Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Екологоекономічні основи природокористування




Питання та завдання для самоперевірки, повторення

Резюме

v Потужний вплив суспільства на довкілля (освоєння все нових території і акваторії, розширення і поглиблення природокористування, активне наближення часу виснаження майже всіх невідновних мінеральних ресурсів, демографічні проблеми, накопичення в довкіллі відходів людської діяльності, з якими ні біосфера, ні сама людина вже не справляються) свідчить про витискання біосфери техносферою.

v Розробки українських вчених стосовно майбутнього гармонійного розвитку як окремих регіонів, так і держави загалом, умовно можна класифікувати так:

філософсько-теоретичні (науково-просвітницькі, філософсько-екологічні);

регіональні ресурсно-економічні;

економіко-технократичні;

ресурсно-економічні (природно-ресурсні);

біосферно-біоекологічні;

адміністративно-директивні;

популістські (демагогічно-гаслові).

1. Що ви знаєте про експеримент "Біосфера-ІІ"?

2. Чи можна приймати ноосферну ідею за основу розбудови майбутньої цивілізації?

3. Що ви знаєте про симбіотичний шлях розвитку людства, хто його запропонував і які він має недоліки?

4. Які п'ять базових принципів екологічного розвитку пропонують
Т. Акимова і В. Хаскін?

5. У чому полягає сутність концепції біотичної регуляції навколишнього середовища і хто її автор?

6. Що таке "індекс людського розвитку "?

Уперше поняття "природокористування" було запропоноване російським екологом Ю. Куражковським у 1959 р. За його визначенням, природокористування – це регулювання всіх типів використання природних ресурсів для господарства та охорони здоров'я.

М. Реймерс визначає природокористування як сукупність усіх форм експлуатації природно-ресурсного потенціалу й заходів щодо його збереження (видобуток і переробка природних мінеральних та біологічних ресурсів, їх відновлення, охорона природних умов життя, природних систем тощо).

Розвиток продуктивних сил, зростання обсягів природокористування й темпів забруднення довкілля за одночасного вичерпання природних ресурсів, погіршення здоров'я працездатного населення, зниження продуктивності праці – все це зумовило формування економіки природокористування – нової галузі науки, що вивчає методи найефективнішого впливу людини на природу для підтримання динамічної рівноваги, колообігу речовин у природі. Витрати, пов'язані з підтриманням цієї рівноваги, йдуть на збереження економічно найсприятливіших умов відтворення матеріальних благ як нині, так і в майбутньому.

Оскільки довкілля виконує такі життєво важливі функції, як забезпечення людей природними ресурсами, природними послугами (рекреація, туризм, естетичне задоволення), поглинання відходів і забруднень, то, реалізуючи заходи з охорони природи й використання її ресурсів, слід знати економічну вартість цього й ціну шкоди, заподіяної природі антропогенними забрудненнями та впливами.

Критерієм ефективності людської діяльності до середини XX ст. було одержання максимальних благ за мінімальних витрат і неконтрольованої, хижацької експлуатації природних ресурсів, а головним принципом ставлення до природи – панування над нею и цілковите підкорення п людиною.

Після об'єктивного аналізу причин екологічних катастроф і величезних економічних втрат від нерозумного господарювання, яких людство зазнало останніми десятиліттями й раніше, стало розуміло, що принципи природокористування мають бути інакшими, якщо ми хочемо вижити.

Тому провідним принципом природокористуввння в наш час став еколого-економічний, за якогокритерій ефективності господарювання формулюється так: одержання максимальних матеріальних благ з мінімальними витратами й мінімальними порушеннями природного середовища. Однак це потребує вкладання значних коштів у природоохоронну сферу, що завжди відчутно знижує прибутковість виробництва.

Тому, як і раніше, стикаються екологічні та економічні інтереси, і, на жаль. здебільшого перемагають економічні: вирубуванню лісів віддають перевагу над їх використанням для рекреації, розвиткові туристичного бізнесу – над збереженням рідкісного ландшафту чи озера, а морським нафтопромислам – над збереженням морських екосистем тощо. При цьому здійснити порівняльну економічну оцінку різних природних ресурсів нині та у віддаленому майбутньому буває досить важко. Сьогодні вартість природних благ і послуг або взагалі не визначено, або її занижують, що часто призводить до прийняття антиекологічних рішень, до спотвореної оцінки економічного розвитку через традиційні показники валового національного продукту. Зростання останнього часто супроводжується деградацією довкілля.

Нині розроблено кілька підходів до визначення економічної цінності природних ресурсів і послуг. Найбільш комплексний підхід ґрунтується на загальній економічній вартості, до якої входять вартості зруйнування природи, її відновлення та охорони.

Для еколого-економічної оцінки проектів і програм будівництва застосовують метод зіставлення витрат і вигод і керуються трьома критеріями: чистою нинішньою вартістю, внутрішньою нормою окупності та співвідношенням витрат і майбутніх вигод.

Основні завдання економіки природокористування:

визначення збитків, заподіяних економіці держави, галузі, підприємству, району, окремому приватному господарству чи конкретній особі через нераціональне природокористування, порушення законів, норм або правил охорони природи;

визначення розміру витрат, необхідних для ліквідації в найближчому й віддаленому майбутньому наслідків негативних техногенних впливів на довкілля;

оцінка абсолютної та відносної ефективності витрат на охорону й відновлення природи, вибір оптимальних варіантів природоохоронної діяльності та використання природних ресурсів;

розробка економічних методів керування природоохоронною роботою і способів стимулювання природоохоронної діяльності та екологізації виробництва.

Потрібно, щоб економіка природокористування поступово переходила в економіку природозберігання.

Природокористування, як згадувалося вище, може бути раціональним і нераціональним.

Раціональне природокористування – це високоефективне, екологічно обґрунтоване господарювання, яке не призводить до різких змін природно-ресурсного потенціалу, а підтримує й підвищує продуктивність природних комплексів чи окремих об'єктів, облагороджує їх.Воно спрямоване на забезпечення умов існування людства й стабільного одержання матеріальних благ.

Нераціональним вважається таке природокористування, в результаті якого природа втрачає здатність до самовідтворення, самоочищення й саморегулювання, порушується рівновага біосистем, вичерпуються матеріальні ресурси, погіршуються рекреаційні, оздоровчі та курортні умови, естетичні характеристики ландшафтів, умови проживання загалом.Це, як правило, екстенсивне, хижацьке господарювання, перепромисел, перевипасання, перезабруднення повітря, води й ґрунтів промисловими, транспортними, енергетичними викидами та пестицидами. Нераціональне природокористування може бути як навмисним, так і випадковим, або супутнім (наприклад, спустошення, зруйнування чи пожежі, пов'язані з воєнними діями).

Еколого-економічні основи природокористування. Нераціональне природокористування може бути зумовлене планово-економічними й проект ними прорахунками, тимчасовими й вимушеними позиками у природи (перехідні періоди розбудови нових держав, великі стихійні лиха, війни тощо), недбалими обліком та оцінкою природних ресурсів, недосконалістю природоохоронного законодавства, вузьковідомчими підходами розвитку економіки, недосконалістю технологійвиробництв, браконьєрством, самовільною забудови тощо.

Показниками збитків від забруднення довкілля слугують: підвищення рівня захворюваності населення; зниження продуктивності сільського господарства; прискорення спрацювання основних фондів та ін. Вартість відновлення природи визначається за необхідними витратами на рекультивацію ландшафтів, відновлення водойм або сільськогосподарських угідь, озеленення тощо. Та прицьому часто неможливо оцінити погіршення со­ціального клімату, порушення рівноваги в екосистемах, загибель внаслідок техногенного впливу унікальних геологічних пам'яток чи ландшафтів, зникнення багатьох видів рослин і тварин.

Природоохоронні заходи мають не тільки економічний ефект (заощадження витрат на лікування та соціальне страхування хворих, підвищення продуктивності праці, збільшення біопродуктивності, облагородження ландшафту тощо), а й соціальний – поліпшення настрою людей, зменшення їх міграції, стримування конфліктів, зниження злочинності тощо.

До найважливіших проблем економіки природокористування належить правильна (об'єктивна) оцінка природних ресурсів.

Економічна оцінка природних ресурсів це грошове вираження їхньої народногосподарської цінності. Треба, щоб ціну мали земля, природні води, ґрунти, повітря, корисні копалини, ліс, тваринний і рослинний світ, рекреаційні об'єкти. Нормативи плати за використання природних ресурсів визначають з урахуванням їхнього географічного положення, поширення, якості, можливості відтворення, доступності, комплексності, продуктивності, можливості утилізації відходів, умов переробки.

Оцінюючи негативний вплив людини на довкілля, користуються таким поняттям, як екологічні збитки від забруднення окремих компонентів природи – води, повітря, земельних ресурсів. Екологічні збитки – це зменшення корисності довкілля в результаті його антропогенної трансформації (насамперед забруднення., Їх обчислюють за сумою різних витрат суспільства, пов'язаних зі змінами кілля й поверненням його до колишнього стану, затрат на компенсацію ризику для здоров'я людей.

Для узагальнених оцінок екологічних збитків вдаються до спеціальних формул, за якими можна з'ясувати шкоду, завдану земельним ресурсам, шкоду від викидів у атмосферу або у водні об'єкти тощо (наведені в численних посібниках, підручниках і довідниках з економіки природокористування та екологічної експертизи).

Плата за природні ресурси – це витрати підприємства, пов'язані з використанням якихось природних ресурсів і визначені за прийнятою в країні методикою розрахунку;

при цьому ресурси поділяють на ті, що закуповують у когось, що беруть безпосередньо у природи, і ті, що є власністю виробника. Ціна таких ресурсів різна.

Екологічні податки бувають кількох видів:

платежі рентного характеру (наприклад, за використання території для відходів);

податки і (або) штрафи за забруднення понад установлену норму;

податки за фактичний обсяг забруднень.

При цьому податок за забруднення сере­довища має бути досить високим, щоб підприємствам було вигідніше охороняти довкілля, ніж забруднювати його.

Екологічні ліцензії – це цінні папери, що дають право на викиди конкретного забруднювача на конкретний проміжок часу й у конкретних обсягах. Ці права може продавати підприємствам державний орган або одне підприємство іншому. Ціна ліцензії залежить від добового часу, сезону, обстановки в регіоні.

Торгівля квотами на забруднення – найгнучкіший з усіх відомих метод економічного регулювання якості природного середовища.

Останнім часом в Україні, як і в інших державах, розпочато формування системи економічного регулювання природоохоронної діяльності:

вводяться платежі за використання природних ресурсів та забруднення природного середовища;

створюються екологічні фонди, банки;

розпочато торгівлю екологічними ліцензіями, квотами тощо.

У зв'язку з тим, що в період переходу до ринкової економіки виникають значні труднощі не лише економічного, а й екологічного характеру, слід зважати на таке:

ринок може бути використаний для ефективного обмеження руйнування природи;

сам механізм стихійного ринкового попиту й пропозиції не забезпечує захисту природи – необхідне втручання ззовні;

ринкові розцінки на підставі наукових екологічних нормативів можуть використовуватися для регулювання природокористування;

економіку слід розвивати згідно з плановою стратегією, яка передбачає позаринкові форми контролю;

для дієвого екологічного керування економічним розвитком потрібні політично організовані сили, які представляють нагальні й довгострокові інтереси всього населення і здатні протистояти вузьким інтересам підприємців і тих, хто прямо чи опосередковано має зиск від виробництв-забруднювачів.

М. Реймерс сформулював 15 законів природокористування, серед яких можна назвати:

Закон вичерпності природних ресурсів.

Закон зростання наукоємності суспільного розвитку.

Закон зниження природно-ресурсного потенціалу.

Закон сукупної дії природних чинників.

Закон спадної (природної) родючості.

Закон зростання темпів обігу залучених природних ресурсів.

Закон неминучих ланцюгових реакцій "жорсткого" управління природою.

Закон територіальної екологічної рівноваги.

Закон спадної віддачі.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-26; Просмотров: 692; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.007 сек.