Преамбула

ТЕМА 3. ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНИЙ КОНТРАКТ

1. Зміст та структура контракту.

2. Особливості визначення кількості в контракті.

3. Особливості визначення якості в контракті.

4. Транспортні умови контракту.

5. Способи формування і фіксації ціни в контракті.

6. Умови платежів

Текст зовнішньоекономічного договору (контракту) складається відповідно до Положення про форму зовнішньоеко­номічних договорів (контрактів), затвердженого наказом Мініс­терства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 р. №201. Згідно з цим Положенням у зовнішньоеко­номічному договорі обов'язково має бути відбитий увесь спектр правових відносин між суб'єктами зовнішньоекономічної діяль­ності. За чинним українським законодавством права і обов'язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються правом місця її укладення, якщо сторони не погодили інше, і віддзеркалюються в умовах договору (контракту).

До обов'язкових умов укладення контракту належать:

1. Назва, номер контракту, дата та місце його укладання.

2. Преамбула.

3. Предмет контракту.

4. Кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання
послуг)

5. Базисні умови поставки товарів.

6. Ціна та загальна вартість контракту.

7. Умови платежів.

8. Умови здачі (приймання) товару (робіт, послуг).

9. Упаковка та маркування.

10. Форс-мажорні обставини.

11. Санкції та рекламації.

12. Арбітраж.

1. Юридичні адреси.

У преамбулі визначається повне найменування сторін-учасників зовнішньоекономічної операції, під якими вони офі­ційно зареєстровані, із зазначенням країни, подається скорочене визначення сторін як контрагентів («Продавець», «Покупець», «Замовник», «Постачальник» тощо) та найменування документів, якими керуються контрагенти при укладенні контракту (статут підприємства, установчий договір тощо).

3. Предмет контракту.

Предмет контракту визначає вид контракту і містить інформа­цію про конкретний товар (роботи, послуги), який один із конт­рагентів зобов'язаний поставити другому з зазначенням точного найменування марки, сорту або кінцевого результату роботи, що виконується. Специфікою контрактів щодо зустрічної торгівлі є визначення точного найменування зустрічних поставок (або на­зви товару, що є кінцевою метою переробки давальницької сиро­вини).

Якщо товар (робота, послуга) потребує більш детальної харак­теристики або номенклатура товарі» (робіт, послуг) досить вели­ка, то все це зазначається у додатку (специфікації), який має бути невід'ємною частиною контракту, про що робиться відповідне застереження у тексті договору. Для бартерного контракту спе­цифікація має бути збалансованою за загальною вартістю експо­рту та імпорту товарів (робіт, послуг). Якщо це контракт щодо переробки давальницької сировини, то обов'язково має бути ві­дображена відповідна технологічна схема такої переробки.

4. Кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання
послуг)

Найчастіше визначення кількості не виділяється в окрему статтю, а входить у статтю "Ціна та кількість" або "Предмет та кількість". Але у будь-якому випадку, визначаючи кількість товару, сторони повинні узгоджувати:

• одиниці вимірювання кількості;

• порядок визначення кількості;

• систему мір та ваги;

• застереження "близько" та "за опціоном";

• чи включаються тара та упакування у кількість товару;

• які організації визначають кількість товару;

• якими документами засвідчується кількість товару.

Кількість товару вказується у характерних для нього одиницях вимірювання, прийнятих у міжнародній торгівлі для даного товару. Наприклад, кількість машин та обладнання, товарів тривалого користування та предметів споживання вказується у штуках, комплектах, парах, а розмір поставки визначається кількістю штук, комплектів, пар, що входять у ту чи іншу партію. При продажу зернових, каучуку, цукру, вугілля, руди, кольорових металів звичайно для визначення кількості використовують міри ваги (фунт, довга тонна, центнер, пікуль, бушель, кілограм), вибір яких залежить від товарної біржі чи ринку, на яких котирується певний товар. У торгівлі лісоматеріалами використовуються міри довжини та міри об'єму (м, ярд, фут, куб.м, куб.ярд, куб.фут, реєстр.т); у торгівлі нафтопродуктами застосовуються як міри ваги, так і об'єму (т, амер.галони, барелі).

Вага	Тони, фунти, кілограми центнери, пікулі, бушелі
Об’єм	Куб.м, куб.ярди, куб.фути, барелі, галони
Довжина	Метри, ярди, фути, дюйми
Площа	Кв.м, кв. фути
Кількість	Штуки, комплекти, пари, дюжини, мішки, пляшки
Упаковка	Мішки, тюки, кіпи, бочки, катушки

- У контракті необхідно встановити систему міри та ваги, тому що у різних країнах використовуються різноманітні системи мір та ваги. Так, країни Західної Європи, Центральної та Латинської Америки, більшість держав Африки та Південно-Східної Азії дотримуються метричної системи, але застосовують поряд з нею свої національні системи мір (наприклад, пікуль та кілограм - у Малайзії, Таїланді, Японії, КНР, Кореї; ароба та кг - у Чилі, Парагваї, Кубі, Бразилії; канді та кг - у Індії; кантар та літри - у Колумбії). СШ А та Канада застосовують американську систему, а також (з певними змінами) метричну систему мір та свої національні системи мір (фунт, ам.галон, л, тан, пек, грейн, драм, амер. квартер, центал).

У контракті обумовлюється також, чи входить тара й упакування у кількість товару, що поставляється. Залежно від цього розрізняють: 1) масу брутто – масу товару разом з внутрішньою та зовнішньою упаковками; 2) масу нетто - масу товару без будь-якої упаковки; 3) "масу брутто за нетто "-у тих випадках, коли маса тари становить не більш як 1-2% від маси товару і ціна тари незначна, то сторони нехтують масою тари.

Покупець найчастіше має оплатити товар до того, як зможе перевірити його кількість. Цю кількість покупець визначає за документами, які перевізник передає продавцю при одержанні від нього товару, тобто по залізничній накладній, коносаменту тощо. При цьому мається на увазі, що перевізник відповідає за збереження товару у кількості, прийнятій від продавця. У випадку недостачі у масі або кількості штук претензії висуваються покупцем перевізнику. До продавця можуть бути висунуті претензії тільки по внутрішньотарній недостачі, тобто якщо фіксується недовкладення у закриті ящики, мішки та іншу тару, а також, якщо буде доведено, що перевізник не винний у недостачі або існує змішана відповідальність продавця та перевізника. Перевірка фактично поставленого обладнання здійснюється за специфікаціями та пакувальними листами, які складаються продавцями для кожного вантажного місця.

Якість товару. У цьому розділі зазначається:

• технічний рівень та якість товару, що постачається;

• документи та організації, які підтверджують якість товару;

• комерційні гарантії якості;

• перевірка якості або прийняття товару на підприємствах постачальників.

Визначити якість товару у контракті купівлі-продажу - означає вста­новити якісну характеристику товару, тобто сукупність властивостей, що визначають придатність товару для використання його за призначенням відповідно до потреб споживача.Вибір способу визначення якості залежить від характеру товару, від практики, що склалася у міжнародній торгівлі даним товаром, та інших умов. Сторони повинні прагнути до того, щоб дати повнішу характеристику товару. У міжнародній практиці використовуються такі способи визначення якості:

1) За стандартом. Цей спосіб передбачає, що якість товару має точно відповідати певному стандарту. Стандарти розробляються різними урядовими організаціями (так звані національні стандарти, наприклад ДОСТ, DIN), спілками підприємців, науково-технічними асоціаціями та інститутами, страховими компаніями тощо. В багатьох країнах застосування національних стандартів не є обов'язковим. Іноді у практиці торгівлі використовують стандарти, що розробляються партнерами або великими промисловими фірмами. Застосування стандартів полегшує встановлення у контрактах якості товарів з загальними родовими ознаками та уніфікованої продукції. У контракті досить зазначити номер та дату стандарту і організацію, яка його розробила. За стандартом визначається якість товарів масового попиту, машин, обладнання, уніфікованої продукції, чорних металів, зернових, каучуку, бавовни тощо.

2) За технічними умовами. Якщо на даний товар відсутні стандарти чи існують особливі умови його виробництва та експлуатації, то для встановлення спеціальних вимог до його якості застосовуються технічні умови. Технічні умови (ТУ) містять докладну технічну характеристику товару, описання матеріалів, з яких він має виготовлятися, правила та методи перевірки і випробувань. За ТУ звичайно визначають якість товарів, що виконуються на основі індивідуальних замовлень, унікального обладнання, складного промислового обладнання та апаратури, суден. ТУ на машини та обладнання можуть бути надані або самим замовником і при підписанні контракту прийняті постачальником, або розроблені фірмою-постачальником і підтверджені замовником. ТУ наводяться або у самому тексті контракту, або у Додатку до нього.

3) За специфікацією. Специфікація, яка є додатком до договору, містить звичайно необхідні технічні параметри, які характеризують товар. Специфікації складаються в основному експортерами, тому що характеризують індивідуальний товар, але можуть складатися й імпортерами, різними асоціаціями та іншими організаціями як національними, так і міжнародними. У контракті у цьому випадку необхідно вказати організацію, що склала специфікацію, і навести основні показники цієї специфікації.

4) За зразком. Цей спосіб передбачає надання продавцем покупцю зразків товарів і підтвердження їх покупцем, після чого вони стають еталонами. У контракті записується, що якість товару повинна відповідати зразкам, визначаєтьсяпорядок звірки товарів із зразками (вказуються умови, в яких товар може відхилятися за якістю від зразка), а також строки зберігання сторонами зразків (наприклад, протягом якогось строку з дати надходження останньої партії товару). Звичайно прийнято відбирати три зразки: один екземпляр зберігається у покупця, другий у продавця, третій - у нейтральній організації(наприклад торговій палаті), зазначеній у договорі.

Цей спосіб використовується в основному у торгівлі споживчими товарами, а також деякими видами обладнання та машинами індивідуального виготовлення і часто використовується при укладенні контрактів на виставках та ярмарках.

5) За описом. Цей спосіб використовується для визначення якості товарів з індивідуальними ознаками, наприклад фруктів. У контракті докладно описуються усі властивості товару.

6) За попереднім оглядом. Так продаються товари на аукціонах та зі складів. У контракті цей спосіб позначається словами "оглянуто-схвалено ". Покупцю надається право оглянути усю партію товару в зазначений термін. Продавець повинен гарантувати якість товару такою, якою її оглянув та схвалив покупець, і продавець фактично не відповідає за якість поставленого товару, якщо у ньому не було прихованих недоліків, які покупець при огляді товару встановити не міг та про які його не повідомили до укладення угоди. У контракті зазначається: «Товар поставляється за попереднім оглядом».

7) За вмістом окремих речовин у товарі. Цей спосіб передбачає встановлення у контракті у відсотках мінімально допустимого вмісту корисних речовин та максимально допустимого вмісту небажаних елементів або домішків. Наприклад, у контрактах на метали та руди показником якості є вміст основної речовини та окремих домішків (наприклад, предмет контракту - мідна руда із вмістом міді не менше ніж 95%), у торгівлі цукром - вміст сахарози; олійними - вміст олії.

8) За виходом готової продукції. При цьому способі у контракті встановлюється кількість (у відсотках до загальної маси або в абсолютних величинах) кінцевого продукту, який має бути одержаний із сировини (наприклад, цукру-рафінаду із цукру-сирцю, пряжі із вовни, олії із насіння).

9) За натурною вагою. Цим способом визначається якість зернових. Натурна вага - це вага одного гектолітра (одиниці об'єму) зерна. Натурна вага характеризує фізичні властивості зерна (форма, величина зерна, наповненість, питома вага), а також: дає уявлення про вихід борошна та крупи з нього. Показник натурної ваги звичайно застосовуються у поєднанні з іншими показниками (наприклад, вміст сторонніх домішків у зерні).

10) Спосіб "тель-кель" (такий, який є). Цей спосіб застосовується, зокрема, при продажу врожаю зернових, цитрусових "на пні" (ще не зібраного), коли продавець не відповідає за якість поставленого товару, і означає поставку товару "яким він є".Покупець зобов'язаний прийняти товар незалежно від його якості, якщо він відповідає назві (виду, сорту), вказаній у договорі, та не має права подавати рекламацію.

Цей спосіб застосовується також при морському перевезенні вантажів, коли продавець не відповідає за погіршення якості товару у дорозі.

Якщо у контракті не зазначений спосіб визначення якості, то звичайно вважається, що якість товару має відповідати середній якості, яка є звичайною для даного товару у країні продавця або у країні походження товару. Але це не означає, що питання про якість товару у контракті можна проминути. Якість обов'язково слід визначити хоча б 2-3 показниками, причому саме того рівня, який є у дійсності. Інакше можна втратити ринок продукції, хоча збитків за даним контрактом може і не бути.

Більшість контрактів містить комерційні гарантії якості, а саме зобов'язання продавця поставити покупцю товар, який має протягом встановленого строку (гарантійного) певні властивості.Виявивши протягом цього строку невідповідність товару гарантованим характеристикам, покупець має право висунути претензії продавцю. Сторони шляхом листування намагаються знайти взаємоприйнятні способи задоволення претензій.

З метою підвищення якості товарів та зниження втрат продавців та покупців через можливі дефекти контракти часто передбачають перевірку якості або прийняття товарів на підприємствах постачальників фахівцями покупців або залученими ними контрольними фірмами.

Перевірка якості звичайно проводиться вибірково та позбавляє покупців права подати претензії до якості, за винятком претензій по прихованих дефектах.

Документом, який підтверджує якість товару, може бути сертифікат виробника або сертифікат нейтральної організації, яка надає його на замовлення продавця. За надання сертифіката продавець може вимагати підвищення ціни товару.

Дата добавления: 2015-05-26