Розділ VII

РОЗГЛЯД СПРАВ ПРО ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО
ЗАХИСТ ЕКОНОМІЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

Стаття 35. Розгляд справ про порушення законодавства про
захист економічної конкуренції

1. Розгляд справ про порушення законодавства про захист
економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про
початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у
справі.

2. При розгляді справи про порушення законодавства про захист
економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України:

збирають і аналізують документи, висновки експертів,
пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та
приймають рішення у справі в межах своїх повноважень;

отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або
будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.

Стаття 36. Підстави для початку розгляду справи

1. Органи Антимонопольного комітету України розпочинають
розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної
конкуренції за:

заявами суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань,
установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи
бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства
про захист економічної конкуренції;

поданнями органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, органів адміністративно-господарського управління
та контролю про порушення законодавства про захист економічної
конкуренції;

власною ініціативою органів Антимонопольного комітету
України.

У разі надходження від заявника клопотання про можливість
настання негативних наслідків, пов'язаних із поданням заяви, та з
метою захисту його інтересів розгляд справи про порушення
законодавства про захист економічної конкуренції розпочинається за
власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України.

2. У випадках, коли дії чи бездіяльність, що містить ознаки
порушення законодавства про захист економічної конкуренції не має
відчутного впливу на умови конкуренції на ринку, заявнику може
бути відмовлено у розгляді справи. (Частина друга статті 36 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 2596-IV (2596-15) від
31.05.2005)

Стаття 37. Початок розгляду справи

1. У разі виявлення ознак порушення законодавства про захист
економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення,
органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження
про початок розгляду справи. (Частина перша статті 37 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 2596-IV (2596-15) від 31.05.2005)

2. Розпорядження про початок розгляду справи надсилається
відповідачу протягом трьох робочих днів з дня його прийняття. У
разі коли відповідача визначено після початку розгляду справи,
йому протягом трьох робочих днів надсилається розпорядження про
залучення до участі у справі як відповідача разом з розпорядженням
про початок розгляду справи. (Частина друга статті 37 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 2596-IV (2596-15) від 31.05.2005)

3. Повідомлення про початок розгляду справи надсилається
заявнику та третім особам.

Стаття 38. Об'єднання і виділення справ, зупинення розгляду
справи та його поновлення

1. Органи Антимонопольного комітету України можуть прийняти
розпорядження про об'єднання кількох справ в одну або про
виділення справи для окремого розгляду.

2. Розгляд справи може бути зупинено з власної ініціативи
відповідного органу Антимонопольного комітету України чи за заявою
особи, яка бере участь у справі, до завершення розгляду органом
Антимонопольного комітету України, господарським судом пов'язаної
з цією справою іншої справи або до вирішення державним органом
пов'язаного з нею іншого питання. Про зупинення розгляду справи та
його поновлення приймається розпорядження.

Стаття 39. Особи, які беруть участь у справі

1. Особами, які беруть участь у справі, визнаються: сторони,
треті особи, їх представники.

2. Сторонами у справі є відповідач і заявник (у разі якщо
справу розпочато за відповідною заявою).

Заявником є особа, яка подала заяву, подання про порушення
законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідачем є особа, щодо якої здійснюється розгляд справи
про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Третьою особою є особа, залучена до участі у справі у зв'язку
з тим, що рішення може суттєво зачепити її права та інтереси,
охоронювані цим Законом. Про визнання третьою особою органами
Антимонопольного комітету України приймається розпорядження, про
що повідомляються особи, які беруть участь у справі.

3. Встановивши, що як відповідач до участі у справі повинна
бути залучена інша особа, органами Антимонопольного комітету
України приймається розпорядження про заміну відповідача або про
залучення до участі у справі співвідповідачів, про що
повідомляються особи, які беруть участь у справі.

Стаття 40. Права і обов'язки осіб, які беруть участь у справі

1. Особи, які беруть (брали) участь у справі, мають право:

ознайомлюватися з матеріалами справи (крім інформації з
обмеженим доступом, а також інформації, розголошення якої може
завдати шкоди інтересам інших осіб, які беруть (брали) участь у
справі, або перешкодити подальшому розгляду справи);

наводити докази, подавати клопотання, усні й письмові
пояснення (заперечення), пропозиції щодо питань, які виносяться на
експертизу; { Абзац третій частини першої статті 40 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 3486-IV (3486-15) від 23.02.2006 }

одержувати копії рішень у справі (витяги з них, крім
інформації з обмеженим доступом, а також інформації, розголошення
якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у
справі);

оскаржувати рішення в порядку, визначеному законом.

2. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані
добросовісно користуватися належними їм правами.

Стаття 41. Забезпечення доказів

1. Доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які
дають можливість встановити наявність або відсутність порушення.

Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і
третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими
доказами, речовими доказами і висновками експертів.

Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових
осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи
відсутність порушення, фіксуються у протоколі.

2. Збір доказів здійснюється Антимонопольним комітетом
України, його територіальними відділеннями незалежно від
місцезнаходження доказів.

3. Особи, які беруть участь у справі, мають право надавати
докази та доводити їх достовірність (об'єктивність).

Стаття 42. Строк давності притягнення до відповідальності за
порушення законодавства про захист економічної
конкуренції

1. Суб'єкт господарювання не може бути притягнений до
відповідальності за порушення законодавства про захист економічної
конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до
відповідальності.

Строк давності притягнення до відповідальності за порушення
законодавства про захист економічної конкуренції становить п'ять
років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з
дня закінчення вчинення порушення.

Строк давності притягнення до відповідальності за порушення
законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені
пунктами 13-16 статті 50 цього Закону, становить три роки з дня
вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня
закінчення вчинення порушення.

2. Перебіг строку давності зупиняється на час розгляду
органами Антимонопольного комітету України справи про порушення
законодавства про захист економічної конкуренції.

Стаття 43. Забезпечення проведення експертизи

1. Органи Антимонопольного комітету України за власною
ініціативою чи за клопотанням особи, яка бере участь у справі,
мають право призначати експертизу, про що приймається
розпорядження.

2. Призначаючи експертизу та встановлюючи коло питань, що
слід поставити перед експертами, відповідний орган
Антимонопольного комітету України зобов'язаний врахувати
пропозиції сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відхилення питань, запропонованих особами, які беруть участь у
справі, орган Антимонопольного комітету України повинен
мотивувати. У розпорядженні про призначення експертизи
зазначаються питання, на які потрібні висновки експертів, та
особа, яка буде проводити експертизу. { Частина друга статті 43 в
редакції Закону N 3486-IV (3486-15) від 23.02.2006 }

3. Експертиза проводиться експертами відповідних установ або
іншими спеціалістами. Експертом може бути призначена будь-яка
особа, яка володіє необхідними знаннями для дачі висновку.

4. Орган Антимонопольного комітету України, якщо це необхідно
для дачі висновку, може надати експерту для ознайомлення матеріали
справи. При цьому експерт не має права розголошувати інформацію з
обмеженим доступом, а також інформацію, розголошення якої може
завдати шкоди інтересам інших осіб, які беруть (брали) участь у
справі, або перешкодити подальшому розгляду справи, що міститься в
матеріалах справи.

5. Експерт має право заявляти клопотання про надання
матеріалів, необхідних для дачі висновку, та вказувати у висновку
на обставини, які мають значення для справи, але щодо яких йому не
було поставлено запитань. Експерт має право відмовитися від дачі
висновку, якщо наданих йому матеріалів недостатньо або якщо він не
має необхідних знань для виконання покладеного на нього
обов'язку. { Частина п'ята статті 43 в редакції Закону N 3486-IV
(3486-15) від 23.02.2006 }

6. У разі необхідності проведення додаткових досліджень, а
також у разі суперечливості висновків кількох експертів орган
Антимонопольного комітету України може призначити додаткову або
повторну експертизу.

7. Експерт за розголошення інформації з обмеженим доступом чи
іншої інформації, розголошення якої заборонено, дачу неправдивого
висновку або за відмову без поважних причин від виконання
покладених на нього обов'язків несе кримінальну відповідальність
відповідно до закону.

8. Витрати на проведення експертизи відшкодовуються за
рахунок особи, яка вчинила порушення законодавства про захист
економічної конкуренції. У разі відмови у відшкодуванні зазначених
витрат особа, яка понесла ці витрати, може звернутися до
господарського суду із заявою про їх відшкодування.

Стаття 44. Вилучення доказів, накладення арешту

1. Вилучення письмових та речових доказів, зокрема
документів, предметів чи інших носіїв інформації, що можуть бути
доказами чи джерелом доказів у справі про порушення законодавства
про захист економічної конкуренції, проводиться на підставі
розпорядження державного уповноваженого Антимонопольного комітету
України чи голови територіального відділення особисто або
уповноваженими ними працівниками Антимонопольного комітету
України, його територіального відділення у випадках, якщо:

докази не було надано і є достатні підстави вважати, що
документи, предмети чи інші носії інформації, які можуть бути
доказами чи джерелом доказів у справі, знаходяться у певному
місці;

існує загроза, що відповідні документи, предмети чи інші
носії інформації можуть бути знищені.

2. У разі вилучення оригіналів письмових доказів
Антимонопольний комітет України чи його територіальне відділення
на клопотання особи, в якої вилучено відповідні докази, протягом
трьох днів з дня внесення клопотання надає цій особі завірені
копії цих доказів. Завірені Антимонопольним комітетом України чи
його територіальним відділенням копії письмових доказів мають силу
оригіналу при пред'явленні їх іншим особам.

3. Якщо вилучення письмових доказів утруднено, наприклад
через їх численність або внаслідок того, що тільки частина з них
має значення для справи, уповноважені працівники Антимонопольного
комітету України чи його територіальних відділень можуть
отримувати витяги з них, засвідчені в установленому порядку
особою, якій належать документи.

За клопотанням осіб, у яких було вилучено оригінали письмових
доказів, ці докази можуть бути повернені після закінчення строку
оскарження відповідного рішення органу Антимонопольного комітету
України до господарського суду. У матеріалах відповідної справи
залишається копія письмового доказу, засвідчена в установленому
порядку особою, якій повертається оригінал.

В окремих випадках речові докази після огляду та дослідження
їх відповідним органом Антимонопольного комітету України можуть
бути повернуті за клопотанням осіб, від яких вони були одержані,
до закінчення розгляду справи, якщо задоволення такого клопотання
можливе без шкоди для розгляду справи.

4. У разі, коли вилучити докази немає можливості, державний
уповноважений, голова територіального відділення Антимонопольного
комітету України чи уповноважені ними працівники Антимонопольного
комітету України, його територіального відділення накладають арешт
на предмети, документи, інші носії інформації, що можуть бути
доказами чи джерелом доказів у справі.

5. Вилучення чи накладення арешту на майно, предмети,
документи, інші носії інформації проводиться у робочий час
незалежно від їх місцезнаходження, в тому числі в службових
приміщеннях та транспортних засобах, що належать суб'єкту
господарювання, на робочих місцях працівників на підставі
розпорядження державного уповноваженого чи голови територіального
відділення Антимонопольного комітету України; у місцях проживання
та інших володіннях осіб - на підставі рішення господарського
суду.

Про вилучення чи накладення арешту на майно, предмети,
документи, інші носії інформації складається протокол, в якому
зазначаються дата його складання, прізвище та посада особи, яка
провела вилучення, наклала арешт, перелік вилучених чи тих, на які
накладено арешт, предметів, документів, інших носіїв інформації чи
майна. Протокол підписується двома уповноваженими працівниками
Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень,
які провели вилучення, наклали арешт. Протокол також підписують
особи, які були присутніми при вилученні, накладенні арешту.

У разі відмови осіб від підписання протоколу в ньому робиться
запис про це. Особа має право подати пояснення і зауваження
стосовно змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також
викласти мотиви своєї відмови від його підписання.

Копія протоколу про вилучення, накладення арешту надається
суб'єкту господарювання, документи, предмети, інші носії
інформації у якого були вилучені, арештовані, або вручається
представнику суб'єкта господарювання.

6. Повернення вилучених предметів, документів, інших носіїв
інформації оформляється протоколом у порядку, встановленому для
вилучення.

Про повернення чи зняття арешту з майна, предметів,
документів, інших носіїв інформації державний уповноважений
Антимонопольного комітету України, голова територіального
відділення Антимонопольного комітету України приймає
розпорядження.

7. Антимонопольний комітет України, його територіальні
відділення забезпечують зберігання письмових та речових доказів.

За утаювання, розтрату чи втрату предметів, документів, інших
носіїв інформації особи, яким вони передані на зберігання, несуть
відповідальність, передбачену законом.

Стаття 45. Сприяння проведенню розгляду справи про
порушення законодавства про захист економічної
конкуренції

Для забезпечення проведення розгляду справи про порушення
законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема
виконання дій, передбачених статтею 44 цього Закону, органи
внутрішніх справ, органи доходів і зборів та інші правоохоронні
органи зобов'язані надавати у межах наданих їм прав допомогу
Антимонопольному комітету України, його територіальним
відділенням. { Стаття 45 із змінами, внесеними згідно із Законом N 406-VII
(406-18) від 04.07.2013 }

Стаття 46. Рекомендації органів Антимонопольного комітету
України

1. Органи Антимонопольного комітету України мають право
надавати рекомендації органам влади, органам місцевого
самоврядування, органам адміністративно-господарського управління
та контролю, суб'єктам господарювання, об'єднанням стосовно
припинення дій, які містять ознаки порушення законодавства про
захист економічної конкуренції, усунення причин виникнення цих
порушень і умов, що їм сприяють, а у разі, якщо порушення
припинено, - щодо вжиття заходів для усунення наслідків цих
порушень. Рекомендації надаються у формі листа.

2. Рекомендації органів Антимонопольного комітету України
підлягають обов'язковому розгляду органами чи особами, яким вони
надані. Про результати їх розгляду Антимонопольному комітету
України, його територіальному відділенню повідомляється у
десятиденний строк з дня отримання рекомендацій, якщо органами
Антимонопольного комітету України не продовжено цей строк.

3. За умови виконання положень рекомендацій у разі, якщо
порушення не призвело до суттєвого обмеження чи спотворення
конкуренції, не завдало значних збитків окремим особам чи
суспільству та вжито відповідних заходів для усунення наслідків
порушення, провадження у справі про порушення законодавства про
захист економічної конкуренції не розпочинається, а розпочате
провадження закривається.

Стаття 47. Попереднє рішення у справі

1. У процесі розгляду справи органи Антимонопольного комітету
України за поданою суб'єктом господарювання заявою про вжиття
заходів для відвернення негативних та непоправних наслідків для
суб'єктів господарювання внаслідок порушення законодавства про
захист економічної конкуренції можуть прийняти попереднє рішення
про:

заборону особі (відповідачу), в діях якої вбачаються ознаки
порушення, вчиняти певні дії, в тому числі про блокування цінних
паперів;

обов'язкове вчинення певних дій, якщо невідкладне вчинення
цих дій є необхідним виходячи із законних прав та інтересів інших
осіб.

2. Попереднє рішення може бути оскаржене в порядку,
визначеному статтею 60 цього Закону, у п'ятнадцятиденний строк з
дня його одержання. Цей строк не може бути поновлено.

3. У разі закриття розгляду справи у зв'язку з недоведенням
вчинення порушення відповідач може звернутися до господарського
суду про відшкодування йому суб'єктом господарювання, який подав
заяву відповідно до частини першої цієї статті, збитків, завданих
у зв'язку з прийняттям попереднього рішення.

4. Попереднє рішення, якщо в ньому не зазначено коротший
строк, втрачає чинність з дня отримання відповідачем рішення,
прийнятого за результатами розгляду справи.

Стаття 48. Рішення у справах про порушення законодавства про
захист економічної конкуренції

1. За результатами розгляду справ про порушення законодавства
про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного
комітету України приймають рішення, в тому числі про:

визнання вчинення порушення законодавства про захист
економічної конкуренції;

припинення порушення законодавства про захист економічної
конкуренції;

зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування,
органу адміністративно-господарського управління та контролю
скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди,
визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого
самоврядування, органів адміністративно-господарського управління
та контролю;

визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне
(домінуюче) становище на ринку;

примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає
монопольне (домінуюче) становище на ринку;

накладення штрафу;

блокування цінних паперів;

усунення наслідків порушень законодавства про захист
економічної конкуренції, зокрема усунення чи пом'якшення
негативного впливу узгоджених дій, концентрації суб'єктів
господарювання на конкуренцію; { Абзац дев'ятий частини першої
статті 48 в редакції Закону N 3567-VI (3567-17) від 05.07.2011 }

скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій,
заборонених згідно із статтею 19 цього Закону;

оприлюднення відповідачем за власні кошти офіційної
інформації Антимонопольного комітету України чи його
територіального відділення стосовно рішення, прийнятого у справі
про порушення, в тому числі опублікування рішень у повному обсязі
(за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної
відповідним державним уповноваженим, головою територіального
відділення інформації, розголошення якої може завдати шкоди
інтересам інших осіб, які брали участь у справі), у строк і
спосіб, визначені цим рішенням або законодавством;

закриття провадження у справі.

2. Органи Антимонопольного комітету України, які прийняли
рішення, не мають права його скасувати або змінити, крім випадків,
передбачених статтею 58 цього Закону. Вони можуть виправити
допущені в рішенні описки чи явні арифметичні помилки, роз'яснити
своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту, а також прийняти
додаткове рішення, якщо з якогось питання, що досліджувалося під
час розгляду справи, не прийнято рішення.

3. З метою захисту суспільних інтересів чи відвернення
негативних або непоправних наслідків для суб'єктів господарювання
органи Антимонопольного комітету України приймають рішення про
визнання рішення, прийнятого відповідно до частини першої цієї
статті, частини першої статті 30 Закону України "Про захист від
недобросовісної конкуренції" (236/96-ВР), таким, дія якого не
зупиняється у зв'язку з:

порушенням господарським судом провадження у справі про
визнання його недійсним;

переглядом відповідного рішення (постанови) господарського
суду. (Абзац частини третьої статті 48 в редакції Закону N 762-IV
(762-15) від 15.05.2003)

Рішення органу Антимонопольного комітету України, передбачене
цією частиною, може бути прийняте за заявою осіб, які беруть
участь у справі, чи з власної ініціативи органів Антимонопольного
комітету України. Таке рішення може прийматись як перед поданням
відповідної заяви до господарського суду, так і після подання
такої заяви, якщо господарським судом не зупинено дію рішення
органу Антимонопольного комітету України, що оскаржується.

Стаття 49. Підстави закриття розгляду справи про порушення
законодавства про захист економічної конкуренції

Розгляд справи про порушення законодавства про захист
економічної конкуренції підлягає закриттю без прийняття рішення по
суті, якщо:

справа не підлягає розгляду в Антимонопольному комітеті
України, його територіальному відділенні;

не встановлено відповідача або його місцезнаходження;

відповідача - юридичну особу ліквідовано;

вже розглянуто чи розглядається органами Антимонопольного
комітету України справа з тих же підстав щодо того самого
відповідача;

не доведено вчинення порушення;

є інші підстави, передбачені законом.

Дата добавления: 2015-05-26