Опіка, піклування та патронат над дітьми

Рішеннясуду, крім випадку усиновлення дитини, яка є громадя­нином України, але проживає за межами України (у цьому ви­падку усиновлення здійснюється в консульській установі або дипломатичному представництві України).

Метою усиновлення є захист інтересів дитини шляхом забезпе­чення стабільних та гармонійних умов її життя.

Усиновленою може бути дитина, а у виняткових випадках суд може постановити рішення про усиновлення повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування. У цьому разі суд бере до уваги сімейний стан усиновлювача, зокре­ма відсутність у нього своїх дітей, та інші обставини, що мають істотне значення.

Вимоги до осіб, які можуть бути усиновлювачами (ст. 208 СК):

— усиновлювачем дитини може бути повнолітня дієздатна особа;

— усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п'ятнадцять років;

— у разі усиновлення повнолітньої особи різниця у віці не може бути меншою, ніж вісімнадцять років;

— усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі;

— якщо дитина має лише матір (батька), вона не може бути уси­новлена чоловіком (жінкою), з яким (якою) її мати (чоловік) не пе­ребуває у шлюбі;

— якщо дитина має лише матір або лише батька, які у зв'язку з усиновленням втрачають правовий зв'язок з нею, усиновлювачем дитини може бути один чоловік або одна жінка.

Усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою її бать­ків. Згода батьків на усиновлення дитини має бути безумовною. Угода про надання усиновлювачем плати за згоду на усиновлення дитини батькам, опікунам чи іншим особам, з якими вона прожи­ває, є нікчемною. Згода батьків на усиновлення може бути дана ними лише після досягнення дитиною двомісячного віку. Якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми, крім їхньої згоди на уси­новлення, потрібна згода їхніх батьків. Письмова згода батьків на усиновлення засвідчується нотаріусом.

Мати, батько дитини мають право відкликати свою згоду на уси­новлення до набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

192 П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановськип та ін.

Для усиновлення дитини потрібна її згода. Згода дитини на її усиновлення дається у формі, яка відповідає її вікові. Дитина має бути проінформована про правові наслідки усиновлення. Усинов­лення провадиться без згоди дитини, якщо вона у зв'язку з віком або станом здоров'я не усвідомлює факту усиновлення. Згода дити­ни на усиновлення не потрібна, якщо вона проживає в сім'ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками.

Усиновлення дитини провадиться без згоди батьків, якщо вони:

1) невідомі;

2) визнані безвісно відсутніми;

3) визнані недієздатними;

4) позбавлені батьківських прав щодо дитини, яка усиновлюється.

Усиновлення дитини може бути проведено без згоди повнолітніх батьків, якщо судом буде встановлено, що вони, не проживаючи з дитиною понад шість місяців без поважних причин, не виявляють щодо неї батьківської турботи та піклування, не виховують та не утримують її.

На усиновлення дитини одним із подружжя потрібна письмова згода другого з подружжя, засвідчена нотаріально. Усиновлення дитини може бути проведене без згоди другого з подружжя, якщо він визнаний безвісно відсутнім, недієздатним, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

На усиновлення дитини, над якою встановлено опіку або піклу­вання, а також на усиновлення дитини, над батьками якої встанов­лено опіку або піклування, потрібна письмова згода опікуна або піклувальника незалежно від згоди батьків. Якщо опікун або піклу­вальник не дав згоди на усиновлення дитини, така згода може бути дана органом опіки та піклування. Усиновлення може бути проведе­не без згоди опікуна, піклувальника або органу опіки та піклуван­ня, якщо суд установить, що усиновлення дитини відповідає її інте­ресам.

На усиновлення дитини, яка не має батьків і перебуває у закладі охорони здоров'я або навчальному закладі, потрібна письмова згода цього закладу. Усиновлення може бути проведене без згоди цього закладу, якщо суд установить, що усиновлення дитини відповідає її інтересам.

Основи правознавства України ___________________________ 193

Особа, яка бажає усиновити дитину, подає до суду заяву про уси­новлення. Подання такої заяви через представника не допускається. Суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини (ст. 224 Сімейного кодексу), враховує обставини, що мають істотне зна­чення, зокрема:

• стан здоров 'я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлен­ня до виховання дитини;

• мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину;

• чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення;

• взаємовідповідальність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується вже дитиною;

• особу дитини та стан її здоров 'я;

• ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити.

При дотриманні всіх умов, встановлених законодавством, здат­ності особи, яка бажає усиновити дитину, забезпечити стабільні та гармонійні умови для життя дитини суд постановляє рішення, яким оголошує цю особу усиновлювачем дитини.

Усиновлення вважається здійсненим у день набрання чинності рішенням суду про усиновлення (ст. 225 Сімейного кодексу).

Особа має право на таємницю перебування на обліку тих, хто бажає усиновити дитину, пошуку дитини для усиновлення, подан­ня заяви про усиновлення та її розгляду, на рішення суду про уси­новлення. Дитина, яка усиновлена, має право на таємницю, в тому числі і від неї самої, факту її усиновлення. Особа, яка була усино­влена, має право після досягнення нею чотирнадцяти років на оде­ржання інформації щодо свого усиновлення.

Особи, яким у зв'язку з виконанням службових обов'язків досту­пна інформація щодо усиновлення (перебування осіб, які бажають усиновити дитину, на обліку, пошук ними дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення, розгляд справи про усиновлення, здійснення нагляду за дотриманням прав усиновленої дитини тощо), зобов 'язані не розголошувати її, зокрема і тоді, коли усиновлення для самої дитини не є таємним. Відомості про усиновлення вида­ються судом лише за згодою усиновлювача, крім випадків, коли такі відомості потрібні правоохоронним органам, суду у зв'язку з цивіль­ною чи кримінальною справою, яка є у їх провадженні.

194 _______ П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

Особи, які розголосили таємницю усиновлення, несуть відповіда­льність, встановлену законом.

Правові наслідки усиновлення (ст. 232 СК):

• з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов'язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням;

• з моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов'язки між особою, яка усиновлена (а в май­бутньому — між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням.

Усиновлення може скасовуватись та визнаватись недійсним у ви­падках, передбачених чинним законодавством.

Питання опіки і піклування регулюються і охороняються як сі­мейним, так і цивільним законодавством.

Стаття 243 Сімейного кодексу визначає: опіка, піклування вста­новлюються над дітьми, які залишилися без батьківського піклуван­ня.

Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадця­ти років, а піклування — над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Опіка і піклування встановлюються органами опіки і піклування (державні адміністрації районів, міст Києва і Севастополя, ви­конавчі комітети міських чи районних у містах рад) або судом (ст.ст. 55—79 Цивільного кодексу України).

Опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повно­літня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклу­вальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.

Не може бути опікуном, піклувальником дитини особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, особа, позбавлена батьківських прав, а також особа, інтереси якої супере­чать інтересам дитини (ст. 244 Сімейного кодексу України).

Якщо дитина постійно проживає у дитячому закладі або закладі охорони здоров'я, функції опікуна та піклувальника щодо неї по­кладаються на адміністрацію цих закладів.

Основи правознавства України ________________________________ 195

Орган опіки та піклування контролює умови утримання, виховання, навчання дитини, над якою встановлено опіку або піклування.

Права дитини, над якою встановлено опіку або піклування, передбачені ст. 247 Сімейного кодексу України:

1) на проживання в сім'ї опікуна або піклувальника, на піклуван­ня з його боку;

2) на забезпечення їй умов для всебічного розвитку, освіти, вихо­вання і на повагу до її людської гідності;

3) на збереження права користування житлом, у якому вона проживала до встановлення опіки або піклування. У разі відсутності жит­ла така дитина має право на його отримання відповідно до закону;

4) на захист від зловживань з боку опікуна або піклувальника.

Встановлення опіки та піклування не припиняє права дитини на аліменти, пенсії, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника.

Права та обов'язки опікуна та піклувальника щодо дитини визначені у ст. 249 Сімейного кодексу:

1. Опікун, піклувальник зобов'язаний виховувати дитину, піклу­ватися про її здоров'я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти. Опікун, піклувальник має право самостійно визначати способи ви­ховання дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій орга­ну опіки та піклування.

2. Опікун, піклувальник має право вимагати повернення дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду.

3. Опікун, піклувальник не має права перешкоджати спілкуван­ню дитини з її батьками та іншими родичами, за винятком випадків, Коли таке спілкування суперечить інтересам дитини.

Новим інститутом сімейного права є запровадження договору еро патронат, відповідно до якого орган опіки та піклування пере­дає дитину, яка є сиротою або з інших причин позбавлена батьків­ського піклування, на виховання у сім'ю іншої особи (патронатного вихователя) до досягнення дитиною повноліття за плату (ст. 252 Сімейного кодексу України).

Можна виділити дві істотні умови цього договору:

1) згода дитини, якщо вона досягла такого віку, що може її ви­словити;

196 _______ П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

2) за виховання дитини патронатному вихователю встановлюєть­ся плата, розмір якої визначається за його домовленістю з органом опіки та піклування.

Патронатний вихователь зобов'язаний (ст. 255 СК):

• забезпечити дитину житлом, одягом, харчуванням тощо;

• створити дитині умови для навчання, фізичного та духовного розвитку;

• захищати дитину, її права та інтереси як опікун або піклуваль­ник без спеціальних на те повноважень.

Договір про патронат припиняється у разі відмови від нього вихователя або дитини, яка досягла чотирнадцяти років. До призна­чення дитині нового вихователя або передання дитини іншій особі, навчальному закладові, закладові охорони здоров'я або соціального захисту вихователь, який відмовився від договору, зобов'язаний піклуватися про дитину (ч. 1 ст. 256 Сімейного кодексу).

Договір може бути розірваний за згодою сторін або за рішенням суду в разі невиконання вихователем своїх обов'язків або якщо між ним та дитиною склалися стосунки, які перешкоджають виконанню обов'язків за договором (ч. 2 ст. 256 Сімейного кодексу України).

Дата добавления: 2015-05-26