів та інші торгово-посередницькі послуги; придбання товарів для наступного їх продажу; будівництво, оренду або придбання складських приміщень та торгових точок для зберігання та продажу товарів; залучення сторонніх організацій для виконання посередницьких робіт; фінансування підприємства для придбання товарів; збирання необхідної інформації для визначення постачальників (продавців) і покупців; продаж товарів покупцеві.

Об’єктом фінансової діяльності є процес господарювання з купівлі-продажу грошей, валюти, цінних паперів та обслуговування розрахункових операцій при кругообігу ресурсів: ресурси для господарської діяльності – придбання фінансових ресурсів – продаж – валовий дохід – фінансовий результат.

Схема фінансової діяльності аналогічна комерційній. Підприємець виступає як продавець фінансового товару або дає його в борг за певну плату. Грошова виручка від продажу фінансового товару використовується для покриття витрат і отримання прибутку.

Під звичайною діяльністю мають на увазі будь-яку діяльність підприємства, а також операції, які її забезпечують або виникають внаслідок здійснення такої діяльності.

До надзвичайної діяльності відносять такі операції або події, які відрізняються від звичайної діяльності, не відбуваються часто або регулярно та не передбачаються підприємцем. Це – стихійні лиха, пожежі, техногенні аварії, експропріація приватної власності державою тощо.

Одні й ті ж події можуть бути надзвичайними для одного підприємства і звичайними для іншого.

Звичайна діяльність, у свою чергу, поділяється на операційну та іншу (фінансову й інвестиційну).

Операційна діяльність – це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, що не є інвестиційною або фінансовою діяльністю.

До основної діяльності відносять операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, послуг), які є визначальною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.

Інша операційна діяльність включає реалізацію виробничих запасів, оперативну оренду активів тощо.

Підприємницька діяльність може здійснюватись лише за умови державної реєстрації суб’єктів господарювання.

Держава здійснює регулювання окремих видів підприємництва шляхом ліцензування та обмеження окремих видів підприємницької діяльності для певних організаційних форм господарювання.

­­­­­­­­­­­­­­­­­---------------------------------------------------©1-2-------------------------------------------------------

35. Класифікація доходів підприємств.

Доходи підприємства можна поділити на такі групи:

- від основної (операційної) діяльності - виручка від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг;

- від іншої операційної діяльності - реалізація оборотних активів, іноземної валюти; від операційної оренди, операційних курсових різниць; одержані пені, штрафи, неустойки; від списання кредиторської заборгованості, одержані гранди, субсидії, інші доходи;

- від здійснення фінансових операцій - від спільної діяльності, інвестицій в асоційовані та дочірні підприємства, одержані дивіденди, одержані доходи за облігаціями тощо;

від іншої звичайної діяльності - реалізація фінансових інвестицій, основних засобів, нематеріальних активів; безоплатно одержаних оборотних активів тощо;

- від надзвичайних подій:відшкодування збитків від надзвичайних подій; інші надзвичайні доходи.

­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­---------------------------------------------------©1-2-------------------------------------------------------

36. Суть доходу від операційної діяльності.

Доходи від операційної діяльності – це доходи (виручка) від реалізації продукції та інші операційні доходи. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) – це загальний дохід, виручка від реалізації продукції без врахування наданих знижок, повернення проданих товарів та непрямих податків. Інші операційні доходи включають всі доходи від операційної діяльності, крім доходу від реалізації продукції. До них, зокрема, відносять: доходи від реалізації іноземної валюти; доходи від продажу оборотних активів (крім фінансових інвестицій); доходи, одержані від операційної оренди активів; доходи від операційної курсової різниці за операціями в іноземній валюті; суми одержаних штрафів, пені, неустойок та інших санкцій за порушення господарських договорів; доходи від списання кредиторської заборгованості; відшкодування раніше списаних активів (надходження боргів, списаних як безнадійні); суми одержаних грантів та субсидій; інші доходи.

­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­---------------------------------------------------©1-2-------------------------------------------------------




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-26; Просмотров: 857; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.064 сек.