Тема 5. Інституціональні чинники розвитку національної економіки

План практичного заняття 4

Питання для обговорення

1. Національне багатство та його структура.

2. Склад і оцінка природно-ресурсного потенціалу.

3. Склад і структура трудового потенціалу.

4. Характеристика стану трудових ресурсів України. Індекс людського потенціалу.

5. Демографічні проблеми і розвиток НЕ.

6. Науковий потенціал країни, особливості переходу до економіки знань.

7. Економічний зміст та особливості формування інвестиційного потенціалу.

Практичне завдання

На основі вихідних даних (див. додаток А) відповідно до 200«Х» року розрахувати величини: валового внутрішнього продукту та вказати яким методом був зроблений розрахунок; валового національного продукту; чистого національного продукту; національного доходу.

Таблиця 4.1

Дані для розрахунку:

Показники	млн. грн.
Валові приватні внутрішні інвестиції
Експорт товарів і послуг
Імпорт товарів і послуг
Оплата праці найманих працівників
Податки на виробництво та імпорт
Витрати домашніх господарств
Доход від власності, одержаний від інших країн
Субсидії на виробництво та імпорт
Валовий прибуток, змішаний доход
Витрати сектору загального державного управління
Споживання (відновлення) основного капіталу
Доход від власності, сплачений іншим країнам

де «Х» – остання цифра шифру залікової книжки.

5.1. Система органів державного регулювання та їх функції у сфері управління національною економікою.

5.2. Методи державного регулювання національної економіки.

5.3. Методи прямого ДРЕ та їх інструменти.

5.4. Опосередковані методи ДРЕ.

5 .1. Система органів державного регулювання та їх функції у сфері управління економікою

Для управління економікою країни утворюються відповідні центральні та місцеві органи управління економікою (див. рис. 5.1). Функції, права та обов’язки державних органів України окреслені Конституцією, законами України та іншими нормативно-правовими актами.

Рис. 5.1 Органи управління економікою України

Інтегруючу функцію щодо трьох гілок влади згідно з Конституцією країни (законодавчої, виконавчої та судової) надано Президенту – главі держави. Він повинен сприяти узгодженості у діяльності органів державної влади, їх взаємодії з органами місцевого самоврядування. Він має беззаперечне відношення як до виконавчої, так і до законодавчої влади.

Законодавча влада представлена Верховною Радою, що приймає закони та законодавчі акти щодо регулювання економіки в цілому та окремих її сфер. Відповідно до Конституції України на Верховну Раду покладено виконання, зокрема, таких функцій щодо регулювання економіки:

- прийняття законів;

- затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього,

- контроль за виконанням Державного бюджету;

- затвердження державних програм економічного, соціального, науково-технічного розвитку;

- здійснення контролю за діяльністю КМУ;

- затвердження переліку об’єктів державної власності, що не підлягають приватизації.

Виконавча влада в умовах України має багаторівневий характер і включає:

- вищий рівень – уряд (КМУ);

- центральний рівень – міністерства, комітети, центральні органи виконавчої влади, наділені спеціальним статусом (див. рис. 5.2.);

- місцевий рівень – обласні, районні державні адміністрації; органи галузевої та функціональної компетенції.

Вищий орган виконавчої влади – КМУ, якому підпорядковуються міністерства, комітети, центральні органи, наділені спеціальним статусом. Основна роль в управлінні економікою, забезпеченні реалізації законів, постанов та інших законодавчих актів належить КМУ. Місцеві органи влади й управління наділені всією повнотою державної влади на своїй території. Вони управляють місцевими бюджетами, формують регіональну політику, створюють умови для виконання державних та регіональних програм, самостійно здійснюють зовнішньоекономічні зв’язки, забезпечують соціальний захист населення території, дотримання соціальних норм та стандартів.

Дата добавления: 2015-05-26