Правові відносини. §6.1. Поняття та риси правових відносин

§6.1. Поняття та риси правових відносин

Правові відносини — суспільні відносини, які врегульовані нормами права, учасники яких наділяються суб'єктивними правами і юридичними обов'язками.

Юридичними передумовами правових відносин є норми права, юридичні факти і правосуб'єктність. Норми права закріплюють умови і юридичний зміст правових відносин. Юридичні факти — це життєві обставини, з якими пов'язуються виникнення, зміна чи припинення правовідносин.

Правосуб'єктність — це юридична властивість суб'єктів мати суб'єктивні права і юридичні обов'язки і реалізовувати їх у процесі своєї діяльності. Правовідносини становлять одну з найважливіших сфер суспільного життя держави. Скрізь, де діє право, його норми, там постійно виникають, змінюються або припиняються правові відносини. Це особливий вид суспільних відносин, які виникають на базі політичних, економічних, культурних, майнових та інших урегульованих правом відносин і є їх юридичним вираженням.

Держава не може змінювати чи утворювати суспільні відносини за допомогою правових засобів, але може прискорити їх динаміку, приймаючи закони, які стимулюють їх або негативні процеси.

Наприклад, ринкові відносини в Україні склалися не тільки тому, що Верховна Рада України прийняла закони, які сприяють підпри­ємницькій діяльності, а й тому, що вони відповідно до розвитку суспільства почали реально складатися і розвиватися, стимулюючи Ці відносини. У даному випадку закони, що регламентують підпри­ємницьку діяльність, тільки прискорюють розвиток ринкових від­носин.

У правових відносинах виділяються суб'єкти, об'єкти і зміст правових відносин, які є складовою їх часткою.

§ 6.2. Суб'єкти правових відносин

Суб'єкти правових відносин — це сторони відносин, які мають взаємні суб'єктивні права і юридичні обов'язки. Вони поділяються на індивідуальні, якими виступають громадяни нашої країни, іно­земці, особи без громадянства (тобто фізичні особи), і колектив­ні — це організації, органи держави, колективи підприємств, установ.

36 П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

громадські об'єднання, політичні партії, рухи та ін., тобто об'єднання осіб.

Деякі з колективних суб'єктів правовідносин, що беруть участь у господарській діяльності, набувають статусу юридичної особи.

Юридична особа — це суб'єкт права, що володіє такими ознака­ми як: організаційна єдність, наявність у розпорядженні відокрем­леного майнового комплексу, право від свого імені набувати майно­вих та особистих немайнових прав і обов'язків, право від свого імені виступати в суді позивачем і відповідачем.

Суб 'єктом правовідносин є також держава, яка може вступати: у відносини з іноземними державами (міжнародно-правові відно­сини в державно-правові відносини — набуття громадянства, нагородження державними відзнаками та нагородами; в) у цивіль­но-правові відносини з приводу державної власності з іншими су­б'єктами права; г) в процесуально-правові відносини при винесенні судових рішень і вироків від імені держави — України. Вона може виступати позивачем або відповідачем у суді, хоча і не є юридич­ною особою.

Суб'єкти права реалізують свої права і обов'язки при наявності у них правосуб'єктності, що означає здатність особи бути суб'єк­том правовідносин з усіма правовими наслідками. Правосуб 'єкт-ність складається з правоздатності, дієздатності і деліктоздат-ності, разом узятих.

Правоздатність — це здатність суб'єкта мати права і нести обо­в'язки. Правоздатність виникає з моменту народження людини і закінчується її смертю. Правоздатність юридичних осіб виникає з моменту їх державної реєстрації або отримання ліцензії і припи­няється разом з їх ліквідацією.

Дієздатність — це здатність суб'єкта своїми діями набувати для себе нові права, виконувати обов'язки і нести відповідальність. Діє­здатність залежить від віку і психічного стану особи. Повна дієзда­тність наступає з досягненням особою вісімнадцяти років, а в окре­мих випадках і пізніше (наприклад, особа може бути призначена суддею з двадцяти п'яти років). Неповнолітні особи віком до чотир­надцяти років і душевно хворі люди не мають дієздатності і за них у правовідносинах виступають їх законні представники — батьки або опікуни. За рішенням суду людина може бути частково позба­влена дієздатності. Наприклад, обмежена дієздатність може бути призначена особі, яка зловживає алкоголем.

Основи правознавства України __________________________________37

Деліктоздатність — це здатність особи відповідати за свої про­типравні вчинки. Загальна юридична відповідальність громадян наступає з шістнадцяти років, а кримінальна відповідальність при скоєні особливо тяжких злочинів — з чотирнадцяти років. Делікто­здатність депутатів та дипломатичних осіб є обмеженою.

§ 6.3. Об'єкти правових відносин

Об'єкти правовідносин — це те, на що спрямовані суб'єктивні права і юридичні обов'язки суб'єктів правовідносин. Це матері­альні і нематеріальні блага, здатні задовольнити інтереси суб'єктів правовідносин. Об'єктами є:

1) предмети матеріального світу: природні ресурси, земля, ліс, вода тощо;

2) речі і цінності виробництва і споживання, цінні папери, гроші, будівлі тощо;

3) особисті немайнові блага: життя, безпека, честь, гідність, осві­та, право на ім'я, недоторканність життя тощо;

4) послуги, як результат певної поведінки, внаслідок якої вини­кають права і обов'язки суб'єктів. Це різні види побутового обслу­говування, перевезення вантажу, пасажирів тощо;

5) продукти духовної творчості: твори музики, літератури, ком­п'ютерні програми та ін.

§ 6.4. Зміст правових відносин

Зміст правових відносин — це зафіксовані у нормах права су­б'єктивні права та юридичні обов'язки учасників правовідносин.

Суб'єктивне право — це гарантована правом і законом міра можливої поведінки особи. До суб'єктивних прав належать демок­ратичні права і свободи особи. Суб'єктивні права реалізуються че­рез правомочність уповноважених осіб. Правомочність складається з таких елементів:

а) права на особисті дії уповноваженої особи;

6) можливості вимагати певної поведінки від зобов'язаної особи, тобто права на чужі дії;

в) можливості звертатися до державних органів про застосуван­ня державного примусу у разі невиконання зобов'язань іншою сто­роною правових відносин і можливості користуватись соціальними благами на основі певного суб'єктивного права.

38 П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

Таким чином, правомочність може виступати: як право на пове­дінку, право на вимагання, право на домагання, право на користу­вання соціальними благами.

Наприклад, при купівлі-продажу майна виникають правовід­носини між покупцем і продавцем. Покупець має право оплатити і одержати товар (право на власні дії); вимагати від продавця при­йняти оплату і передати товар (право на вимагання); звернутись до державних органів про відшкодування збитків або усунення недо­ліків продавцем у разі неякісного товару (право на домагання); ко­ристуватись товаром на власний розсуд (право на користування со­ціальними благами).

§ 6.5. Юридичні обов'язки учасників правовідносин

Юридичні обов'язки учасників правовідносин — це вид і міра необхідної поведінки суб'єктів, яка встановлена законом. Елемента­ми структури юридичного обов'язку є:

а) необхідність виконувати певні дії або утриматись від них;

б) необхідність зобов'язаної особи відреагувати на законні вимо­ги правомочного суб'єкта;

в) необхідність нести відповідальність за невиконання цих ви­мог;

г) необхідність не перешкоджати правомочній особі користува­тися тим благом, на яке вона має право.

Вимагати виконання обов'язків поза встановленою мірою є по­рушенням закону. Наприклад, при купівлі товару продавець не має права вимагати від покупця сплатити більше встановленої суми. За порушення юридичних обов'язків настає юридична відповідаль­ність.

§ 6. 6. Юридичні факти

Юридичні факти — це конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну чи припинення право­вих відносин. Наприклад, наказ про призначення на посаду, підпи­сання договору та інше.

Отже, юридичні факти є необхідними для виникнення правовідно­син. Юридичні факти багатогранні, тому їх класифікують за різними ознаками: за волею, за наслідками, за тривалістю дії, за складом.

Основи правознавства України­­­­­­­­­­­­­­­­___________________­____­­­­­­____________39

За вольовою ознакою вони поділяються на юридичні дії та юри­дичні події. Юридичні дії — це факти, які породжують, змінюють •бо припиняють правовідносини по волі людей. Наприклад, реєст­рація шлюбу, вчинення злочину та інше. Юридичні події— це об­ставини, які породжують, змінюють та припиняють правовідноси­ни незалежно від волі людини. Наприклад, стихійне лихо. Ці події ніяких юридичних зобов'язань не викликають, а лише служать під­ставами для них.

За юридичними наслідками юридичні факти бувають: правост-ворюючі, правозмінюючі, правоприпиняючі.

За тривалістю дії юридичні факти бувають: одноразові та тривалі.

За складом юридичні факти бувають: прості та складні. Прості Юридичні факти складаються з однієї життєвої події або дій суб'єк­тів Права (наприклад, здача екзаменів, написання заяви на відпуст­ку). Складні — це сукупність кількох простих юридичних фактів (наприклад, написання заяви на відпустку та видання наказу про відпустку).

Юридичні факти завжди відіграють активну роль у правовій системі, за їх допомогою життєві обставини набувають юридичного значення і впливають на соціальні процеси і явища.

Дата добавления: 2015-05-26