Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Етап реалізації політичної волі




Етап вироблення, прийняття та реалізація політичних рішень.

Етап представлення політичних інтересів

Політичний процес

Політичний процес - один із суспільних процесів, соціально-політичних дій, що забезпечують відтворення політичних ресурсів і творення нової політики. Політичний процес - сукупність різних видів діяльності суб'єктів політики, що включені в динаміку практично політичних відносин, охоплюють всі стадії функціонування політичної системи і спрямовані на досягнення політичної мети.

ХАРАКТЕРИСТИКИ ПОЛІТИЧНОГО ПРОЦЕСУ:

по-перше, він є визначенням конкретного, з кінцевим результатом процесу певного масштабу (наприклад, формування певної партії, проведення виборів і т.ін.);

по-друге, відображає реальну взаємодію суб’єктів політики;

по-третє, показує як індивіди, соціальні групи та інститути влади з усіма своїми стереотипами, цілями і забобонами взаємодіють один з одним та з державою, реалізуючи при цьому свої специфічні соціальні ролі та функції.

Джерелом розвитку політичних процесів виступають суперечності всередині політичної системи. Існує три групи таких суперечностей:, протиріччя частини (певного класу, політичної партії) і цілого (народ в цілому); протиріччя всередині частини (поділ суспільства на класи, соціальні групи має умовний характер і суперечності зберігаються завжди);

 

СТРУКТУРА ПОЛІТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ складається з таких етапів:

Політичний процес є сукупною діяльністю всіх суб'єктів політики, за допомогою якої відбувається формування, розвиток і функціонування політичної системи суспільства в певних тимчасових і просторових межах. Характер і конкретний зміст політичного процесу визначається особливостями політичної системи і існуючого режиму.

Залеж но від об'єкту прояву політичної волі процеси підрозділяються на внутрішньополітичні і зовнішньополітичні. Так, внутрішньополітичні процеси залежать від форми правління і державного пристрою держави, правлячої еліти, типу лідерства і т.п. Зовнішньополітичні процеси визначаються соціально-економічною природою, інтересами і метою держави, балансом сил в світі і в конкретних регіонах



Залежно від термінів протікання політичні процеси розрізняються на тривалі, наприклад, перехід від тоталітарного до демократичного режиму, і порівняно короткострокові, наприклад, вибори. Залежно від значущості для суспільства можна розділити на базові і периферійні. З погляду публічності протікання розрізняють явний (відкритий) і тіньовий (прихований) політичний процес. Відкритий - характеризується тим, що інтереси груп і громадян виявляються в програмах партій, рухів, у використовуванні ЗМІ для обговорення суспільно значущих проблем і т.п.. Тіньовий процес це приховані дії державних установ, особливо з секретними функціями, наприклад, розвідка.

В політологічній літературі прийнято розрізняти наступні види політичних процесів: революція, контрреволюція, повстання, бунт, путч, політична кампанія, пряма дія в політиці. Революція - це докорінне перетворення громадського порядку, створення нової політичної системи, заснованої на інших принципах легітимності. Контрреволюція - політичний процес, в якому беруть участь групи, прагнучі до скидання нової політичної еліти і відновлення колишніх порядків. Реформа - це поступове перетворення економічного і політичного ладу при збереженні його основ і влади правлячої еліти. Повстання - масовий виступ проти даної влади, існуючого ладу. Бунт - ця масова стихійна дія, що має високий ступінь інтенсивності. Мітинг - збір людей, присвячений обговоренню тієї або іншої проблеми. Демонстрація - цей масовий хід прихильників певної ідеї або вимоги, вираз підтримки або протесту проти акції властей. Страйк - припинення роботи з метою економічного або політичного тиску на владу. Практика політичної дійсності свідчить, що зі всіх політичних процесів до найглибших перетворень приводять революція і реформи. Також різновидами політичного процесу є політична соціалізація, політична участь, політичні зміни та політичний розвиток

 


 


20 Політичні технології

Політичні технології існують дуже давно. Практично у всіх історичних суспільствах правителі використовували спеціальні засоби і прийоми для підвищення свого авторитету та поширення впливу. Але тільки у сучасному суспільстві політичні технології набувають масштабного характеру.

Політичні технології являють собою сукупність методів і систем послідовних дій, спрямованих на досягнення необхідного політичного результату. Вони включають в себе послідовно діючі процедури, прийоми і способи діяльності, спрямовані на найбільш оптимальну й ефективну реалізацію цілей і завдань конкретного політичного суб'єкта у певний час.

До причин появи п. т. можна віднести:

1. Необхідність визначення найбільш раціонального способу реалізації практичних цілей і завдань.

2. Потреба в застосуванні економічних засобів управління державним майном, кадровими і технічними структурами.

3. Прискорення навчання персоналу, співробітників політичних структур.

5. Можливість визначення критичних ситуацій, за межами яких суб'єкт втрачає можливість раціонального керування.

Таким чином, основне завдання – оптимізація політичної діяльності суб'єктів.

Політичні т. пошир. на всю сферу політичної влади і державного управління, тому вони містять у собі як легальні процеси застосування влади, так і нелегальні, що припускають застосування прийомів і процедур, прямо заборонених (технології тероризму, проведення фіктивних виборів, маніпулювання суспільною думкою).

У структуру п. т. входять три найбільш значні компоненти:

1. Технологічні знання. 2. Конкретні прийоми, процедури, методики дії.

3. Техніко-ресурсні компоненти.

У ролі суб'єкта технологічного знання можуть виступати технолог-аналітик, замовник або виконавець. Зміст якого полягає в накопиченні свідчень про реальні об'єктивні умови – розміщення сил, актуальні проблеми.

Політичні технології дозволяють вирішувати різноманітні завдання у сфері політичного життя. Їхнє якісне та кількісне зростання приводить до необхідності класифікації.

Види п.т.: технології створення політичного іміджу, політичний РR, електоральні технології, політичний брендінг, регулювання політичних конфліктів, технології лобіювання, проведення політичних переговорів та укладання угод.

Технології поділяються також на предметні (електоральні, комп'ютерні й інформаційні технології, переговорні прийоми і процедури), рівневі технології – глобальні, континентальні, регіональні, національно-державні, локальні, міжособистісні.

За характером тривалості: стратегічні, тактичні, одноразові, циклічні.

Російська дослідниця Г. Пушкарьова виділяє чотири групи технологій політичного переконання:

1. Прийоми, що підвищують увагу людей до даної інформації,– «техніка уваги». 2. Прийоми, що спрямовані на підвищення кредиту довіри до інформації, – «техніка довіри». 3. Прийоми, що дозволяють впливати на процеси розуміння людиною інформації, – «техніки розуміння».

4. П., що забезпечують закріплення інформації в пам'яті людини, – «техніка підкріплення».


Технології PR можуть частково використовуватися як окремі прийоми, більш характерні для агітації і пропаганди, у цілому ці технології спрямовані на принципову відмову від обману і фальсифікації фактів і припускають наявність зворотних зв'язків реципієнта з комунікатором.

Таким чином, розробка та використання п. т. – це процес поступової раціоналізації та оптимізації цілеспрямованої діяльності суб'єктів у межах виконання ними певних політичних завдань. В остаточному підсумку політичні технології дозволяють розширити можливості політичних суб'єктів у сфері контролю та управління політичною діяльністю.__








Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-26; Просмотров: 441; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.011 сек.