Фінансовий контроль

Джерела фінансового права

Джерелом фінансового права є форма вираження правотворчої діяльності держави з приводу прийняття компетентними державни­ми органами нормативних актів, що встановлюють норми фінансо­вого права.

Джерела фінансового права можуть бути поділені за кількома принципами:

1. На основі владно-територіальної ознаки:

а) загальнодержавні нормативні акти;

б) республіканські (Автономна Республіка Крим);

в) місцеві нормативні акти.

2. За характером правових норм:

а) нормативні — акти, що містять правові норми загального ха­рактеру;

б) ненормативні — акти, що не містять правових норм загально­го характеру.

3. За особливостями правового регулювання і характером вста­новлення:

а) звичаї, санкціоновані компетентними органами у встановлено­му порядку;

б) прецедент, характерний для держав з англосаксонською систе­мою, широко застосовується за наявності прогалин у законодавстві;

в) міжнародні договори набувають важливого значення при вре­гулюванні подвійного оподаткування;

Основи правознавства України __________________________________157

г) правова доктрина характерна для мусульманських країн;

д) нормативний правовий акт — найважливіше джерело фінан­сового права.

Слід підкреслити, що система нормативно-правових актів і сис­тема законодавства, які не є синонімами, тісно пов'язані і зумовлені одна одною. Аналіз системи фінансового законодавства дає основне уявлення про джерело фінансового права України.

Фінансове законодавство, виступаючи формою реалізації фінан­сового права, містить досить широке коло нормативних актів, що регулюють фінансову діяльність в Україні. Основою нормативно-правових актів, що регулюють фінансові правовідносини, є закон. При цьому слід говорити не про окремі фінансові закони, а про чер­гу взаємозалежності законів. Наприклад, закон «Про страхування», «Про оподаткування», «Про державну податкову службу в Україні» та інші. Діяльність фінансових законів неможлива без системи під-законних актів і указів Президента України, Кабінету Міністрів Ук­раїни, інструкцій, роз'яснень тощо.

Фінансовий контроль є засобом досягнення конкретного завдан­ня, яке стоїть перед державою, — встановлення правопорядку і за­конності. Основні завдання фінансового контролю:

1) перевірка своєчасності й повноти виконання суб'єктами фі­нансових зобов'язань перед державою та органами місцевого само­врядування;

2) перевірка виконання органами державної влади і місцевого самоврядування покладених на них функцій з формування, розпо­ділу і використання грошових фондів;

3) перевірка дотримання правильності виконання фінансових операцій, збереження коштів і матеріальних засобів;

4) перевірка і усунення порушень фінансової дисципліни;

5) перевірка правильності й ефективності використання публіч­них грошових фондів;

6) попередження порушень законності в сфері фінансової діяль­ності, відшкодування матеріальних збитків, виявлення винних осіб і притягнення їх до відповідальності;

7) виявлення внутрішніх резервів виробництва — підвищення його ефективності.

158 _______ П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

Фінансова дисципліна — це чітке дотримання закріплених нор­мами права розпоряджень, що регулюють порядок формування, розподілу і використання публічних грошових фондів.

Отже, можна стверджувати, що під фінансовим контролем слід розуміти особливу сферу державного контролю, що становить ді­яльність фінансових органів з виявлення порушень законності, фі­нансової дисципліни й діяльності під час формування, розподілу й використання державних і муніципальних грошових фондів.

Фінансовий контроль за суб'єктами, що здійснюють контроль, класифікується:

а) державний, що здійснюють органи держави — Верховна Рада, Кабінет Міністрів, Національний банк, а також створені органи для фінансового контролю — органи державної податкової служби, Рахункова палата, органи державної контрольно-ревізійної служби, Державне Казначейство;

б) муніципальний фінансовий контроль, який здійснюють орга­ни місцевого самоврядування. Це затвердження місцевого бюджету, його виконання та інше;

в) суспільний фінансовий контроль — це незалежний фінансо­вий контроль, який здійснюють представники громадськості на добровільній безоплатній основі;

г) аудиторський — незалежний професійний фінансовий конт­роль, який здійснюють аудитори (фізичні особи) та аудиторські фі­рми.

Фінансовий контроль за сферою фінансової діяльності може бути:

а) бюджетний контроль;

б) податковий контроль;

в) валютний контроль;

г) банківський контроль;

д) страховий контроль.

Перераховані види фінансового контролю залежать від тієї га­лузі фінансового права, в якій безпосередньо здійснюють фінансо­вий контроль.

Фінансовому контролю притаманні різні методи, тобто сукуп­ність способів, засобів і прийомів для здійснення контрольних фу­нкцій. Серед основних методів фінансового контролю можна виді­лити:

Основи правознавства України ___________________________________ 159

1) спостереження (моніторинг) — загальне відстеження фінансо­вої діяльності контрольованого суб'єкта;

2) облік — діяльність контролюючих органів під час здійснення реєстрації суб'єктів контролю;

3) обстеження — попередній контроль конкретних сторін фінан­сової діяльності контрольованого суб'єкта, під час якого здійсню­ють діагностику фінансового стану, провадять первинний аналіз дотримання фінансового законодавства;

4) аналіз — перевіряються й аналізуються основні показники звітності за визначений період;

5) перевірка — провадяться планові, позапланові, повні, част­кові, комплексні, вибіркові та інші;

6) ревізія — найважливіший метод фінансового контролю, який охоплює бухгалтерській облік, кошти, матеріально-технічні ресурси та іншу фінансово-господарську документацію.

Перелічені методи фінансового контролю конкретизуються в різ­них відомчих методиках і правилах проведення контролю.

Дата добавления: 2015-05-26