Політичні рухи

Комунікативна компанія

Учасники політичних кампаній будь-якого рівня і статусу (як внутрішньополітичних, так і зовнішньополітичних, міжнародних) використовують комунікативні стратегії. Виборча кампанія — сукупність цілеспрямованих послідовних зусиль, які докладаються протягом певного визначеного законодавством проміжку часу, щоб реалізувати підтримку кандидата виборцями й забезпечити його перемогу в день виборів. Під час комунікативної кампанії відбувається: залучення на свій бік людей, які будуть голосувати, але ще не визначилися, за кого; послаблення позицій опонентів і внесення сумнівів та суперечностей у табір противників.Пд технологією виборчої кампанії розуміють сукупність прийомів, методів та засобів впливу на виборця, які засновані на певних наукових розробках, з метою

досягнення політичного успіху певною політичною силою на виборах.Центральними дійовими особами комунікативної кампанії є кандидати в органи влади.Суспільство за всю свою історію винайшло лише три засоби впливу на людину: примус, маніпуляція і співробітництво. Як правило, у виборчих технологіях застосовуються всі три чинники впливу.До складу виборчої кампанії входять довірені особи,груп підтримки кандидата,агітатори,члени команди які здійснюють зв'язок із ЗМІ

Рух політичний - форма, спосіб практичного існування політики. Громадсько-політичні рухи - масові об'єднання громадян і організацій соціально-політичних орієнтацій, що структурно не оформлені, діяльність яких, як правило, має тимчасовий характер і найчастіше спрямована на виконання певних тактичних завдань. Громадсько-політичні рухи можна класифікувати таким чином: а) політичні (антифашистські, антирасові чи національної дискримінації); б) соціальні (проти безробіття, за безкоштовну освіту, охорону здоров'я); в) нові (антивоєнні, екологічні, феміністичні,).

До класифікації політичних рухів можна застосувати типологію, яку запропонував амер політолог Е. Гідденс: 1) трансформаційні - спрямовані на радикальні зміни в суспільстві; 2) реформаційні - пов'язані з певними перетвореннями лише деяких аспектів суспільного життя; 3) рухи порятунку - звільнення людей від шляхів, які розцінюються як гріховні; 4) альтернативні - спрямовані на досягнення часткових індивідуальних змін. Досвід існування в 70-80-х роках XX століття досить впливових екологічних, антивоєнних, жіночих та інших рухів у багатьох країнах світу свідчить про те, що за будь-яких умов, будь-якої партійної системи зберігається соціальна ніша для рухів. Громадські рухи масові і виникають, створюються з певною метою. Характерною рисою, що відрізняє політичний рух від усіх інших суспільних течій і об'єднань є те, що політичний рух використовує для досягнення політичної мети політичні засоби, методи і способи, тобто завойовує шляхом масових політичних заходів і виступів політичну владу або впливає на засоби та методи здійснення політичної влади, добиваючись реалізації економічних і соціальних проблем. Один з важливих критеріїв формування політичних рухів - класовий, політичний характер. Громадсько-політичні рухи відрізняються від громадських організацій, як правило, відсутністю фіксованого членства, хоча це не є головною характерною ознакою. Громадсько-політичні рухи виникають як форми об'єднання громадян, що протидіють тоталітаризмові й монопольно правлячим партіям.

Політичні рухи відрізняються ставленнями до існуючого політичного ладу (а також економічному) і діляться на консервативні, реформістські, революційні, контрреволюційні, демократичні тощо. Консервативні рухи прагнуть зберегти існуючий в суспільстві порядок, допускаючи лише мінімальні і абсолютно необхідні зміни. Реформістські рухи, хоча і стоять на позиціях збереження існуючого ладу і виступають проти спроб його повалення,. Революційні рухи виступають проти існуючого ладу і прагнуть замінити реформувати іншим, прогресивним. Нарешті, контрреволюційні рухи, спрямовані проти якого-небудь політичного і соціально-економічного ладу, що сформувався внаслідок перемоги революційних і реформаторських рухів.

За с тупенем і формою їх організації: стихійні політичні рухи, позбавлені організаційної побудови (найчастіше короткочасні), слабкоорганізовані політичні рухи), політичні рухи з високим ступенем організації і тривалості, найбільш розповсюдженою формою яких в сучасних умовах виступають політичні партії і народні фронти. Структурні особливості: — відсутність твердої організаційної структури, — рухливість учасників;— посібник з ознаки лідерства. Основними різновидаами є: політичні рухи (Народний Рух України на початковій стадії), масові: демократичні рухи (рухи за демократичні перетворення, спрямовані на захист прав і свобод людини, антифашистські, проти расової та національної дискримінації, націоналістичні об'єднання, соціальні, екологічні, неофеміністські та ін). Отже, громадсько-політичні організації і рухи є: - однією з форм реалізації самоврядування та суспільних зв'язків; - індикатором демократичності політичної системи й режиму; - відображенням рівня політичної свідомості й культури; - засобом упорядкування суспільно-політичного життя; - особливою формою реалізації суспільних інтересів.

Дата добавления: 2015-05-26