Влада. Політична влада

Думка постмодерністів

Під Постмодерном розуміють також глобальний стан цивілізації останніх десятиліть,який характеризується великою кількістю невизначеностей в усіх сферах життєдіяльності, що свідчить про неспокійний, катастрофічний стан планети. Розуміння постмодернізму як епохи, що змінює європейський Новий Час характерними рисами якого були віра у прогрес і всемогутність розуму, інституційна впорядкованість, системність, прагнення досягти кінцевої мети.

Людство дедалі більше усвідомлює обмеженість технічного прогресу, а також пов’язані з ним ризики і небезпеки. Постмодернізм вдало відбив той граничний стан суспільної свідомості, що передбачає переворот і переоцінку цінностей, трансформацію ідеалів. Добі постмодерну властиві такі соціальні процеси і тенденції як ускладнення системи соціальної ідентичності індивідів та пов’язана з цим індивідуалізація, а також фрагментація соціального цілого та криза традиційних соціальних інститутів. Багатозначність, іронія, несподіваність інтерпретацій, зворотність смислу й оцінок, невизначеність, фрагментарність свідомості і культури, видимість, ілюзія існування замість реалістичності, образність, метафоричність, невиразність – це далеко не повний перелік рис постмодерну, що проявляються в усіх сферах буття соціуму. У постмодернізмі панує хаос, але, в той же час, все поєднується. Постмодернізм відіграв значну історичну роль у західній суспільній свідомості. Постмодерністам вдалося пов’язати аналіз індустріального ладу як гранично індивідуальний з акцентом на властиве цьому періоду домінування поняття «ми» над поняттям «я». Вони навіть наголосили, що подібне домінування було настільки сильним, що приводило до виникнення спільнот, які можна розглядати як масу, що не є реальним суб’єктом соціальних процесів.Заслуговує також на увагу специфічний підхід постмодерністів до господарських проблем та пошук ними нетрадиційних шляхів осмислення ролі економічних явищ у житті суспільства. Це проявляється в оригінально розширеному тлумаченні виробництва як виробництва не лише матеріальних благ та послуг, а й креативної особистості, що передбачає можливість залучення до цього процесу всіх сфер життєдіяльності людини. Одночасно споживання розглядається не лише як утилізація речовини природи чи вироблених благ, але і як процес засвоєння статусних станів та культурних форм.

Центральне місце у політиці посідає влада. Проблема влади завжди була найбільш загадковою та цікавою і посідала важлив.

Політична влада – вироблення та запровадження у життя політичних програм усіма суб’єктами політичної системи, a також різними неформальними угрупуваннями за допомогою правових і політичних норм.е місце в історії політичної думки та політичної теорії сучасності.

Основними принципами політичної влади є її легітимність, дієвість, реальність, передбачливість, самокритичність, твердість і терпимість

Політична влада здійснюється на трьох рівнях: державою, політичними партіями та громадськими об’єднаннями, органами місцевого самоврядування.

Особливостями п. вл.: верховенство(відносно інших видів суспільної влади); публічність(суспільний, безособовий і відкритий характер); моноцентричність (єдиний центр прийняття рішень); легальність (здійснення на підставі правових норм); різноманітність ресурсів (примус, економічні, соціальні, духовно-інформаційні засоби); кумулятивний характер(п. вл. відкриває доступ до економічної, соціальної, духовно-інформаційної).

Функції:- Соціально політичне цілеспрямування;- Владно політична інтеграція суспільства;

- Регулювання режиму соціально-політичної діяльності;

-Забезпечення цілісного управлінського впливу на суспільні процеси;

Структура: - Об’єкти влади (індивіди, соціальні групи,населення держави та ін.)

- Суб’єкти влади (держава, політичні партії та лідери та ін.)

- Ресурси влади (економічні, соціальні, силові, інформаційні.)-

- Мотиви влади (страх, традиція інтерес, переконання,авторитет та ін.)

Розрізняють різні види суспільної влади: ПолітичнаЕкономічнаСоціальна Психологічна

Духовно-Інформаційна Сімейна Примусова

Політична влада – це спеціальна форма суспільних відносин між великими групами людей, реальна спроможність певної суспільної групи, класу, індивіда впровадити в життя свою волю, що відбита в політиці, політичних та правових нормах.

Державна влада – це форма суспільної влади, яка спирається на спеціальний апарат та поширюється на населення: концентроване ядро політичної влади.

Відмінність державної влади від політичної у тому, що держава передбачає існування особливого апарату з притаманними йому матеріальними засобами впливу на людей, спираючись на інститути права. Політична влада може функціонувати без спеціального апарату примусу, а за допомогою організацій на основі політичних та ідеологічних цінностей.

Концепції влади:

1. Біхевіористська концепція влади (Дж. Кетлін, Ф. Гегель).Влада як особливий тип поведінки, при якому одні люди командують іншими, a інші їм підкоряються. Запропонували три «моделі» політичного процесу: «силова модель» – «воля до влади»; «ринкова м.»–«влада продається і купується»; «ігрова м.» – «політика це театр та поле гри».

2. Психологічна концепція влади (З. Фрейд, К. Юнг). Влада – це поведінка реальних індивідів, витоки влади кореняться у свідомості та підсвідомості людей. Прагнення до влади і особливо оволодіння нею виконують функції суб’єктивної компенсації фізичної або духовної неповноцінності.

3. Системна концепція влади. Існування та продукування влади залежить не від індивідуальних відносин до суспільства, а від соціальної системи

4. Телеологічна (Б. Рассел). Влада це здатність досягти поставленої мети.

5. Структурно-функціональна. Влада як особливий вид відносин між підлеглими і керівниками.

6. Реляціоністська. Влада як відносини між особами, при яких один з них чинить вплив на другого

9. Марксиситська концепція влади (К. Маркс, Ф. Енгельс). Влада має класовий характер, існують відносини панування та підкорення8. Конфліктна концепція влади. Влада як можливість прийняття рішень, що регулюють розподіл благ у конфліктних ситуаціях.

.

Дата добавления: 2015-05-26