Проблеми відходів людської діяльності 2 страница

Інша небезпека, що чатує на людство – це збіднення генетичного фонду рослин і тварин. Так, відомо 28 видів пшениці (5 дикорослих і 23 культурних). Протягом історії з цих видів селекціонери вивели 22 тис. сортів. Звичайно ж, рільники висівають найурожайніші сорти. І як наслідок, величезні площі землі займають генетично одноманітні рослини, так звані монокультури. Вони дають змогу за короткий час досягти максимальних урожаїв. Але будь-які несприятливі зміни в природному середовищі (кліматичні, наприклад, або поява нових збудників хвороб чи шкідників) можуть завдати величезної шкоди монокультурі, а то й цілком знищити її на величезних площах. Історія сільського господарства багата на подібні приклади.

У 1970 р. в США врожай кукурудзи на половині плантацій від Флориди до Техасу загинув від навали нового патогенного гриба. Оскільки більшість полів було засіяно кукурудзою одного сорту, а він виявився вразливим саме для цього гриба, епідемія поширилася зі швидкістю лісової пожежі, й загальні збитки фермерів становили 1 млрд. доларів. У 1845 р. в Ірландії врожай картоплі – основного продукту харчування місцевих жителів – був знищений грибковим захворюванням, збудника якого випадково завезли з Мексики. Тоді від голоду померло близько 1 млн. ірландців, багато хто назавжди виїхав до США та інших країн.

Упровадження монокультур, зведення тропічних лісів, урбанізація, будівництво великих водосховищ, що заливають тисячі гектарів родючих земель, інші негативні, прояви людської діяльності призводять до небезпечного збіднення генофонду (або так званої генетичної ерозії) планети. За підрахунками ботаніків, до середини XXI ст. можуть зникнути 250 тис. видів рослин.

Гонитва за максимальними врожаями, порушення правил агротехніки, застосування важких сільськогосподарських машин, непродумана меліорація, перевипас худоби тощо призводять до втрати основного багатства людства – родючих ґрунтів. Учені встановили, що для утворення ґрунтового шару завтовшки 18 см природі потрібно в середньому від 1400 до 7000 років. Людина ж здатна виснажити, знищити шар фунту такої товщини за один-два сезони. Підраховано, що порівняно з тими 1,5 млрд. га земель, які використовуються тепер для вирощування сільськогосподарських культур, майже 2 млрд. га за історичний період було втрачено, виведено із сівозмін, перетворено на пустелі. В наш час через вітрову й водну ерозії, будівництво міст, доріг, аеродромів, кар'єрів, промислових об'єктів у світі щомісяця втрачається від 5 до 7млн га родючих земель.

Військова діяльність. Найбільшою ганьбою людської цивілізації є війни. Вчені підрахували, що за останні 6 тис. років люди жили в мирі лише 292 роки.Вони «звикли» до воєн і досі ще не дуже глибоко усвідомили, що в сучасній світовій війні, якщо її розпалять, переможців не буде.

Будь-яка військова діяльність урешті-решт завдає шкоди біосфері, й передусім людині, тому за своєю суттю вона має антиекологічний характер.

За оцінками вчених, війни забрали життя більш як 3,6 млрд. людей. У цих війнах знищено матеріальні цінності на фантастичну суму 115,13 квінтильйонів доларів (цієї суми вистачило б, щоб забезпечити сучасне населення Землі всім необхідним на кілька тисяч років). Але ніякими сумами неможливо оцінити втрати культурних цінностей, знищених під час воєн: бібліотек із накопиченими впродовж віків знаннями, шедеврів архітектури, творів мистецтва й т. д.

У Першу світову війну (1914–1918 рр.) було втягнуто 38 країн. Бойові дії велися на території площею 4,1 млн. км². Із мобілізованих 74 млн. людей загинуло 9,5 млн., а 20 млн. померло від ран і хвороб. Уперше застосовано хімічну зброю, якою уражено 1,3 млн. людей.

Друга світова війна (1939–1945 рр.) охопила вже 61 державу й понад 80 % населення Землі. Воєнні дії велися на території площею 22,6 млн. км². Із мобілізованих 110 млн. людей загинуло 55 млн. Матеріальні збитки становили понад 316 млрд. доларів (у цінах 1938 р.). Вперше застосовано атомну зброю проти мирного населення японських міст Хіросіма й Нагасакі, здійснено перші спроби ведення бактеріологічної війни японськими мілітаристами.

Вже під час Другої світової війни стало зрозуміло: гинуть не лише люди, гине або стає непридатним середовище їхнього життя. І хоча спеціальної мети – завдати противникові екологічної шкоди – тоді не ставилося, деякі воєнні дії можна розцінювати саме так (руйнування німцями дамб у Голландії, знищення лісів і посівів у Польщі, Норвегії, Франції й СРСР, штучне створення вогняних смерчів авіацією союзників при бомбардуванні Гамбурга й Дрездена).

Схоже на те, що дві світові війни нічому не навчили людей. Після 1945 р. відбулося принаймні 150 локальних воєнних конфліктів, які забрали життя більш як 20 млн. чоловік. Кілька разів (у 1948, 1954, 1961, 1962, 1973 рр.) світ стояв біля небезпечної межі, за якою могла спалахнути пожежа третьої світової війни. На щастя, цього не сталося.

Дедалі зростають так звані «небойові втрати» у війнах, тобто загибель мирного населення. Якщо в Першій світовій війні жертви серед мирного населення становили 5 % у загальній масі втрат, то в Другій світовій – вже
50 %. А в деяких сьогоднішніх локальних конфліктах, за даними ООН, на кожного загиблого солдата припадало дев'ять загиблих мирних жителів.

Сучасна війна й підготовка до неї стають дедалі дорожчими. Розробка, виготовлення й випробування нових видів зброї лягає непосильним тягарем на економіку країн світу. Так, за даними 00Н, світ сьогодні витрачає 1 трлн. доларів щорічно на розробку та виготовлення зброї, утримання армій і фінансування воєнних конфліктів. За офіційними даними США, на виготовлення й випробування ядерної зброї тільки з 1943 по 1997 р. ними було інвестовано 5,5 трлн. доларів.

На військові потреби у світі щорічно витрачається 2–3 % енергетичних ресурсів, 3–4 % запасів нафти. До 3 % території розвинених країн відводиться під військові бази, склади, полігони тощо, причому це переважно родючі землі або лісові масиви. На планеті військові займають близько 42 млн. га суші. Витрати на військові потреби у світі в 2,5 рази перевищують витрати на охорону здоров'я і в 1,5 рази – на освіту. І це в той час, коли мільйони людей недоїдають, не отримують медичної допомоги, п'ють забруднену воду й живуть у жахливих умовах. На підготовку до війни витрачаються найкращі матеріали, застосовуються новітні технології, використовується розум найталановитіших учених. Усе це відволікає від вирішення найболючіших екологічних проблем людства.

Але найбільша небезпека полягає в злочинних планах сучасних мілітаристів використати для війни потаємні, глибинні сили природи. Розробляються й уже частково апробуються способи безпосереднього впливу на природу з метою агресії, методи зміни клімату, впливу на газообмін і тепловий баланс атмосфери та гідросфери, створюється «геофізична» зброя. На шпальти світової преси потрапили дані про досліди військових, спрямовані на провокування землетрусів на території противника, вивержень вулканів, утворення тайфунів, «дір» в озоновому шарі Землі тощо.

Розроблено безпрецедентні за силою ураження отрути й зразки бактеріологічної зброї. Так, 1 г ботулотоксину достатньо, щоб умертвити 8 млн. людей. У разі розпилення над населеним пунктом 1 г устричної отрути миттєво загине 1,5 тис. людей, а 1 г політоксину (отрута, виділена з безхребетних) достатньо для знищення 100 тис. чоловік. Є відомості, що під завісою секретності у військових біологічних лабораторіях досліджуються принципово нові препарати, проти яких немає вакцин: отрута мексиканських павуків, різновиди бацил чуми, на які не діють перепади температури та наявні антибіотики.

Не можна не згадати ще про один жахливий факт, що став широко відомим світовій громадськості: це розробка секретними військовими лабораторіями (й навіть цілими науковими інститутами) різних методів і засобів (хімічних, електромагнітних та інших) впливу на психіку людей. Є свідчення того, що вже винайдено (і випробувано!) методи, устаткування й препарати, які дають змогу масово впливати на психіку людей, обертати їх на «зомбі». Цей вид зброї – найбільш нелюдський і протиприродний.

Діяльність органів державної прикордонної служби України з охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки персоналу. На теперішній час існує ряд джерел забруднення навколишнього природного середовища в органах Державної прикордонної служби України:

кораблі (катери), літаки та вертольоти, транспортні засоби загального та спеціального призначення, бойова й інша техніка, радіотехнічні й гідролокаційні станції (пункти) тощо;

бази та склади різного призначення, заправні пункти, зливно-наливні пункти, склади фарб, склади захисту рослин, мінеральних добрив, отрутохімікатів та інших препаратів, токсичних, сильнодіючих отруйних речовин, іонізуючих і радіоактивних речовин, лакофарбові майстерні;

пункти ремонтно-технічного обслуговування автотранспорту та техніки, котельні, стаціонарні та пересувні електростанції і РЛС, компресорні установки, зварювальні дільниці, газо- та пиловиділяючі технологічні лінії, парки техніки, місця чищення та миття техніки, лазні та пральні, різні майстерні, пункти обслуговування акумуляторів, гальванічні та спеціальні цехи та дільниці, інші шкідливі цехи та дільниці;

лабораторії спецпалива та медичних закладів;

харчоблоки, казарми, жилі та громадські споруди;

очисні споруди, каналізаційні мережі, насосні станції;

тваринницькі ферми та підсобні господарства;

місця побутового сміття та складування промислових відходів;

будівлі будь-якого призначення та будівельні майданчики, навчальні поля та полігони, стрільбища;

обладнання та прилади, які містять токсичні й радіоактивні речовини;

електромагнітні установки;

шумові прилади, установки й ін.

Наукова діяльність. Вираз «Ми живемо у вік науки» від частого вживання сприймається вже як журналістський штамп. Нерідко повторюється також висловлювання про те, що в наш час наука стала безпосередньою продуктивною силою. Дійсно, під впливом науки життя людини радикально змінилось, особливо протягом кількох останніх століть. Але сподівання наших предків на те, що наука стане для людства панацеєю від усіх бід, не справдилися. Зокрема, якщо проаналізувати, який процент від загальних витрат на потреби науки припадає на дослідження життєво важливих для людини проблем, то стає моторошно. Адже левова пайка грошей, виділених на розвиток науки, поглинається військово-промисловим комплексом. Найкращі вчені з найсучаснішим науковим обладнанням працюють над винайденням нових і вдосконаленням наявних видів озброєнь, тобто над прискоренням світової екологічної катастрофи. Таж саме лише відволікання сил і ресурсів від розв'язання екологічної проблеми невідворотно наближає катастрофу для всієї цивілізації.

Будь-яка наукова діяльність ґрунтується на природній, генетично зумовленій людській цікавості, прагненні зрозуміти суть явищ, осягнути добро і зло, докопатися до істини. За Біблією, всі лиха людей почалися тоді, коли наші предки Адам і Єва скуштували заборонений плід із дерева пізнання добра і зла, за що й були вигнані з раю. Отже, цю допитливість ми успадкували від першолюдей. Та мають бути межі задоволення людської цікавості.

Передусім потрібні обмеження морально-етичного плану. Зокрема, ніколи, ні за яких умов, незважаючи навіть на високогуманну, на перший погляд, мету, поставлену перед собою вченим, він не повинен проводити досліджень, пов'язаних зі смертю чи скаліченням живих людей. Жахливі приклади дослідів на живих людях – в'язнях концтаборів, які здійснювалися нацистськими «вченими», переконливо свідчать про це. Донедавна медичні й біологічні експерименти робилися на високоорганізованих тваринах, таких як мавпи, собаки, кролики й ін. Сьогодні в світі дедалі ширшого розмаху набуває громадський рух за повсюдну заборону подібних досліджень.

Великий німецький філософ І. Кант сказав колись, що він знає лише два чуда у світі: зоряне небо над головою і внутрішній світ людини. Дослідження цього другого чуда – феномена людини, її психічного світу, таємниць мозку, таємниць духовного життя – сьогодні виходять на перший план. Дехто з учених прогнозує, що ці дослідження переважатимуть над усіма іншими в новому тисячолітті. Протягом останніх десятиліть дуже знизився престиж наукової праці. Близько 90 % молодих наукових співробітників сьогодні незадоволені змістом і оцінкою своєї роботи. Це спричинило «відплив інтелекту» за межі України, а також у підприємства й структури, які не мають нічого спільного з наукою. А тим часом саме фундаментальні дослідження визначають перспективи розвитку й техніки на 20-25 років уперед і є основою науково-технічного прогресу.

Розглянемо наслідки діяльності людини на складові біосфери.

Забруднення атмосфери. Людина в процесі своєї життєдіяльності безперервно отруює атмосферу, роблячи її все менш придатною для життя.

Як показали дослідження американських медиків, життя щойно народжених на світ людей могло б бути на 3-6 років довшим, якщо б вдалося вдвічі знизити забрудненість повітря у великих містах. Причому знизилась би кількість людей, хворих на серце та судини на 10–15 %, на легені – 25 %, значно зменшилась би кількість смертей від раку легень.

За одну добу людина, що живе в центрі міста, вдихає стільки отруйних речовин, скільки їх міститься у двох пачках сигарет.

Основні джерела забруднення повітря – це автомобільний транспорт, теплоенергетика, промислові підприємства чорної і кольорової металургії, нафтодобувна та нафтохімічна промисловість, хімічна промисловість.

Найпоширенішими речовинами, що забруднюють атмосферу є монооксид вуглецю СО, діоксид вуглецю СО₂, двоокис сірки SO₂, оксиди азоту, вуглеводні, пил.

Половина чадного газу, чверть оксидів азоту, одна п’ята вуглеводнів надходить в атмосферу з вихлопними газами автомобілів. За рік автомобіль в середньому викидає 297 кг СО₂, 39 кг вуглеводнів, 10 кг оксидів азоту, 2 кг пилу, 1 кг двоокису сірки і 0,5 кг з’єднань свинцю. Помноживши ці цифри на кількість працюючих автомобілів у місті, можна уявити масштаби забруднень.

Розглянемо біологічну дію найбільш поширених забруднюючих речовин.

Монооксид вуглецю – чадний газ – не має кольору і запаху і є одним з найпоширених забруднювачів атмосфери. Він утворюється внаслідок неповного згорання кам’яного вугілля, газу, деревини, нафти, бензину. При концентрації в повітрі більше 1 % він негативно впливає на людину, понад
4 % – спричиняє смерть. Токсичність СО для людини полягає в тому, що, потрапляючи в кров, він позбавляє еритроцити (червоні кров’яні тільця) здатності транспортувати кисень, настає кисневе голодування задуха, запаморочення і смерть.

Діоксид вуглецю – вуглекислий газ – у великій концентрації значно впливає на здоров’я людини. Доведено, що постійно зростаючий вміст вуглекислого газу в атмосфері може призвести до підвищення температури Землі (парникового ефекту), оскільки він вільно пропускає сонячне проміння, але затримує відбиття теплового випромінювання Землі. Вчені побоюються, що температура на нашій планеті може зрості на 1,5–3 ⁰С, а на Північному полюса на 4,5⁰ С. внаслідок цього зміниться клімат, можуть розтанути полярні шапки.

Особливо небезпечне для організму людини забруднення повітря свинцем. Свинець із повітря потрапляє в організм людини з питною водою та завдяки рослинним і тваринним продуктам харчування. На основі численних експериментів, що проводились на пацюках, багато дослідників вважає, що майже незначна, яка вважається небезпечною, концентрація свинцю 35 мкг на 100 мл крові, вже може спричинити функціональні зміни в центральній нервовій системі.

Оксиди азоту для людини в десять разів є небезпечнішими ніж чадний газ. Вони з’єднуючись з водою в наших органах подразнюють і навіть роз’їдають слизові оболонки, діють на мозок.

Вуглеводні – пари палива, що викидаються в повітря з двигунів внутрішнього згорання через нестачу кисню, випаровування самого бензину. Дуже шкідливі ненасичені вуглеводні, які становлять 35 % від загальної кількості вуглеводневих викидів. Вони є однією з причин утворення смогів – фотохімічних туманів у містах-гігантах.

Останнім часом вчені надзвичайно занепокоєні зниженням вмісту озону в озоновому шарі атмосфери. Озоновий щит Землі захищає нас і всю біосферу від згубної дії,,жорсткого ультрафіолету”. Увесь потік УФ-променів Сонця, що надходять до земної поверхні ділять на три види УФ-А (довжина хвилі 400-315 нм), УФ-В (довжина хвилі 315-280 нм), УФ-С(довжина хвилі менше 280 нм). УФ-В, УФ-С випромінювання надзвичайно шкідливі для всього живого й призводять до розриву молекул білків та загибелі живих клітин. Озон утворюється в стратосфері за рахунок молекул звичайного двохатомного кисню, що поглинає жорстке УФ-випромінювання. Енергія цих променів йде на фотохімічну реакцію утворення озону з кисню: 3О₂→2О₃ і тому до поверхні Землі вони не доходять, туди проникає лише значно ослаблений потік,,м’якого” УФ-А. Від негативної дії цього випромінювання наш організм вміє захищатися, синтезуючи в шкірі шар темної речовини – меланіну (засмаги).

Над Антарктидою виявлено,,дірку” в цьому шарі, де вміст його менший від звичайного на 40–50 %. Ця озонова діра з року в рік збільшується й сьогодні вона вже більша за сам материк Антарктиди. Озонова діра спричинила посилення УФ-фону в країнах, розташованих у Південній півкулі, ближче до Антарктиди, перш за все в Новій Зеландії. Медики цієї країни б’ють тривогу, констатуючи значне зростання захворювань зумовлених підвищеним УФ-фоном, таких як рак шкіри та катаракта очей. Озонові дірки виявлені і в Північній півкулі (над Шпіцбергеном), щоправда, менших розмірів.

Встановлено, що руйнуванню озонового шару сприяють деякі хімічні речовини (наприклад, окисли азоту), що потрапляють у стратосферу з висхідними потоками повітря. Тут вони вступають в реакцію з озоном і розкладають його на кисень. Але окислів азоту в повітрі дуже мало, вони нестійкі і серйозно не впливають на кількість озону в стратосфері. Але з’явилося інше джерело озонуючих речовин – це діяльність людини. Сучасна промисловість використовує так звані фреони (хлорфторметани, такі як СFCl₃, CF₂, ClBr). Вони широко використовуються як хладоагенти, як аерозольні розбризкувачі в балончиках з фарбою, лаком, парфумами, для очистки напівпровідникових плат.

Для людини пари фреону нешкідливі, проте вони надзвичайно стійкі й можуть зберігатися в атмосфері до 80 років. Пари фреону із висхідними потоками потрапляють в стратосферу, де під впливом УФ-випромінювання Сонця їхні молекули розпадаються вивільнюючи атоми хлору, які й розкладають озон до кисню. Один атом хлору здатен розкласти 100 тис. молекул озону.

Сприяє руйнуванню озонового шару й військова діяльність, зокрема, запуски балістичних ракет. Їх двигуни викидають в атмосферу багато окислів азоту. Кожний запуск ракети в Космос теж,,пропалює” в озоновому шарі значну дірку, яка затягується лише через тривалий час.

Таким чином, при забрудненні повітря виникає цілий ряд негативних наслідків, а саме: парниковий ефект – глобальне потепління клімату; утворення озонових дір; зменшення прозорості атмосфери та збільшення хмарності; смог; кислотні дощі; корозія металевих конструкцій; порушення фотозахисту рослин.

У свою чергу, забруднення атмосфери впливає і на саму людину і це веде до зниження загального імунітету організму та підвищення вразливості організму до інфекцій, підвищення дитячої захворюваності, поширення хронічних захворювань (бронхіту, рахіту), підвищення кількості алергічних захворювань, а також призводить до,,помолодіння” хвороб.

Забруднення гідросфери. Інтенсивне використання водних ресурсів веде до їх значного забруднення, таким чином, гідросфера забруднюється внаслідок скиду забруднених стічних вод промисловості, сільського господарства та населеними пунктами, викиду шкідливих речовин під час аварій та катастроф, міграції небезпечних речовин у водне середовище з ґрунту та атмосфери.

Забруднення вод – це зміна їхніх фізичних, хімічних або біологічних властивостей, які можуть стати причиною шкідливої дії на людину чи природу.

Забруднення вод поділяють на фізичне, хімічне, біологічне і теплове.

Фізичне забруднення – збільшення нерозчинних часток (глина, пісок, мул), внаслідок чого зменшується прозорість води, погіршуються умови росту та розвитку водоростей, риб та інших водних організмів.

Хімічне забруднення – забруднення води сполуками неорганічного та органічного походження (особливої шкоди завдають нафтопродукти, пестициди, токсичні речовини, поверхнево-активні речовини). Посилення шкідливої дії відбувається за рахунок кумулятивного ефекту, що полягає в прогресуючому збільшенні вмісту шкідливих сполук у кожній послідовній ланці харчового ланцюжка. Так, у фітопланктоні вміст шкідливої сполуки виявляється в десятеро більший ніж у воді, в зоопланктоні (личинки, дрібні рачки тощо) – ще вдесятеро, в рибі, яка ним харчується – ще вдесятеро. А в організмі хижих риб (таких як щука чи судак) концентрація отрути збільшується ще вдесятеро і, отже, буде в десять тисяч разів вищою, ніж у воді. Наприклад, встановлено, що в балтійській трісці вміст ртуті подекуди становить 800 мг на 1 кг маси риби. Це означає, що з’ївши 5–8 таких рибин, людина одержує стільки ртуті, скільки її міститься в медичному термометрі.

Біологічне забруднення – забруднення стоками, що містять велику кількість мікроорганізмів, особливо небезпечними є забруднення хвороботворними організмами. Особливої шкоди цей вид забруднення завдає в місцях масового відпочинку.

Теплове забруднення – скидання у водойми теплих вод після охолодження виробничих процесів. Дослідження показали, що вода, нагріта до 26-30⁰С, діє пригнічуючи на риб та інші організми, а якщо її температура підніметься до 36⁰С, то вся риба гине. Найбільшу кількість теплої води викидають у водойми АЕС.

Отже, при забрудненні вод виникають наступні негативні наслідки:

зменшення кількості чистої прісної води;

порушення життєдіяльності живих організмів водойм;

вимирання окремих видів організмів;

порушення ланцюгів живлення у біоценозах.

Забруднення гідросфери впливає й на людину наступним чином:

поширюються інфекційні хвороби;

споживаються небезпечні для здоров’я речовини разом з питною водою, рибою та іншими морепродуктами;

збільшуються фінансові витрати для очистки води для споживання;

виникає проблема екологічно-безпечного для здоров’я людей відпочинку біля водоймищ.

Забруднення літосфери. Останнім часом людство дуже занепокоєне станом ґрунтів. В останні десятиліття в результаті непродуманого користування, нерозумної аграрної політики, витрат ґрунтів під різні види будівництва, кар’єри, полігони, ґрунти знаходяться в стані виснаження, відбувається їх руйнування та забруднення. Руйнуються ґрунти як за рахунок самої природи, так і під впливом діяльності людини. Перша причина втрати ґрунтів – це ерозія – процес руйнування ґрунтів водою, повітрям або при неправильній обробці. Вирізняють кілька типів ерозії: вітрову, водну, технічну.

В Україні від ерозії гинуть десятки тисяч гектарів орної землі щорічно. Для створення ґрунтового шару товщиною 18 см природа витрачає 1400-1700 років, а розмив такого шару в результаті ерозії може відбутися за 20-30 років, а часом і за рік. Цьому негативному явищу сприяють активне утворення ярів, зумовлене діяльністю людини, вирубування лісів на схилах, знищення трав’яного та чагарникового покрову, неправильне розорювання ґрунтів. Сприяють ерозії й пилові бурі, як в умовах посухи видувають мільйони тонн ґрунту, оголюючи в одних місцях землю на сантиметри і навіть десятки сантиметрів, а в інших – засипаючи поля, садки, дороги, будівлі шаром пилу й піску. Вітрова й водна ерозії повністю знищують вміст азоту, фосфору, калію, мікроелементів – усього того, від чого залежить родючість.

Ще однією бідою після ерозії ґрунтів є їх засолення, яке веде до спустелювання земель. Основна причина засолення – неправильне зрошення. Протягом останніх десятиліть тисячі гектарів посушливих земель у степових районах, пустелях і напівпустелях, де проводилося інтенсивне зрошення й спочатку значно підвищувалася врожайність, але згодом вони стали непридатними для використання через,,білу отруту”, як називають місцеві жителі сіль, якою забиваються пори ґрунту та його поверхня в результаті випаровування зрошувальних вод. Тепер через надлишок води в ґрунтах і засоленість гине рослинність даних ландшафтів, значно погіршився стан питної води. Це явище спостерігається як і в Середній Азії вздовж Каракумського каналу, так і в нас на Україні, поблизу Північно-Кримського, Каховського та Краснознам’янського каналів.

Поряд з названими процесами відбувається посилена хімізація і токсикація ґрунтів, тобто їх забруднення хімічними сполуками: відходами промисловості, енергетики, транспорту, сільськогосподарськими добривами та пестицидами.

Значні втрати земельних ресурсів пов’язані з урбанізацією, в тому числі промисловим, громадським, а також і військовим будівництвом (полігони, бази, аеродроми, військові містечка тощо).

Забруднення та руйнування ґрунтів і літосфери взагалі веде до цілого ряду негативних наслідків, а саме:

зменшення території, що вкрита рослинністю.

зменшення площі лісів;

зниження родючості ґрунтів та спустелювання;

погіршення умов росту та розвитку рослинного світу;

міграція небезпечних речовин в гідросферу;

накопичення небезпечних речовин в біологічних ланцюгах живлення.

В свою чергу, забруднення літосфери впливає й на людину в результаті чого це приводить до споживання забруднених харчових продуктів, збільшення алергічних хвороб, до виникнення непрямих наслідків через вплив на біо-, гідро- та атмосферу.

У навколишньому середовищі відбувається взаємодія та трансформація забруднень, що в свою чергу веде до цілого ряду вторинних явищ: смогів, кислотних дощів, зменшення родючості ґрунтів, пилових бур, зсувів, руйнування різноманітних об’єктів і т.д..

Розглянемо більш детально цей процес.

Оксиди сірки і азоту, що викидаються в атмосферу внаслідок роботи ТЕС і автомобільних двигунів, сполучаються з атмосферною вологою й утворюють дрібні крапельки сірчаної та азотної кислот, які переносяться вітрами у вигляді кислотного туману й випадають на землю кислотними дощами. Ці дощі вкрай шкідливі для навколишнього середовища:

знижується врожайність більшості сільськогосподарських культур внаслідок ушкодження листя кислотами;

вимиваються з ґрунту кальцій, калій і магній, що викликає деградацію флори і фауни;

гинуть ліси (особливо чутливі до кислотних дощів кедр, бук і тис);

отруюється вода озер і ставків, гине риба і зникають комахи;

щезають водоплаваючі птахи й тварини, що харчуються комахами;

гинуть ліси у гірських районах (таких, як Карпати), що викликає гірські зсуви й селеві потоки;

прискорюється руйнування пам’ятників архітектури й житлових будинків, особливо тих, що оздоблені мармуром і вапняком(так у Лондоні постраждало Вестмінстерське абатство, фортеця Тауер, знаменитий Акрополь в Греції за останні 30-40 років постраждав більше, ніж за весь багатовіковий період);

збільшується кількість захворювань людей (подразнення очей, хвороби дихальних шляхів).

Зрозуміти природу екологічної кризи в цілому й в окремих її проявах та зробити висновки з допущених прорахунків розвитку, скоригувати розвиток економіки, політики та культури - ось основні задачі, які мають вирішувати люди всієї планети. У протилежному випадку екологічна криза переросте в незворотну екологічну катастрофу з повним руйнуванням біосфери.

Основні напрями державної політики щодо забезпечення техногенно-екологічної безпеки України базуються на затверджених постановою Верховної Ради України від 5 березня 1998 р. за № 188/98-ВР «Основних напрямах державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки» (далі – Основні напрями), розроблених відповідно до статті 16 Конституції України, якою визначено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, збереження її генофонду є обов'язком держави.

В Основних напрямах теперішня екологічна ситуація в Україні характеризується як кризова, яка сформувалась через нехтування об'єктивними законами розвитку і відтворення природно-ресурсного комплексу країни, що призвело до структурних деформацій галузей економіки. Перевага надавалась розвитку сировинно-видобувних, найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості. Крім того, економіці України притаманна висока питома вага ресурсо- та енергомістких технологій, що забезпечувало «випуск» великої кількості відходів, які, як правило, не очищувались і не утилізувались, а складувались на звалищах, в териконах, хвостосховищах тощо. Це було можливим через відсутність ефективно діючих правових, адміністративних та економічних механізмів природокористування та без урахування вимог охорони навколишнього природного середовища.

Дата добавления: 2015-05-26