Основні суб’єкти ринкової економіки

Основні суб’єкти ринкової економіки: Домашні господарства(як власники економічних ресурсів пропонують на ринку ресурсів фактори виробництва отримують доходи від проданих ресурсів використовують доходи на придбання (купівлю) споживчих (неінвестиційних) товарів та послуг для задоволення особистих потреб); підприємці (пред'являють попит на ресурси пропонують товари та послуги як для підприємницького й державного (засоби виробництва й виробничі послуги) секторів, так і для домогосподарств (споживчі товари та послуги) інвестують отримані доходи); держава (пред'являє попит на економічні ресурси для здійснення економічної діяльності в державному секторі економіки пред'являє попит на засоби виробництва для виробництва суспільних та інших благ пропонує гроші та пред'являє попит на гроші пропонує суспільні блага без безпосеред­ньої оплати їх, що поліпшує продуктивність підприємницького сектору і змен­шує витрати на споживання домогоспо­дарств здійснює урядове регулювання ринкової економіки).

32. Структура ринкової системи.

Ринкова система – це механізм зв’язку попиту і пропозиції через систему цін і ринків, який побудований на мотивах отримання прибутку.

Структура ринкової системи:

1.економічні закони

Зако́н ва́ртості — загальний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, суттєві і сталі зв'язки між суспільно необхідноюпрацею (затраченою на виробництво товару з урахуванням умов його відтворення) і цінами товарів за умов відносної відповідностіпопиту та пропозиції.

Закон попиту — величина (об'єм) попиту зменшується у міру збільшення ціни товару. Математично це означає, що між величиною попиту і ціною існує обернено пропорційна залежність (проте не обов'язково у вигляді гіперболічно представлено формулою y=a/x).

Закон пропозиції — при інших незмінних чинниках величина (об'єм) пропозиції збільшується у міру збільшення ціни на товар.

Зростання величини пропозиції товару при збільшенні його ціни обумовлене в загальному випадку тією обставиною, що при незміннихвитратах на одиницю товару із збільшенням ціни росте прибуток і виробникові (продавцеві) стає вигідним продати більше товару. Реальна картина на ринку складніше за цю просту схему, але виражена у ній тенденція має місце.

Зако́н грошово́го о́бігу — загальний економічний закон, який визначає що протягом даного періоду для обігу необхідна лише певна об'єктивно обумовлена маса купівельних і платіжних засобів.

2.ринкові господарські форми: товар, ціна, гроші, прибуток.

3.учасники господарського життя: домогосподарства, фірми, ринкова інфраструктура, держава

4.комплексний ринок:

ринок споживчих товарів і послуг

ринок робочої сили

ринок засобів виробництва

ринок капіталу

ринок інтелектуальної діяльності

ринок інформації

ринок цінних паперів

ринок позичкового капіталу

ринок землі

5.ринкові регулятори:

відсоток та кредит

ставка податку

бюджетні субсидії

валютний курс

33.. Конкуренція і монополізм як основоположні атрибути ринкової економіки.

Конкуренція – економ суперництво, боротьба між суб’єктами госп діяльності за кращі умови виробництва і реалізації товарів та послуг з метою отримання якомога більшого прибутку. Це потужний інструмент ринкової економіки, рушійна сила, яка примушує товаровиробників підвищувати ефективність виробн., зниж виробн. Затрати, підвищ якість продукції, прискорювати впровадження новітніх досягнень науки і техніки. Умови виник та існування конкуренції: наявність на ринку не обмеж к-ті незалежних виробн і покупців товарів; свобода виробників щодо вибору госп діяльності; певна відпов між попитом і пропозицією, відсутність надвиробництва і дефіциту; наявність у кожного учасника конкуренції повної інформ про попит, пропозицію, ціни, норму прибутку. Під монополізмом розуміють активні дії монопольних структур, спрямовані на реалізацію своїх переваг у процесі взаємовідносин з ін. суб’єктами господарювання. Конкретною формою монополізму є монополія. Монополія означає виключне право держави, підприємства, фіз. особи на володіння будь-чим або на здійснення якого-небудь виду діяльності. Під економ монополією розуміють велике підпр, фірму або обєднання, яке посідає панівне місце на ринку і концентрує значну част виробн. з метою отр монопольного прибутку. Завдяки цьому такі підпр посідають домінуюче становище на ринку, набувають можливості впливати на процес ціноутв, домагаючись вигідних для себе цін, і як результат отрим більш високі прибутки.

34. Сутність, витоки та види монополізму.

Під монополізмом розуміють активні дії монопольних структур, спрямовані на реалізацію своїх переваг у процесі взаємовідносин з іншими суб’єктами господарювання. Конкретною формою монополізму є монополія – виключне право держави, підприємства, фіз особи на володіння будь-чим або на здійсн якого-небудь виду діяльності. Причини виникнення і розв монополій: 1) дія закону конкуренції; 2) дія закону концентрації капіталу і виробництва; 3) процес централізації капіталу; 4) трансформація індивідуальної приватної власності; 5) економ кризи. Класифікація монополій: 1) за умовами функціонування: - підприємницький тип монополізму пов'язаний із розвитком підприємств на основі концентрації капіталу і виробництва; - інституційний тип монополізму пов'язаний з нерівністю умов конкуренції. Які надає держава для різних її учасників. 2) за х-ом і причинами монополії: - монополія окремого підприємства; - монополія як угода; монополія, що ґрунтується на диференціації продукту. 3) за сферою функціонування і причиною виникнення: - природна монополія – виникає внаслідок об’єктивних причин; - адміністративна монополія – виникає внаслідок дій держ органів; - економ монополія – зумовлена економ причинами, формується на базі закономірностей госп розвитку. Осн формами економ монополій є: картель, синдикат, трест, конгломерат, консорціум.

35. Сутність капіталу та генезис його трактування. Функціональні форми капіталу.

Капітал в економіці — це чинник виробництва у вигляді вартості, здатної приносити прибуток або збиток. Не слід ототожнювати капітал і будь-який засіб праці, який розглядається часто як фізичний капітал. Справа в тому, що даний засіб праці може стати капіталом (збільшувати або зменшувати свою вартість) тільки тоді, коли його власники вступлять у певні відносини з власниками інших чинників виробництва. Ці відносини називаються економічними.

Капітал - це авансова вартість, що в процесі свого руху приносить більшу вартість, самозростає.
Таким чином, капітал - це категорія, що виражає не стільки технічні чи організаційні відносини, скільки соціально-економічні, тобто капітал як такий може існувати лише за певних соціально-економічних умов. Такими умовами є: високорозвинене товарне виробництво і обіг;наявність такої мотивації діяльності виробника, як особисте збагачення; зосередженн я у частини господарчих агентів значної часткизасобів виробництва, тобто певний ступінь концентрації виробництва і капіталу;відсутність власних засобів виробництва у частини господарчих агентів, що змушує їх найматися.
Дане трактування капіталу може бути визначене як соціально-економічне.
Звичайно є й інші погляди на сутність капіталу, зокрема так званий предметно-функціональний і грошовий підходи.
Значна частина дослідників вважають, що капітал - це сукупність засобів виробництва, які приносять доход їх власникові. А. Сміт розглядав капітал як запас, що використовується для господарських потреб і приносить доход.
Д. Рікардо - як ту частину багатства, що зайнята у виробництві і необхідна для приведення в дію праці.

Дж. С. Мілль - як попередньо накопичений запас продуктів минулої праці, який забезпечує необхідні для виробничої діяльності будівлі, охорону, знаряддя та матеріали, а також харчування та інші засоби існування для робітників на час виробничого процесу.
Якщо розглядати капітал як певне вкладання, що дає змогу отримувати доход, то до нього треба віднести і вкладання у робочу силу. Цей підхід запропонований Г. Беккером, Дж. Мінсером та іншими вченими, має назву“концепції людського капіталу”. Під ним розуміють витрати, що сприяють майбутньому збільшенню доходів індивіда.

Отже, капітал у своєму русі послідовно проходить три стадії: перша і третя відбуваються в сфері обігу, а друга — в сфері виробництва, та набуває трьох форм — грошової, продуктивної і товарної.

36.

37. Кругообіг промислового капіталу, його стадії і функціональні форми. Оборот капіталу.

Кругооборот промислового капіталу – процес послідовного пертворення капіталу із однієї форми в іншу без відповідного положення.

Капітал, обслуговуючи всі стадії виробництва, знаходиться в постійному русі. В економічному розумінні цей рух - це процес створення, збіль шення і реалізації вартості. З точки зору організаційної, рух капіталу - це його кругооборот. Перше було розглянуто в темі "Капітал і прибуток", друге є предметом даної теми.

Життєвий шлях капіталу історично і логічно починається з грошової форми. Історично капітал скрізь протистоїть іншим формам багатства, як грошове майно купців і лихварів. Але, як нам уже відомо, гроші самі по собі не є капітал. Щоб перетворити гроші в капітал, їх необхідно авансувати, зробити знаряддям

експлуатації найманих працівників і створення додаткової вартос ті. Тому підприємець із своїм грошовим капіталом (Г) спочатку звертається до товарного ринку і ринку праці. Тут він купує засоби виробництва (3В) і робочу силу (PC). Цей акт руху капіталу можна виразити формулою:

Виконуючи функцію купівельного засобу й засобу платежу, гроші виступають як грошова форма капіталу. Причому відбува ється не просто купівля звичайних товарів за гроші, а авансування вартості в грошовій формі для придбання факторів виробництва, у процесі якого в майбутньому повинна бути вироблена додаткова вартість. Саме це й перетворює грошову форму капіталу на проду ктивну. Перетворення грошового капіталу на продуктивний - це перша стадія руху капіталу. Вона протікає у сфері обігу.

Процес руху капіталу, який охоплює три стадії, де він по слідовно набуває трьох різних форм, кожна з яких виконує певну функцію, називається кругооборотом промислового3 капіталу.

Оборот капіталу – безперервно-повторюваний кругооборот в результаті якого авансови капітал повністю повертається у свою початкову форму(основний і оборотний капітал))

38.. Кругооборот і оборот капіталу. Функціональні форми капіталу.
Кругооборот капіталу - безперервний рух капіталу, в якому він послідовно перетворюється з однієї форми на іншу і повертається до вихідної точки з приростом.
Оборот капіталу - процес що постійно відновлюється і один оборот забезпечує відновлення всього авансованого капіталу.

Рух капіталу в межах кругообороту поділяється на три стадії:
-на першій стадії капітал виступає у грошовій формі і використовується на купівлю засобів виробництва і робочої сили;
-на другій здійснюється процес виробництва і створення додаткової вартості;
-на третій відбувається реалізація новоствореного товару, вартість якого містить додаткову вартість.

Основний капітал: визначення і структура
Основний капітал – це та частка виробничого капіталу (приміщення, споруди, верстати, обладнання та інші засоби праці), які беруть участь у виробництві та переносять свою вартість на новостворений продукт частково.
Структура основного капіталу: будівлі, споруди, машини, механізми, обладнання, продуктивною і робочою худобою, багаторічними насадженням.

Дата добавления: 2015-05-26