Загальна характеристика фондового ринку

7.1.1. Історія розвитку фондового ринку

Фондовий ринок зародився в надрах ринку споживчих товарів. Перші операції з цінними паперами відбувалися на оптових ринках і товарних біржах.

Історія бірж налічує близько п'яти століть, хоча деякі спеціалісти фондового ринку стверджують, що перша біржа виникла в Японії у І ст. до н. є.

Слово "біржа" походить від латинського слова "Ьцгзе" (гаманець), яке пов'язане з м. Брюгге (Нідерланди) та з купецькою династією Ван дер Бурсів.

Батьківщиною фондової біржі вважається бельгійський порт Антверпен (1531 р.), який відіграв в епоху великих географічних відкриттів значну роль у світовій торгівлі. Згодом за Антверпеном котирування майже всіх цінних паперів почали здійснювати в нідерландському порту Амстердамі, де було створено одну з перших у світі фондових бірж (початок XVIII ст.), на якій велася торгівля облігаціями позик Голландії, Англії, Португалії, Іспанії, Індії.

Розвиток міждержавної торгівлі став основним рушієм розвитку ринку цінних паперів і фондових бірж. Позитивний вплив на цей процес справив і прогрес державної організації та державних фінансів, тобто поява державних (казначейських) облігацій та векселів розширила коло цінних паперів на фондових біржах, передусім Англії, Франції та Німеччини.

На початку XIX ст. роль фондових бірж в економіці зростає, адже з'явився третій чинник: первісне нагромадження капіталу. Промислова рево­люція сприяла інтенсивному зростанню суспільного виробництва, яке випе­реджало зростання споживання, а, отже, було джерелом нагромадження великих фінансових коштів. Свою частку у розвиток фондового ринку вніс і розвиток організаційних форм суспільного виробництва у вигляді промислових корпорацій і акціонерних банків.

Фондовий ринок активно сприяв розвитку виробництва внаслідок віль­ної конкуренції на фондових біржах, що не залежала від державного розпо­ділу, забезпечувала переливання грошових активів у галузі, потрібні суспіль­ству (будівництво залізниць, металургійних заводів, шахт, розвиток хімічної та текстильної галузей). Саме в цей період - 1817 р. - засновано Нью-Йоркську фондову біржу як діловий клуб, за членство в якому необхідно було заплатити вступний внесок $ 200 з щорічними внесками в сумі $ 100 і $ 10 до фонду взаємодопомоги. Пізніше такі внески почали називатися вартістю брокерського місця (вартість змінювалась з 1827 по 1988 рр. від $ 0, 1 тис. до $ 665-$ 1000 тис).

Наприкінці XIX ст. поряд з концентрацією грошових коштів у великих фінансових і виробничих інститутах, з розвитком державно-монополістичної системи управління економікою змінюється фондовий ринок. Однак в істо­рію фондової біржі XIX ст. увійшли кризи 1869, 1873 і 1895 років. Якщо швидкий розвиток фондового ринку позитивно впливає на поступальний розвиток продуктивних сил людства, то періодичні біржові кризи і спади активності на ринку цінних паперів є не тільки передвісниками загальних економічних криз, а й їхніми детонаторами.

Так, світова економічна криза 1929-1933 рр. почалася саме з краху на Нью-Йоркській фондовій біржі 22 жовтня 1929 року, коли масовий продаж цінних паперів спричинив паніку інвесторів та біржовиків.

На початку XX ст. найшвидшими темпами фондовий ринок розвивався у США. Тоді як європейські підприємці для збереження своїх коштів кори­стувалися банківськими послугами, у США потік грошей спрямовувався не в банки, а на фондові біржі. Після "великої кризи" у США (1933 р.) було прийнято закон про емісію цінних паперів; 1934 р. - закон про біржову торгівлю цінними паперами; реєстрація цінних паперів стала обов'язковою; створено державні органи з контролю та економічного регулювання обігу цінних паперів; було встановлено обмеження коливань котирування, держа­вне страхування вкладів тощо.

У нашій країні початок фондового ринку датується XVIII ст. Одеську фондову біржу було відкрито у 1796 р. (більше ніж на 40 років раніше відкриття такої в Москві).

У грудні 1917 р. радянський уряд заборонив операції з цінними папе­рами. Але в період нової економічної політики (НЕПу) знову з'явився органі­зований обіг цінних паперів, які здійснювали фондові відділи при товарних біржах у кількох великих торговельно-промислових центрах, зокрема в Києві і Харкові. Після припинення НЕПу за рішенням радянського уряду всі то­варні і фондові біржі було ліквідовано (1930 р.). їх відродження почалося через півстоліття - з початку 90-х років. Приватизація та поява акціонерних товариств стали визначальним чинником відновлення діяльності фондових бірж і налагодження позабіржового обігу цінних паперів.

Зараз світовий фондовий ринок розвивається за такими трьома основними напрямками:

1) відбувається удосконалення автоматизованих систем фондових операцій (окремі комп'ютерні системи поєднуються у Всесвітню мережу електронної комунікації);

2) створення нових видів і модифікацій цінних паперів;

3) збільшується інтернаціоналізація фондової діяльності відповідно до загаль­ного процесу економічної інтеграції країн.

До цих трьох напрямків Україні потрібно додати ще кілька своїх, актуальних тільки для неї напрямків розвитку фондового ринку, а саме: своєчасне становлення системи державного регулювання фондового ринку, сприяння підвищенню рівня організованості позабіржового ринку, створення сучасної інфраструктури фондового ринку, зокрема депозитарію, забезпечення умов для конкуренції в середовищі посередників у фондовій діяльності, розвиток вторинного ринку цінних паперів, насамперед у рамках системи фондових бірж України [33].

Дата добавления: 2015-05-26