Цивілізація і культура. Матеріальна і духовна культура

Поряд з терміном «культура» дуже часто вживається слово «цивілізація» (з латини — громадянський, суспільний, держав­ний). Але це лише одне зі значень, коли між ними ставлять знак рівності. Цивілізацію розглядають як зовнішній бік вияву культури і світу людини, а культура, як вважають, притаманна внутрішній організації людської особистості.

Цивілізація - це такий рівень і стан суспільства, якому притаманні високий злет культури та її ефективне функціонування в усіх галузях буття суспільства. Тобто, цивілізація – це такий щабель у розвитку суспільства, на якому весь зміст культури розгортається не в потенційному, а в актуальному плані, він увесь діє, живе, і продукує подальші повноцінні й багатопланові форми інтелектуального життя суспільства. Цивілізацію Морган розглядає спосіб життя суспільства, який іде після варварського етапу розвитку людства

Серед ознак цивілізації Л.Морган називає:

- виникнення та розвиток міст

- оброблення та використання металів

- виникнення письма

- поява держави та публічних органів влади

- виникненя сім’ї

Із співвідношенням понять “цивілізація” і “культура” пов’язане поняття “соціокультурний світ” (такми називаємо суспільство, характер­ною ознакою якого є особливий, специфічний для нього тип куль­тури.) Будь-який соціокультурний світ відрізняється не тільки своєрідністю культури, але й звичаями життя у ньому. Культура за­безпечує цілісність соціокультурного світу, бо вона утворює за­гальне інформаційно-семіотичне середовище, у якому відбувається життєдіяльність її членів. Це середовище об'єднує їх і дає мож­ливість взаємодіяти між собою.

Цивілізації — соціокультурні світи різноманітного вигляду, які виникають на відповідному етапі історії і виступають як особ­ливі форми суспільства. Вони істотно розрізняються за ознаками, за змістом духовного життя, рівнем розвитку техніки і еко­номіки, особливостями соціально-політичної системи, панівної релігії та інше (наприклад, шумерська цивілізація). В культурології сформувалося декілька підходів до співвідношення понять культура і цивілізація:

· коли між ними ставлять знак рівності.

· Цивілізацію розглядають як зовнішній бік вияву культури і світу людини, як соціальне, а культура, як вважать, притаманна внутрішній організації людської особистості, є проявом творчості особистості.

· Цивілізація і культура протиставляються. З розвитком цивілізації культура занепадає і навіть гине

Дуже часто ми зустрічаємо такі словостандарти, як матеріаль­на, духовна, фізична культура. Це поділ за різновидами діяльнос­ті, формами існування або родовою ознакою. Матеріальна, як матеріальна основа відіграє основну роль, є фундаментом духов­ної, яка потребує матеріального посередника. Духовна є голов­ною, адже вона робить людину людиною.

Матеріальна культура містить у собі весь штучно створений предметний світ, що оточує людину (світ зроблених речей, другу природу). Деякі дослідники (С. Саприкін) відносять сюди ж куль­туру праці і матеріального виробництва (сільськогосподарського і промислового), культуру побуту, житла, міста, села, ставлення до власного тіла.

Більшість авторів нових підручників (Ю. В. Рождественський, В. І. Поліщук, С. М. Клапчук, В. Ф. Остафійчук, В. А. Греченко, І. В. Чорний, В. А. Кушнерук, В. А. Режко, Н. Я. Горбач та ін.) схильні відносити до матеріальної культури весь штучно створе­ний матеріальний світ. «Матеріальна культура, — підкреслюється в посібнику «Істо­рія української та зарубіжної культури» за ред. С. М. Клапчука та В. Ф. Остафійчука (К., 1999), — це сукупність засобів виробниц­тва, матеріальних благ, що створюються людською працею на кожному етапі суспільного розвитку».

Матеріальна культура (друга природа) поділяється на такі окремі категорії (види):

Ø Засоби захисту і нападу

Ø Інструменти та знаряддя праці

Ø Побутове та виробниче

Ø Зв 'язок і засоби зв 'язку

Ø Технології

Ø Сорти рослин.

Ø Культура ґрунтів

Ø Породи тварин

Ø Будинки і споруди.

Ø Шляхи сполучення і засоби

Ø Енергетичні засоби.

Ø Засоби масової комунікації

Ø Засоби освоєння космосу.

Духовна культура охоплює всю сферу духовної діяльності лю­дини. Вона поділяється на інтелектуальну, художню, педагогіч­ну, правову, релігійну, моральну та інші культури. Це всі форми суспільної свідомості, література, наука, освіта, філософія, право, мова, знання, норми, правила, міфи, духовні цінності, відносини між людьми, групами людей, народами, спосіб мислення, став­лення до самого себе.

Серед інших форм культури духовна посідає провідне місце. Є різні підходи до її поділу. Серед них і такий:

1) духовні якості людини;

2) діяльність щодо реалізації цих якостей;

3) духовні цінності, теорії, твори, ідеї, норми права.

Найчастіше духовну культуру визначають як багатофункціо­нальну систему, багатошарове утворення, яке об'єднує в собі всю сферу духовної діяльності людини, духовної динаміки (процесу) і духовної статики (досвіду). У свою чергу, духовну культуру можна структурувати, поділивши на: науку, освіту, знання, філософію, лі­тературу, право, мораль, звичаї, традиції, спосіб мислення, відноси­ни між людьми, народами, державами, ставлення їх один до одного, держави до людини і людини до держави, ставлення до самого себе. Духовна культура визначається такими категоріями, як істина, краса, добро, справедливість, мораль, благо.

Однак не можна проводити різкої межі між матеріальною і духовною культурою. Вони доповнюють одна одну. Матеріальна завжди є основною культурою, фундаментом, базою духовної, не­обхідним її посередником, без якого духовна культура не може функціонувати (книга, телевізор, картина тощо). Водночас духо­вну також відносять до головної. Адже дух, думка є первинними щодо будь-якої діяльності.

Чимало видів культури проходять через усю систему, їх не відносять до матеріальної чи духовної. Це економічна, екологіч­на, естетична, політична, правова, побутова культури.

Дата добавления: 2015-05-26