Система права та її структура

Право в системі соціальних норм. Норми права і норми моралі

Соціальні норми — це загальні правила поведінки людей у су­спільстві. До них відносяться норми, які упорядковують поведінку людей в суспільстві. В той же час існують і технічні норми, які ха­рактеризують ставлення людини до природи, техніки, засобів виро­бництва. Усі соціальні норми мають спільну мету — регулювати поведінку людей — і поділяються на окремі види, в тому числі:

• норми права — прийняті та забезпечені державою загальнообо­в'язкові правила поведінки, які надають учасникам відносин певні права і покладають на них певні обов'язки;

• норми моралі — правила поведінки, що ґрунтуються на існую­чих у суспільстві уявленнях про справедливість, честь, совість та забезпечені силою громадської думки;

• норми-звичаї — правила поведінки, встановлені різними віро­сповіданнями й обов'язкові для віруючих;

• корпоративні норми — правила поведінки, вироблені організа­ціями корпоративного типу (рухами, партіями), які підтримуються владою.

Безумовно, в системі соціальних норм найбільш значущими є норми права і моралі. Вони взаємодіють у процесі соціального регулювання, їх вимоги в більшості випадків збігаються. Так, право і мораль оцінюють дії, що посягають на життя, власність, свободу та інше. Водночас норми права і норми моралі мають ознаки від­мінності. Головна з них полягає у тому, що норми права закріпля­ються в Конституції, законах, інших нормативно-правових актах, а норми моралі існують у свідомості людей. Люди свідомі того, що таке добро і зло, чесність, порядність та непорядність. Така відмін­ність логічно породжує іншу — норми права забезпечуються при-

Основи правознавства України __________________________________ 29

мусовою силою держави, а норми моралі — силою громадського впливу.

Система права — це сукупність чинних норм права, яка харак­теризується єдністю та внутрішньою узгодженістю і поділяється на інститути та галузі права.

• Єдність системи права зумовлюється тим, що все право ґрун­тується на єдиних принципах гуманізму, справедливості, охороня­ється державою і передбачає застосування державного примусу, а також зумовлене матеріальними, соціальними, культурними та іншими умовами життя суспільства.

• Узгодженість системи права — це зумовлена наявність субор-динаційних і координаційних зв'язків між нормами, інститутами, галузями права та відсутність суперечностей в середині цієї систе­ми.

• Поділ системи права означає поділ системи на відносно са­мостійні структурні елементи, такі як: а) структура норм права; б) структура правових інститутів; в) структура підгалузі права; г) структура галузі права; д) структура систем права.

Основи поділу системи права на інститути і галузі права є предме­том і методом правового регулювання. Предмет правового регулю­вання — це якісно однорідні суспільні відносини, що регулюються правом. Так, предметом регулювання трудового права є трудові від­носини, предметом фінансового права є відносини, що регулюють рух публічних фінансів, предметом аграрного права є суспільні від­носини, що виникають у зв'язку з утворенням фермерських госпо­дарств, сільгоспкооперативів та інших господарств і здійснення ними господарської діяльності.

Вирішення питань про предмет правового регулювання пов'яза­но зі співвідношенням держави і громадського суспільства.

Метод правового регулювання — це сукупність прийомів, за­собів, за допомогою яких право впливає на суспільні відносини. До найбільш загальних методів належать:

1) імперативний (владний), коли правове становище суб'єктів побудоване на їх субординації, тобто підпорядкованості, здійсню­ється зверху донизу на владно-імперативній основі.

ЗО _______ П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

2) децентралізований (диспозитивний) метод, коли йдеться про відносини між рівноправними суб'єктами, які можуть самостійно обирати той чи інший варіант поведінки на основі договору, майно­вими, поновлюваними санкціями. Він поширений у трудовому, ци­вільному праві.

Первинні методи правового регулювання конкретизуються і ви­являються в різних сполученнях. Вони знаходять своє продовжен­ня в методах, що характеризують ті чи інші структурні сукупності спільних відносин. До цих методів відносяться:

1) метод матеріального і морального заохочення спрямовані на стимулювання матеріальної зацікавленості виконання завдань та підвищення робочої і творчої активності, кваліфікації та інше;

2) метод рекомендацій застосовується до самоврядних організа­цій, до яких не можуть застосовуватися владно-імперативні методи впливу. Він характерний для підприємницького, корпоративного та інших галузей законодавства. Держава може впливати на них тільки шляхом дозволів, надання організаційної допомоги, рекомендацій­них актів, які містять норми права, але їх застосування покладено на розсуд цих організацій. Держава, приймаючи акти у формі реко­мендацій, надає дозвіл, який повинен сприяти розвитку ініціативи суб'єктів права.

Структура системи права — це її внутрішній устрій. Головни­ми структурними елементами системи права є норми права, інсти­тути права, підгалузі права, галузі права. Вони конкретизують зміст поняття права. Доцільно проаналізувати кожен структурний еле­мент системи права.

Правова норма — первинний найменший структурний елемент права, правило поведінки, що визнане і охороняється державою. Норма права безпосередньо надає юридичного значення суспільним відносинам і виражається у правовому приписі. Відтворення зако­нодавцем у правовому приписі змісту суспільних відносин, їх сто­рони впливає на життєдіяльність припису у регулюванні цих відно­син. Норма права є тим першим елементом, який відчуває на собі зміни у праві.

Інститут права — це уособлена група юридичних норм, які регулюють суспільні відносини конкретного виду. Він регулює окрему ділянку, сторону суспільного життя і є складовою частиною однієї або кількох галузей права. Виходячи з галузевої належності,

Основи правознавства України _____________________________________ 31

правові інститути поділяються на інститути цивільного, процесу­ального, адміністративного та інших галузей права. Наприклад, інститут відшкодування шкоди складається із норм цивільного і тру­дового права.

Підгалузь права — сукупність правових інститутів, що об'єкти­вно складається в межах однієї галузі права. Підгалузь права регу­лює специфічне коло відносин у межах сфери правового регулю­вання відповідної галузі права. Підгалузь права є обов'язковим компонентом кожної галузі і притаманна тільки великим галузям права. Наприклад, у складі фінансового права мають місце такі під­галузі права як бюджетне, податкове, у цивільному — авторське, спадкове.

Галузь права — це сукупність норм, які регулюють певні сфери однорідних суспільних відносин, найбільший структурний підроз­діл і центральна ланка права, їх можна поділити на такі види:

1) профілюючі (фундаментальні), до яких відносяться конститу­ційне, кримінальне, цивільне, адміністративне, кримінально-проце­суальне право. Характерна особливість цих галузей права в тім, що вони містять вихідний правовий матеріал, який потім використову­ється при формуванні інших галузей права, а також концентрують галузеві методи правового регулювання;

2) спеціальні, в яких головні правові режими модифіковані, при­стосовані до особливих сфер життя суспільства. Наприклад, земе­льне, трудове право та ін.;

3) комплексні, для яких характерне сполучення різнорідних інститутів профілюючих (фундаментальних) та спеціальних галу­зей. Наприклад, торгове, морське право.

Уся система права поділяється на два масиви — матеріальне і процесуальне право. Матеріальне право регулює суспільні відно­сини між людьми. Процесуальне — визначає порядок розслідуван­ня і судового розгляду злочинів, вирішення спорів, конфліктів і т. д.

Дата добавления: 2015-05-26