Форми розподілу доходів: функціональний та персональний

Під функціональним в економічній теорії розуміють роз­поділ доходів за факторами виробництва (ресурсами), до них за монетаристською концепцією належать праця, капітал, земля і підприємницькі здібності, а за марксистською — речові фак­тори (земля і капітал) та особовий (робоча сила).

Функціональний розподіл є первинним і тому значною мірою иизначає можливості й межі перерозподілу, внаслідок чого фор муються кінцеві доходи окремих громадян, сімей і домогосподарств.

В економічній теорії є два принципово різні підходи до ви­явлення законів функціонального розподілу доходів: марксист­ський і маржиналістський. Розглянемо коротко зміст кожного з них і виявимо закони функціонального розподілу доходів.

Функціональний аспект розподілу доходів передбачає дослі­дження розподілу сукупного національного доходу між власни­ками праці (робочої сили) та капіталу.

Марксистська теорія розподілу доходів

Марксистська концепція функціонального розподілу до­ходів ґрунтується на таких засадах:

— капіталістичний сукупний національний дохід створюєть­ся найманою працею і капіталом;

— носієм здатності до праці є найманий працівник, який, по- перше, переносить частину минулої, втіленої в засобах вироб­ництва, праці на знову створюваний продукт, а по-друге, ство­рює нову вартість;

— новостворена вартість (яка після реалізації набуває фор­ми національного доходу) є, згідно з теорією К. Маркса, резуль­татом тільки найманої праці;

— результатом капіталу є перенесена вартість, яка входить до структури сукупного суспільного продукту, але не є складо­вою національного доходу (новоствореної вартості);

— національний дохід має дві складові (v+ т), де V — затра­ти змінного капіталу (найманої праці), які набувають форми за­робітної плати, та т — затрати змінного капіталу, які набира­ють форми додаткової вартості;

— капіталісту додаткова вартість (m), нічого не коштує, а для найманого працівника — це неоплачена праця;

— пропорція, в якій новостворена вартість розподіляється на заробітну плату (v) і додаткову вартість (m), показує ступінь екс­плуатації (m'), яка визначається так: m' = m/v 100 %.Чим біль­ша частка т в структурі (v + т), тим вищий ступінь експлуа­тації найманої праці капіталом;

Маржиналістська концепція розподілу факторних доходів ґрунтується на інших засадах, а саме:

— власниками економічних ресурсів у ринковій економіці є домогосподарства;

— є чотири фактори виробництва, яким відповідають такі форми доходів:

• земля створює ренту (R);

• капітал (інвестиційні ресурси) — процент (і);

• праця — заробітну плату (w);

• здатність до підприємництва — підприємницький дохід, нижньою межею якого є нормальний прибуток (Рn);

— величина доходу на кожний із зазначених вище факторів визначається граничним внеском кожного чинника у валовий дохід фірми;

— такий принцип (закон) розподілу доходів справедливий як для найманих працівників, так і для землевласників, власників капіталу та людей, схильних до підприємництва, оскільки він забезпечує розподіл доходу пропорційно до внеску кожного з факторів.

Персональний розподіл доходів – розподіл доходів між окремими фізичними особами, сім’ями або домогосподарствами. Аналыз персонального розподілу доходів дає можливість виявити фактори, що визначають рівень і структуру доходів окремих сімей.

Фактори, що впливають на структуру сімейних доходів: розмір грошових доходів членів сім’ї, наявність чи відсутність безплатних і пільгових благ, обсяг податків, чи є безробітні в сім’ї, рівень цін на споживчі економічні блага, ступінь соціальної захищеності, наявність чи відсутність доходів від власності.

Дата добавления: 2015-05-26