Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Методи порівняльної оцінки акцій




Особливістю методів порівняльної оцінки акцій с орієнтація їх на використання ринкових цін на аналогічні ЦП схожих підприємств і на фактично досягнуті результати діяльності підприємства, акції якого оцінюються. Такий підхід забезпечує істотні переваги порівняно з фінансовою оцінкою, які полягають у тому, що оцінка орієнтується на фактичні ціни купівлі-продажу, що склалися на ринку, тобто ціна визначається ринком, а не коректністю виконаних розрахунків.

Існує два порівняльні методи оцінки акцій: метод ринку капіталів і метод угод. Метод ринку капіталів ґрунтується на цінах, що склалися на фондовому ринку на акції аналогічних підприємств. Метод угод передбачає використання цін придбання контрольних пакетів акцій або підприємств загалом.

Технології застосування двох різновидів порівняльного методу збігаються, однак є відмінності, що полягають ось у чому: при оцінці методом ринку капіталів за вихідну інформацію беруть ціну однієї акції, а при оцінці методом угод - ціну контрольного пакета (підприємства). Потім проводять: а) вибір об'єктів-аналогів; б) розрахунок мультиплікаторів, тобто співвідношень між ціною аналогів і певним фінансовим показником діяльності; в) застосування мультиплікатора до оцінюваного об'єкта.

Вибір аналогів здійснюється за критеріями порівняння, а саме: сферою діяльності, масштабом підприємств, фінансовим станом, якістю менеджменту.

Мультиплікатор - не показник, що зіставляє вартість акції (вартість контрольного пакета або підприємства) з фінансовою базою:

М = С / Ф,

де С - вартість об'єкта (акції, контрольного пакета акцій, підприємства); Ф - показник фінансової бази.

Основними мультиплікаторами є: вартість / капітал; вартість / чисті активи; вартість / виторг; вартість / грошовий потік; вартість / прибуток; вартість / дивіденд.

Однак при використанні мультиплікаторів до оцінюваного об'єкта потрібно враховувати такі правила:

1. Мультиплікатори повинні мати мінімальний розкид розмірів (екстремальні значення М відкидаються).

2. Використання в оцінці одного мультиплікатора передбачає: розрахунок мультиплікатора для кожного з підприємств-аналогІв, відкидання отриманих екстремальних значень; розрахунок середнього значення мультиплікатора;

оцінка вартості:

С а = М ср – П1,

де М ер - середнє значення мультиплікатора;

ПІ - фінансовий показник підприємства, акції якого оцінюються.

3. Використання різних видів мультиплікаторів може спричинити отримання в підсумку різних значень вартості. Водночас для оцінки підсумкової вартості можна визначити: (1) середнє з усіх отриманих значень за умови, що існує однакова довіра до всіх мультиплікаторів. Якщо різні мультиплікатори по-різному відповідають характеристикам об'єкта оцінки, використовується (2) метод зважування. Вартість визначається так:

С а = (С а, +...+ Can)/ n (перший варіант);

С а - (С а, І, +...+ Саn Іn) / п (другий варіант),

де Са,,..., Са - вартість, яку отримано за допомогою п числа мультиплікаторів;

І1,..., In - питома вага мультиплікаторів від 1 до n (I1 +... + In = 1).

4. Можна здійснювати розрахунок вартості, виходячи з усіх показників фінансової бази. Для цього вибирають регресійну модель:

Са = ао1ПІ11П 2П222П +...+ а6П666П ,

де а0- постійний коефіцієнт;

а,... а„ - коефіцієнти регресійної моделі;

П,... П6 - кількісні значення показників фінансової бази.

Для розрахунку коефіцієнтів а1... 66 необхідно не менше 12 наборів

П1... П6 ... П , П тобто мінімум 12 об’єктів-аналогів з відповідними показниками, а також мають бути відомі значення вартостей аналогів.

5. Підсумкове значення вартості потрібно скоригувати залежно від методів розрахунків і конкретного становища підприємства, акції якого оцінюються. Найтиповішими поправками, що використовуються при коригуванні, є: на повний контроль; недостатню ліквідність; наявність активів, що не використовуються; наявність власних обігових коштів; потребу в інвестиціях.

12.6. Зміст технічного інвестиційного аналізу на фондовому ринку

Технічний аналіз на відміну від фундаментального ґрунтується на минулій та поточній ринковій поведінці фондових цінностей і визнає, що аналіз саме такої поведінки дає змогу визначити майбутню спрямованість ціни та її значення.

Технічний аналіз має за мету пошук стійких повторюваних конфігурацій цін. Він проводиться за допомогою графіків, а отримані конфігурації, що відображають ринкову поведінку активів, класифікуються. Якщо минула і поточна інформації про поведінку конкретного ЦП відповідають певному типу конфігурації, то саме такий тип стає основою для прогнозування майбутньої ціни.

До основних видів графіків відносяться:

- біржовий графік;

- лінійний графік ціни закриття;

- точкова діаграма;

- "японський свічник".

Спільним для всіх графіків є те, що цінові зміни відображаються по вертикалі, а часові - по горизонталі. Обсяги торгів вказують у кожній частині графіка вертикальними рисками під відповідними ціновими показниками. Як правило, для показу обсягів торгів використовується друга шкала ординат.

Стандартні ситуації, що характеризують взаємозв'язок цін і обсягів торгів, наведено в табл. 12.6

Таблиця 12.6

Види ринку залежно від цін та обсягів торгів

ЦІНА ОБСЯГ ТОРГІВ РИНОК
Підвищується Зростає "бичачий"
Підвищується Знижується "ведмежий"
Знижується Зростає "ведмежий"
Знижується Знижується "бичачий"

Сутність біржового графіка покачано на рис.12.3.

Рис.12. 3. Різновиди біржового графіка

На рисунку вертикальна риска з'єднує максимальну і мінімальну ціну, а горизонтальні риски - цс ціна відкриття (торгової сесії) та ціна закриття, тобто ціна останньої угоди на торгах. Такі графіки не дуже поширені, оскільки ціна закриття є здебільшого ціною відкриття наступних торгів.

Лінійний графік ціни закриття (рис.12.4) оперує двома видами інформації - ціною останньої угоди та обсягами торгів. Деякі аналітики вважають, що хоча закриття не завжди повно відтворює події, які відбувалися на ринку, але цей графік є придатним для ринків, що розвиваються, вартість ЦП на яких (у межах торгової сесії) змінюється мінімально.

 

Точкова діаграма будується на основі матриці, в якій знаком "X" відображаються позитивні зміни у ціні, а знаком "О" - негативні (рис. 12.5).

Точкові діаграми можна будувати на підставі максимальних і мінімальних цін, цін закриття і відкриття.

   
X  
X  
X о
X  
  о
   
   



Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-26; Просмотров: 529; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.019 сек.