Порядок вирішення земельних спорів

Ськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товари­ства (надалі — СГП), переданих місцевими радами в коле­ктивну власність, на яку кожен член СГП має право.

Пай — це земельна участь членів СГП в утворенні земельних угідь підприємства. При паюванні земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям, в натурі (на місцевості) земельна ділянка не виділяється. Член СГП, якому визначена земельна частка і видано сертифікат, ще не набу­ває права приватної власності на конкретну земельну ділянку. Пра­во приватної власності для кожного члена СГП виникає при виді­ленні земельної частки (паю) в натурі на місцевості і одержанні державного акта на право приватної власності на землю. Особа має право на підставі членства вимагати передати у приватну власність земельну ділянку в розмірі, що відповідає вартості земельного паю в разі виходу з членів СГП.

Згідно з Указом Президента України від 10 листопада 1994 р. «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» кожному члену під­приємства, кооперативу, товариства видається сертифікат на зе­мельну частку (надалі сертифікат) із зазначенням у ньому розміру частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також зазначаєть­ся його вартість. Член СГП має право безкоштовно одержати у при­ватну власність свій пай в натурі (на місцевості), що засвідчується державним актом на право приватної власності на землю.

Указом Президента України від 8 серпня 1995 р. «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогос­подарським підприємствам і організаціям» забезпечено паювання сільськогосподарських угідь, що знаходяться у колективній влас­ності.

Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогос­подарських підприємств здійснюється лише після перетворення їх у недержавні сільськогосподарські підприємства.

Право на земельну частку (пай) мають у рівних розмірах члени СГП, які включені до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. До такого списку включа­ються всі особи, які були членами підприємства на час отримання СГП державного акта на право колективної власності на землю.

222 _________ П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

Членами колективного сільськогосподарського підпри­ємства вважаються особи, які були їх членами на день складання списків:

• пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються чле­нами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства незалежно від місця їх проживання;

• військовослужбовці строкової служби, якщо вони не вийшли з СГП у визначеному законодавством порядку; особи, направлені на навчання, якщо вони залишаються членами СГП;

./ жінки, що знаходяться у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, або у відпустці з приводу догляду за дитиною до досяг­нення нею трирічного (шестирічного) віку, а також у зв'язку з до­глядом за дитиною-інвалідом віком до 14 років;

• члени СГП, які обрані на виборні посади до органів державної влади або місцевого самоврядування, якщо це передбачено стату­том СГП.

Право на земельний пай набувають також спадкоємці тих членів сільськогосподарських підприємств, які мали право на земельну частку, але до моменту видачі сертифікатів на земельний пай поме­рли.

Крім того, право на отримання земельного паю мають громадя­ни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і були евакуйовані, відселені або самостійно переселились на нове місце проживання (роботи).

Право на земельний пай не залежить від стажу роботи в сіль­ськогосподарському підприємстві, виробничих показників, невико­нання встановленого обов'язкового мінімуму трудової участі, осо­бистих заслуг, місця проживання.

Не мають права на отримання земельного паю:

• працівники господарства, які не є членами СГП, — тимчасові працівники та особи, що працюють за трудовою угодою;

• особи, що з будь-яких причин звільнились і були виключені загальними зборами з СГП до моменту проведення паювання землі і отримання господарством державного акта на право колективної власності на землю;

• пенсіонери, які проживають на території СГП, але не є його членами;

• особи, що не є громадянами Укра'їни.

Основи правознавства України __________________________223

Згідно із законодавством право на земельний пай може бути об 'єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави. Проте, згідно з Законом України від 18 січня 2001 р. «Про угоди, про відчуження земельної частки (паю)» власники паїв тимчасово не мають права укладати угоди щодо відчуження шляхом купівлі-продажу, дарування, міни, застави земельних часток, вони лише вправі набувати їх у спадок.

Земельний кодекс України також встановлює, що громадяни Ук­раїни — власники земельних паїв (часток) не вправі до 1 січня 2005 року продавати або іншим способом відчужувати належні їм земельні ділянки та земельні частки (паї), крім міни, передачі їх у спадщину та при вилученні земель для суспільних потреб.

Сертифікат на право на земельну частку (пай) є дійсним до ви­ділення власнику земельного паю на місцевості земельної ділянки та видачі йому державного акта на право власності на землю.

Процедурно-процесуальні засади розгляду земельних спорів визначені Земельним кодексом України.

Законодавство встановлює юрисдикційний (судовий) та до юрисдикційний (в органах місцевого самоврядування та органах вико­навчої влади) порядок розв'язання правових конфліктів у галузі використання, відтворення та охорони земель.

Лише судом вирішуються земельні спори з приводу:

1) володіння, користування і розпорядження земельними ділян­ками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб;

2) спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що пере­бувають у власності і користуванні громадян, та додержання грома­дянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів вирішу­ють земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами насе­лених пунктів, обмежень у використанні земель та земельних сер­вітутів.

224 _______ П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. 1. Барановський та ін.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішен­ням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

Земельні спори розглядаються органами виконавчої влади з пи­тань земельних ресурсів та органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін у місячний термін з дня подання за­яви.

Земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору пе­реноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин. Відсутність однієї із сторін без поважних причин при повторному розгляді земельного спору не зупиняє його розгляду і прийняття рішення. У рішенні органу місцевого самовря­дування або органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів визначається порядок його виконання. Рішення передається сторо­нам у 5-денний термін з часу його прийняття.

Сторони, які беруть участь у земельному спорі, мають право знайомитися з матеріалами щодо цього спору, робити з них випи­ски, брати участь у розгляді земельного спору, подавати докумен­ти та інші докази, порушувати клопотання, давати усні і письмові пояснення, заперечувати проти клопотань та доказів іншої сторо­ни, одержувати копію рішення щодо земельного спору, і у разі не­згоди з цим рішенням оскаржувати його.

Рішення відповідних органів виконавчої влади з питань земель­них ресурсів, органів місцевого самоврядування вступає в силу з моменту його прийняття. Оскарження зазначених рішень у суді призупиняє їх виконання. Виконання рішення щодо земельних спо­рів здійснюється органом, який прийняв це рішення. Виконання рішення не звільняє порушника від відшкодування збитків або втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва внаслідок порушення земельного законодавства. Виконання рішен­ня щодо земельних спорів може бути призупинено або його термін продовжений вищестоящим органом або судом.

Основи правознавства України_________________________________ 225

Глава XII

Дата добавления: 2015-05-26